вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" лютого 2025 р. Cправа № 902/1150/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни, за участю секретаря судового засідання Ломачко А.О., за відсутності сторін
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 35234236)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 25 350 гривень
До Господарського суду Вінницької області 04.11.2024 надійшла позовна заява № б/н від 04.11.2024 (вх. № 1203/24 від 04.11.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до Фізичної особи-підприємця Сологуба Олександра Павловича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики № 14735 від 29.04.2024 у розмірі 25 350,00 гривень, у тому числі: 15 000,00 гривень заборгованості за сумою позики, 10 350 гривень заборгованості за відсотками.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Ухвалою від 11.11.2024 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №902/1150/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.12.2024 року о 10:00.
02.12.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № б/н від 30.11.2024 (вх. № 01-34/11818/24 від 02.12.2024) у якому останнім повідомлено про проходження відповідачем військової служби та заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 902/1150/24 до завершення військової служби відповідача.
02.12.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовної заяви № б/н від 02.12.2024 (вх. № 01-34/11856/24 від 02.12.2024) у якому останнім повідомлено про припинення згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань статусу фізичної-особи підприємця Сологубом О.П., а тому позивач просив уточнити вимоги та вважати вірним зазначення у позовній заяві та прохальній частині позовної заяви відповідача фізичної особи Сологуба Олександра Павловича. Також у вказаному клопотанні представник позивача клопотав про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 10.12.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1150/24 по суті на 07.01.2025 о 10:30 год.
Ухвалою від 07.01.2025 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1150/24 по суті на 06.02.2025, витребувано у Військової частини НОМЕР_2 у строк до 01.02.2025 інформацію щодо перебування громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 30.11.2024 року та станом на день отримання цієї ухвали суду у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та інформацію щодо безпосереднього залучення Військової частини НОМЕР_2 та громадянина ОСОБА_1 , у складі якої останній проходить військову службу, до бойових дій/виконання бойових завдань у зоні бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони.
03.02.2025 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 03.02.2025 (вх. № 01-34/1087/25 від 03.02.2025) про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Ухвалою від 06.02.2025 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/1150/24 по суті на 27.02.2025, повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_2 та додатково від ОСОБА_1 у строк до 25.02.2025 інформацію щодо перебування громадянина ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 30.11.2024 року та станом на день отримання цієї ухвали суду у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції та інформацію щодо безпосереднього залучення Військової частини НОМЕР_2 та громадянина ОСОБА_1 , у складі якої останній проходить військову службу, до бойових дій/виконання бойових завдань у зоні бойових дій або здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони.
25.02.2025 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 25.02.2025 (вх. № 01-34/1914/25 від 25.02.2025) про підтримання позовних вимог позивачем, розгляд справи за відсутності представника позивача.
На визначену судом дату у судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись ухвалою суду від 06.02.2025 року, про що свідчать відповідна довідка про доставку електронного листа, а також повідомлення про вручення поштового відправлення 14.02.2025 відповідачу.
Щодо позивача, судом взято до уваги заяву позивача про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відзиву відповідачем до суду не надано.
За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що сторони було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач та відповідач у свою чергу не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 27.02.2025 суд розглянув клопотання представника позивача № б/н від 02.12.2024 (вх. № 01-34/11856/24 від 02.12.2024) про уточнення позовної заяви.
На обгрунтування вказаного клопотання представником позивача зазначено про припинення згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та громадських формувань статусу фізичної-особи підприємця Сологубом О.П., а тому позивач просив уточнити вимоги та вважати вірним зазначення у позовній заяві та прохальній частині позовної заяви відповідача фізичної особи Сологуба Олександра Павловича.
Судом встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця Сологуба Олександра Павловича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) міститься інформація про припинення суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця Сологуба Олександра Павловича: дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 10.06.2024; номер запису: 2001560060004002947 (т. 1 а.с. 70).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про прийняття клопотання представника позивача № б/н від 02.12.2024 (вх. № 01-34/11856/24 від 02.12.2024) про уточнення позовної заяви та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням вказаної заяви.
Ухвалою від 27.02.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача № б/н від 30.11.2024 (вх. № 01-34/11818/24 від 02.12.2024) про зупинення провадження у справі № 902/1150/24 до завершення військової служби відповідача.
У судовому засіданні 27.02.2024 ухвалено рішення. З огляду на відсутність учасників справи, судом долучено вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення до матеріалів справи.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сологуба Олександра Павловича про стягнення заборгованості у розмірі 25 350,00 гривень, у тому числі: 15 000,00 гривень заборгованості за сумою позики, 10 350,00 гривень заборгованості за відсотками.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 29.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" та фізичною особою-підприємцем Сологубом Олександром Павловичем було укладено договір позики № 14735 за умовами якого позичальнику було надано грошові кошти у розмірі 15 000,00 гривень на умовах повернення, строковості та оплачуваності. Відповідач за умовами договору позики зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору.
Позивач зазначив, що позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики.
Водночас, як зауважив позивач 25.09.2024 року ТОВ “Фінансова Компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №25-09/2024, за умовами якого та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема до фізичної особи-підприємця Сологуба Олександра Павловича за договором позики №14735 від 29.04.2024 року.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
29 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - позикодавець) та фізичною особою-підприємцем Сологубом Олександром Павловичем (далі - позичальник) укладено договір позики №14735 (далі договір) (т. 1 а.с. 7 (зворотна сторона)-12).
Розділом 1 договору "Терміни й визначення, що використовуються в договорі" визначено такі терміни:
- акційна процентна ставка (ставка на перший розрахунковий період) - запропонований товариством акційний (пільговий) розмір процентів за користування позикою, на підставі якого здійснюється нарахування плати за користування позикою під час першого розрахункового періоду. Акційна процентна ставка є фіксованою та застосовується на умовах, визначених цим договором. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки;
- базова процентна ставка (ставка на перший розрахунковий період) - встановлений наказом директора товариства розмір процентів за користування позикою, на підставі якого здійснюється нарахування плати за користування позикою під час першого розрахункового періоду з урахуванням умов надання акційної процентної ставки (за умови її застосування). Базова процентна ставка є фіксованою та застосовується на умовах, визначених цим договором;
- неправомірне користування позикою - користування позикою поза межами строку позики, визначеного договором чи додатковою угодою щодо продовження строку позики в разі її укладення;
- основна процентна ставка за договором позики - встановлений наказом директора товариства розмір процентів за користування позикою, на підставі якого здійснюється нарахування плати за користування позикою в усі розрахункові періоди, окрім першого. Основна процентна ставка є фіксованою та застосовується на умовах, визначених цим договором;
- проценти за користування позикою - проценти від суми позики, що нараховуються як оплата за користування позикою на підставі процентної ставки, яка застосовується протягом відповідного розрахункового періоду в межах строку позики, визначеного цим Договором/Додатковою угодою щодо продовження строку позики;
- проценти на прострочену позику - проценти від суми позики, що нараховуються за неправомірне користування позичальником позикою/її частиною (у разі прострочення здійснення обов'язкового платежу). Розмір процентів на прострочену позику є фіксованим;
- розрахунковий період - період користування позикою в межах строку позики, у кінці якого Позичальник зобов'язаний внести платіж відповідно до умов цього договору (або додаткової угоди щодо продовження строку позики в разі її укладення). Кількість та тривалість розрахункових періодів визначається цим договором/додатковою угодою щодо продовження строку позики;
- строк дії договору - період, на який укладається договір позики, що починає обчислюватись з моменту укладення договору позики і закінчується через рік після спливу строку позики, але в будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань;
- строк позики (строк правомірного користування позикою) - період, на який товариство надає позику позичальнику, який може бути змінено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди щодо продовження строку позики, відповідно до якої встановлюється строк користування позикою за такою угодою.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
За умовами пункту 2.2.3. договору сума позики становить 15 000,00 гривень.
Згідно з пунктами 2.2.4.- 2.2.6. договору строк позики: загальний строк - до 19 червня 2024 року (51 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених Графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього договору. Дата надання позики: "29" квітня 2024 року. Дата повернення позики: 19 червня 2024 року.
За умовами пункту 3.3. договору першим днем користування позикою вважається день надання позики. Першим днем користування в межах додаткової угоди щодо продовження строку позики є день її укладення. До періоду розрахунку процентів за користування позикою враховується день надання позики та не враховується останній день першого розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3.4. договору повернення позики та сплата нарахованих процентів за користування позикою здійснюється позичальником у визначений цим договором чи додатковою угодою щодо продовження строку позики строк/достроково шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позикодавця. У разі дострокового повернення позики позичальник зобов'язаний сплатити фактично нараховані проценти за користування позикою.
Відповідно до пункту 3.5. договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за цим договором у повному обсязі ця сума зараховується позикодавцем у наступній черговості: у першу чергу відшкодовуються витрати позикодавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно з пунктом 3.6. договору зобов'язання позичальника щодо сплати заборгованості вважаються виконаними в повному обсязі в момент зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок позикодавця.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір позики укладається в інформаційно-комунікаційній системі позикодавця в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле.
Згідно з пунктом 8.2. договору порядок створення та накладення підписів сторонами є таким: направлення позикодавцем одноразового ідентифікатора на контактний номер телефону, зареєстрований позичальником в особистому кабінеті для підписання договору позики (пункт 8.2.1. договору); підписання договору позики позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором шляхом введення його значення у відповідне поле (пункт 8.2.2. договору); підписання договору позики уповноваженим представником позикодавця кваліфікованим електронним підписом з кваліфікованою електронною позначкою часу (пункт 8.2.3. договору).
Відповідно до пункту 8.3. договору вищевказаний спосіб укладення, у тому числі підписання, договору позики погоджений сторонами, відповідно. Договір, укладений у такий спосіб, є чинним та прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Як вбачається із протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису та довідки про ідентифікацію сторонами підписано договір 29.04.2024 (т. 1 а.с. 64, 12).
На виконання умов договору між сторонами підписано також додаток № 1 до договору позики № 14735 від 29.04.2024 та погоджено графік повернення позики та сплати процентів за її користування (т. 1 а.с. 10 зворотна сторона).
Згідно додаткової угоди № 1 до договору позики № 14735 від 29.04.2024 сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією додатковою угодою (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 до договору позики № 14735 від 29.04.2024 основними параметрами позики в межах дії цієї додаткової угоди є: сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 15000.00 грн.; строк позики: до 17 липня 2024 року (60 днів): 1-ий розрахунковий період - до 17 червня 2024 року (30 днів), 2-ий розрахунковий період - до 17 липня 2024 року (30 днів); дата повернення позики: 17 липня 2024 року; процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики за цією додатковою угодою: розрахунковий період 1 (30 днів): базова процентна ставка: 0.80000 % на день, розрахунковий період 2 (30днів), основна процентна ставка, фіксована: 1.50000% на день.
Згідно пункту 4 додаткової угоди № 1 до договору позики № 14735 від 29.04.2024 сторонами погоджено графік обов'язкових платежів.
Як вбачається із матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" надало фізичній особі-підприємцю Сологубу Олександру Павловичу позику в сумі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 314 від 29 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 12 (зворотна сторона)).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики станом на 25.09.2024 за період з 29.04.2024 по 17.07.2024 відповідачем 18.05.2024 було сплачено 2280,00 гривень, які позикодавцем було зараховано у рахунок погашення процентів за користування позикою.
Доказів сплати решти платежів на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування позикою матеріали справи не містять. Внаслідок несплати обов'язкових платежів у відповідача утворилась заборгованість в сумі 25 350,00 гривень, у тому числі: 15 000,00 гривень заборгованість за сумою позики, 10 350,00 гривень заборгованість за відсотками.
Судом установлено, що 25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (далі - фактор) укладено договір факторингу № 25-09/2024 (далі - договір/договір факторингу) (т. 1 а.с. 15-18).
Відповідно до пункту 1.1. договору факторингу за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
За умовами пункту 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 3.1. договору факторингу загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром боржників, ціна продажу та одинична ціна визначаються в додаткових угодах до цього договору окремо для кожного реєстру боржників і вказується в таких реєстрах боржників.
За умовами пунктів 3.2., 3.3 договору факторингу фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу в день підписання акта прийому-передач і реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок клієнта. За сплачені фактором грошові кошти у вигляді ціни продажу, клієнт сплачує фактору плату в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.) без ПДВ, шляхом перерахування протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту проведення фактором оплати, передбаченої п.3.2. даного договору, коштів на визначений у договору рахунок.
На виконання умов договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" складено та підписано реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договору та 25 вересня 2024 року підписано акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 (т. 1 а.с. 19, 19 (зворотна сторона).
Відповідно до платіжної інструкції № 5914 від 25 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (новий кредитор) сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (первісний кредитор) 131 028,70 гривень за придбання права вимоги згідно договору факторингу № 25-09/2024 від 25 вересня 2024 року (т. 1 а.с. 20).
Досудовою вимогою вих. № Х5003 від 18 жовтня 2024 року позивач звернувся до відповідача та повідомив про виникнення у нього, на підставі договору факторингу, права вимоги зі сплати заборгованості, яка виникла за договором позики № 14735 від 29 квітня 2024 року в сумі 25350,00 гривень. Вимагав погасити її протягом 7 днів з моменту отримання вимоги ( а.с. 21 зворот - 24).
Згідно трекінгу поштового відправлення № 0600974005694 вказану досудову вимогу №Х5003 від 18.10.2024 Сологуб Олександр Павлович отримав 24.10.2024 (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=0600974005694).
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів з позики, сплати процентів за користування позикою стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Судом установлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи - підприємця Сологуба Олександра Павловича (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) міститься інформація про припинення суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця Сологуба Олександра Павловича: дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 10.06.2024; номер запису: 2001560060004002947 (т. 1 а.с. 70).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Як вбачається із позовної заяви позивачем зазначено відповідача - фізичну особу-підприємця Сологуба Олександра Павловича, разом з тим у процесі розгляду справи позивач, у зв'язку з припинення підприємницької діяльності відповідачем просив стягнути заборгованість з Сологуба Олександра Павловича без вказівки на статус фізичної особи - підприємця.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з Анкетою клієнта від 29.04.2024 року, позичальником є фізична особа - підприємець Сологуб Олександр Павлович, РНОКПП НОМЕР_1 , відповідно до пункту 2.2.2 договору метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом (т. 1 а.с. 6 (зворотна сторона)-8).
Отже, відповідачем самостійно визначено та здійснено ідентифікацію в ІТС у якості суб'єкта підприємництва.
Таким чином, спірні правовідносини виникли за договором позики для підприємницької діяльності, а не для особистого споживання фізичною особою.
Судом враховано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання та від визначення цих правовідносин як господарських. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Отже, при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Враховуючи, що спірні правовідносини за своїм характером та змістом виникли у господарських правовідносинах, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду, який підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором позики № 14735 від 29.04.2024 у розмірі 25 350,00 гривень, у тому числі: 15 000,00 гривень заборгованість за сумою позики, 10 350,00 гривень заборгованість за відсотками.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором позики, до регулювання правовідносин якого застосовуються положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позикодавець взяті на себе зобов'язання щодо надання позики у розмірі 15 000,00 гривень виконав у повному обсязі, відповідач (позичальник) за договором позики отримав від позикодавця у строкове платне користування грошові кошти у розмірі 15 000,00 гривень, які повинен був повернути останньому у строк та на умовах, передбачених договором та графіком платежів.
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Судом встановлено, що датою погашення позики за договором позики № 14735 від 29.04.2024 року є 17.07.2024 року.
Натомість відповідачем порушено зобов'язання щодо сплати суми позики, процентів за користування позикою у строк визначений договором та графіком платежів, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 25.09.2024 року, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання (т. 1 а.с. 13).
Доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позики у повному обсязі матеріали справи не містять.
Будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості, доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 15 000,00 гривень за сумою позики відповідач суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 15 000,00 гривень за сумою позики є обгрунтованими.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами судом враховано таке.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Пунктом 2.3. договору визначено процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. цього договору (пункт 2.3.1. договору), базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної додаткової угоди, укладеної сторонами цього договору (пункт 2.3.2. договору), основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено розділом 3 цього договору (пункт 2.3.3. договору).
Згідно з пунктом 2.6. договору розмір процентних ставок, визначених п. 2.3. цього договору є фіксованим та не може бути збільшено позикодавцем в односторонньому порядку.
Пунктом 3.1. договору визначено умови нарахування процентів протягом першого розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3.1.1. договору у разі наявності акційних пропозицій проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за акційною процентною ставкою. Позичальник має право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у разі повернення позики протягом строку, визначеного цим договором. Також позичальнику надається право сплатити проценти за користування позикою, нараховані за акційною процентною ставкою, у межах 3-денного строку після спливу першого розрахункового періоду. У разі недотримання цієї умови, проценти за користування позикою за кожен день першого розрахункового періоду нараховуються за базовою процентною ставкою. Відповідне перерахування процентів здійснюється на 4-й день після спливу строку першого розрахункового періоду.
За умовами пункту 3.1.2. договору у разі відсутності акційних пропозицій (акційна процентна ставка відповідає базовій процентній ставці), а також при укладенні Додаткової угоди щодо продовження строку позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики за базовою процентною ставкою. Застосування акційної процентної ставки є правом, а не обов'язком Товариства. У разі відсутності акційних пропозицій значення акційної ставки відповідає значенню базової процентної ставки.
Відповідно до пункту 3.2. договору після спливу першого розрахункового періоду у межах всього подальшого строку позики проценти за користування позикою нараховуються на залишок суми від позики за основною процентною ставкою в розмірі, визначеному п. 2.3.3 цього договору, за кожен день користування позикою в межах строку позики.
Із розрахунку заборгованості за договором вбачається, що нарахування процентів здійснено позикодавцем у межах строку користування позикою до 17.07.2024 року.
Перевіривши здійснений розрахунок процентів за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10 350,00 гривень заборгованості за процентами є обгрунтованими.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 року, укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія « 24/7» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-капітал».
Приписами частин 1, 2 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Положеннями частини 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно частини 1 статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Відповідно до приписів частини 1 статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно статті 514 ЦК України внаслідок вчинення правочину новий кредитор отримує всі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями частини 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2 договору позики визначено, що позикодавець має право з метою захисту своїх прав та інтересів укладати договори про відступлення прав вимоги або іншого договору щодо розпорядження товариством правом вимоги за цим договором (доручення, факторингу, тощо), з будь-якою третьою особою, та передавати персональні дані позичальника таким третім особам, без додаткового повідомлення позичальника про укладення такого договору та/або таку передачу.
Таким чином, за умовами договору позики заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Приписами частини 1 статті 518 ЦК України передбачено, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Доказів висунення відповідачем проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечень матеріали справи не містять.
На підставі зазначених положень законодавства, відповідно до договору факторингу від 25.09.2025 № 25-09/2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" набуло прав кредитора ОСОБА_1 у правовідносинах, що виникли за договором позики №14735 від 29 квітня 2024 року та як новий кредитор звернулося до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за основним договором.
Доказів сплати відповідачем суми заборгованості, що є предметом спору у цій справі на користь позивача відповідачем суду не надано, обставин існування боргу у заявленій до стягнення сумі відповідачем не спростовано.
Обставин недійсності переданої грошової вимоги, що є предметом стягнення у розмірі 25 350 гривень судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про відступлення грошових вимог на користь нового кредитора, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором щодо сплати заборгованості за договором позики, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині повної та своєчасної сплати заборгованості на користь позивача.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При розгляді справи судом враховано, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов з обґрунтуванням своєї правової та фактичної позиції щодо заявлених позовних вимог, не надав доказів виконання зобов'язань за договором та/або контррозрахунку заявлених до стягнення сум, не повідомив суд про існування обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 350,00 гривень заборгованості за договором позики № 14735 від 29.04.2024, у тому числі 15 000 гривень заборгованості за сумою позики, 10 350 гривень заборгованості за відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховано таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжної інструкції № 7014 від 29.10.2024 сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати позивача на сплату судового збору в сумі 2 422,40 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" (79018, Львівська обл., місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, ідентифікаційний код юридичної особи 35234236) 25 350,00 гривень (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят гривень) заборгованості за договором позики № 14735 від 29.04.2024, у тому числі: 15 000,00 гривень заборгованості за сумою позики, 10 350,00 гривень заборгованості за відсотками та 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, 40 копійок) судових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 04 березня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;
3 - відповідачу, 22524, Вінницька обл., Липовецький р-н, село Вахнівка, вулиця Миру (600-річчя Жовтня), будинок 73.