04.03.2025 Справа № 914/185/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Плаксій В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, м. Львів
до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-Автокар», м. Львів-Винники
про: визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку
Представники сторін:
від позивача: Леонтьєва Н.Т. - прокурор Львівської обласної прокуратури
від відповідача-1: Бірюкова І.І. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача 2: Юнко М.В. - адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1182734 від 26.01.2023.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-автокар» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 р., справу № 914/185/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 08.02.2023 р.
08.02.2023 р. представником відповідача-1 подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 3218/23, відповідно до якого відповідач-1 вважає позов Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-автокар» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку підставним та просить суд його задоволити з підстав, викладених у поданому відзиві.
08.02.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 3221/23, відповідно до якого відповідач-2 просить суд закрити провадження у справі № 914/185/23 з підстав, які викладено у поданому відзиві. Також у поданому відзиві відповідач-2 просить суд продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено до матеріалів справи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2023 р., продовжено строк відповідачу-2 на подачу відзиву на позовну заяву та долучено відзив відповідача-2 на позовну заяву за вх. № 3221/23 від 08.02.2023 р. до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.02.2023 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 01.03.2023 р.
14.02.2023 р. прокурором подано на адресу суду в систему “Електронний суд» відповідь на відзив з додатками за вх. № 3738/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2023 р., позовну заяву Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-автокар» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку у справі № 914/185/23 залишено без руху. Встановлено прокурору строк у 5 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків позовної заяви, а саме: надати суду належні докази (оригінал поштової квитанції та опис вкладення) про направлення відповідачу 2: Обслуговуючому кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-автокар» позовної заяви з долученими до неї документами на адресу: 79495, Львівська область, м. Львів, м. Винники, вул. І. Франка, буд. 17 Б.
03.03.2023 р. прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2023 р., подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатками, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх. № 5421/23.
Крім того, 03.03.2023 р. прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2023 р., подано на адресу суду оригінал поштової квитанції та опису вкладення про направлення відповідачу 2 позовної заяви з долученими до неї документами на адресу: 79495, Львівська область, м. Львів, м. Винники, вул. І. Франка, буд. 17 Б.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.03.2023 р., підготовче засідання у даній справі призначено на 22.03.2023 року на 09:30 год.
Судове засідання, призначене на 22.03.2023 року на 09:30 год. не відбулося, у зв'язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 р., продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/185/23 на тридцять днів, за клопотанням прокурора та представника відповідача-2. Підготовче засідання призначено на 12.04.2023 р.
28.03.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з додатками за вх. № 7669/23.
28.03.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про витребування доказів з додатками за вх. № 7734/23.
Крім того, 05.04.2023 р. від представника відповідача-2 надійшов на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 8502/23, відповідно до якого відповідач-2 просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
Також 05.04.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про витребування доказів з додатками за вх. № 8498/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2023 р., клопотання представника відповідача 2 про витребування доказів за вх. № 7734/23 від 28.03.2023 р. та клопотання представника відповідача 2 про витребування доказів за вх. № 8498/23 від 05.04.2023 р. задоволено частково. Судом постановлено витребувати у Львівської міської ради графічні матеріали, які є невід'ємною частиною меморандуму про порозуміння між Львівською міською радою та Рясне-Руською сільською радою, затверджені ухвалою Львівської міської ради від 16.11.2017р. №2588; Витребувані документи надати суду до 01.05.2023 р. У задоволенні решти вимог клопотань представника відповідача 2 про витребування доказів судом відмовлено. Підготовче засідання відкладено на 17.05.2023 р.
03.05.2023 р. представником відповідача-1, на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2023 р., подано на адресу суду клопотання про долучення документів з додатками за вх. № 11027/23.
05.05.2023 р. прокурором подано на адресу суду в систему “Електронний суд» відповідь на відзив з додатками за вх. № 11268/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р. підготовче судове засідання відкладено на 07.06.2023 р.
01.06.2023 р. від представника відповідача-2 надійшла заява про закриття провадження (п. 6 ст. 231 ГПК України) за вх. № 13795/23.
Крім того, 01.06.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду заяву про закриття провадження (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України) за вх. № 13797/23.
Також, 01.06.2023 р. представником відповідача-2 подано на адресу суду клопотання про залишення без розгляду (п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України) з додатками за вх. № 13798.
Судове засідання, призначене на 07.06.2023 р. на 11:30 не відбулося, у зв'язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 р., підготовче судове засідання у даній справі призначено на 28.06.2023 р.
09.06.2023 р. прокурором подано на адресу суду заперечення на клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі з додатками за вх. № 14445/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.06.2023 р., підготовче засідання призначено на 26.07.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.07.2023 р. задоволено клопотання представника відповідача-2 про зупинення провадження у справі № 914/185/23 за вх.№ 2739/23 від 13.07.2023 р. Судом постановлено зупинити провадження у справі № 914/185/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2024 р., провадження у справі № 914/185/23 поновлено. Підготовче судове засідання призначено на 25.09.2024 р.
Судове засідання, призначене на 25.09.2024 р. не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та продовженням додаткової відпустки судді Долінській О.З. з 22.08.2024 по 14.12.2024 включно.
26.09.2024 представником відповідача-2 подано на адресу суду в систему “Електронний суд» доводи та міркування про закриття провадження з додатками за вх. № 23396/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.12.2024, підготовче судове засідання призначено на 29.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2025, підготовче судове засідання призначено на 04.03.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву за вх. № 3221/23 від 08.02.2023, відповідач-2 просить суд закрити провадження у справі № 914/185/23 за позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави, до відповідача 1: Львівської міської ради, до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Львів-Автокар» про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з підстав, які викладені у відзиві.
Протокольною ухвалою суду від 04.03.2025, за усним клопотанням представника відповідача-2, залишено без розгляду клопотання представника відповідача-2 про закриття провадження у справі № 914/185/23, яке викладено у відзиві на позовну заяву за вх. № 3221/23 від 08.02.2023.
04.03.2025 прокурор в підготовче засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив за вх. № 3738/23 14.02.2023 р., за вх. № 11268/23 від 05.05.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Заперечив у задоволені клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023, а також просив суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяви за вх. № 13797/23 від 01.06.2023.
04.03.2025 представник відповідача-1 в підготовче засідання з'явився, позовні вимоги прокурора підтримав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3218/23 від 08.02.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Заперечив у задоволені клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023, а також просив суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяви за вх. № 13797/23 від 01.06.2023.
04.03.2025 представник відповідача-2 в підготовче засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3221/23 від 08.02.2023 р., відзиві на позовну заяву за вх. № 8502/23 від 05.04.2023 р. та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Підтримав подане клопотання про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023, просив його задоволити, а також просив суд задоволити заяву представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяву про закриття провадження за вх. № 13797/23 від 01.06.2023 з підстав, які викладено у вказаних вище клопотанні та заявах.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача-2 про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023, заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.
Позовну заяву у цій справі підписав заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області Голоюх Віктор Іванович.
Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом пункту 1 частини 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" однією з форм такого представництва є звернення прокурора до суду із позовом.
Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Пунктом 6.1 наказу Генерального прокурора №389 від 21.08.2020 "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" (в редакції, чинній на момент подання позову) встановлено позови (заяви) надсилати до суду за підписом Генерального прокурора, його перших заступників та заступників, керівників обласних, окружних прокуратур, їхніх перших заступників та заступників.
Положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком 29 застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З урахуванням того, що поняття "інтереси держави", відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999, є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018 у справі № 911/620/17, від 13.11.2018 у справі № 910/2989/18.
Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 19.09.2019 у справі №815/724/15).
Окрім того, Верховний Cуд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 зазначає, що "інтереси держави" полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і "державні органи".
Згідно із частиною 1 статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Положеннями частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Так, згідно з частинами 1 та 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.
Враховуючи наведене суд зазначає, що Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську міську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада.
Втім суд зазначає, що у цій справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору Львівська міська рада в даному випадку може бути виключно відповідачем у справі.
При цьому, як зазначив прокурор, будь який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.
Суд з вказаним твердженням прокурора погоджується, оскільки державний орган виконавчої влади, який здійснює контроль у сфері земельних відносин, - як Держгеокадастр так і Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування ЛМР, не наділені законом і положенням, на підставі якого вони діють, правом на звернення до суду з позовом про скасування рішень органу місцевого самоврядування, в нашому випадку - ЛМР, оскільки спірна земельна ділянка не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу.
У постанові від 07.11.2018 у справі №916/749/17 Верховний Суд вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить.
Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада, проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.
Зважаючи на вищенаведене, суб'єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов'язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.
Таким чином, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов'язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.
Варто також зауважити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.11.2019 у справі №804/4585/18 зробив висновок про те, що незгода суду з наведеним в адміністративному позові на виконання частини 4 статті 53 КАС України обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на викладене суд зазначає, що заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова, реалізуючи надані законом представницькі повноваження, з метою захисту інтересів держави звертається до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації, а відтак, реалізує покладені від імені держави повноваження по захисту інтересів держави.
При цьому суд звертає увагу на те, що законами України не віднесено до компетенції жодного органу повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування у земельній сфері, скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку та припинення речового права.
Так, за змістом статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Інших видів позовів, з якими б державні інспектори могли звертатись до суду законом не передбачено.
Відповідно, орган, уповноважений державою здійснювати захист її інтересів в даній сфері з правом звернення з цим позовом до суду - відсутній. Таким чином, за цим позовом прокурор набуває статусу позивача. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №241/1153/17-ц, від 25.11.2019 у справі №354/425/19-ц, від 15.05.2018 у справі №372/2180/15-ц та від 01.06.2022 у справі №260/1815/21 із викладених вище мотивів.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.
На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити представнику відповідача-2 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023.
Розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяву представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13797/23 від 01.06.2023, заслухавши пояснення учасників справи, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.23 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Частина 4 ст. 53 ГПК України встановлює, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 53 ГПК України).
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З урахуванням того, що поняття “інтереси держави», відповідно до Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999р., є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Така правова позиція висвітлена Верховним Судом у постановах 13.03.2018р. у справі № 911/620/17, від 13.11.2018р. у справі № 910/2989/18.
Таким чином, “інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі № 806/1000/17, від 19 .09.2019р. у справі № 815/724/15).
Окрім того, Верховний Суд в постанові від 08.02.2019р. у справі №915/20/18, зазначає, що “інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».
Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Положеннями ч.5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Так, згідно з частинами 1,2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність зокрема у разі передачі їм земель державної власності.
Враховуючи наведене, суд зазначає що, Львівська міська рада - орган місцевого самоврядування, що представляє Львівську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
Відтак, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Львівська міська рада.
Однак, варто зауважити, що в даній справі позивач та відповідач збігаються в одній особі, а стороною у справі один і той же орган місцевого самоврядування може бути або позивачем, або відповідачем. Враховуючи предмет спору, Львівська міська рада в даному випадку може бути тільки відповідачем у справі.
При цьому, будь-який інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави або територіальної громади з вказаного питання, відсутній.
Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом (ч. 2 ст. 188 ЗК України).
Згідно ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель», охорона земель - це система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Як слідує з матеріалів, позов у даній справі подано прокурором не в межах заходів, які належать до державного контролю за використанням та охороною земель, передбачених в ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель», а в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.
Натомість, в силу вимог ч.1 ст.122 та п. а) ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад для всіх потреб.
А тому, саме Львівська міська рада є уповноваженим органом для здійснення захисту держави, в межах спору про право користування земельною ділянкою комунальної власності несільськогосподарського призначення.
Однак, враховуючи те, що позов подано для усунення помилки, допущеної, на думку прокурора, самим органом місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки в приватну власність, тобто при здійсненні її власних функцій у земельних відносинах, прокурор правильно вказав, що Львівська міська рада у даній справі має бути відповідачем. Водночас, інший орган, який відповідно до чинного законодавства здійснює функції з розпорядження землями територіальної громади, відсутній.
За таких умов, прокурор вправі подавати позов в інтересах держави та виступати самостійним позивачем у справі. Аналогічної позиції притримується ВПВС в постанові від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2018р. по справі №916/749/17 вказав, що безпосередність звернення до суду прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, правомірно обґрунтовується перевищенням органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить. Захист інтересів держави в особі територіальної громади має здійснювати відповідна рада. Проте, у разі якщо саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади, правомірним є звернення прокурора та визначення ради відповідачем, поза як іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади не існує.
Зважаючи на вищенаведене, суб'єкт, наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у випадку прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення, яке є однією зі стадій процедури відведення земельної ділянки у користування, відсутній, що становить виключний випадок, коли прокурор має не тільки право, але і обов'язок, звернутися до суду для захисту інтересів держави.
Таким чином, органи прокуратури України, на даний час є єдиним суб'єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у правовідносинах, пов'язаних із протиправним розпорядженням земельними ділянками, належними територіальній громаді.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У даному випадку, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяви представника відповідача-2 про закриття провадження за вх. № 13797/23 від 01.06.2023.
Згідно із пунктами 1-3, 6 частини 1 статті 177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до пунктів 6, 7, 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Пунктом 3 частини 2 статті 185 ГПК України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом надано учасникам провадження у справі можливість подання пояснень та заперечень щодо суті спору, можливість ознайомитись із матеріалами справи та надати письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, в т. ч. мирову угоду, з урахуванням змісту спірних правовідносин, враховуючи обставини справи та зібрані у справі докази, розумність строку розгляду спору, у зв'язку відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає за необхідне закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 177, 182, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити представнику відповідача-2 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України) за вх. № 13798/23 від 01.06.2023.
2. У задоволенні заяви представника відповідача-2 про закриття провадження у справі за вх. № 13795/23 від 01.06.2023 та заяви за вх. № 13797/23 від 01.06.2023 - відмовити.
3. Закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/185/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 02.04.2025 р. на 11:00 год.
4. Судове засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань, ІІ поверх.
5. Явка учасників справи в судове засідання з розгляду спору по суті.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
Повну ухвалу складено 05.03.2025.
Суддя Долінська О.З.