ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1158/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, м. Київ, 03187
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Меркурій Холдинг Групп" вул. Михайла Мулика, буд. 36, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018
про стягнення заборгованості в сумі 3 005 774 грн 00 коп.
за участю
представника позивача: Грищенко О.М. - (в режимі відеоконференції) адвокат, на підставі ордеру;
від відповідача представник не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» та просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» кошти в сумі 3 005 774гривні 00 копійок в якості відшкодування вартості безпідставно збереженого майна у зв'язку з неможливістю його повернення в натурі згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року та на виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, яка набрала законної сили.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі, розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 07.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 18.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2025 суд закрив підготовче провадження, розгляд по суті призначив на 04.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав, участі повноважного представника у судових засіданнях не забезпечив.
В матеріалах справи містяться ухвали, які надсилались відповідачу на адресу вказану у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернуті на адресу суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала суду від 03.12.2024, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи, за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.
12 лютого 2014 року між ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП», як «Депонент» та ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП», як «Виконавець», було укладено договір відповідального зберігання з правом користування (далі - договір).
Згідно із розділом 1 договору, Депонент передає, а Виконавець приймає на відповідальне зберігання наступне майно (матеріали): костиль 1006201-8,550т; костиль 1006202-8,412т; накладки 1006218 - 8,175т; накладки 1006203-7,631т; накладки 1006204- 6,612т; підкладки 1006206- 8,173т, противоугони 1006207- 8,951т, рельсо-шпальна решітка -2,250т; рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198- 7,000т; стрілочний перевод 1006197-8.000т; стрілочний перевод 1006196 -6,000т, хрестовина 1006199- 6,000т.
Згідно із пунктом 1.2., 1.3. договору, Депонент передає майно Виконавцю згідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Вартість майна, переданого на зберігання: 3 005 774,00 грн. без ПДВ
На виконання умов даного договору та згідно акту приймання - передачі до договору у відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року, Депонентом було фактично передано Виконавцю на зберігання визначене вище майно загальною вартістю 3 005 774,00 грн. без ПДВ.
У відповідності до пункту 7.1 договору, даний договір набирає чинності в момент його підписання та діє до 10 грудня 2015 року. У випадку, якщо жодна із сторін не заявляла про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, відповідно договір вважається пролонгованим на той самий строк.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року у справі №5010/1167/2012-Б-25/26, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця ПРОМИСЛОВА, будинок 13, офіс 2; код ЄДРПОУ 33601976) визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
Відповідно до Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2015 року у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 ліквідатором Банкрута призначено Козія В.Ю.
В силу частини 2 статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній на момент існування провадження у справі №5010/1167/2012-Б-25/26, до повноважень ліквідатора входить вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. Згідно з частиною 1 статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції чинній на момент існування провадження у справі №5010/1167/2012-Б-25/26, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Пунктом 3.2 договору, передбачено, що депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні, а виконавець зобов'язаний повернути таке майно впродовж п'яти днів з дня отримання вимоги.
З метою проведення інвентаризації та перевірки цілісності майна боржника ліквідатор ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» неодноразово звертався до ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» із запитами про надання інформації стосовно майна переданого ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» на відповідальне зберігання. Відповіді на відповідні вимоги, ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» не надав, майно не повернув.
В силу частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
У відповідності до частини 1 та 2 статті 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (стаття 953 Цивільного кодексу України).
В даному випадку, вимоги про повернення майна за договором відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року залишені ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» без належного реагування, доказів повернення ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» вищевказаного майна суду не надано.
Як процесуально-правовий наслідок вказаному вище, в межах справи №5010/1167/2012-Б-25/26 про банкрутство ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця ПРОМИСЛОВА, будинок 13, офіс 2; код ЄДРПОУ 33601976), 07 червня 2017 року Господарським судом Івано-Франківської області було винесено Ухвалу про задоволення заяви ліквідатора ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» про витребування майна у ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» переданого останньому згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року.
У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» взятого на себе зобов'язання щодо повернення майна згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року, а також невиконанням вимог Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 07 червня 2017 року, ліквідатор ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» в межах справи №5010/1167/2012-Б-25/26 звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про повернення ЗАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» майна згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року.
Відповідно до Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили, відповідну заяву ліквідатора ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» задоволено.
Згідно із Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019року, зобов'язано ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 31951512) повернути ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код 33601976) наступне майно: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 -8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 -6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 -7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т..
30 травня 2019 року, на виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили, судом видано було наказ.
Відповідно до наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, зобов'язано ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 31951512) повернути ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код 33601976) наступне майно: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 - 6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 - 7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 -6,000т..
Відповідно до Постанови Калуського МРВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 12 червня 2019 року відкрито виконавче провадження №59328284 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, виданого на примусове виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, про зобов'язання ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 31951512) повернути ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код 33601976) наступне майно: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 -6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 -7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т.
Відповідно до Постанови Калуського МРВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 11 листопада 2019 року наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, виданий на примусове виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, повернутий ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 07 червня 2017 року, Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котрі набрали законної сили, та зобов'язання щодо передачі/ повернення майна отриманого Відповідачем згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року, не виконані.
В статті 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільним кодексом України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Відповідно до змісту ст.326 Господарсько-процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Подібний висновок міститься у пункті 4.26 Постанови Верховного Суду від 26 листопада 2019 року по справі №902/201/19, у Постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року по справі №522/7758/14-ц.
Як було зазначено вище, ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП», згідно постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2013 року у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 визнано банкрутом та перебуває у ліквідаційній процедурі.
Ліквідатором ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» на підставі Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27 березня 2019 року у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 призначено арбітражного керуючого Ігнатів Олекси Любомировича, який діє на підставі Свідоцтва Міністерства юстиції про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за номером 224 від 12 березня 2013 року.
Ліквідатором ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» в порядку повноважень згідно статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, здійснено аналіз даних бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують та/або спростовують наявність/ обґрунтованість різного роду активів.
У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.
Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (стаття 515 Цивільного кодексу України).
28 грудня 2020 року між ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено договір №28-12-2020 відступлення права вимоги (цесії).
18 травня 2021 року між ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» було укладено додаткову угоду №1 до договору №28-12-2020 відступлення права вимоги (цесії) від 28 грудня 2020 року.
Так, розділом 1 даного договору встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП») відступає Новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»») право вимоги до Приватного акціонерного товариства «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця ГАРКУШІ, будинок 36; код ЄДРПОУ 31951512) щодо факту неповернення ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» майна, що знаходилось у Боржника на зберіганні, а саме: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 - 6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 -8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 - 7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т., та котрі набуто Цедентом та належних останньому згідно та/або на підставі Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили, а також котрі існують та винесені із підстав порушення Боржником умов договору відповідального зберігання з правом користування від 25 грудня 2014 року, предметом якого є відповідальне зберігання вказаного майна.
На виконання умов даного договору, ТОВ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» було передано ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» на підставі акту перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» обумовленого зобов'язання.
У відповідності до пункту 4.4. договору, сторони погодили те, що сповіщення Боржника про поступку права вимоги за цією Угодою, Первісним кредитором відбувається на власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статі 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання.
За договором №28-12-2020 відступлення права вимоги (цесії) від 28 грудня 2020 року, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають, зокрема, із Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили, договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року та акту до нього - пункт 1.7.
Стаття 87 Кодексу України з процедур банкрутства, придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.
Відповідно до статті 88 Кодексу України з процедур банкрутства, в акті про придбання майна на аукціоні зазначаються: ім'я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також оператора авторизованого електронного майданчика; відомості про майно, придбане на аукціоні, та його ціна; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; інформація про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні.
Таким чином, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.
Відповідно до Постанови Західного апеляційного господарського суду по справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 вересня 2021 року, задоволено вимоги заяви ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про заміну сторони (стягувача) у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 під час примусового виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили.
Постановою Західного апеляційного господарського суду по справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 вересня 2021 року, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, змінено сторону (стягувача) під час примусового виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, котра набрала законної сили, - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (77300, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця ПРОМИСЛОВА, будинок 13, офіс 2; код ЄДРПОУ 33601976) замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; Код ЄДРПОУ 38039872).
Відповідно до Постанови ВДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 11 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження №67471936 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року про зобов'язання ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 31951512) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; Код ЄДРПОУ 38039872) наступне майно: костиль 1006201 - 8,5550т, костиль 1006202 - 8,412т, накладки 1006218 - 8,175т, накладки 1006203 - 7,631т, накладки 1006204 -6,612т, підкладки 1006206 - 8,173т, противоугони 1006207 - 8,951т, рельсо-шпальна решітка - 2,250т, рельсо-шпальна решітка - 2,875т, стрілочний перевод 1006198 -7,000т, стрілочний перевод 1006197 - 8,000т, стрілочний перевод 1006196 - 6,000т, хрестовина 1006199 - 6,000т.
Відповідно до Постанови ВДВС у місті Івано-Франківську Південно-Західного МРУ Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 17 січня 2022 року наказ Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, виданий на примусове виконання Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, повернутий ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на підставі пункту 6 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»: у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.
Отож, із врахуванням викладеного вище та доданих документів, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»» є належним кредитором ПрАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (код ЄДРПОУ 31951512) щодо виконання останнім взятих на себе зобов'язань згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року та Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року, а також всіма іншими додатковими правами як Кредитора у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням Відповідачем зобов'язання на підставі згідно договору відповідального зберігання з правом користування від 12 лютого 2014 року та Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області у справі №5010/1167/2012-Б-25/26 від 30 травня 2019 року
Статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Кондикційні зобов'язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.
Безпідставне збагачення може полягати як у так званому «фактичному» збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в «юридичному» збагаченні, коли набувач отримує суб'єктивне право на предмет збагачення.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (постанова Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №922/1903/18 суд зазначив, що в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов"язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.
Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі №201/9127/21 зазначено, що «відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов'язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі. Тлумачення статті 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов'язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо.» -пункт 110-112.
Кондикційні правовідносини виникають як субсидіарні, тобто такі, що визначають наслідки збереження відповідачкою транспортного засобу, який підлягав поверненню згідно з рішенням суду у справі № 201/12569/16. Як у цьому, так і в інших трьох випадках, передбачених частиною третьою статті 1212 ЦК України, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов'язання, є рішення суду. Тому саме в момент набрання рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов 'язок повернути це майно іншій особі. У такій правовій ситуації суд у власному рішенні констатує безпідставність набуття особою майна та підтверджує відсутність юридичних підстав для його збереження такою особою надалі.
У контексті обставин цієї справи з моменту набрання законної сили рішенням суду про витребування автомобіля у відповідачки виник безумовний обов'язок з його повернення правомірному власникові. До того ж такий обов'язок є чинним незалежно від звернення до примусового виконання такого судового рішення. Відповідно, з таким рішенням у відповідачки припинили існувати підстави для правомірного володіння цим майном, а надалі володіння, користування і розпорядження ним є безпідставним, вчиненим як незаконно збережене (отримане).»
Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку із неможливістю повернути ТОВ "Нівко-тайс" майно в натурі, виходячи із його предмету та природи, - у позивача виникло право на відшкодування вартості майна переданого за договором відповідального зберігання з правом користування від 12.02.2014року та на виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2019 у справі № 5010/1167/2012-Б--25/26 з підстав та у порядку, передбачених у ст. 208 ГК України та ст. 1212 ЦК України.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3005774,00грн. відшкодування вартості майна, у зв"язку з неможливістю його повернення в натурі є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як зазначав Верховний Суд у постанові від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19 вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Адже, рішенням суду має вирішуватись питання про захист визначених, конкретних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, а не ілюзорних та абстрактних, тобто ним мають усуватись перешкоди, які виникли на шляху здійснення особою, яка звернулася з позовом, свого права.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до ПАТ «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна у зв'язку з неможливістю його повернення в натурі у розмірі 3005774,00грн. - задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «МЕРКУРІЙ ХОЛДИНГ ГРУП» (адреса: 76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Михайла Мулика, будинок 36; код ЄДРПОУ 31951512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) кошти в сумі 3 005 774 (три мільйони п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок відшкодування вартості безпідставно збереженого майна у зв'язку з неможливістю його повернення в натурі та витрати, пов'язані з сплатою судового збору у розмірі 36 070,00 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 04.03.2025
Суддя Шкіндер П.А.