ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.03.2025Справа № 910/15744/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП»
про стягнення 159 919,06 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» про стягнення 159 919,06 грн, з яких: 111 029,27 грн пені та 48 889,79 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4600006338 про закупівлю від 08.07.2022 в частині дотримання строків виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15744/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.
14.01.2025 до суду від відповідача надійшли: відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій.
17.01.2025 до суду від позивача надійшли відповідь на відзив та заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» на позовну заяву у справі № 910/15744/24 залишено без розгляду.
21.01.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.01.2025 до суду від відповідача надійшли відповідь на заперечення проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, а також клопотання про поновлення строків на подання відзиву із долученням відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та долучено до матеріалів справи поданий 21.01.2025 відзив на позовну заяву.
26.02.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
08.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» (підрядник) укладено договір № 4600006338 про закупівлю (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків)», відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (надалі - роботи), а замовник прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно з Договірною ціною (додаток № 2), становить 12 120 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2 020 000,00 грн (п. 3.1. Договору).
У відповідності до п. 4.1 Договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3).
Згідно з п. 4.2 Договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.3 Договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 Договору.
Місце виконання робіт (надалі - об'єкт): ГРС Зіньків, с. Станіславівка, Віньковецький район, Хмельницька обл. (п. 4.4. Договору).
Умовами п. 4.5. Договору визначено, що передбачені цим Договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об'єктом підвищеної небезпеки. При цьому, підрядник виконує роботи не порушуючи режимів транспорту газу та роботи газотранспортної системи, вимог з промислової безпеки та охорони праці із залученням своїх висококваліфікованих фахівців з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим національними стандартами, будівельними нормами, локальними актами замовника, іншими нормативно-правовими документами та умовами цього Договору.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору сторони погодили, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця.
Розділом 6 Договору обумовлено порядок виконання робіт.
Згідно з умовами пунктів 7.1.1., 7.1.2. 7.1.4. Договору замовник зобов'язаний: допустити підрядника на об'єкт для проведення робіт з дотриманням вимог внутрішніх документів щодо охорони праці та допуску працівників сторонніх організацій та відвідувачів для виконання робіт (завдань) на об'єктах ТОВ «Оператор ГТС України»; приймати виконані роботи згідно оформлених в установленому Договором порядку актів приймання виконаних робіт; надати підряднику необхідну для виконання робіт інформацію, згідно Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1).
Підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконання робіт (Додаток № 3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток № 1), ДБН та іншої нормативної документації (п. 7.3.1. Договору).
Відповідно до п. 10.2 Договору, у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили технічні вимоги і якісні характеристики, яким зокрема, погоджений перелік робіт, що виконуються при ремонті пункту вимірювання витрати газу.
Додатком № 2 до Договору сторони погодили договірну ціну у розмірі 12 120 000,00 грн.
Додатком № 3 до Договору сторони погодили графік виконання робіт, яким визначили наступні граничні терміни виконання робіт:
1. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів;
2. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів;
3. Пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
02.09.2022 відповідачу видано дозвіл (згода) № 24/2022-ГРС на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме, робіт з розробки робочої документації, що будуть виконуватись згідно договору № 4600006338 від 08.07.2022.
30.01.2023, 21.08.2023, 24.10.2023, 12.12.2023, 28.02.2024, 24.04.2024 відповідачу видавались відповідні дозволи на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрат газу ГРС Зіньків)».
09.10.2023 відповідачу видано дозвіл (згода) № 22/2023-ГРС на виконання робіт на об'єктах ГТС, а саме: послуги з контролю зварних з'єднань (рентгенографічний, ультразвуковий контроль).
Передача підрядником виконаних робіт і прийняття їх замовником оформлена: актами приймання виконаних робіт за формою КБ-2в: № 1 від 30.12.2022; № 1 від 29.03.2024; № 2 від 07.06.2024; актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.03.2024; довідками про вартість будівельних робіт та витрати форми КБ-3 від 29.03.2024 та від 07.06.2024.
31.01.2023, 24.07.2024 та 23.05.2024 позивач звертався до відповідача із претензіями, у яких вимагав сплатити штрафні санкцій за порушення строків виконання робіт за Договором.
У зв'язку із залишенням відповідачем вказаних претензій без задоволення, позивач звернувся із даним позовом до суду, в якому заявив до стягнення з відповідача 111 029,27 грн пені та 48 889,79 грн штрафу за порушення визначених Додатком № 3 до Договору строків виконання робіт.
Відповідач заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, предметом якого є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Таким чином, за доводами відповідача, відповідальність підрядника у вигляді штрафних санкцій (штрафу та пені) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку зі здачі завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання. Відповідач зазначає, що з урахуванням п. 4.1. Договору, гранична дата виконання робіт - 08.07.2023, тоді як застосування штрафних санкцій до закінчення вказаного терміну є неправомірним. При цьому, відповідач зазначив, що позивач вже реалізував своє право на одержання задоволення своїх вимог, отримавши відповідно до п. 10.9.5. Договору від Банка-гаранта кошти за банківською гарантією у розмірі 606 000,00 грн, які слід зарахувати в якості сплати штрафних санкцій.
Водночас, відповідач заявив про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, обґрунтовуючи необхідність такого зменшення такими обставинами: збитковість господарської діяльності відповідача; відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення відповідача; віднесення позивача до Реєстру суб'єктів природних монополій, що позбавляло відповідача можливості внесення своїх корективів до проєкту договору; підписання Договору на невигідних умовах для відповідача, оскільки пеня за несвоєчасну оплату замовником виконаних робіт є меншою, ніж пеня за прострочення відповідачем виконання робіт; позивача було повідомлено про неможливість виконання робіт у строк, установлений Договором із наданням відповідних доказів (сертифікатів про форс-мажорні обставини).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
В частинах 1, 2 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об'єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об'єкта та його здачу. Додатковим предметом будівельного підряду можуть бути нерозривно пов'язані із місцезнаходженням об'єкта проектні та пошукові роботи щодо розробки за завданням замовника проектної або іншої технічної документації та/або виконання пошукових робіт (аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 зі справи № 910/22058/17, від 24.01.2020 зі справи № 910/3362/18).
Матеріалами справи підтверджується, що в п. 1.1. Договору визначено прийняття відповідачем як підрядником зобов'язань з надання послуг ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації.
Поряд з цим, у відповідності до Додатку № 1 до Договору «Технічні, якісні та кількісні характеристики» підрядник зобов'язаний здійснити розробку робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрат газу та погодити її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Також підрядник зобов'язаний здійснити погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз згідно вимог чинних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом викової влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах промислової безпеки та охорони праці.
В розділі 8 «Відомість обсягів робіт» «Технічні, якісні та кількісні характеристики» Додатку № 1 до Договору наведено перелік робіт для ГРС. А саме визначено зобов'язання підрядника із виконання демонтажних робіт, земляних робіт для монтажу, монтажу обладнання, трубопроводів та арматури тощо, а також пусконалагоджувальні роботи.
З системного аналізу передбачених у Договорі зобов'язань підрядника вбачається, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є здача об'єкта в експлуатацію, тобто завершення усіх необхідних процесів пов'язаних із технічним переоснащенням об'єктів підрядних робіт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків. При цьому, виконанням підрядником одного із перерахованих у Графіку виконання робіт (Додаток № 3 до Договору) етапу робіт не досягається загальний результат, на досягнення якого було укладено відповідний договір.
Отже, проаналізувавши визначені Договором зобов'язання сторін, суд приходить до висновку, що договір № 4600006338 про закупівлю від 08.07.2022 за правовою природою є договором будівельного підряду, правовідносини щодо якого регулюються положеннями, зокрема, статті 875 ЦК України.
За змістом статей 13, 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
За змістом ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
Сторони в п. 10.2. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
За змістом п. 1.1 Договору під поняттям «Роботи» сторонами визначено «Послуги ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Зіньків)». Тобто весь комплекс робіт, що є предметом договору. Умова договору про відповідальність не містить положень про її настання у випадку порушення строку виконання окремого етапу робіт.
Таким чином, із системного аналізу викладених норм законодавства в сукупності із узгодженими сторонами умовами Договору вбачається, що відповідальність підрядника у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов'язання.
З огляду на відсутність в п. 10.2 Договору формулювань щодо порушення строків виконання робіт з етапу, підлягає врахуванню перший рівень тлумачення умов договору, що базується на однаковому визначенні для всього змісту правочину значень слів і понять.
Матеріалами справи підтверджується, що кінцевим строком виконання підрядником усього комплексу робіт та передання замовнику готового об'єкта до експлуатації є 08.07.2023, а тому з 09.07.2023 у позивача виникає право на нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання підрядних робіт за Договором.
Судом із наданих в матеріали справи актів приймання виконаних робіт, акта вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання своїх зобов'язань за Договором.
Позивач, здійснюючи обрахунок позовних вимог, вказує, що прострочення відповідача за актом від 30.12.2022 становить 52 дня (з 08.11.2022 по 29.12.2022), за актом від 29.03.2024 - 329 днів - будівельно-монтажні роботи, 262 дні - пусконалагоджувальні роботи, однак нараховано за 184 дні прострочення з 05.05.2023 по 28.03.2024, а за актом від 07.06.2024 - 399 днів (нараховано за 184 дні - з 05.05.2023 по 06.06.2024).
Водночас, враховуючи вищенаведені висновки щодо початку перебігу строку прострочення, а також меж позовних вимог, суд вважає, що прострочення відповідача за актом від 30.12.2022 відсутнє, оскільки відповідачем відповідні роботи виконано до закінчення передбаченого п. 4.1. Договору терміну.
Щодо нарахувань штрафних санкцій за актом від 29.03.2024, то суд зазначає, що хоч позивачем неправильно визначені період прострочення відповідача та кількість днів прострочення, однак із урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України взято для нарахування штрафних меншу кількість днів прострочення, яка не перевищує встановленої судом фактичної кількості днів прострочення за цим актом (264 дні щодо БМР). Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем сум штрафу у розмірі 33 066,66 грн та пені у розмірі 86 918,07 грн за прострочення виконання зобов'язань за актом від 29.03.2024.
Аналогічний підхід підлягає застосуванню й при розрахунку штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за актом від 07.06.2024, у зв'язку з чим визначені позивачем у цій частині пеня у розмірі 17 224,74 грн та штраф у розмірі 6 552,89 грн визнаються судом обґрунтованими.
З урахуванням наведених висновків суду, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» підлягають частковому задоволенню, з урахуванням встановленої обставини щодо відсутності прострочення відповідача по акту від 30.12.2022. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штраф у розмірі 39 619,55 грн та пеня у розмірі 104 142,81 грн.
Доводи відповідача щодо зарахування стягнутої за порушення ним умов Договору суми банківської гарантії в рахунок сплати штрафних санкцій судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки стягнення пені та штрафу не залежить від реалізації права на звернення стягнення за банківською гарантією. Крім того, положення договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 908/7/18.
Отже, незважаючи на те, що загальною фактичною підставою виникнення права кредитора на отримання коштів як господарської санкції та за банківською гарантією є порушення боржником своїх зобов'язань, неустойка і банківська гарантія вважаються різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні приписи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Як встановлено вище, відповідачем порушено свої договірні зобов'язання в частині строку виконання робіт, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафних санкцій відповідно до п. 10.2. Договору за таке порушення.
Суд встановив, що узагальнені доводи відповідача в обґрунтування необхідності зменшення заявлених до стягнення з нього штрафних санкцій за Договором зводяться до настання форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок збройної агресії РФ та вплинули на фінансову спроможність відповідача, а також ненадання позивачем жодних доказів понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.
Позивач, у свою чергу, заперечував щодо зменшення розміру штрафних санкцій, зазначаючи, зокрема, що свою тендерну пропозицію для подальшого укладання даного Договору відповідач подавав вже після введення в Україні воєнного стану, а тому повністю усвідомлював необхідність виконання робіт у обумовлені Договором строки та можливість виникнення різного роду перепон, пов'язаних із воєнним станом в Україні. Крім того, позивач зазначав про перебування сторін у рівних умовах відносно запровадження в Україні воєнного стану та скрутного фінансового становища. Доводи відповідача щодо його збитковості позивач вважає недоведеними, оскільки згідно із публічною інформацію лише у 2024 році уклав договорів із замовниками на загальну суму 62 318 439,00 грн, у зв'язку з чим можна зробити висновок про ведення відповідачем повноцінної господарської діяльності, та відповідно, отримання прибутку.
Так, із поданих відповідачем в матеріали справи доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій судом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до позивача із відповідними листами, у яких просив переглянути графік виконання робіт по Договору та укласти додаткову угоду до Договору щодо перенесення строків виконання робіт, у зв'язку із настанням для нього обставин непереборної сили, на підтвердження яких надавав сертифікати про форс-мажорні обставини, видані Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою 30.01.2023 № 3200-23-0369, 12.05.2023 № 3200-23-2285, 27.06.2023 № 3200-23-3010. Втім, позивачем не було погоджено даної пропозиції відповідача щодо продовження термінів виконання робіт за Договором.
Крім того, на підтвердження неможливості своєчасного виконання робіт за Договором у зв'язку з обставинами, спричиненими введенням воєнного стану в Україні, відповідачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2019, укладений між ФОП Лихошерст Ю.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» щодо оренди відповідачем нежитлового приміщення в будівлі по вул. Чкалова, 3, в с. Нове Київської області для розміщення складу; алгоритм дій за сигналами оповіщення «Увага всім», «Повітряна тривога», затверджений протоколом наради силового блоку оперативного штабу Ради оборони Київської області № 8 від 17.08.2022; графік погодинних відключень Віньковецького РЕМ; службову записку виконавця робіт Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП»; розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» від 19.08.2022 № 2022 «Про вжиття заходів безпеки працівниками ТОВ «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» під час оголошення сигналу «Повітряна тривога»; лист Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» від 25.11.2022 № 347 «До відома»; довідка щодо тривалості робочого часу від 09.05.2023 № 446; накази Хмельницької ОВА від 11.04.2022 № 100/2022-н та від 30.09.2022 № 391/2022-н «Про запровадження комендантської години».
Як визначено сторонами у Договорі, жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, зокрема, збройний конфлікт, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військові дії, оголошена та неоголошена війна, вторгнення, введення комендантської години, блокада тощо (п. 8.1. Договору).
Згідно з п. 8.2. Договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажору) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 8.3. Договору).
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).
Статтею 218 ГК України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
При цьому, враховуючи дату настання вказаної у наданому відповідачем сертифікаті Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-0369 форс-мажорної обставини (19.10.2022), то суд зазначає, що відповідач не дотримався встановленого п. 8.2. Договору строку для повідомлення позивача про відповідні обставини.
Щодо інших сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, які надавались відповідачем позивачу в підтвердження настання форс-мажорних обставин, то суд критично оцінює такі докази на підтвердження неможливості своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зважаючи на те, що тендерну пропозицію для участі в процедурі закупівлі UA-2022-02-23-001277-c, відповідачем було подано вже після введення в Україні воєнного стану, а відтак останній погодився на всі умови та вимоги тендерної документації позивача та мав усвідомлювати всі можливі негативні наслідки та перепони, пов'язані із обставинами, спричиненими введенням воєнного стану, зокрема, запровадження комендантської години. Не дивлячись на існування обставин, які позивач кваліфікує як форс-мажор, сторони уклали договір, в якому чітко визначили усі істотні умови договору, в тому числі і строк виконання зобов'язань.
Суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Відтак, суд доходить висновку, що воєнний стан в Україні, який зумовлений військовою агресією РФ проти України станом на 08.05.2023 не був надзвичайною чи виключною обставиною.
Слід також враховувати, що введення воєнного стану в Україні негативним чином відображається не лише на діяльності відповідача, а й позивача, тобто такі обставини стосуються обох сторін.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2022 р. у справі № 916/2302/21.
У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували наявність обставин, що є підставою у відповідності до положень ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом враховано значне прострочення відповідачем виконання робіт за Договором, а також те, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є значним чи надмірно великим, виходячи із загальної суми вартості виконаних робіт за Договором, а також погодженого між сторонами розміру неустойки пені лише у розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт та штрафу лише у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
При цьому надані відповідачем фінансові звітності малого підприємства (баланс на 31.12.2022 р., звіт про фінансові результати за 2022 р., баланс на 31.12.2023, звіт про фінансові результати за 2023 р.) не є достатніми підставами для зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) з урахуванням встановлених судом обставин справи та у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за даним позовом, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача залишається без задоволення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОЙЛТЕХНОПАЙП» (пров. Новопечерський, буд. 19/3, корпус 3, офіс 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 40228402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065; ідентифікаційний код 42795490) штраф у розмірі 39 619,55 грн, пеню у розмірі 104 142,81 грн та судовий збір у розмірі 2721,87 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 05.03.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко