Ухвала від 04.03.2025 по справі 904/1926/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

04.03.2025 м.Дніпро Справа № 904/1926/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колег суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 (суддя Мартинюк С.В., повний текст якої підписаний 10.01.2025) у справі №904/1926/23

за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 у справі №904/1926/23 в задоволенні скарги АТ КБ "ПриватБанк" (вх.№57973/23 від 13.11.2023) на дії та бездіяльність розпорядника майна ТОВ "БОРІВАЖ" арбітражного керуючого Шевченка В.Є. відмовлено.

В задоволенні заяви ТОВ "БОРІВАЖ" (вх.№38947/24 від 19.08.2024) про відсторонення арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від виконання повноважень розпорядника майна відмовлено.

В задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк" (вх.№44702/24 від 23.09.2024) про відсторонення арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "БОРІВАЖ" відмовлено.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк», в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу АТ КБ “ПриватБанк» на дії та бездіяльність розпорядника майна ТОВ “БОРІВАЖ» арбітражного керуючого Шевченка В.Є. та клопотання АТ КБ “ПриватБанк» про відсторонення арбітражного керуючого Шевченка В.Є. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ “БОРІВАЖ» задовольнити.

Одночасно у змісті апеляційної скарги викладене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, яке мотивовано тим, що представнику АТ КБ “ПРИВАТБАНК» адвокату Харицькій А.М. оскаржувана ухвала не направлялась, а з її змістом представник ознайомилась 04.02.2025; при цьому, самостійно виявити оскаржувану ухвалу було складно з огляду на велику кількість судових проваджень, в яких АТ КБ “Приватбанк» бере участь.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.02.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

06.02.2025 від апелянта до суду надійшла заява з долученими доказами оплати судового збору і доказами направлення скарги кредитору-нерезиденту рекомендованим листом.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 06.02.2025 здійснено запит матеріалів справи №904/1926/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

06.02.2025 до суду від ТОВ “Боріваж» в особі арбітражного керуючого Шевченка В.Є. надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження, в яких арбітражний керуючий зазначив, що підстави для поновлення строку є неповажними, з огляду на те, що представник апелянта - АТ КБ “ПриватБанк», Харицька А.М., згідно з текстом ухвали суду від 07.10.2025 була особисто присутньою під час проголошення ухвали - 07.01.2025, тобто, обізнаною з її наявністю; підстави, на які посилається АТ КБ “ПриватБанк» для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали від 07.01.2025 не є такими, що підлягають задоволенню.

Також заперечення щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду надійшли від кредитора - ТОВ “Дворічанське-Агро», до суду 07.02.2025. У зазначених запереченнях заявник також наголосив, що підстави, наведені апелянтом в обґрунтування поновлення строку на оскарження ухвали, не є поважними в розумінні законодавчих приписів. При цьому, в межах справи №904/1926/23 про банкрутство ТОВ “Боріваж», окрім адвоката Харицької Анастасії Миколаївни, в інтересах АТ КБ "ПриватБанк" також приймають участь адвокат Михайлова Вікторія Вікторівна та адвокат Сергач Артем Владиславович.

12.02.2025 матеріали оскарження у справі №904/1926/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, апеляційний господарський суд спростував доводи щодо неотримання оскаржуваної ухвали представником апелянта Харицькою А.М. і самим апелянтом та дійшов висновку про неповажність підстав пропуску такого строку, тому ухвалою суду від 17.02.2025 залишив апеляційну скаргу без руху із наданням скаржнику строку на усунення недоліків скарги, зокрема: направлення скарги арбітражному керуючому Шевченко В.Є.; подання нового клопотання про поновлення строку, із зазначенням інших причин такого пропуску.

Копію ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 надіслано апелянту засобами електронного зв'язку та доставлено до електронного кабінету у підсистемі ЄСІКС “Електронний суд» 19.02.2025 о 01:40 годині.

Відтак, недоліки скарги мали бути усунені апелянтом у строк до 24.02.2025 (включно).

24.02.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява апелянта про усунення недоліків до якої додано квитанцію про направлення скарги арбітражному керуючому Шевченко В.Є., а також, наведене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, в якому, апелянт посилається на запровадження у країні воєнного стану, загальні норми права щодо доступу до правосуддя та з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 зауважує про неможливість суворого застосування судами процесуальних строків, що може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції, а також просить взяти до уваги, що оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 є важливою для формування правової визначеності щодо підрахунку голосів кредиторів на зборах та комітеті кредиторів.

Також звертає увагу суду, що при незначному пропуску строку не застосовується надмірний формалізм у реалізації апелянтом права на оскарження.

27.02.2025 від ТОВ «Боріваж» в особі арбітражного керуючого Шевченка В.Є. до суду надійшло клопотання про недопущення кричущого порушення норм процесуального права, які по суті є додатковими запереченнями проти відкриття апеляційного провадження, у якому товариство повідомило суд, що наведені обґрунтування та посилання на Конституцію України, а також практику Європейського Суду не спростовують того факту, що АТ КБ «ПриватБанк» був обізнаний про наявність постановленої ухвали, а клопотання про поновлення строку не є такими, що підлягають задоволенню. Зауважує, що нових об'єктивних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження у повторній заяві про поновлення строку апелянт не зазначив та не навів.

Також 27.02.2025 до суду від кредитора - ТОВ “Дворічанське-Агро» надійшли додаткові заперечення щодо відкриття апеляційного провадження у яких заявник наголосив, що клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладене у Заяві про усунення недоліків, не містить жодних доказів та обґрунтувань інших причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, а є фактичною незгодою з ухвалою суду від 17.02.2025, якою підстави, наведені скаржником у апеляційній скарзі про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнано неповажними.

Стосовно важливості формування правової визначеності щодо підрахунку голосів кредиторів на зборах та комітеті кредиторів, звертає увагу на наступне: 07.01.2025 в судовому засіданні у справі №904/1926/23 про банкрутство ТОВ «Боріваж» було постановлено три ухвали, в тому числі ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 (повний текст ухвали складено 09.01.2025) про затвердження звіту арбітражного керуючого Шевченко В.Є. про нарахування та виплату основної винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна боржника ТОВ «БОРІВАЖ». Не погодившись із зазначеною ухвалою, АТ КБ «ПриватБанк», в межах строку на апеляційне оскарження, звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою. Отже, скаржник - АТ КБ «ПриватБанк», визначив для себе більш пріоритетним питання щодо затвердження звіту арбітражного керуючого Шевченко В.Є. про нарахування та виплату основної винагороди, що спростовує доводи про важливість для АТ КБ «ПриватБанк» формування правової визначеності щодо підрахунку голосів кредиторів на зборах та комітеті кредиторів при застосування до одного із кредиторів ч.1 ст.48 КУзПБ.

Таким чином, у строк встановлений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 вказані недоліки апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не усунуто, а саме не надано заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску. Тому, вважає, що в даному випадку мають бути застосовані приписи ст.13 ГПК України.

28.02.2025 до суду від апелянта надійшло пояснення щодо клопотання ліквідатора, в якому останній зазначив, що єдиною підставою для подання ліквідатором вказаного клопотання є небажання арбітражного керуючого Шевченка В.Є. щоб судом апеляційної інстанції була переглянута ухвала, на підставі якої останньому вдалося уникнути відповідальності за порушення, допущені на стадії розпорядження майном, та яка забезпечила збереження арбітражному керуючому Шевченку В.Є. посади ліквідатора ТОВ «Боріваж».

Апелянт зазначає, що особисті інтереси арбітражного керуючого Шевченка В.Є. не можуть переважати над фундаментальністю значення справи для судової та правозастосовної практики, оскільки справа №904/1926/23, в частині оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 є важливою для формування правової визначеності щодо підрахунку голосів кредиторів на зборах та комітеті кредиторів при застосування до одного із кредиторів ч.1 ст.48 КУзПБ.

Також, Банк зазначає, що справа №904/1926/23 має державне значення, так як АТ КБ «ПриватБанк» є найбільшим державним банком України, вимоги якого до ТОВ «Боріваж» становлять понад 5 млд грн, а неналежно здійснена процедура розпорядження майном значною мірою впливає на рівень погашення вимог перед державним банком. Таким чином, оскільки строк на який був пропущений на подання апеляційної скарги є незначним, справа має фундаментальне значення для судової та правозастосовчої практики, а також впливає на державні інтереси, при цьому поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу, то клопотання ліквідатора не може бути задоволено.

Згідно статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3). Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу (частина 4).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Розглянувши клопотання апелянта із зазначенням інших підстав пропуску строку на апеляційне оскарження ухвал суду, апеляційний господарський суд визнає підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з огляду на наступне.

По-перше, апелянт взагалі не зазначає нових конкретних, об'єктивних підстав і обставин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду, а посилається на загальні норми процесуального права, що регулюють питання процесуальних строків.

По-друге, щодо посилань апелянта на запровадження воєнного стану у країні.

Так, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

У новому клопотанні апелянт лише посилається на запровадження воєнного стану, втім, не наводить конкретних підстав і обставин, які, у зв'язку з таким запровадженням, вплинули на виконання ним у строк процесуальних дій та завадили йому вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, що само по собі не є підставою для відновлення строку.

Щодо посилань апелянта на важливість оскарження ухвали від 07.01.2025 для формування правової визначеності щодо підрахунку голосів кредиторів на зборах та комітеті кредиторів, то, як слушно зауважив кредитор (ТОВ «Дворічанське-Агро»), 07.01.2025 в судовому засіданні у справі №904/1926/23 про банкрутство ТОВ «Боріваж» було постановлено три ухвали, в тому числі ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 (повний текст ухвали складено 09.01.2025) про затвердження звіту арбітражного керуючого Шевченко В.Є. про нарахування та виплату основної винагороди за період виконання повноважень розпорядника майна боржника ТОВ «БОРІВАЖ», яку АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило вчасно, в межах строку на апеляційне оскарження. Отже, скаржник - АТ КБ «ПриватБанк», на власний розсуд розпорядився правом на оскарження процесуальних документів у справі №904/1926/23.

За приписами ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.

Суд апеляційної інстанції також враховує висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:

« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.

53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).».

Звідси, суд апеляційної інстанції зазначає, що в обґрунтування інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження ухвали суду скаржником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку на апеляційне оскарження ухвали суду.

Щодо доводів апелянта про уникнення надмірного формалізму, позбавлення останнього доступу до правосуддя, то вони відхиляються Судом з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України). Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішеннях ЄСПЛ від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

При цьому Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" та "Ґарсія Манібардо проти Іспанії").

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996).

ЄСПЛ в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Також ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").

При цьому, якщо процесуальним законом окреслені певні строки, особи, що звертаються зі скаргами мають бути обізнані, що такі строки будуть застосовані.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що в межах цієї справи вже поставало питання можливості відновлення строку саме цього апелянта (АТ КБ «Приватбанк»), але при оскарженні інших процесуальних документів і апелянту також було відмовлено у відповідному поновленні строку (дві ухвали від 11.12.2023), в подальшому залишені без змін постановами Верховного Суду від 21.02.2024 та від 22.02.2024 у цій же справі.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що клопотання Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду не підлягає задоволенню, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 260, пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» (вх.43296) на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2025 у справі №904/1926/23.

Апеляційну скаргу №б/н від 05.02.2025 з додатком на 30 аркушах, та заяву про долучення доказів №б/н від 06.02.2025 на 5 аркушах, в тому числі платіжна інструкція № ZZ425B28B4 від 05.02.2025 про сплату 3028 грн, повернути апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Суд апеляційної інстанції повідомляє, що згідно з п.122 (розділу V. Перехідні положення) Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей; електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі; документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Таким чином, оскільки апеляційну скаргу апелянтом подано в електронній формі через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» зазначена скарга зберігається в централізованому файловому сховищі, а її роздрукована паперова копія приєднується до матеріалів справи.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков