вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" січня 2025 р. Справа № 911/153/24
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Панченко К. О.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Коляда С. М. (адвокат - довіреність б/н від 16.01.2024 р.);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Поліс», м. Київ
до ОСОБА_1 , м. Київ
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз Агро Дніпро», м. Дніпро
про визнання права іпотекодержателя
ТОВ “ФК “Поліс» звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ОСОБА_1 про 1) визнання житлового будинку, загальною площею 155,9 кв. м., житлова площа 66,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРП 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), предметом іпотеки за Договором іпотеки від 26.06.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 349; 2) визнання права ТОВ “ФК “Поліс» (код ЄДРПОУ 38994463) як іпотекодержателя за Договором іпотеки від 26.06.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 349 щодо житлового будинку, загальною площею 155,9 кв. м., житлова площа 66,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРП 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що житловий будинок, загальною площею 155,9 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, в процесі будівництва (у період з грудня 2007 р. - лютий 2009 р.), а також після введення його у встановленому порядку в експлуатацію та реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 складав та входив у предмет іпотеки, як окремий об'єкт нерухомого майна відповідно до положень Закону України “Про іпотеку» та умов договору іпотеки від 26.06.2007 р., право вимоги за яким набуло ТОВ “ФК “Поліс» згідно з договором відступлення прав за договором іпотеки посвідченого 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим № 349 від 10.11.2020 р., укладеного між ІП “ІК “Гарант-Капітал» та ТОВ “ФК “Поліс».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2024 р. відкрито провадження у справі № 911/153/24 за позовом ТОВ “ФК “Поліс» до ОСОБА_1 про визнання права іпотекодержателя, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 28.02.2024 р. Крім того, даною ухвалою судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - ТОВ “Інфініті».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2024 р. матеріали справи № 911/153/24 за позовом ТОВ “ФК “Поліс» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - ТОВ “Інфініті» про визнання права іпотекодержателя передано на розгляд Господарського суду Київської області в складі суду, в провадженні якого перебуває справа № Б3/081-12 про банкрутство ТОВ “Інфініті».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 р. ухвалу Господарського суду Київської області від 28.02.2024 р. скасовано, матеріали справи № 911/153/24 направлено до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 р. призначено проведення підготовчого засідання із викликом та за участю представників учасників справи на 03.07.2024 р.
03.07.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 31.07.2024 р.
Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.07.2024 р. третя особа змінила власне найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфініті» на Товариство з обмеженою відповідальністю “Союз Агро Дніпро», що враховано і прийнято судом до уваги.
31.07.2024 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 04.09.2024 р.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 02.10.2024 р.
02.10.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 23.10.2024 р.
23.10.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 13.11.2024 р.
13.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.11.2024 р.
27.11.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 11.12.2024 р.
11.12.2024 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 15.01.2025 р.
15.01.2025 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 22.01.2025 р.
22.01.2025 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з'явились, про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом у процесі розгляду справи, 26.06.2007 р. між ТОВ “КБ “Актив-Банк» (надалі - Банк) та ТОВ “Інфініті» (надалі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 0626/01, згідно з умов п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії, ліміт якої не перевищує 16 900 000, 00 доларів США (Шістнадцять мільйонів дев'ятсот тисяч доларів США) (надалі - Кредит) для інвестування в будівництво коттеджного житлового комплексу “Місто Сонця» і на поповнення обігових коштів із сплатою 14 % (Чотирнадцять процентів) річних.
05.05.2008 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 від 26.06.2007 р.
24.10.2008 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
31.10.2008 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
03.11.2008 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
28.11.2008 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
30.01.2009 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
30.03.2009 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
15.05.2009 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
25.09.2009 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
02.03.2010 р. між ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
10.06.2010 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
26.07.2010 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
22.12.2010 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
20.01.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
22.02.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
30.03.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
29.06.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
15.07.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
29.07.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
21.09.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
11.10.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
26.10.2011 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
30.03.2012 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
02.04.2012 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») та ТОВ “Інфініті» було підписано додатковий договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (не відновлювальна кредитна лінія, юридична особа) від 26.06.2007 р.
26.06.2007 р. між ТОВ “Інфініті» (надалі - Іпотекодавець) та ТОВ “КБ “Актив-Банк» (надалі - Іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, згідно з умов п. 1.1. якого Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 р. (надалі - Кредитний договір) щодо своєчасного не пізніше 25.06.2010 року повернення кредиту (у формі не відновлювальної кредитної лінії) на суму 16 900 000, 00 дол. США (Шістнадцять мільйонів дев'ятсот тисяч доларів США 00 центів), який буде надаватись відповідно до умов Кредитного договору, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності земельні ділянки згідно з переліку.
04.09.2007 р. між ТОВ “Інфініті» та ТОВ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
09.10.2007 р. між ТОВ “Інфініті» та ТОВ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
14.12.2007 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
06.11.2008 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
26.02.2009 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
27.03.2009 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
30.03.2009 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
19.05.2009 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
25.09.2009 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
02.03.2010 р. між ТОВ “Інфініті» та ВАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
10.06.2010 р. між ТОВ “Інфініті» та ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
28.07.2010 р. між ТОВ “Інфініті» та ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
28.12.2010 р. між ТОВ “Інфініті» та ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
30.06.2011 р. між ТОВ “Інфініті» та ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349, згідно зі змісту п. 1 якого сторони дійшли згоди пункт 1.1. Договору викласти в наступній редакції: .1.1. Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 р. (надалі - Кредитний договір) щодо своєчасного не пізніше 26 червня 2012 року повернення кредиту в сумі 136 000 000, 00 грн (сто тридцять шість мільйонів гривень 00 копійок), сплати процентів за користування кредитом в строки, порядку та з періодичністю, передбаченими Кредитним договором, із розрахунку 12,5% (дванадцять цілих п'ять десятих процентів) річних з 29.06.2011 р., відшкодування збитків, сплати комісій, пені та штрафів у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, передає в іпотеку Іпотекодержателю належні йому на праві власності земельні ділянки, зокрема земельну ділянку, площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада.
19.07.2011 р. між ТОВ “Інфініті» та ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») було підписано договір про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н.О. за реєстровим № 349.
17.01.2012 р. між ТОВ “Інфініті» (надалі - Сторона-1) та ОСОБА_1 (надалі - Сторона -2) було укладено договір міни № 1/С/12, згідно з умов п. 2.1 якого у відповідності до умов цього Договору, Сторона-1 зобов'язується передати Стороні-2 Майнові права на Об'єкт нерухомості, а Сторона-2 зобов'язується передати Стороні-1 належні їй на праві власності Пакет Облігацій, що є одночасним погашенням взаємних заборгованостей між Стороною-2 та Стороною-1 (надалі - Договір).
Пунктами 2.2., 2.3. Договору визначено, що кожна із Сторін у своєму договірному статусі є продавцем того майна, який вона передає іншій Стороні, і покупцем того майна, який вона одержує від другої Сторони, при цьому кожна із Сторін наділяється відповідними правами та обов'язками покупця та продавця (п. 2.2.).
2.3. Об'єкт нерухомості, Майнові права на який є предметом обміну по цьому Договору: Будинок № 3, розташований у с. Крюківщина Київської області Києво-Святошинського району, по вулиці Софіївській, має наступні характеристики: - загальна площа: 155,9 (сто п'ятдесят п'ять цілих дев'ять десятих) кв.м.; - житлова площа: 66,9 (шістдесят шість цілих дев'ять десятих) кв.м.; - кількість кімнат: 4 (чотири) кімнати.
19.07.2012 р. державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
01.06.2012 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») (надалі - Первісний кредитор) та Підприємством “GBM-Україна» (надалі - Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 0626/01 від 26.06.2007 р., згідно з умов п.п. 1, 8 якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, що належить Первісному кредиторові на підставі кредитного договору № 0626/01 від 26 червня 2007 року, з усіма наступними змінами та доповненнями (надалі - Основний договір), що укладений між Первісним кредитором та ТОВ “Інфініті» (надалі - Боржник) (п. 1).
8. Одночасно з підписанням цього договору здійснюється відступлення права вимоги за договорами забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором.
01.06.2012 р. між ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») (надалі - Первісний іпотекодержатель) та Підприємством “GBM-Україна» (надалі - Новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим № 349, згідно з умов п.п. 1, 2 якого Первісний іпотекодержатель передає, а Новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 26.06.2007 р. (надалі - Договір іпотеки), що укладений між Первісним іпотекодержателем з одного боку та ТОВ “Інфініті» з другого боку (надалі - Іпотекодавець), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., реєстровим № 349, а також з усіма додатками до договору іпотеки.
Предметом укладеного між Первісним іпотекодержателем та іпотекодавцем договору іпотеки є належні іпотекодавцю на праві власності земельні ділянки зокрема земельна ділянка площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, яка складає предмет іпотеки, належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку (Серія ЯА № 458899), виданого 06 квітня 2005 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення сесії Крюківщинської сільської ради від 31.03.2005 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020532900069.
10.11.2020 р. між Іноземним підприємством “ІК “Гарант-Капітал» (повне найменування до зміни: Підприємством “GBM-Україна») (надалі - Первісний Кредитор) та ТОВ “ФК “Поліс» (надалі - Новий Кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 10/11/20, згідно з умов п.п. 2.1, 3.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає (передає) Новому кредитору належні Первісному кредитору Права вимоги до Боржника за Кредитним договором, а Новий кредитор набуває (приймає) їх від Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору за відступлення Прав вимоги грошові кошти, які складають вартість Прав вимоги, у порядку та строки, встановлені цим Договором (п. 2.1).
3.2. Одночасно з відступленням Прав вимоги за Кредитним договором, Первісним кредитором відступаються Новому кредитору Права вимоги за Договором забезпечення.
10.11.2020 р. між Іноземним підприємством “ІК “Гарант-Капітал» (повне найменування до зміни: Підприємством “GBM-Україна») (надалі - Первісний Іпотекодержатель) та ТОВ “ФК “Поліс» (надалі - Новий Іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав за Договором іпотеки, посвідченого 26 червня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., за реєстровим № 349, згідно умов п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Іпотекодержатель відступає (передає), а Новий Іпотекодержатель набуває (приймає) усі та будь-які належні Первісному Іпотекодержателю права за Договором іпотеки, включаючи, але не обмежуючись право вимоги, право звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки і за рахунок Предмету іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у повному розмірі, у разі невиконання Боржником, зобов'язань за Кредитним договором (надалі - Договір).
Згідно з загальних положень Договору предметом іпотеки за Договором іпотеки визначено зокрема земельну ділянку площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 357630132224).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у встановленому законом і договором порядку було звернуто стягнення на предмет іпотеки та 23.12.2020 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області Мурашко О. В. було проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ “ФК “Поліс» на нерухоме майно - на земельну ділянку, площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, що підтверджується витягом № 239189853 від 29.12.2020 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявним в матеріалах справи.
У січні 2024 р. позивач звернуся до ТОВ “Інфініті» із листом Вих. № 03/01-24 від 03.01.2024, в якому він просив останнього надати копії документів щодо будинків, які були побудовані на земельній ділянці площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада, зокрема, дозвільну документацію, плани, схеми розташування будинків, декларації та/або інші документи, що підтверджують завершення будівництва та введення зазначених будинків у експлуатацію тощо.
У січні 2024 р. ТОВ “Інфініті» звернулось до позивача із листом Вих. № 01/11-01-24 від 11.01.2024 р., в якому зазначило наступне: протягом 2007-2012 років ТОВ “Інфініті» дійсно проводило будівництво житлового масиву котеджної забудови в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району, Київської області, зокрема, на земельній ділянці площею 1,7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025. На цій земельній ділянці було зведено 27 котеджних будинків, 18 з яких розташовані на вул. Віденська (поштові номера будинків з 1 по 18) та 9 розташовані на вул. Софіївська (поштові номера будинків з 1 по 9). Зазначені будинку були введені в експлуатацію. У подальшому, виконавчим комітетом Крюківиунської сільської ради Кисво-Святошинського району Київської області були видані свідоцтва про право власності. Враховуючи зазначене, надаємо Вам в якості додатків до цього листа копії наявних у нас документів, а саме: рішення Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, дозволи на виконання будівельних робіт, акти про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, декларації про готовність об?єкта до експлуатації, схеми та викопіювання житлового масиву, розташованого по вул. Віденській та по вул. Софіївській у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, копії договорів тощо.
Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати житловий будинок, загальною площею 155,9 кв. м., житловою площею 66, 9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРП 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), предметом іпотеки за Договором іпотеки від 26.06.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 349, а також визнати права ТОВ “ФК “Поліс», як іпотекодержателя за Договором іпотеки від 26.06.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаренко Н. О., зареєстрованим в реєстрі за № 349 щодо житлового будинку, загальною площею 155,9 кв. м., житлова площа 66,9 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у ДРРП 37073682), належний на праві власності ОСОБА_1 .
З приводу вказаних позовних вимог позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 цього ж кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Положеннями ст. 572 цього ж кодексу визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ст. 575 цього ж кодексу іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості. Подільний об'єкт незавершеного будівництва може бути переданий в іпотеку лише у випадках, визначених законом.
2. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.
3. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Відповідно до ст. 589 цього ж кодексу у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
2. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1 Закону України “Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 5 цього ж закону (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів
нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.
Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бутив виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.
Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмета іпотеки несе іпотекодавець, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.
Відповідно до ст. 9 цього ж закону (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
відчужувати предмет іпотеки;
передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.
Як вбачається зі змісту самої позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог серед іншого вказує на те, що домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район (до цього Києво-Святошинський район), с. Крюківщина, вул. Софіївська, буд. 3, та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025 в силу положень ч. 5 ст. 5 Закону України “Про іпотеку» (в редакції чинній на момент подачі позивачем даного позову) складає та входить у предмет іпотеки, як окремий об'єкт нерухомого майна згідно з договором іпотеки від 26.06.2007 р., враховуючи той факт, що ТОВ “Інфініті» вже після передачі вищевказаної земельної ділянки в іпотеку без згоди іпотекодержателя, - ПАТ “КБ “Актив-Банк» (що є правонаступником ТОВ “КБ “Актив-Банк») провело самочинне будівництво даного об'єкта нерухомого майна, а отже домоволодіння є новоствореним об'єктом нерухомості та вважається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Щодо правомірності обґрунтування позивачем свого права як іпотекодержателя на об'єкт нерухомого майна - домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район (до цього Києво-Святошинський район), с. Крюківщина, вул. Софіївська, буд. 3, правовою нормою абзаца 5 ст. 5 Закону України України “Про іпотеку», яка передбачає, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Судом у процесі розгляду справи було встановлено, що відповідно до Закону України України “Про іпотеку», який діяв на дату укладення договору іпотеки, а це саме редакція від 12.05.2006 р., ст. 5 Закону України України “Про іпотеку» не містила в своєму складі умови про те, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору". Даною нормою ст. 5 Закону України “Про іпотеку» була доповнена вказаним положенням на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 03.07.2018 року.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Положеннями ст. 5 Цивільного кодексу України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. у справі № 1-/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України (2001-05), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.
Отже, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Неприпустимість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є одним з аспектів загальновизнаного принципу правової визначеності як елемента принципу верховенства права, який відповідно до частини першої статті 8 Конституції України визнається і діє в Україні.
Водночас, як було зазначено вище, та враховується судом, зміни до статті 5 Закону України “Про іпотеку» внесено Законом України № 2478-VIII від 03.07.2018 р., згідно прикінцевих та перехідних положень якого він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто 04.02.2019 р. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.
Як вбачається з умов п. 1.2. кредитного договору (невідновлювальна лінія, юридична особа) № 0626/01 від 26.06.2007 р. (в редакції п.1 додаткового договору від 02.04.2012 р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 0626/01 (невідновлювальна лінія, юридична особа) від 26 червня 2007 року), на забезпечення виконання якого було укладено договір іпотеки № 349 від 26.06.2007 р., строк погашення кредиту - не пізніше 26 червня 2012 року.
При цьому, позивач у своїй позовній заяві зазначає що станом на момент подачі позову заборгованість за кредитним договором складає 14 070 430, 34 грн.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували станом на момент розгляду справи наявність у ТОВ “Інфініті» заборгованості за кредитним договором (невідновлювальна лінія, юридична особа) № 0626/01 від 26.06.2007 р., а отже позивачем також не було у належний спосіб доведено і обґрунтовано факт продовження існування правовідносин між сторонами (існування заборгованості у ТОВ “Інфініті» за договором) після 26 червня 2012 року, а отже і після введення в дію Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018 р., яким було доповнено положення ст. 5 Закону України “Про іпотеку» нормою, що у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене та те, що позивачем не було у належний спосіб доведено і обґрунтовано факт продовження існування правовідносин між сторонами (існування заборгованості у ТОВ “Інфініті») після 26 червня 2012 року та після введення в дію Закону України № 2478-VIII від 03.07.2018 р., суд дійшов висновку, що особа має нести відповідальність за діяння на підставі закону, що був чинним на час його вчинення, крім випадків, коли новий законодавчий акт пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинення такого діяння. Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає підстави для висновку про неправомірність застосування положень абзацу 5 ст. 5 Закону України “Про іпотеку» в редакції від 03.07.2018 р. щодо правовідносин, які виникли з договору іпотеки від 26.06.2007 р., які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не було передбачено Закону України України “Про іпотеку».
Проте, проаналізувавши положення ст. 5 Закону України “Про іпотеку» в редакції закону чинного на сьогоднішній день з врахуванням змін внесених 03.07.2018 р., як одну із підстав задоволення даного позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з положень абзаца 9 ст. 5 Закону України “Про іпотеку» (в редакції закону чинного на сьогоднішній день з врахуванням змін внесених 03.07.2018 р.) у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Отже, як вбачається зі змісту вищевказаної норми, споруджені нові будівлі, споруди, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки у тому разі, "якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво".
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи і не заперечується самим позивачем, ТОВ “Інфініті» було замовником об'єкта будівництва - Житловий масив котеджної забудови в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області (ІІ черга), ІІ пусковий комплекс із блокованих житлових будинків № 1…4, 5…9, 10…14, 15…18 типу “СОЛО» по вул. Софіївській, що будувалось на земельних ділянках, що були відведені для цієї мети, із відповідними на це документами, які дають право виконувати будівельні роботи, із належно затвердженим проектом та без порушень будівельних норм, що підтверджується зареєстрованою інспекцією ДАБК у Київській області декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за № КС14211088503 від 29.11.2011 р., дозволом на виконання будівельних робіт № 143/04-03/07 від 29.12.2007 р., рішенням Крюківщинської сільською ради Києво-Святошинського району Київської області від 10.12.2007 р., рішенням виконавчого комітету Крюківщинської сільською ради Києво-Святошинського району Київської області від 21.04.2008 р. № 24/15, іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Крім того, як було зазначено вище державним реєстратором у встановлений законом спосіб 19.07.2012 р. було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
У процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували те, що домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , збудоване ТОВ “Інфініті» на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки є самочинним будівництвом.
Отже, новостворене нерухоме майно, - домоволодіння, збудоване ТОВ “Інфініті» на земельній ділянці, яка є предметом іпотеки, не є самочинним будівництвом, а тому, норма ст. 5 Закону України “Про іпотеку» в редакції закону чинного на сьогоднішній день з врахуванням змін внесених 03.07.2018 р. також не підлягає застосуванню до даних правовідносин за своєю суттю.
Що стосується тієї підстави позовної вимоги, що домоволодіння (житловий будинок загальною площею 155,9 кв.м., житловою площею 66,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами), що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район (до цього Києво-Святошинський район), с. Крюківщина, вул. Софіївська, буд. 3, та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025 в силу положень абзацу 6 ст. 6 Закону України “Про іпотеку» складає та входить у предмет іпотеки, як об'єкт незавершеного будівництва, розташований на переданій в іпотеку земельній ділянці, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається зі змісту договору іпотеки від 26.06.2007 р., ТОВ “Інфініті» для забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором передало ТОВ “КБ “Актив-Банк» належні йому на праві власності земельні ділянки, зокрема земельну ділянку, площею 1, 7693 га, кадастровий номер 3222484000:02:002:0025, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Крюківщинська сільська рада. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА № 458899), виданого 06.04.2005 р. Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі рішення сесії Крюківщинської сільської ради від 31.03.2005 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020532900069.
Разом з тим, зі змісту договору вбачається, що окремого детального опису земельної ділянки як предмету іпотеки, в умовах договору не зазначено. Про наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025 будь-яких споруд, будівель, об'єктів незавершеного будівництва у договорі іпотеки № 349 від 26.06.2007 р. також не вказано.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом в процесі розгляду справи і не заперечується самим позивачем земельна ділянка була фактично передана в іпотеку 26.06.2007 р., а будівельні роботи по об'єкту будівництва - Житловий масив котеджної забудови в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області (ІІ черга), ІІ пусковий комплекс із блокованих житлових будинків № 1…4, 5…9, 10…14, 15…18 типу “СОЛО» по вул. Софіївській (в тому числі і на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025) були розпочаті в січні 2008 року та завершенні в жовтні 2010 році, що підтверджується зареєстрованою інспекцією ДАБК у Київській області декларацією про готовність об'єкта до експлуатації за № КС14211088503 від 29.11.2011 р., наявною в матеріалах справи.
Відповідно до абзаців 4-6 ст. 6 Закону України “Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов'язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.
Об'єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об'єкта незавершеного будівництва.
Аналіз положень ст. 6 Закону України “Про іпотеку» свідчить про те, що вона регулює правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій розташовані будівлі на момент укладення договору іпотеки. У такому разі передачі разом із земельною ділянкою підлягають і такі будівлі.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент укладення договору іпотеки від 26.06.2007 р. на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, було розташовано об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок чи будь-які інші споруди.
Крім того, як було зазначено вище, договір іпотеки № 349 від 26.06.2007 р. також не містить будь-якої інформації про розташування (наявність) об'єкту незавершеного будівництва на переданій в іпотеку земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, а також домовленостей (застереження) про те, що новостворені об'єкти нерухомості на земельній ділянці будуть вважатись також предметом іпотеки.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 317/2966/13-ц, від 07.08.2019 р. у справі № 2-2712/12, за відсутності у договорах іпотеки відомостей про розташування на земельних ділянках, переданих в іпотеку, житлового будинку чи об'єкта незавершеного будівництва, відсутні підстави для звернення стягнення на такий житловий будинок, оскільки він не є предметом іпотеки.
Таким чином, у процесі розгляду справи, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували те, що на момент укладення договору іпотеки від 26.06.2007 р. та фактичного передання земельної ділянки в іпотеку - 26.06.2007 р., на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, було розташовано об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок чи будь-які інші споруди, що входили у предмет іпотеки.
Заперечення позивача щодо того, що житловий будинок є предметом іпотеки, оскільки будівництво, введення в експлуатацію та оформлення права власності на нього здійснено без згоди іпотекодержателя в супереч підпунктам е), є) п. 4.1. договору іпотеки від 26.06.2007 р., а також положенням ст. 9 Закону України “Про іпотеку», є безпідставними і необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до підпунктів е), є) п. 4.1. договору іпотеки від 26.06.2007 р. іпотекодавець зобов'язаний отримувати письмову згоду іпотекодержателя: - на будівництво на земельній ділянці жилих або нежилих будівель, а також на їх введення в експлуатацію та набуття права власності на дані будівлі; - на зміну цільового призначення земельної ділянки. В разі якщо згадані дії будуть проведені без отримання згоди іпотекодержателя вони вважаються такими, що не мають юридичної сили (п.п. є).
п.п. е) передати в іпотеку будівлі, які розташовані на земельній ділянці, після набуття ним права власності на них.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про іпотеку» (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя:
зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
відчужувати предмет іпотеки;
передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним.
Положеннями ст. 12 цього ж закону (в редакції чинній на момент укладення іпотечних договорів) встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов'язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв'язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки.
Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Як вбачається зі змісту положень ст. ст. 9, 12 Закону України “Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, а також порушення іпотекодавцем обов'язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Тобто, наслідком будівництва, ведення в експлуатацію та оформлення права власності на домоволодіння без письмової на це згоди ТОВ “КБ “Актив-Банк» є лише виникнення у іпотекодержателя права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернення стягнення на предмет іпотеки, а не набуття іпотекодержателем права власності на споруджену без відповідної згоди іпотекодавцем будівлі (споруди).
Крім того, проаналізувавши зміст договору іпотеки та взявши до уваги правові висновки наведені вище, суд дійшов висновку, що обов'язок іпотекодавця, визначений п.п. е) п. 4.1. договору іпотеки, встановлює та визначає його обов'язок щодо передачі в майбутньому в іпотеку також будівель (об'єкти незавершеного будівництва, житлові будинки чи будь-які інші споруди), що на момент укладення договору іпотеки від 26.06.2007 р. та фактичного передання земельних ділянок в іпотеку вже знаходились на земельних ділянках, право власності на які станом на 26.06.2007 р. за ТОВ “Інфініті» не були оформлені, але в силу положень ст. 6 Закону України “Про іпотеку» є предметом іпотеки.
А тому, враховуючи те, що як було зазначено вище, позивачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували те, що на момент укладення договору іпотеки від 26.06.2007 р. та фактичного передання земельної ділянки в іпотеку - 26.06.2007 р., на земельній ділянці з кадастровим номером 3222484000:02:002:0025, було розташовано об'єкт незавершеного будівництва, житловий будинок чи будь-які інші споруди, що входили у предмет іпотеки, суд вважає також безпідставним посилання позивача на п.п. е), є) п. 4.1. договору іпотеки, положення ст. 9 Закону України “Про іпотеку», як на підставу для задоволення його позовних вимог.
Щодо оцінки на предмет ефективності обраного позивачем способу захисту, суд вважає за потрібне зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 цього ж кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього ж кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Касаційний господарський суд у своїй постанові від 08.06.2021 р. у справі № 910/16803/19 виснував, що під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 3 ст. 45 цього ж кодексу позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Зазначені приписи узгоджуються із процесуальними нормами ст. 5 Господарського процесуального України за змістом якої здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору.
Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об'єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.
Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17).
Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17).
При цьому, вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16.
Таким чином, суд вважає за потрібне зазначає, що Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами та договором не передбачено можливості захисту прав та/або інтересів особи у такі способи, як визнання житлового будинку предметом іпотеки та визнання права позивача, як іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.06.2007 р. щодо житлового будинку. Фактично заявлений у справі позов містить у собі вимоги про встановлення судом фактів, що мають юридичне значення (встановлення факту поширення укладеного між сторонами договору іпотеки на спірний об'єкт нерухомості та факту наявності у позивача права на спірний об'єкт нерухомості) та не стосується захисту права цивільного, а отже задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 р. у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 р. у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 р. у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 р. у справі № 902/377/19.
Отже, враховуючи все вищезазначене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм способом захисту порушеного права, оскільки розглядаючи заявлені позивачем вимоги суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, а розгляд позовної заяви зводиться до встановлення судом факту, що має юридичне значення (встановлення факту поширення укладеного між сторонами договору іпотеки на спірний об'єкт нерухомості та факту наявності у позивача права на спірний об'єкт нерухомості).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 191, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
05 березня 2025 р.