адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
05.03.2025 Справа № 917/2076/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Комунального підприємства “Тепловодсервіс» Миргородської міської ради, м. Миргород
до Фізичної особи - підприємця Булойчик Олени Михайлівни, м. Миргород
про стягнення 141 712,98 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До Господарського суду Полтавської області звернулося Комунальне підприємство “Тепловодсервіс» Миргородської міської ради з позовом до Фізичної особи - підприємця Булойчик Олени Михайлівни про стягнення 141 712,98 грн заборгованості за договором № 149 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2004, з якої 102 731,86 грн - основний борг, 6443,77 грн - три відсотки річних, 32 537,35 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач має заборгованість за теплову енергію, отриману від відповідача у період з січня 2022 по березень 2024 року, щодо нежитлових приміщень, розташованих у будинках по вул. Гоголя, 34, та вул. Гоголя, 36, у м. Миргород, та яка складається з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування: по нежитловому приміщенню (магазин Калинка) за адресою: вул. Гоголя, буд. 34, в сумі 52602,82 грн., по нежитловому приміщенню (магазин Ветеран) за адресою: вул. Гоголя, буд. 36, в сумі 50129,04 грн.
13.01.2025 відповідач засобами поштового зв'язку направив на адресу відзив на позовну заяву від 10.01.2025 (вхід. № 470 від 15.01.2025, а.с. 80-85) із клопотанням про поновлення пропущеного строку для його подання.
Ухвалою від 11.12.2024 суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема встановив відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с. 76).
Датою вручення ухвали від 11.12.2024 відповідачу є 19.12.2024 (поштове повідомлення - а.с.78). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 03.01.2025.
В обґрунтування клопотання відповідач послався на те, що у період 10.12.2024 - 07.01.2025 він перебував в іншому населеному пункті в зв'язку із сімейними обставинами, що перешкодило своєчасно подати відзив на позов. В підтвердження вказаного відповідач надав відповідні залізничні квитки (а.с.105, 106).
За ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
За змістом ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази.
Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідно до статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази.
Згідно із ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" по. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".
Враховуючи необхідність забезпечення рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, суд ухвалює задовольнити клопотання відповідача та поновити строк для подання відзиву на позов.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на таке:
- багатоквартирні будинки по вул. Гоголя, 34, та вул. Гоголя, 36, у м. Миргород обладнані централізованими системами опалення з вузлами комерційного обліку теплової енергії, які забезпечують облік фактичного обсягу спожитої теплової енергії в цілому по будинку;
- гаряче водопостачання в цих будинках відсутнє, оскільки усі приміщення будинків обладнані газовими колонками;
- належні відповідачу нежитлові приміщення у вказаних багатоквартирних будинках є самостійними об'єктами нерухомого майна; вони не мають сполучення зі сходами та сходовими майданчиками під'їздів. З огляду на це вони відповідачем не використовуються;
- сходи та сходові майданчики під'їздів в цих багатоквартирних будинках не обладнані опалювальними приладами, а тому не опалювалися.
- нежитлові приміщення магазинів відповідача у вказаних багатоквартирних будинках мають окреме відгалуження централізованої системи опалення перед вузлами комерційного обліку в цих багатоквартирних будинках, та оснащені окремими вузлами обліку теплової енергії - вузлами розподільного обліку теплової енергії (вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів);
- фактичний обсяг спожитої теплової енергії в приміщеннях (магазинах) відповідача визначався за даними цих вузлів розподільного обліку теплової енергії, встановлених в цих нежитлових приміщеннях. Зокрема відповідальними особами КП «Миргородтеплоенерго», правонаступником якого є позивач, періодично (не кожного місяця) знімалися їхні показними та складалися акти зняття показників теплового лічильника. За даними цих актів та показників лічильників на даний час показники спожитої теплової енергії протягом періоду з 01.01.2022 по даний час не змінювалися;
- теплова енергія позивача протягом вказаного періоду часу відповідач не споживав;
- 03.01.2022 зборами співвласників вказаних багатоквартирних будинків прийняті рішення про те, що відповідач я не бере участі у розподілі теплової енергії у цих будинках. 09.02.2022 протоколи цих зборів співвласників вказаних багатоквартирних будинків були передані разом із письмовим зверненням до КП «Миргородтеплоенерго», правонаступником якого є позивач;
- приблизно рік потому працівники КП «Миргородтеплоенерго», правонаступником якого є позивач, від'єднали та опломбували опалювальну систему магазинів відповідача від централізованої системи опалення;
- вказані у позові обсяги спожитої теплової енергії жодними доказами не підтверджені; за даними вузлів розподільчого обліку теплової енергії, встановлених в приміщеннях магазинів відповідача, протягом 2022 -2024 років їхні показники не змінювалися. Це свідчить про те, що відповідачем не споживалися послуги позивача з постачання теплової енергії до цих приміщень.
У відповіді на відзив від 22.01.2025 (вхід. № 966 від 27.01.2025, а.с. 112-115) позивач не погодився з доводами відповідача з таких підстав:
- зазначені житлові багатоквартирні будинки обладнані засобами комерційного обліку, які здійснюють облік теплової енергії в усій будівлі багатоквартирного будинку, що підтверджується актом прийняття в експлуатацію теплового лічильника та свідоцтвом про державну повірку. В свою чергу, нежитлові приміщення (магазини), належні на праві власності ФОП Булойчик О. М. обладнані додатково до загальнобудинкового вузла обліку, окремими лічильниками теплової енергії, розташованими на окремому відгалуженні перед вузлом комерційного обліку, що підтверджується відповідними актами;
- з жовтня 2023 року зазначені лічильники теплової енергії від'єднанні, опломбовані та не використовуються у якості приладу обліку спожитої теплової енергії у приміщеннях, що належать відповідачці;
- розділом IV Методики розподілу №315 від 22.11.2018 передбачено, що у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту;
- пунктом 3 Розділу І Методики №315 від 22.11.2018 встановлено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період;
- абзацем 6 пункту 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019 передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення будівлі. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу № 315;
- нарахування відповідачу здійснюється за послуги з опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення - на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП). нараховану на площу нежитлового приміщення;
- розрахунок за послугу з постачання теплової енергії по відповідачу, на прикладі магазину "Ветеран", будинок Гоголя 36 в м Миргород додається, де у березні 2023 року здійснено донарахування до мінімальної питомої норми з урахуванням показників лічильника теплової енергії, встановлених в приміщеннях Відповідача, а в січні 2024 року - тільки витрати на опалення МЗК;
- на виконання умов договору та у відповідності до норм законодавства, позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2022 по 31.03.2024 теплову енергію та здійснив нарахування послуг з абонентського обслуговування на загальну суму 102 731,86 грн,
- наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов'язку сплатити платежі згідно умов та порядку виконання зобов'язань, визначених договором. Споживач як учасник договірних відносин зобов'язаний вжити заходів, щоб бути обізнаним про вартість послуги;
- відповідач за отриману теплову енергію розрахувався частково, здійснивши оплату в розмірі 1576,88 грн.
У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/2076/24 (а.с. 53).
Ухвалою від 02.12.2024 (а.с. 56-57) суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с. 59-74).
Ухвалою від 11.12.2024 (а.с. 76) суд прийняв позовну заяву до розгляду, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Вказана ухвала суду надсилалась та доставлена позивачу його електронний кабінет підсистеми “Електронний суд» (довідка про доставку електронного листа 11.12.2024, а.с. 77); відповідачу засобами поштового зв'язку за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 68) та отримана 19.12.2024 відповідачем, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 78).
Відповідно до ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2), день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3).
Отже, ухвала від 11.12.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.
На офіційному сайті Судової влади України 12.12.2024 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с. 79).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, з огляду на складність аналізу правовідносин, прийняття рішення суд відклав на розумний строк.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Полтавської обласної ради від 19.07.2019 року № 1119 (а.с. 10) цілісний майновий комплекс Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» переданий безоплатно з активами, пасивами та штатною чисельністю у комунальну власність територіальної громади міста Миргород.
Рішенням Миргородської міської ради від 21.02.2020 року № 17 (а.с. 11) прийнятий до комунальної власності територіальної громади міста Миргород цілісний майновий комплекс обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго», підприємство перейменоване на Комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради, затверджений статут у новій редакції.
Рішенням Миргородської міської ради від 24.05.2023 року № 110 (а.с. 12) КП «Миргородтеплоенерго» та КП «Миргородводоканал» були припинені в результаті реорганізації шляхом приєднання до КП «Тепловодсервіс» та установлено, що КП «Тепловодсервіс» є правонаступником майна, прав та обов'язків цих підприємств.
Рішенням Миргородської міської ради від 27.07.2023 року № 229 (а.с. 13) були затверджені відповідні передавальні акти.
За даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство “Тепловодсервіс» Миргородської міської ради зареєстроване як юридична особа 27.04.2023, та зазначено, що це підприємство є правонаступником Комунального підприємства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради.
Вказані обставини свідчать, що позивач - Комунальне підприємство “Тепловодсервіс» Миргородської міської ради є правонаступником прав та обов'язків Обласного комунально-виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради.
Між Обласним комунально-виробничим підприємством теплового господарства «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради (правонаступником якого є позивач; далі - позивач, виробник) та фізичною особою-підприємцем Булойчик Оленою Михайлівною (далі - відповідач, споживач) укладено Договір № 149 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 11.10.2004 року (далі - Договір, а.с. 14-17).
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач (виробник) бере на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачеві) теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах до точки розподілу, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього договору.
У додатку № 1 до Договору (а.с. 17) вказані опалювальні об'єкти від котелень:
- вул. Гоголя, 34, м. Миргород, м-н "Калинка", площею 86,0 кв.м.,
- вул. Гоголя, 36, м. Миргород, м-н "Ветеран", площею 85,9 кв.м.
Відповідно до п. 11.3 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін.
Доказів припинення дії Договору чи його розірвання сторони суду не надали, Договір є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.
У період з 2004 року по 2020 рік між сторонами було підписано низку додаткових угод, якими внесли змити в договір згідно діючого законодавства та тарифікації, а саме:
- Додаткова угода від 01.12.2005 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 18) щодо площ, займаних Споживачем в приміщеннях за адресами вул. Гоголя, 34 та вул. Гоголя, 36 в м. Миргород, Полтавської області;
- Додаткова угода від 01.07.2008 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 19) щодо зміни тарифів за опалення;
- Додаткова угода від 17.10.2008 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 20) в частині п 6.7.1 щодо порядку оплати за отримані послуги;
- Додаткова угода від 19.02.2009 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 21) щодо зміни тарифів на оплату за отриману теплову енергію;
- Додаткова угода від 06.04.2009 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 22) щодо зміни тарифів на оплату за отриману теплову енергію;
- Додаткова угода від 01.02.2011 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 23) про внесення змін до розділу 6 Договору «Порядок розрахунків»;
- Додаткова угода від 10.12.2012 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води» (а.с. 24-29) про внесення змін до розділу 3 Договору «Права та обов'язки «Споживача», розділу 4 Договору «Права та обов'язки «Виробника», розділу 5 Договору «Облік теплової енергії», розділу 6 Договору «Порядок розрахунків» та затверджено Додаток 1 про опалювальні об'єкти споживача. Додаток 2 з загальними обсягами постачання теплової енергії споживачу. Додаток 3.1 про розрахунок обсягів теплової енергії в тому числі питомої мінімальної до об'єкту по вул. Гоголя, 34 в м. Миргород, Полтавської області, Додаток 3.2 про розрахунок обсягів теплової енергії, в тому числі питомої мінімальної до об'єкту по вул. Гоголя, 36 в м. Миргород, Полтавської області;
- Додаткова угода від 31.12.2013 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 30) щодо зміни тарифів на послуги теплопостачання відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 31 грудня 2013 року № 429 «Про встановлення тарифів на теплову енергію для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго»;
- Додаткова угода від 04.03.2020 про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 31) про перейменування Обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Миргородтеплоенерго» на Комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради.
Пунктом 6.3 Договору у редакції Додаткової угоди від 10 грудня 2012 року визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній розрахунковий період має бути здійснений «Споживачем» не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач у позові зазначає, що у період з 01.01.2022 року по 31.03.2024 року постачав теплову енергію відповідачу на потреби опалення. Нарахування проводились протягом опалювального сезону згідно тарифів на послуги теплопостачання для інших споживачів по показникам загальнобудинкового вузла обліку споживання теплової енергії розташованого в будівлі по вул. Гоголя, 34, м. Миргород, м-н "Калинка", площею 86,0 кв.м. та в будівлі по вул. Гоголя, 36, м. Миргород, м-н "Ветеран", площею 85,9 кв.м.
За спірний період з 01.01.2022 року по 31.03.2024 року позивач при нарахуванні плати за опалення по об'єктах відповідача застосовувались рішення виконавчого комітету Миргородської міської ради, якими були встановлені тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води по категоріям споживачів Комунальному підприємству «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради та Комунальному підприємству «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1209 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та послуги постачання гарячої води у зв язку зі зміною ціни природного газу»: № 538 від 17.12.2021 року (а.с. 36-37); № 341 від 07.10.2022 року (а.с. 38-39), №413 від 18.10.2023 року (а.с. 40-41).
Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області приймав рішення:
- від 11.10.2021 № 427 про початок опалювального сезону з 12.10.2021 (а.с. 42);
- від 30.03.2022 № 75 про закінчення опалювального сезону 31.03.2022 (а.с. 43);
- від 17.10.2022 № 359 про початок опалювального періоду з 20.10.2022 (а.с. 44);
- від 31.03.2023 № 92 про закінчення опалювального періоду 31.03.2023 (а.с. 45);
- від 18.10.2023 № 410 про початок опалювального періоду з 18.10.2023 (а.с. 46);
- від 27.03.2024 № 169 про закінчення опалювального періоду 01.04.2024 (а.с. 47).
Позивач у позові вказує, що відповідач за відпущену теплову енергію не розраховувався; заборгованість відповідача станом на 31.03.2024 становила 102 731,86 грн за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування, зокрема 52602,82 грн по нежитловому приміщенню (магазин Калинка) за адресою: вул. Гоголя, буд. 34 в м. Миргород, Полтавської області та 50129,04 грн по нежитловому приміщенню (магазин Ветеран) за адресою: вул. Гоголя, буд. 36 в м. Миргород, Полтавської області, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
За змістом положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 1 Закону України “Про теплопостачання» постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії, визначений статтею 19 Закону України “Про теплопостачання», згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 1 Закону України від 09.11.2017 № 2189 «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'заних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньо будинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Таким чином, плата за абонентське обслуговування не є складовою частиною тарифу. Плата за абонентське обслуговування визначається Виконавцем відповідної послуги та затверджується внутрішнім наказом підприємства за плановими витратами на абонентське обслуговування, у розрахунку на одного абонента (на місяць), в рахунку на оплату послуг значиться окремим платежем.
Слід зазначити, що у статті 1 Закону № 2189 передбачено перелік витрат, які можуть включатися до складу плати за абонентське обслуговування.
Виходячи із особливостей діяльності виконавця комунальної послуги та специфіки обслуговування ним абонентів, наявності/від сутності вузлів комерційного обліку у будівлі, виконання робіт (послуг), пов'язаних із їх обслуговуванням тощо, перелік витрат, що включаються до складу плати за абонентське обслуговування та їх обсяг, визначаються виконавцем комунальної послуги.
Витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування розраховуються на одного абонента та оформлюється наказом по підприємству.
При цьому плата за абонентське обслуговування визначається по підприємству, а не по будівлях споживачів.
Залежно від наявності чи відсутності вузлів комерційного обліку, плата за абонентське обслуговування може бути диференційованою.
Пунктом 26 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та пунктом 24 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання і централізоване водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України віл 1 червня 2011 р. № 869, передбачено, що до складу тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення не включаються витрати, які включено до склад' плати за абонентське обслуговування згідно із Законом № 2189.
Застосування плати за абонентське обслуговування до споживача здійснюється з урахуванням умов індивідуального договору про надання комунальної послуги, укладеного між сторонами.
При цьому варто звернути увагу, що згідно з положеннями Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. № 690, Правил надання затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182, та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 690830:
- споживач, не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;
- споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного індивідуального договору;
- споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб;
- розмір плати за абонентське обслуговування, визначений виконавцем, не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Щодо застосування плати за абонентське обслуговування до власників нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, - Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Отже, споживач у багатоквартирному будинку (не залежно від його статусу), з яким укладено індивідуальний договір про надання комунальної послуги, має сплачувати плату за абонентське обслуговування.
На виконання вимог п. 6 ч. 1 ст.4 Закону № 2189 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.08.2019р. № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» (далі - Постанова № 808).
Граничний розмір плати за абонентське обслуговування застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами.
Згідно з Постановою від 21.08.2019р. № 808 граничний розмір плати за абонентське обслуговування, розрахований за формулою, в зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму становив з 01.07.2022 року - 36,88 грн./міс.; з 01.12.2022 року - 38,07 грн./міс.; з 01.01.2024 року - 42,94 грн./міс. з абонента в місяць - для послуг з постачання теплової енергії; послуг з постачання гарячої води; централізованого водопостачання; централізованого водовідведення.
Комунальне підприємство «Миргородтеплоенерго» Миргородської міської ради прийняло накази про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування:
- наказ від 30.09.2021 № 185, яким встановлена плата за абонентське обслуговування з 01.10.2021 в розмірі 17,353 грн з ПДВ за послугу з постачання теплової енергії, 4,046 грн з ПДВ за послугу з гарячої води (а.с.62);
- наказ від 28.09.2022 № 134, яким встановлена плата за абонентське обслуговування з 01.10.2022 в розмірі 16,40 грн з ПДВ за послугу з постачання теплової енергії, 4,26 грн з ПДВ за послугу з гарячої води (а.с.63).
З огляду на вказане вище, відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу плата за абонентське обслуговування по послугам з постачання теплової енергії.
За період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2024 року відповідач нарахував до сплати плати за абонентське обслуговування по приміщенню відповідача в будівлі по вул. Гоголя, 34, м. Миргород, в загальному розмірі 451,35 грн, та по приміщенню відповідача в будівлі по вул. Гоголя, 36, м. Миргород, в загальному розмірі 451,35 грн (детальний розрахунок позивача - а.с.48, 49).
Загальна сума плати за абонентське обслуговування за вказаний період становить 902,70 грн.
У ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У ч. 4 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.
Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Пунктом 6.3 Договору (у редакції Додаткової угоди від 10 грудня 2012 року) визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній розрахунковий період має бути здійснений «Споживачем» не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідач доказів сплати плати за абонентське обслуговування до суду не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 902,70 грн боргу з плати за абонентське обслуговування суд визнає обґрунтованими та задовольняє.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії суд зазначає наступне.
У детальному розрахунку позивача, доданому до позовної заяви (а.с.48, 49), позивач визначив заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 01.01.2022 - 31.01.20204:
по нежитловому приміщенню (магазин Калинка) за адресою: вул. Гоголя, буд. 34, в сумі 52151,47 грн,
по нежитловому приміщенню (магазин Ветеран) за адресою: вул. Гоголя, буд. 36, в сумі 49677,69 грн.
В обґрунтування цих позовних вимог позивач у позові вказує наступне:
- житлові будинки за адресами вул. Гоголя, 34 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 86,0 кв.м.) та вул. Гоголя, 36 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 85,9 кв.м) в 2015-2016 роках були оснащені вузлами комерційного обліку та прийняті на абонентський облік, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію вузлів обліку споживання теплової енергії (додаток 9);
- початок та закінчення опалювального сезону на території Миргородської міської громади затверджується рішеннями виконавчого комітету Миргородської міської ради (додаток 11);
- пунктом 5.3 «Додаткової угоди про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води» від 10 грудня 2012 року визначено, що у разі встановлення приладів комерційного обліку теплової енергії на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показами приладів комерційного обліку, додаються втрати, визначені згідно зі схемою балансової належності на дільницях теплової мережі;
- у п. 6.6.1.2 «Додаткова угода про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води» від 10 грудня 2012 вказано, що у разі не повернення «Споживачем» акту приймання-передавання теплової енергії до 20 числа, він вважається оформленим належним чином, якщо підписаний тільки «Виробником» і підтверджує факт надання теплової енергії «Споживачу Пунктом 6.3 «Додаткова угода про зміну Договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води» від 10 грудня 2012 року визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній розрахунковий період має бути здійснений «Споживачем» не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим;
- у додатках до договору та Додаткових угодах зазначено опалювальну площу розміром 86,0 кв.м. за адресою приміщення: м.Миргород, вул Гоголя 34 магазин "Калинка", та опалювальну площу розміром 85,9 кв.м, за адресою приміщення: м.Миргород, вул Гоголя 36 магазин «Ветеран»;
- договір та додаткові угоди до нього укладені у відповідності до приписів статті 181 Господарського кодексу України, підписані відповідачем без зауважень, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались;
- станом на 31.03.2024 року, відповідач має заборгованість за Договором № 149 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 102 731, 86 грн (додаток № 12).
Інших обставин виникнення боргу відповідач у позові не навів.
У ст. 14 ГПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В ст. 76 ГПК України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
В підтвердження кількості спожитої теплової енергії позивач надав лише розрахунки боргу для позовної заяви (а.с.48, 49).
В п. 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 10.12.2012) передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за показаннями приладів комерційного обліку. У разі їх відсутності - обсяги споживання визначаються розрахунковим способом відповідно до договірних теплових навантажень з урахуванням фактичної середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.
Згідно з актом вводу в експлуатацію вузла обліку споживання теплової енергії від 02.10.2019 (а.с.86) у приміщенні магазину «Ветеран», що розташоване у будинку № 36 по вулиці Гоголя в місті Миргороді, встановлений теплолічильник № 74141032 (дата чергової повірки 01.10.2025). Вказаний акт підписаний представником позивача.
Згідно з актом вводу в експлуатацію вузла обліку споживання теплової енергії від 02.10.2019 (а.с.86) у приміщенні магазину «Калинка», що розташоване у будинку № 34 по вулиці Гоголя в місті Миргороді, встановлений теплолічильник № 53341633 (дата чергової повірки 01.10.2025). Вказаний акт підписаний представником позивача.
У довідці від 08.01.2025, виданої КП «Миргородська управляюча компанія» миргородської міської ради (а.с.88) щодо встановлення розподільного вузла обліку теплової енергії вказано, що вказані нежитлові приміщення по вул. Гоголя, 34, та та вул. Гоголя, 36, мають окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та оснащені вузлом обліку.
З огляду на вказане фактичний обсяг спожитої теплової енергії у зазначених приміщеннях (магазинах) відповідача визначався за даними цих вузлів розподільного обліку теплової енергії, встановлених ув нежитлових приміщеннях магазинів.
Відповідно до актів зняття показників теплового лічильника, складених КП «Миргородтеплоенерго», правонаступником якого є позивач, у приміщенні магазину «Ветеран», що розташоване у будинку № 36 по вулиці Гоголя, станом на 28.02.2022, 31.03.2022, 29.11.2022, 29.12.2022, 30.01.2023, 27.02.2023,01.04.2023, 17.04.2023 (а.с.96-100) об'єм води по теплолічильнику на початок та на кінець періоду у всіх актах вказаний незмінний - 7071,27 куб. м, а також вказано про відсутність різниці по інших категоріях виміру.
Відповідно до акту зняття показників теплового лічильника, складених КП «Миргородтеплоенерго», правонаступником якого є позивач, у приміщенні магазину «Калинка», що розташоване у будинку № 34 по вулиці Гоголя, станом на 27.02.2023 (а.с.99) об'єм води по теплолічильнику у вказаний незмінний - 424,43 куб.м., а також вказано про відсутність різниці по інших категоріях виміру.
Інших доказів в підтвердження фактичного споживання теплової енергії у вказаних приміщеннях у обсягах, зазначених у розрахунку, позивач до позову не надав.
Відповідач у відзиві зазначив, що працівники КП «Миргородтеплоенерго» від'єднали та опломбували опалювальну систему вказаних магазинів від централізованої системи опалення.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що з жовтня 2023 року зазначені лічильники теплової енергії від'єднанні, опломбовані та не використовуються як прилад обліку спожитої теплової енергії у приміщеннях, що належать відповідачу (а.с.114).
У ч.1 ст. 75 ГПК України вказано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на викладене, наданими до матеріалів справи доказами не підтверджується факт споживання відповідачем теплової енергії у зазначених приміщеннях протягом вказаного позивачем у розрахунку періоді та у заявлених обсягах.
Позивач у відповіді на відзив (на стор. 6) вказав, що заявлена до стягнення сума боргу виникла внаслідок нарахування відповідачу за послуги з: опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення - на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), нараховану на площу нежитлового приміщення.
У ч. 1 ст. 17 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що комерційний облік послуги здійснюється вузлом обліку, що забезпечує загальний облік її споживання в будівлі, згідно з показаннями його засобів вимірювальної техніки.
Житлові будинки за адресами вул. Гоголя, 34 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 86,0 кв.м.) та вул. Гоголя, 36 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 85,9 кв.м) в 2015-2016 роках були оснащені вузлами комерційного обліку та прийняті на абонентський облік, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію вузлів обліку споживання теплової енергії (а.с.32, 33, 34).
Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та
забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначаються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 № 2119-VIII.
У пунктах 6 та 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; розподільний облік комунальних послуг (далі - розподільний облік) - визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.
Відповідно до частин 2 та 4 статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов'язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п'ятою - сьомою цієї статті. Оснащення приміщень вузлами розподільного обліку теплової енергії у випадках, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, здійснюється у кожному місці відгалуження систем опалення та водопостачання у приміщення.
Комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки (частина 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону (частина 1 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (частина 2 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Частиною 3 статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений перелік інформації, який повинен містити рахунок на оплату комунальної послуги:
1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;
2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім'я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;
3) період, за який здійснюється нарахування;
4) загальна сума до сплати;
5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);
6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;
7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;
8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);
9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.
У разі якщо у будівлі налічуються два та більше споживачів, інформація про обсяги спожитої комунальної послуги, зазначена в пункті 6 частини третьої цієї статті, надається також щодо будівлі в цілому.
У п.6.9 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2012) зазначено, що споживач щомісяця до 10 числа самостійно отримує від виробника документи за розрахунковий період:
- рахунок для оплати за теплову енергію на поточний розрахунковий період з урахуванням суми корегування за попередній місяць;
- акт приймання-передавання теплової енергії за попередній розрахунковий період;
- акт приймання-передавання теплової енергії за поточний розрахунковий період.
У п.6.10 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2012) вказано, що у разі неповернення споживачем акту приймання-передавання теплової енергії до 20 числа, він вважається оформленим належним чином, якщо підписаний тільки виробником і підтверджує факт надання теплової енергії споживачу.
Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, належним доказами в підтвердження позовних вимог по справі можуть бути відповідні щомісячні рахунки на оплату послуги теплопостачання, які позивач мав формувати за умовами статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та п.6.9 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2012).
Проте позивач не надав жодного рахунку, сформованого у заявлений період січень 2022 - березень 2024, з якого можна було б встановити вид послуги та іншу інформацію, яку повинен містити рахунок на оплату комунальної послуги відповідно до вимого вказаного Закону.
У позовній заяві позивач не повідомив, що він формував вказані рахунки.
Також за умовами п. 6.9, п. 6.10 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.12.2012) належним доказом надання відповідачу послуги теплопостачання та обсягу цієї послуги можуть бути сформовані та підписані позивачем щомісячні акти приймання-передавання теплової енергії.
Проте, позивач не надав актів приймання-передавання теплової енергії, сформованих у заявлений період січень 2022 - березень 2024 та підписаних позивачем, з яких можна було б встановити вид послуги та іншу інформацію, на підставі якої можна встановити обсяги наданої послуги та обставини їх визначення.
У позовній заяві позивач не повідомив, що він складав вказані акти приймання-передавання теплової енергії.
Суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15 та від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, про можливість прийняття облікових карток (табуляграм) як доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді.
Проте позивач у цій справі не надав до матеріалів справи облікових карток по особовому рахунку відповідача з зазначенням нарахувань за надані послуги, як доказів в підтвердження позовних вимог. Про наявність цих доказів позивач у позові та під час розгляду справи не заявляв.
Відповідно до п. 5 ч. 3 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначає докази, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач у позові вказав, що відповідач заборгував за отримані комунальні послуги з постачання теплової енергії; заборгованість складається з боргу за послуги з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування.
Позивач у позові не навів жодних первісних доказів, на підставі яких він проводив нарахування вартості теплової енергії та визначав її обсяги.
Надалі позивач у відповіді на відзив (на стор.6) додатково вказав, що заявлена до стягнення сума боргу виникла внаслідок нарахування відповідачу за послуги з: опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення - на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП), нараховану на площу нежитлового приміщення; а також позивач навів додаткові правові підстави позову.
При цьому заяви про зміну підстав позову позивач до суду не подавав.
Разом з тим, оцінюючи пояснення, наведені позивачем у відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію, відповідно до Договору на підставі показань приладів комерційного обліку або розрахункових навантажень відповідно додаткам до договору згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Згідно з ч. 1 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.
За змістом частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та розподіляється між споживачами.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (пункт 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою (пункт 6 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
За змістом пункту 3 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12. 2021 № 358 (далі - Методика № 315) розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Таким чином, при визначенні спірного обсягу теплової енергії необхідним доказом є визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії.
Житлові будинки за адресами вул. Гоголя, 34 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 86,0 кв.м.) та вул. Гоголя, 36 (в якому опалювальна площа приміщень Відповідача - 85,9 кв.м) в 2015-2016 роках були оснащені вузлами комерційного обліку та прийняті на абонентський облік, що підтверджується Актами вводу в експлуатацію вузлів обліку споживання теплової енергії (а.с.32, 33, 34).
Позивач заявив вимоги за послуги, надані у період січень 2022 року - березень 2024 року.
Проте позивач надав акти зняття показів теплового лічильника по будинку по вул. Гоголя, 36, лише за 27.02.2023, за 01.04.2023, за 28.12.2023, за 29.01.2024 (а.с.118-119).
За інші періоди нарахувань позивач доказів в підтвердження показів теплового лічильника по будинку по вул. Гоголя, 36, до матеріалів справи не надав.
По будинку по вул. Гоголя, 34, позивач доказів в підтвердження показів теплового лічильника до матеріалів справи не надав.
До відповіді на відзив позивач надав детальний розрахунок за послугу, в якому навів складові, на підставі яких він визначив обсяг постачання теплової енергії відповідачу по будинку по вул. Гоголя, 36, лише за березень 2023 року та за січень 2024 року (а.с.117).
За інші періоди постачання позивач детального розрахунку не навів.
Також позивач не надав детального розрахунку, в якому б були наведені складові, на підставі яких він визначив обсяг постачання теплової енергії відповідачу по будинку по вул. Гоголя, 34.
Разом з тим, вказані у детальному розрахунку складові, на підставі яких визначено обсяги постачання теплової енергії за березень 2023 року та за січень 2024 року не підтверджені належними первісними доказами.
У п.10 Методики № 315 вказано, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
За рішенням власників (співвласників) базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії може бути фактичний опалюваний об'єм приміщень у метрах кубічних. У такому разі у всіх формулах замість значення площі (суми площ) використовується значення об'єму (суми об'ємів).
Опалюваний об'єм визначається як добуток опалюваної площі приміщення на висоту стелі згідно з технічним паспортом приміщення.
Позивач не надав жодного доказу, на підставі якого він визначив загальну площу будівлі по вул. Гоголя, 36, та по вул. Гоголя, 34.
Позивач також не надав доказів, на підставі якого він визначав загальну площу квартир, які користуються централізованим опаленням, у будівлі по вул. Гоголя, 36, та у вул. Гоголя, 34.
Позивач у відповіді на відзив вказав, що він розраховував обсяги теплової енергії, за які мав би сплачувати відповідача, відповідно до Розділу IV Методики розподілу №315 та за формулою, зазначеною у пунктах 1 - 3 Методики № 315.
Проте, вказаного розрахунку за кожен місяць нарахування позивач не надав.
Також позивач не надав первісних доказів, на підставі яких проводиться цей розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За ч. 1 ст. 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
У ч. 2 ст. 80 ГПК України вказано, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Позивач не був обмежений часом для збору та подання належних доказів разом із позовною заявою.
Також позивач мав можливість подати відповідні докази разом із відповіддю на відзив.
Позивач у позові не вказав про існування у нього будь-яких інших доказів, крім тих, що додані до позову; не зазначав про неможливість подання цих доказів; не заявляв клопотання про їх витребування.
У ст. 14 ГПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не надав жодного належного первісного документу в підтвердження позовних вимог.
Отже, позивач не надав доказів в підтвердження заявленої у позові суми боргу та підстав її виникнення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості по нежитловому приміщенню (магазин Калинка) за адресою: вул. Гоголя, буд. 34, в сумі 52151,47 грн, та по нежитловому приміщенню (магазин Ветеран) за адресою: вул. Гоголя, буд. 36, в сумі 49677,69 грн, не доведені належними доказами та не підлягають задоволенню.
Позивач також заявив вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 6443,77 грн на грошові зобов'язання за період січень 2022 - березень 2024 року (загальний період нарахування з 01.01.2022 по 31.03.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі 32537,35 грн на грошові зобов'язання за період січень 2022 - березень 2024 року (загальний період нарахування 01.01.2022 - 31.03.2024), (розрахунки - а.с. 50).
При вирішенні спору в цій частині суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вказаний розрахунок не відповідає наведеним позивачем у позові обставинам та не підтверджується доданими до матеріалів справи доказами.
Зокрема, позивач безпідставно проводить нарахування інфляційних та річних на дату 01.01.2022 на суму боргу 94792,00 грн.
У розрахунках основного боргу (а.с.48, 49) позивач вказує, що борг на початок періоду (на 01.01.2022) відсутній (нуль гривень). Надалі у розрахунках позивач вказує, що на 01.02.2022 борг становить 6892,19 грн та 7387,46 грн.
Жодних доказів наявності у відповідача боргу в сумі 94792,00 грн, який би виник 01.01.2022, позивач до матеріалів справи не надав.
Також позивач безпідставно визначив початкову дату прострочення грошового зобов'язання 01.01.2022 (саме з цієї дати позивач почав нараховувати 3% річних та інфляційні).
Позивач у позові заявив, що заборгованість виникла за послуги, надані у період січень 2022 - березень 2024.
У ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вказано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Пунктом 6.3 Договору (у редакції Додаткової угоди від 10 грудня 2012 року) визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній розрахунковий період має бути здійснений Споживачем не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Отже, нарахування інфляційних та річних мають проводитися окремо по кожному місяцю виникнення зобов'язання, після 21 числа наступного за розрахунковим місяця.
Також відсутні підстави для нарахування інфляційних та річних на заборгованість березня 2024 року, оскільки на заявлений позивачем період (станом на 31.03.2024) строк оплати за ці послуги ще не настав.
Таким чином, наведені позивачем розрахунки інфляційних та річних є суперечливими, не відповідають ні вимогам законодавства, ні умовам договору, ні наданим до справи доказам.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Враховуючи, що вище суд встановив правомірність вимог про стягнення з відповідача 902,70 грн боргу з плати за абонентське обслуговування, саме на цю заборгованість наявні підстави для нарахування інфляційних та річних згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З врахуванням умов договору щодо строку оплати та положень ст. 253 ЦК України і ч.5 ст.254 ЦК України початковим періодом нарахування 3 % річних та інфляційних є 22.02.2022.
Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18, про те що з огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, сталося невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 14.02.09.2019 у справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18 та від 02.03.2018 у справі № 927/467/17.
Після проведення перерахунку поетапно та окремо по кожному місяцю зобов'язання за період 22.02.2022 - 31.03.2024, суд встановив, що на борг з плати за абонентське обслуговування щодо приміщення відповідача по вул. Гоголя, 34, сума 3% річних становить 14,15 грн, а інфляційних - 35,18 грн; також щодо приміщення відповідача по вул. Гоголя, 36, сума 3% річних становить 14,15 грн, а інфляційних - 35,18 грн.
Отже, загальна сума належних до стягнення 3% річних становить 28,30 грн, а інфляційних - 70,36 грн. В цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних та річних суд відхиляє як безпідставні з мотивів, що наведені вище у рішенні.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі.
За подачу цього позову позивач сплатив 3028,00 грн судового збору за платіжною інструкцією № 1518 від 25.11.2024 (а.с. 7). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 26.11.2024 (а.с. 54).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати на сплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно - в сумі 30,28 грн.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження, або після дати платежів, які враховані судом у рішенні, відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Керуючись статтями 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Булойчик Олени Михайлівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства “Тепловодсервіс» Миргородської міської ради (провулок Луговий, буд. 11, м. Миргород, Полтавська область, 37600; ідентифікаційний код 45136285) 902 грн 70 коп. боргу з плати за абонентське обслуговування, 28 грн 30 коп. - 3 % річних, 70 грн 36 коп. - втрат від інфляції, 30 грн 28 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 05.03.2025.
Суддя Т. М. Безрук