вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 березня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/959/24
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК Спецтранс», код ЄДРПОУ - 43307743, місцезнаходження - Київська область, місто Бориспіль, вулиця Солов'їна, будинок, 19, поштовий індекс - 08301,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбудтранс - Мукачево», код ЄДРПОУ - 44818582, місцезнаходження - Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15, поштовий індекс - 89600,
про стягнення заборгованості та пені за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024,
за участі представників сторін:
від позивача - адвоката Динник О.В. (згідно довіреності від 15.10.2024),
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю “АВК Спецтранс» (далі - позивач, ТОВ “АВК Спецтранс»), від імені та в інтересах якого діє адвокат Динник Ольга Володимирівна (згідно довіреності від 15.10.2024), звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 25.10.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбудтранс - Мукачево» (далі - відповідач, ТОВ “Промбудтранс - Мукачево») про стягнення заборгованості за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024 у розмірі 55000,00 грн, а також 2148,91 грн пені - за невиконання умов договору в частині оплати за надані послуги та 825,00 грн інфляційних втрат - нарахованих за порушення грошового зобов'язання.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 20.11.2024 залишено без руху позовну заяву ТОВ “АВК Спецтранс» від 25.10.2024 до ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» про стягнення заборгованості за договором. Встановлено позивачу - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі.
На виконання вимог ухвали суду від 20.11.2024 представником позивача - Динник О.В. через підсистему "Електронний суд" надіслано заяву від 29.11.2024 про усунення недоліків позовної заяви (зареєстрована по вхідній кореспонденції за вх.№02.3.1-02/9330/24 від 29.11.2024), у якій надані пояснення на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема: запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву, оформлений згідно з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких він ґрунтуються, якщо такі докази не надані позивачем, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно відповідно до ухвали суду відповідачу судом роз'яснено, що відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи “Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа “Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно відповідей №5671962, №5400747 і №5400757, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд» від 20.11.2024, встановлено, що ТОВ “АВК Спецтранс» та його представник Динник О.В. мають зареєстрований електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС», ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» немає зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС».
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі була скерована позивачу та представнику позивача 02.12.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронних кабінетів ТОВ “АВК Спецтранс» та його представника - Динник О.В., що підтверджується довідкою від 02.12.2024 про доставку позивачу електронного листа, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд ЄСІТС», ухвала суду від 02.12.2024 направлена ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0600989006913 від 02.12.2024 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15.
20.12.2024 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №0600989006913 від 02.12.2024, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі, причина повернення - “за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При дослідженні судом матеріалів справи, було встановлено не долучення до позовної заяви копії акту/актів надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн. А тому з урахуванням мотивів, наведених в ухвалі від 06.02.2025, суд з власної ініціативи призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2025 та витребував у ТОВ “АВК Спецтранс» належним чином засвідчені копії документів - актів надання послуг, підписаних сторонами актів звірки тощо, інших доказів (крім тих, що долучені до позовної заяви), які підтверджують надання ТОВ “АВК Спецтранс» послуг ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» на загальну суму 336000 грн згідно договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024.
Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали суду від 06.02.2025 про призначення справи до розгляду була скерована позивачу та представнику позивача 06.02.2025 в електронній формі шляхом її направлення до електронних кабінетів цих учасників справи.
Згідно відповіді №6834841 від 06.02.2025, сформованої на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС “Електронний суд», встановлено, що ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» немає зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд ЄСІТС».
Враховуючи відсутність у відповідача електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд ЄСІТС», ухвала суду від 06.02.2025 направлена ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0601109794108 від 06.02.2025 по адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15.
18.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів від 18.02.2025 (зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/1611/25), згідно з яким до матеріалів справи долучені копії наступних документів:
- акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2024 - 23.08.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» за договором, згідно з яким відповідач, підписавши акт звірки, підтвердив наявність у нього боргу перед позивачем станом на 23.08.2024 у сумі 75600 грн;
- виписки з банку по рахунку ТОВ “АВК Спецтранс» за 02.09.2024, якою підтверджено надходження від ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» коштів у розмірі 20600 грн, призначення платежу: «оплата за послуги екскаватора-навантажувача згідно акту звірки від 09.08.2024».
Долучивши такі докази до матеріалів справи, представник позивача повідомив у клопотанні про долучення доказів від 18.02.2025, про втрату акту надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, та одночасно наголосив, що долучені копії документів підтверджують визнання відповідачем станом на 23.08.2024 боргу перед позивачем у сумі 75600 грн за договором №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, сплату в подальшому 02.09.2024 за договором коштів у сумі 20600 грн, що також додатково підтверджує позовні вимоги у справі про стягнення з відповідача 55000,00 грн боргу за основним договором.
Згідно ухвали від 19.02.2025 суд задовольнив заяву представника позивача (ТОВ “АВК Спецтранс») - Динник О.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановив провести судове засідання, призначене на 03.03.3025, за участі представника позивача (ТОВ “АВК Спецтранс») - Динник О.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
26.02.2025 на адресу Господарського суду Закарпатської області повернулося рекомендоване поштове відправлення №0601109794108 від 06.02.2025, направлене на адресу відповідача разом з ухвалою від 06.02.2025, причина повернення - “за закінченням терміну зберігання».
Щодо цього суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
Так, відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071) (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 8 та 15 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Згідно з пунктами 82, 83 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 8, 11, 15, 17, 81, 82, 83, 99 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19; у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»).
Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.
Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді, у належний спосіб, своєчасно повідомлений про відкриття провадження у справі, про його право подати заперечення проти позовних вимог у формі відзиву на позовну заяву та докази на підтвердження таких заперечень, а також про призначене на 03.03.2025 судове засідання у справі.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на наведені вище приписи законодавства, а також враховуючи, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового засідання; явка представників не визнавалася обов'язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: продовжити судовий розгляд за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання, та від якого не надходило заяв і клопотань щодо причин неявки чи про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 03.03.2025, проведеному за участі представника позивача, суд розглянув справу в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, під час чого заслухав пояснення представника позивача, безпосередньо дослідив докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, після чого відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши дату та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
Повернувшись у судове засідання, 03.03.2025 суд згідно з частиною 6 статті 233, частинами 1 та 6 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та повідомив дату складання повного рішення до п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Суть спору за позицією позивача
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем із посиланням на умови договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, на виконання яких та відповідно до заявки відповідача №1 від 06.08.2024 на надання послуг на екскаватор-навантажувач jsb номер 31140 А1, ТОВ “АВК Спецтранс» надало ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» послуги з виконання земельних робіт за адресом: Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Залізнична, 31-А на загальну суму 336000 грн згідно актів надання послуг. Проте, за надані послуги ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» сплатило ТОВ “АВК Спецтранс» кошти лише в сумі 281000 грн, що є порушенням умов договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024 та підставою звернення в суд з позовом про стягнення з відповідача 55000 грн основного боргу. Поряд з цим, через невиконання грошового зобов'язання по сплаті основного боргу в сумі 55000 грн, позивачем відповідно до статті 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 825 грн та пеню в сумі 2148,91 грн з врахуванням умов пункту 2.6 договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024, згідно з яким у разі затримки здійснення платежів, передбачених договором, замовник (ТОВ “Промбудтранс - Мукачево») зобов'язується сплатити виконавцю (ТОВ “АВК Спецтранс») пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
05 липня 2024 року між ТОВ “АВК Спецтранс» як виконавцем та ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» як замовником укладено договір про надання послуг спецтехніки №05/07 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги спецтехніки, згідно з погодженим сторонами замовленням.
Пунктами 1.2 і 1.3 договору визначено, що замовлення повинно містити дату проведення робіт, обсяг робіт, час початку робіт, розмір оплати; замовлення повинно бути погоджене не менше ніж за 3 (три) календарних дні до дати виконання робіт.
Згідно з пунктами 1.4-1.6 договору виконавець зобов'язується виконати послуги спецтехніки, замовлені замовником у погоджені у замовленні строки та у погодженому обсязі; протягом 3-х робочих днів після завершення надання послуг спецтехніки, виконавець зобов'язаний надати користувачу акт виконаних робіт (наданих послуг), складений на підставі відомостей обліку робочого часу; акт виконаних робіт (наданих послуг) обов'язково направляється виконавцем замовнику разом із відомістю обліку робочого часу; замовник зобов'язується здійснювати своєчасну сплату послуг, згідно рахунків, наданих виконавцем.
Ціна і порядок розрахунків визначено в розділі 2 договору, за змістом пункту 2.1 якого розмір плати за послуги спецтехніки, визначається фіксованою сумою в гривнях з урахуванням ПДВ, за 1 (одну) годину робочого часу, але не менше чотирьох годин робочого часу, спецтехніки на добу.
Пунктами 2.2-2.3 договору, визначено, що тривалість однієї зміни, складає 8 (вісім) годин робочого часу; замовник здійснює оплату в національній валюті України - гривні на умовах 100% передплати на підставі виставленого рахунку.
Якщо предоплата була здійснена за меншу кількість наданих фактично послуг спецтехніки, відпрацьованих годин, та наданих організаційно-технічних послуг, замовник зобов'язується доплатити виконавцю за фактично надані послуги спецтехніки, відпрацьовані фактично години та надані організаційно-технічні послуги, згідно акту виконаних робіт (наданих послуг), складених на підставі відомостей обліку робочого часу (п. 2.4 договору).
За змістом п. 2.5 договору, остаточний розрахунок замовником здійснюється на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше трьох робочих банківських днів з дати отримання замовником послуг.
Відповідно до п. 2.6 договору, у разі затримки здійснення платежів, передбачених договором, замовник зобов'язується платити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, еквівалентної п'яти відсоткам від суми не своєчасно здійсненого платежу.
Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.2.7 договору).
За змістом п. 6.1 договору, він вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків та зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо жодна із сторін не заявить письмово про припинення дії договору протягом вказаного строку, договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік.
Відповідно до заявки №1 від 06.08.2024 на надання послуг на екскаватор-навантажувач jsb номер 31140 АІ, оператор Кривенко І.О. (далі - заявка), сторони погодили виконання підрядником (позивачем) на замовлення відповідача (замовника по договору) виконання означеним екскаватором-навантажувачом земельних робіт за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вулиця Залізнична, 31-А.
Згідно доводів позовної заяви та пояснення представника позивача у судовому засіданні, на виконання умов договору №05/07 від 05.07.2024, згідно заявки на надання послуг, ТОВ “АВК Спецтранс» надало послуги ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» щодо виконання земельних робіт із залученням екскаватора - навантажувача jsb на загальну суму 336000,00 грн. На підтвердження надання ТОВ “АВК Спецтранс» послуг ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» щодо виконання земельних робіт згідно умов договору, до позовної заяви долучені копії актів надання послуг на суму 316800 грн: №281 від 12.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 284 від 15.07.2024 на суму 19200,00 грн; №290 від 16.07.2024 на суму 9600,00 грн; №294 від 17.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 298 від 18.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 302 від 18.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 307 від 19.07.2024 на суму 10800,00 грн; №306 від 22.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 309 від 22.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 316 від 23.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 318 від 25.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 322 від 26.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 325 від 29.07.2024 на суму 19200,00 грн; № 329 від 30.07.2024 на суму 9600,00 грн; №332 від 30.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 336 від 01.08.2024 на суму 9600,00 грн; №340 від 02.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 345 від 05.08.2024 на суму 28800,00 грн; № 350 від 07.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 357 від 08.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 359 від 09.08.2024 на суму 9600,00 грн; №361 від 09.08.2024 на суму 4800,00 грн; № 372 від 14.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 376 від 14.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 379 від 16.08.2024 на суму 9600,00 грн; № 388 від 21.08.2024 на суму 10800,00 грн; № 383 від 19.08.2024 на суму 9600,00 грн; №394 від 23.08.2024 на суму 10800,00 грн; №393 від 22.08.2024 на суму 10800,00 грн. Означені акти підписані представниками ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево», затверджені керівниками цих товариств і скріплені відтисками печаток позивача і відповідача.
Згідно доводів позивача на виконання умов договору відповідач за надані послуги сплатив кошти в сумі 281000 грн, що підтверджується випискою з рахунку коштів позивача у АТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за період з 01.07.2024 по 30.09.2024, з якої вбачається надходження на рахунок ТОВ “АВК Спецтранс» від ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» коштів на загальну суму 281000 грн із призначенням платежів «оплата за послуги екскаватора-навантужавача» відповідно до актів звірки та рахунків (та зазначаються дати актів звірки або номера і дати рахунків).
До позовної заяви позивачем долучено копію підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2024 - 23.08.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» за договором, з якого встановлено наявність у відповідача боргу перед позивачем за договором станом на 01.08.2024 у розмірі 87200 грн, надання позивачем послуг за договором у серпні 2024 року на загальну суму 152400 грн, сплата відповідачем коштів за договором у серпні 2024 року в загальній сумі 164000 грн (що відповідає відомостям виписки з рахунку коштів ТОВ “АВК Спецтранс» у АТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за серпень 2024 року (про що зазначено у виписці з рахунку коштів позивача за період з 01.07.2024 по 30.09.2024)). З урахуванням таких обставин, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2024 - 23.08.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево», вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу за договором станом на 23.08.2024 у розмірі 75800 грн.
До позовної заяви позивачем долучено копію підписаного лише від імені ТОВ “АВК Спецтранс» акту звірки взаємних розрахунків за період: 05.07.2024 - 27.09.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» за договором, з якого вбачається надання позивачем (продаж) послуг за період з 05.07.2024 по 23.08.2024 на загальну суму 336000 грн, надходження від відповідача коштів за період з 10.07.2024 по 02.09.2024 на загальну суму 281000 грн та наявність боргу у відповідача перед позивачем на суму 55000 грн. Однак, такий акт звірки не підписаний від імені ТОВ “Промбудтранс - Мукачево».
З приводу недолучення позивачем до позовної заяви копії акту надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн (про який зазначено у акті звірки взаємних розрахунків за період: 05.07.2024 - 27.09.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево»), то щодо цього та непідписання відповідачем такого акту звірки, то у судовому засіданні представник позивача повідомила про відмову ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» підписати такий акт звірки, який був направлений відповідачу разом із листом про заборгованість за вихідним №1 від 27.09.2024, та зазначила про втрату акту надання послуг спецтехніки від 05.07.2024. Поряд з цим, представник позивача, підтримуючи позовні вимоги у повному обсязі, звернула увагу на долучений до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період 01.08.2024 - 23.08.2024 між ТОВ “АВК Спецтранс» і ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» за договором, згідно з яким відповідач, підписавши акт звірки, підтвердив наявність у нього боргу перед позивачем за договором станом на 23.08.2024 у сумі 75600 грн.
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про обгрунтовані твердження позивача про надані ТОВ “АВК Спецтранс» ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» послуги за договором згідно акту надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн (який не долучений до матеріалів справи та згідно доводів представника позивача є втрачений), оскільки судом з цього приводу враховано таке:
- про наявність акту надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн зазначено в акті звірки взаємних розрахунків за період: 05.07.2024 - 27.09.2024 за договором;
- у акті звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2024 - 23.08.2024 ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» підтвердило наявність у нього боргу перед ТОВ “АВК Спецтранс» за договором станом на 01.08.2024 у розмірі 87200 грн;
- долучені до позовної заяви копії актів надання послуг за липень 2024 року підтверджують надання позивачем послуг відповідачу за договором на загальну суму 164400 грн (згідно актів надання послуг №281 від 12.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 284 від 15.07.2024 на суму 19200,00 грн; №290 від 16.07.2024 на суму 9600,00 грн; №294 від 17.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 298 від 18.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 302 від 18.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 307 від 19.07.2024 на суму 10800,00 грн; №306 від 22.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 309 від 22.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 316 від 23.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 318 від 25.07.2024 на суму 9600,00 грн; №322 від 26.07.2024 на суму 9600,00 грн; № 325 від 29.07.2024 на суму 19200,00 грн; № 329 від 30.07.2024 на суму 9600,00 грн; №332 від 30.07.2024 на суму 9600,00 грн);
- згідно виписки з рахунку коштів позивача у АТ “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» за період з 01.07.2024 по 30.09.2024 вбачається надходження на рахунок ТОВ “АВК Спецтранс» від ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» коштів у липні 2024 року на загальну суму 96400 грн із призначенням платежів «оплата за послуги екскаватора-навантужавача» відповідно до актів звірки та рахунків, а саме: 17.07.2024 - 19200 грн, 17.07.2024 - 19200 грн, 10.07.2024 - 19200 грн, 23.07.2024 - 38 800 грн.
Отже, оскільки у липні 2024 року ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» сплатидо ТОВ “АВК Спецтранс» кошти за договором у сумі 96400 грн та визнало наявність у нього боргу перед ТОВ “АВК Спецтранс» станом на 01.08.2024 у розмірі 87200 грн; оскільки до позовної заяви долучені копії актів надання послуг за липень 2024 року на загальну суму 164400 грн, то такі обставини підтверджують доводи позивача про надання послуг відповідачу згідно акту надання послуг від 05.07.2024 на суму 19200 грн.
Згідно виписки з банку по рахунку ТОВ “АВК Спецтранс» за 02.09.2024 підтверджено надходження від ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» коштів у розмірі 20600 грн, призначення платежу: «оплата за послуги екскаватора-навантажувача згідно акту звірки від 09.08.2024» і такі кошти сплачені відповідачем після підписання ним акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.08.2024 - 23.08.2024, згідно з яким відповідач визнав наявність у нього боргу за договором станом на 23.08.2024 у розмірі 75600 грн.
Отже, за таких обставин, підтверджено наявність у відповідача основного боргу за договором у сумі 55000 грн.
З матеріалів справи встановлено, що з врахуванням наявного боргу позивач направляв відповідачу лист про заборгованість за вихідним №1 від 27.09.2024, в якому з посиланням на акт звірки взаємних розрахунків за період з 05.07.2024 по 27.09.2024 за договором, просив погасити заборгованість у сумі 55000 грн на зазначений у листі рахунок позивача.
До листа за вихідним №1 від 27.09.2024, позивачем долучено копію поштової накладної за №0830500167559 від 27.09.2024 та копію фіскального чеку від 27.09.2024 про оплату поштового відправлення, з посиланням на які позивач зазначив, що лист про заборгованість за вихідним №1 від 27.09.2024 був направлений ТОВ «АВК Спецтранс» на адресу ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» рекомендованою поштовою кореспонденцією.
За таких обставин з досліджених судом матеріалів справи підтверджено доводи ТОВ “АВК Спецтранс» про наявність у відповідача перед позивачем боргу на суму 55000 грн за надані послуги за договором про надання послуг спецтехніки №05/07 від 05.07.2024, враховуючи підтвердження обставин надання ТОВ «АВК Спецтранс» послуг згідно договору ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» по виконанню екскаватором земельних робіт на загальну суму 336000,00 грн згідно означених вище актів надання послуг, за виконання яких відповідачем було сплачено позивачу кошти лише в сумі 281000 грн.
Правове обґрунтування і оцінка суду
За положеннями частини першої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509 і 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Проаналізувавши укладений сторонами договір на надання послуг спецтехніки №05/07 від 05.07.2024, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.
Так, статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статтею 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено судом, відповідно до п. 2.5. договору остаточний розрахунок замовником здійснюється на підставі актів виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше трьох робочих банківських днів з дати отримання замовником послуг.
Аналізуючи наведені норми права та даючи оцінку у взаємозв'язку з ними умовам п. 2.5. договору щодо встановлення строку сплати вартості виконаних позивачем робіт, суд враховує, що положеннями статті 854 ЦК України імперативно встановлено обов'язок замовника оплатити обумовлену ціну після остаточної здачі робіт, що в спірних правовідносинах пов'язується з датою підписання останнього за хронологією акту надання послуг № 394 від 23.08.2024.
При цьому, надаючи оцінку, встановленому в п. 2.5. договору строку оплати замовником (3 банківські дні з дати отримання замовником послуг на підставі актів виконаних робіт) суд враховує положення статті 627 ЦК України, за якими сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частин другої і третьої статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 учасники цивільних правовідносин мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Тому сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті).
Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).
В даному аспекті та з урахуванням приписів ст. 854 ЦК України суд зважає, що підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги) після їх прийняття.
Наведена правова позиція за схожих обставин викладена в постанові Верховного суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.
У зв'язку з викладеним, строк виконання зобов'язання замовника (відповідача у справі) за договором здійснити оплату наданих виконавцем (позивачем у справі) послуг спецтехніки в спірних правовідносинах пов'язується саме з підписанням сторонами актів виконаних робіт, та після підписання останнього акту (як вбачається акту №394 від 23.08.2024) - з урахуванням умов пункту 2.5 договору - замовник повинен здійснити остаточний розрахунок виконаних робіт не пізніше трьох робочих банківських днів після 23.08.2024.
У постанові від 01.05.2024 в справі № 910/9635/22, Верховний Суд щодо позовних вимог за первісним позовом про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначив, що, якщо сторони договору поставки визначили строк з врахування банківських днів від певної дати чи події, то у цьому випадку слід враховувати Порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, яким визначено Банківський день, як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Згідно із статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 253 ЦК України унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин справи, з врахуванням положень статей 251, 253, 530, 612, 854 ЦК України, умов пункту 2.5 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за договором на підставі актів виконаних робіт не пізніше трьох робочих банківських днів після 23.08.2024, тобто до 28.08.2024 включно, враховуючи, що 24 та 25 серпня 2024 року - були вихідними днями (тобто не були банківськими днями).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, так як сплатив кошти в сумі 281000 грн за надані ТОВ “АВК Спецтранс» послуги спецтехніки на загальну суму 336000,00 грн, у зв'язку з чим на час розгляду справи в суді за ним рахується заборгованість за договором у розмірі 55000,00 грн, яка відповідачем не спростована. Відтак позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Промбудтранс - Мукачево» на користь ТОВ “АВК Спецтранс» основного боргу в розмірі 55000,00 грн підлягають до задоволення судом, так як заявлені обгрунтовано та правомірно.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу та пені
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частина перша статті 548 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
Згідно з частиною шостою статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З урахуванням таких положень цивільного та господарського законодавства при укладенні договору №05/07 на надання послуг спецтехніки від 05.07.2024 сторони узгодили його умови, зокрема умови пункту 2.6, згідно з яким у разі затримки здійснення платежів, передбачених договором, замовник зобов'язується платити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
При цьому, відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, яку платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки.
Як було вказано вище, з врахуванням положень статей 251, 253, 530, 612, 854 ЦК України, умов пункту 2.5 договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за договором не пізніше трьох робочих банківських днів після 23.08.2024, тобто до 28.08.2024 включно. З досліджених судом доказів встановлено, що станом на 29.08.2024 та у подальшому відповідач допустив порушення зобов'язання за договором щодо оплати за надані послуги в сумі 55000,00 грн.
Позивачем відповідно до поданого суду розрахунку нараховано відповідачу пеню за порушення строків оплати наданих послуг спецтехніки за період з 29.08.2024 по 22.10.2024 включно в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що за підрахунками ТОВ “АВК Спецтранс» становить 2148,91 грн.
Разом з тим, частина шоста статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується за період з 29.08.2024 по 22.10.2024, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 2148,91 грн пені, а тому позовні вимоги у такій частині підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат
Спірним у даній справі є розмір інфляційних втрат, які з врахуванням положень статті 625 ЦК України, просить стягнути позивач на свою користь з відповідача за несплату (неперерахування) коштів у розмірі 55000 грн, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язання за договором по здійсненню остаточного розрахунку за надані послуги не пізніше трьох робочих банківських днів з дати отримання замовником послуг, тобто не пізніше 28.08.2024 включно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду.
У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Разом з цим, у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Що стосується здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 29.08.2024 по 22.10.2024 від суми основного боргу в розмірі 55000,00 грн, то за результатом здійсненого самостійного розрахунку таких втрат судом, встановлено їх загальну суму в розмірі 1829,85 грн.
З врахуванням таких встановлених судом обставин справи і проведеного судом розрахунку інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження № 12-52гс20) вказано, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Застосувавши принцип диспозитивності господарського судочинства, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання відповідачем грошового зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних втрат, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі, зазначеній позивачем у позовній заяві, в розмірі 825,00 грн.
Щодо обгрунтованості рішення
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про судовий розгляд у справі, не подав своїх заперечень проти позовних вимог та наведених позивачем обставин справи, не надав доказів на спростування викладених позивачем обставин, а також не надав доказів оплати спірної суми боргу. Наведене - в сукупності з іншими висновками суду - підтверджує висновок суду про задоволення позовних вимог повністю.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними і достовірними доказами.
Розподіл судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев'ята статті 129 ГПК України).
Відтак, на відповідача покладається 3028,00 грн витрат на оплату судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно платіжної інструкції №98 від 22.10.2024.
Щодо зазначених у позовній заяві вимог позивача про стягнення орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу, то суд роз'яснює учасникам справи, що відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно положень частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промбудтранс - Мукачево» (код ЄДРПОУ - 44818582, місцезнаходження - 89600, Закарпатська область, Мукачівський район, місто Мукачево, вулиця Крилова Івана, будинок 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВК Спецтранс» (код ЄДРПОУ - 43307743, місцезнаходження - 08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Солов'їна, будинок, 19) 57973,91 грн (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні 91 копійок), з яких: 55000,00 грн (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок) - сума основного боргу за договором №05/07 від 05.07.2024 на надання послуг спецтехніки, 2148,91 грн (дві тисячі сто сорок вісім гривень 91 копійок) - пеня, 825,00 грн (вісімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок) - інфляційні втрати, а також стягнути 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 04.03.2025.
Суддя С.В.Сисин