вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/578/24
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», м. Біла Церква Київської області
про стягнення 653 268 845,55 грн.
за участю представників:
від позивача: Бернацька О.В., адвокат, довіреність №133 від 12..12.2024;
від відповідача: не з'явились;
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 06.03.2024 до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту - ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 653 268 845,55 грн., в тому числі:
582 672 200,75 грн. - основний борг за спожитий природний газ відповідно до Договору постачання природного газу №3519-ПСО(ТКЕ)-17 від 22.09.2022;
29 720 332,66 грн. - пеня (за сукупний період 01.07.2023-15.12.2023);
17 168 977,50 грн. - три відсотки річних (за сукупний період 16.12.2022-31.01.2024);
23 707 334,64 грн. - інфляційні втрати (за період січень 2023 року - січень 2024 року).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.09.2022 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» був укладений договір №3519-ПСО(ТКЕ)-17 постачання природного газу, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Позивач твердить, що у період жовтень 2022 року - квітень 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 582 672 200,75 грн., однак відповідач не здійснив оплату поставленого газу, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, та інфляційні втрати відповідно до п.7.2 Договору та ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.03.2024 позовну заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2024 позовну заяву ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» від 06.03.2024 разом з доданими до неї документами повернуто заявнику.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2024 у справі №911/578/24 залишено без задоволення, ухвалу залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2024 у справі №911/578/24 касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 09.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 у справі №911/578/24 скасовано, справу №911/578/24 направлено до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2024 відкрито провадження у справі №911/578/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 25.11.2024
Цією ж ухвалою суд зобов'язав відповідача подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази сплати заборгованості за спожитий природній газ відповідно до Договору постачання природного газу №3519-ПСО(ТКЕ)-17 від 22.09.2022 за період споживання жовтень 2022 року - квітень 2023 року (частина 2 ст. 74 ГПК України);
невідкладно здійснити реєстрацію електронного кабінету юридичної особи Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» код ЄДРПОУ 30664834 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, про що письмово повідомити суду.
31.10.2024 через систему «Електронний суд» представник ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» подав клопотання, в якому зазначив про неможливість реєстрації відповідачем електронного кабінету у систему «Електронний суд» у зв'язку з наявністю корпоративного спору щодо повноважень керівника.
25.11.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 24.11.2024, в якому просить суд поновити процесуальний строк подання даного відзив, встановити додатковий строк для подання доказів, які додаються до цього відзиву.
ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не визнає та вважає позовні вимоги необґрунтованими. Оскільки заборгованість ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» виникла за період постачання природного газу у жовтні 2022 року - квітні 2023 року, то така заборгованість підлягає врегулюванню відповідно до вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відповідач, посилаючись на положення ч.1 ст. 7 вказаного Закону, зазначає, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються на його заборгованість перед позивачем; нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суперечить вимогам закону та не може бути задоволено судом.
Відповідач, вказує на те, що під час постачання природного газу у спірний період виникли форс-мажорні обставини триваючого характеру, зумовлені ракетним обстрілом Білоцерківської ТЕЦ, що підтверджується сертифікатом Київської обласної ТПП. Відтак, відповідач, посилаючись на положення ст. 617 ЦК України зазначає, що це є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, зокрема, відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних втрат.
Крім того, відповідач твердить про те, що позивачем неправильно здійснено нарахування пені, за розрахунками відповідача сума пені повинна складати 2 908 355,82 грн.
У підготовче судове засідання 25.11.2024 з'явився представник позивача. Відповідач не з'явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 25.11.2024 суд за клопотанням представника відповідача поновив відповідачу строк на подання відзиву та залучив відзив до матеріалів справи, у підготовчому судовому засіданні оголосив перерву до 16.12.2024, про що присутній представник позивача був повідомлений особисто під розпис, а відсутній відповідач - ухвалою про повідомлення в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України.
Після закриття судового засідання 25.11.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване неможливістю явки представника відповідача у судове засідання 25.11.2024 через хворобу.
02.12.2024 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив від 29.11.2024, у якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги.
Позивач зазначає, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами Договору, мав усвідомлювати, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність передбачена п. 7.2. Договору.
Позивач твердить, що форс-мажорні обставини, на які вказує відповідач, не звільняють його від виконання зобов'язання за договором та не вплинули на діяльність відповідача.
Позивач, посилаючись на висновки постанови Верховного Суду від 23.04.2024 №925/636/23 твердить, що ані договір постачання природного газу, ані Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ з 1 червня 2021 року, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання. Законодавець передбачив умови та порядок її врегулювання.
При цьому, спірна заборгованість не підпадає під реструктуризацію, позаяк статтею 5 Закону передбачено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.06.2021 року. Також не підлягають застосування до спірних правовідносин положення частини 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», оскільки спірна заборгованість утворилась вже після 01.07.2022 року та не погашена до 31.12.2022.
13.12.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання, у якому просить суд надати ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» строк на подання заперечень, відповідно до ст.167 ГПК України, десять днів з моменту отримання відповіді від позивача на звернення відповідача №341/04 від 12.12.2024 щодо коригування актів приймання-передачі природного газу. Крім того, просить суд розгляд справи у підготовчому засіданні 16.12.2024 проводити без участі представника відповідача та відкласти підготовче судове засідання у справі №911/578/24 на іншу дату.
Ухвалою від 16.12.2024 клопотання представника відповідача ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» від 13.12.2024 задоволено частково, встановлено відповідачу ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» строк на подання заперечень на відповідь на відзив до 10.01.2025, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2025.
10.01.2025 у системі «Електронний суд» представник відповідача сформував заперечення, у яких просить суд врахувати доводи та аргументи відповідача, викладені у запереченнях, при розгляді справи та винесенні рішення.
Весь газ, який був отриманий відповідачем від позивача, був використаний на виробництво теплової енергії, яка була поставлена КП БМР «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА». КП БМР «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», в свою чергу, здійснило розподіл поставленої теплової енергії споживачам (населенню, бюджетним установам та іншим категоріям споживачі). Тобто, відповідач здійснив виробництво теплової енергії, яка була передана КП БМР «БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА», яке вже розподілило вироблене тепло за відповідними категоріями споживачів.
Відповідач твердить, що в ході підготовки та підписання актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2022 року - квітень 2023 року було допущено помилки в визначенні обсягів постачання природного газу за відповідними складовими - Обсяг-І (фіксований), Обсяг ІІ та Обсяг ІІІ (фіксований), що призвело до неправильного визначення вартості газу. Дані помилки були виявлені при здійсненні співставлення даних використання виробленої теплової енергії за відповідними категоріями споживання та даними підписаних актів приймання-передачі природного газу при підготовці процесуальних документів у даній справі.
25.01.2025 у системі «Електронний суд» представник відповідача сформував:
клопотання про зменшення розміру пені та річних, у якому просить суд визнати поважними причину пропуску відповідачем строку для подання доказів, які додаються до цього клопотання, встановити відповідачу додатковий строк для подання доказів та прийняття до розгляду та прийняти докази, що додаються до цього клопотання, зменшити розмір пені до 1 грн., зменшити розмір 3% річних до 1 грн.;
заяву про відстрочку виконання рішення, у якій просить суд визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання доказів, які додаються до цієї заяви, встановити відповідачу додатковий строк для подання доказів та прийняти до розгляду докази, що додаються до цієї заяви; відстрочити виконання рішення у справі на один рік з моменту ухвалення рішення.
27.01.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання, у якому твердить, що в результаті технічного збою не вдалося завантажити всі додатки до клопотання від 27.01.2025 про зменшення розміну пені та річних, відтак представник відповідача додає вказані додатки та просить суд розглядати справу з їх урахуванням.
У судове засідання 20.01.2025 з'явився представник позивача. Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 27.01.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/578/24 до судового розгляду по суті на 10.02.2025.
30.01.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача про зменшення пені, 3% річних та відстрочення виконання рішення суду.
У судове засідання з розгляду справи по суті 10.02.2025 з'явився представник позивача. Відповідач повторно не з'явився, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив, про причини неявки суд не повідомив, про судове засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши первісний позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» про стягнення 653 268 485,55 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд
відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
22.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (споживач) був укладений договір №3519-ПСО(ТКЕ)-17 постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1 п.4 Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії» природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1);
- споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором ГТС та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (п.1.4);
- у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим Договором здійснюється оператором газорозподільних мереж, а саме: АТ «Київоблгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (п.1.5);
- постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року, в кількості 18 151,919 тис.куб.метрів, втому числі по місяцях (п.2.1);
- споживач самостійно зазначає в п.2.1 Договору замовлені обсяги. Постачальник не несе відповідальність за достовірність та обґрунтованість обсягів, зазначених в п.2.1 Договору (п.2.2.2);
- перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахування умов п.2.2.2 та 2.2.3 Договору. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (п.2.4);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5);
- споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме акт на обсяг І (фіксований), акт на обсягу ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п.3.5.2 цього договору, їх ціна та вартість (п.3.5.1);
- постачальник протягом 3 робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скорегованими (п.3.5.4);
- споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу;
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до актів приймання передачі природного газу - до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п.5.1);
- у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2);
- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх (п.10.1);
- сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3);
- виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5);
- споживач, підписуючи цей договір, підтверджує, що введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та його продовження не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до цього Договору (п.10.7);
- даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності). Договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п.13.1).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25.10.2022 сторони погодили та підписали додаткову угоду №1 до Договору, відповідно якої додано другий абзац до п.13.1: у разі настання відкладальних обставин, передбачених абзацом 1 цього пункту, постачання природного газу споживачу здійснюється з 1 числа місяця, в якому ці відкадальні обставини настали.
17.02.2023 сторони підписали додаткову угоду №2, якою виклали 2 абзац п.2.2.1 в новій редакції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2023 №277 постановлено Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури для постачання природного газу на умовах Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2022 р. № 812, затвердити фіксовані обсяги природного газу на квітень 2023 р., що розраховуються як середньоарифметичне значення обсягу фактичного використання виробником теплової енергії природного газу згідно з актами приймання-передачі відповідних обсягів для потреб виробництва теплової енергії, надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води у квітні місяці за останні три роки, за даними товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
19.04.2023 сторони підписали додаткову угоди №3, якою зокрема доповнили п.2.1 договору таким абзацом: у квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об'єм) природного газу відповідно до постанови КМУ від 30.03.2023 №277; продовжили строк дії договору до 30.04.2023.
Додатковою угодою №4 від 20.04.2023 сторони внесли зміни у банківські реквізити постачальника.
Пунктом 2.1 Договору сторони узгодили замовлений обсяг природного газу, а саме:
у жовтні 2022 року: обсяг І (фіксований) - 407,212 тис.куб.м; обсяг ІІ - 9 275 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 38,249 тис.куб.м., загальний обсяг 454 736 тис.куб.м;
у листопаді 2022 року: обсяг І (фіксований) - 1900,690 тис.куб.м; обсяг ІІ - 43,649 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 176,188 тис.куб.м., загальний обсяг 2120,527 тис.куб.м;
у грудні 2022 року: обсяг І (фіксований) - 2366,632 тис.куб.м; обсяг ІІ - 54,531 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 218,084 тис.куб.м., загальний обсяг 2639,247 тис.куб.м;
у січні 2023 року: обсяг І (фіксований) - 2798,336 тис.куб.м; обсяг ІІ - 65,200 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 256,707 тис.куб.м., загальний обсяг 3120,243 тис.куб.м;
у лютому 2023 року: обсяг І (фіксований) - 2391,124 тис.куб.м; обсяг ІІ - 5033,851 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 219,673 тис.куб.м., загальний обсяг 7644,648 тис.куб.м;
у березні 2023 року: обсяг І (фіксований) - 1946,748 тис.куб.м; обсяг ІІ - 45,200 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) - 180,570 тис.куб.м., загальний обсяг 2172,518 тис.куб.м.
Листом №2701/25/14-23 від 09.04.2023 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомило Київську обласну військову адміністрацію про те, що наказом від 08.04.2023 №227 «Про затвердження фіксованих обсягів природного газу на квітень 2023 року для виробників теплової енергії, що мають намір придбавати природний газ у ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в умовах покладання на нього спеціальних обов'язків» затвердило фіксовані обсяги природного газу на квітень 2023 року для ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», а саме обсяг І (фіксований) 261,946 тис.куб.м, обсяг ІІІ (фіксований) 7,284 тис.куб.м.
На виконання умов договору позивач у період жовтень 2022 року - квітень 2023 року поставив, а відповідач прийняв природний на загальну суму 607 672 200,75 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами приймання-передачі природного газу, а саме:
за жовтень 2022 року на загальну суму 2 304 556,93 грн. - акти від 31.10.2022 на суми 1 668 620,06 грн. (обсяг І - 220,02174 тис.куб.м), 43 234,37 грн. (обсяг ІІ - 1,12328 тис.куб.м), 592 702,50 грн. (обсяг ІІІ - 35,80443 тис.куб.м);
за листопад 2022 року на загальну суму 307 695 615,61 грн. - акти від 30.11.2022 на суми 14 414 618,57 грн. (обсяг І - 1900,69000 тис.куб.м), 290 364 400,76 грн. (обсяг ІІ - 7 544,01048 тис.куб.м), 2 916 596,28 грн. (обсяг ІІІ - 176,18800 тис.куб.м);
за грудень 2022 року на загальну суму 222 751 750,51 грн. - акти від 31.12.2022 на суми 17 706 954,41 грн. (обсяг І - 2 334,81247 тис.куб.м), 201 434 658,16 грн. (обсяг ІІ - 5 233,51061 тис.куб.м), 3 610 137,94 грн. (обсяг ІІІ - 218,08400 тис.куб.м);
за січень 2023 року на загальну суму 23 617 058,68 грн. - акти від 31.01.2023 на суми 18 444 201,67 грн. (обсяг І - 2 432,02479 тис.куб.м), 923 358,28 грн. (обсяг ІІ - 23,98994 тис.куб.м), 4 249 498,73 грн. (обсяг ІІІ - 256,70700 тис.куб.м),
за лютий 2023 року на загальну суму 22 203 950,20 грн. - акти від 28.02.2023 на суми 17 695 632,88 грн.(обсяг І - 2 333,31963), 871 875,25 грн. (обсяг ІІ - 22,65235 тис.куб.м), 3 636 442,07 грн. (обсяг ІІІ - 219,67300 тис.куб.м);
за березень 2023 року на загальну суму 19 264 211,38 грн. - акти від 31.03.2023 на суми 13 349 034,78 грн. (обсяг І - 1 760,18372 тис.куб.м), 2 926 041,18 грн. (обсяг ІІ - 76,02201 тис.куб.м), 2 989 135,42 грн. (обсяг ІІІ - 180,57000 тис.куб.м);
за квітень 2023 року на загальну суму 9 835 057,44 грн. - акти від 30.04.2023 на суми 1 986 568,92 грн.(обсяг І - 261,94600 тис.куб.м), 7 727 910,00 грн. (обсяг ІІ - 200,78024 тис.куб.м), 120 578,52 грн.(обсяг ІІІ - 7,28400 тис.куб.м).
Відповідно до п.2.2.2 Договору, в тому числі в редакції додаткової угоди №3 від 19.04.2023, споживач самостійно зазначає в п.2.1 замовлені обсяги. Постачальник не несе відповідальності за достовірність та обґрунтованість обсягів, зазначених у п.2.1 Договору.
За умовами договору споживач сам формує та надає постачальнику акти приймання-передачі газу, в яких визначає фактичні обсяги природного газу. При цьому, після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (розділ 3 Договору).
Суд встановив, що спірні акти не містять жодних зауважень чи заперечень з боку відповідача щодо якості, ціни, обсягів або вартості отриманого від позивача природного газу, оформлення та повноти відображення відомостей щодо господарської операції.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, відповідно до п.3.6 Договору, між сторонами не проводилась.
Суд звертає увагу відповідача, що серед зобов'язальних способів захисту прав стаття 16 ЦК України передбачає примусове виконання обов'язку в натурі. Можливим варіантом врегулювання розбіжностей між сторонами (при наявності спору) може бути вимога здійснити перерахунок належних до оплати обсягів та вартості природного газу за спірний період.
Відповідно до частини 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодекстм випадках.
З огляду на те, що
така зустрічна вимога не заявлена відповідачем,
у порядку пункту 2.2.2 споживач самостійно зазначає у пункті 2.1 договору замовлені обсяги; постачальник не несе відповідальності за достовірність та обгрунтованість обсягів, зазначених у пункті 2.1 договору;
у порядку пункту 3.5.4 Договору після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу вважаються скоригованими,
додаткова угода щодо перегляду та коригування замовлених обсягів природного газу у порядку пункту 2.4 Договору сторонами укладена не була,
суд дійшов висновку, що дослідження договорів купівлі-продажу теплової енергії укладені між ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» та іншими споживачами, які долучені відповідачем до матеріалів справи для підтвердження своїх доводів щодо наявності помилок в обсягах природного газу, придбаного у позивача та зазначаеного в актах, виходить за межі предмету спору у справі №911/578/24.
На підставі вищевикладеного суд відхиляє посилання відповідача на наявність помилок в обсягах природного газу, вказаного в актах приймання-передачі природного газу, що призвело до збільшення загальної вартості придбаного природного газу.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.
Згідно з п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інший строк встановлений договором, зокрема п. 5.1, відповідно до якого розрахунок за придбані обсяги природного газу проводиться в такому порядку:
70% вартості фактично переданого відповідно до актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем в якому було здійснено постачання газу;
остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до актів приймання передачі природного газу - до 15 числа місяця наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Приписами ст. 253 та 254 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд встановив, що відповідач мав обов'язок провести остаточний розрахунок за придбані обсяги природного газу у жовтні 2022 року до 15.12.2022, а з 16.12.2022 настало прострочення;
у листопаді 2022 року до 16.01.2023, а з 17.01.2023 настало прострочення,
у грудні 2022 року до 15.02.2023, а з 16.02.2023 настало прострочення,
у січні 2023 року до 15.03.2023, а з 16.03.2023 настало прострочення,
у лютому 2023 року до 17.04.2023, а з 18.04.2023 настало прострочення,
у березні 2023 року до 15.05.2023, а з 16.05.2023 настало прострочення,
у квітні 2023 року до 15.06.2023, а з 16.06.2023 настало прострочення.
Згідно з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» за період з 22.09.2022 по 16.02.2024 наданої АТ «Ощадбанк» за №16/2-09/18639/2024 від 19.02.2024, ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» сплатило частину заборгованості за спірним договором на загальну суму 25 000 000,00 грн., а саме 16.02.2023 на суму 5 000 000,00 грн., 02.03.2023 на суму 10 000 000,00 грн., 28.03.2023 на суму 10 000 000,00 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» доказів погашення заборгованості за Договором №3519-ПСО(ТКЕ)-17 постачання природного газу за період жовтень 2022 року - квітень 2023 року у розмірі більшому, ніж визнає та доводить суду позивач, суду не подало, у тому числі на вимогу п.4 ухвали від 30.10.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 582 672 200,75 грн. (607 672 200,75 грн. мінус 25 000 000,00 грн.) є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити повністю.
У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання з оплати вартості купованого природного газу, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, штраф та інфляційні втрати.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються на його заборгованість перед позивачем на підставі ч.1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий до 1 червня 2021 року природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, отримані до 1 червня 2021 року для їх подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, якщо інше не передбачено цим Законом.
Як встановлено судом, спірна заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період жовтень 2022 року - квітень 2023 року.
Суд погоджується із запереченнями позивача та зазначає, що до спірних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», оскільки спірна заборгованість утворилась після 01.07.2022 та не була погашена до 31.12.2022.
При цьому, будь яких договорів реструктуризації заборгованості між сторонами укладено не було.
Щодо аргументів відповідача про настання форс-мажорних обставин триваючого характеру, суд зазначає таке.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько- правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
До матеріалів справи додано Акти про пожежу від 16.12.2022 та від 17.12.2022, з яких вбачається, що внаслідок обстрілу (потрапляння боєприпасів та їх уламків), виникла пожежа на трансформаторній підстанції.
27.02.2023 Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою за №132/03.23 видано ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 30664834) сертифікат №3200-23-0951 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Вказані обставини виникли внаслідок військової агресії рф проти України, внаслідок ракетного обстрілу 16.12.2022 та потрапляння вибухового снаряду, зруйновано (пошкоджено) адміністративні та виробничі будівлі, трансформатори на території ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ».
Вказаний сертифікат виданий щодо обов'язку прийняти та оплатити природний газ у термін до 16.12.2022 за договором постачання природного газу №3519-ПСО(ТКЕ)-17 від 22.09.2022 укладеним з ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (тобто щодо обов'язку оплатити природний газ за актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2022 року, строк оплати за якими до 16.12.2022).
Період дії форс-мажорних обставин визначено з 16.12.2022, дата закінчення: тривають на 27.02.2023.
Розділом 10 договору №3519-ПСО(ТКЕ)-17 від 22.09.2022 (тобто укладеного під час дії та із врахуванням реалій воєнного стану) сторони узгодили умови та порядок дій у разі виникнення обставин форс-мажору, а саме:
сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим Договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення Договору, і сторони не могли передбачити їх (п.10.1);
строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2);
сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3);
виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Тобто розділом 10 Договору не передбачено звільнення від виконання зобов'язань, а передбачено звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань, а також передбачено відкладення виконання зобов'язань на строк дії форс-мажорних обставин за умови повідомлення іншої сторони про їх виникнення протягом 14 днів із наданням підтверджуючих документів.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач взагалі повідомляв позивача про виникнення форс-мажорних обставин, у визначений договором чотирнадцятиденний строк з дати їх виникнення та надавав позивачу підтверджуючі документи на виконання пункту 10.3 Договору.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач продовжував споживати природний газ, складати та подавати позивачу акти приймання-передачі природного газу.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 в якій зазначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Суд також звертається до висновків викладених у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910//8741/22, за якими, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Суд враховує, що позивач нараховує та просить стягнути з відповідача пеню з 01.07.2023. Враховуючи, що після настання форс-мажорних обставин відповідач не повідомив позивача про їх настання, не надав підтверджуючі документи, натомість продовжував здійснювати господарську діяльність, продовжував споживати природний газ, складати та подавати позивачу акти приймання-передачі природного газу, суд вважає відсутніми передбачені договором підстави звільнення відповідача від відповідальності у порядку розділу 10 договору (форс-мажор). Крім того, відсутні документальні підстави для висновку, що форс-мажорні обставини продовжували існувати станом на 01.07.2023 (дата, з якої позивач починає нарахування пені).
Враховуючи вищевикладене, позивач правомірно нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 29 720 332,66 грн., нарахованої за сукупний період 01.07.2023 - 15.12.2023, суд зазначає таке.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (01.07.2023-15.12.2023), встановив, що останній здійснено арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, із врахуванням положень частини 6 ст. 232 ГК України; вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 29 720 332,66 грн.
Разом з тим, 25.01.2025 відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені та процентів річних.
Обґрунтовуючи підстави для зменшення розміру пені та процентів річних відповідач зазначає, що позивачем у позові та інших заявах по суті не зазначено про наявність будь-яких збитків, які б він поніс чи понесе у зв'язку з простроченням відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого природного газу. Також, позивач не надав жодних доказів наявності таких збитків.
Стягнення інфляційних втрат є достатньою компенсацією затримки отримання грошових коштів та забезпечить дотримання балансу інтересів сторін.
Умови укладеного між сторонами договору виконувалися та виконуються задля забезпечення загальносуспільних інтересів - виробництва тепла, призначеного для вразливих категорії споживачів, які не здійснюють своєчасну оплату комунальних послуг. ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» не отримало погашення вартості виробленого тепла, а тому не могло своєчасно оплатити вартість газу, використаного для виробництва цього тепла.
Щодо зменшення розміру пені суд зазначає таке.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними до питань господарсько-правової відповідальності.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 ГК України).
Згідно із частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Разом з тим, за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням установлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 27.02.2024 у справі №911/858/22).
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд бере до уваги таке.
- указом Президента України №64/2022 із 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України. Внаслідок ракетного обстрілу 16.12.2022 та 17.12.2022 та потрапляння вибухового снаряду, зруйновано (пошкоджено) адміністративні та виробничі будівлі, трансформатори на території ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ», що суттєво вплинуло на можливість генерації електроенергії відповідачем та зменшило надходження коштів від її реалізації;
- ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» є підприємством критичної енергетичної інфраструктури, діяльність якого важлива для населення та національної безпеки в умовах триваючої агресії РФ;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, які в достатній мірі компенсують всі майнові втрати позивача від несвоєчасного погашення заборгованості відповідачем;
- пеня є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 08.04.2020 у справі №924/570/19.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 9 720 332,66 грн.
Подібні правові висновки щодо зменшення розміру неустойки до її розумного розміру, викладено в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 17 168 977,50 грн., нарахованих за сукупний період 16.12.2022 - 31.01.2024 та інфляційних втрат у сумі 23 707 334,64 грн., нарахованих за період січень 2023 року - січень 2024 року, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох відсотків річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що такий здійснено арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим належний розмір до стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних становить 17 168 977,50 грн.
Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційний втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат за заявлений період становить 13 445 916,67 грн., у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена повністю в заявленому розмірі.
Суд звертає увагу, що у клопотанні від 25.01.2025 відповідач просив зменшити розмір 3% річних до 1 грн. З цього приводу суд зазначає таке.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Суд зазначає, що відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, тоді як у даній справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому ст.625 ЦК України, тобто 3%.
Відповідач твердить, що договірні відносини сторін виникли та існують, а умови договору виконувалися на виконуються задля забезпечення загальносуспільних інтересів. Разом із тим, умови договору виконуються лише стороною постачальником, тоді як відповідач, споживаючи природний газ, свої зобов'язання з його оплати не виконує протягом більш ніж двох років.
Враховуючи, що внаслідок тривалого прострочення відповідачем грошового зобов'язання позивач несе негативні наслідки, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат як передбаченої законом співмірної компенсації, та виснує про відсутність підстав для зменшення процентів річних та інфляційних втрат судом на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України,
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Решта доводів учасників справи та всі подані відповідно до процесуального закону докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ухвалює рішення про стягнення з ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» 582 672 200,75 грн. основного боргу, 9 720 332,66 грн., 17 168 977,50 грн. процентів річних та 13 445 916,67 грн. інфляційних втрат.
Оскільки спір у справі виник у результаті неправомірних дій відповідача, який своєчасно та в повному обсязі не оплатив закуплений природний газ, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору повністю, у тому числі пропорційно сумі, на яку розмір пені зменшено судом, а саме у сумі 847 840,00 грн.
Щодо заяви відповідача від 25.01.2025 про відстрочку виконання рішення, суд встановив таке.
В обгрунтування вказаної заяви відповідач твердить, що в даній справі наявні підстави для відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.
Відповідач зазначає, що ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» є підприємством критичної енергетичної інфраструктури, що підтверджується витягом з наказу Міненерго від 07.09.2022 року №1-ДСК. В зв'язку з цим, воно є ціллю для ракетних ударів військами російської федерації. 16.12.2022 року ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» зазнало ракетного обстрілу з боку військ російської федерації. Внаслідок влучання ракет відбулося знищення та пошкодження нерухомого та рухомого майна ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», а також виникли довготривалі пожежі, що завдали ще більшої шкоди об'єктам підприємства. В результаті ракетного обстрілу було значно пошкоджено обладнання, яке призначено для виробництва електроенергії. В зв'язку з цим виробництво електричної енергії було припинено. Тобто, в кінці 2022 року (в період поставок газу за договором) ПрАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» втратило важливу частину виробництва, яке було основним джерелом прибутку, що негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства.
Крім того, однією з підстав для надання відстрочки у виконанні рішення суду відповідача зазначає про можливість врегулювання заборгованості відповідно до Закону №1730, зокрема можливість її розстрочення на 84 місяці.
Інші доводи відповідача дублюють його ж доводи, викладені в клопотанні про зменшення розміру пені та процентів річних.
Згідно з ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до п.2. ч.6 статті 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до приписів статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до приписів ст.ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування наявності обставин, що об'єктивно існують незалежно від волі боржника та ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що запровадження воєнного стану не свідчить про настання обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду. Суд погоджується з тим, що загальновідомим є факт значного пошкодження виробничих потужностей відповідача, що безумовно має значний негативний вплив на господарську діяльність ПрАТ «Білоцекрівська ТЕЦ»
Разом із тим, робота в умовах триваючої збройної агресії рф проти України є виключно важким негативним фактором, який впливає на функціонування обох сторін та не є підставою для створення відповідачу, щодо якого у судовому порядку встановлено факт прострочення грошових зобов'язань на строк біля двох років, більш сприятливих умов у порівнянні з позивачем, щодо якого у судовому порядку встановлено порушення прав з боку відповідача.
Обидві сторони ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» функціонують у важких умовах воєнного стану та мають власні зобов'язання перед своїми контрагентами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції ,то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав (постанова КГС ВС від 28.05.2024 у справі №906/1035/23).
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ПрАТ «Білоцерківська ТЕЦ» від 25.01.2025 про відстрочення виконання рішення у справі №911/578/24.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 361, ідентифікаційний код 30664834)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676)
582 672 200,75 грн. (п'ятсот вісімдесят два мільйона шістсот сімдесят дві тисячі двісті гривень сімдесят п'ять копійок) основного боргу,
9 720 332,66 грн. (дев'ять мільйонів сімсот двадцять тисяч триста тридцять дві гривні шістдесят шість копійок) пені,
17 168 977,50 грн. (сімнадцять мільйонів сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят сім гривень п'ятдесят копійок) процентів річних,
13 445 916,67 грн. (тринадцять мільйонів чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень шістдесят сім копійок) інфляційних втрат,
847 840,00 грн. (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 05.03.2025.
Суддя О.В. Конюх