04.03.2025 м. Дніпро Справа № 908/1307/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК» на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2024 у справі № 908/1307/24 (суддя Мірошниченко М.В.), повний текст рішення складено 08.08.2024
за позовом: Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК», м. Запоріжжя
про стягнення 107375,83 грн, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
29.04.2024 до Господарського суду Запорізької області звернулася Запорізька міська рада з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК» заборгованості за договором оренди землі № 040726100834 від 15.07.2007 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у сумі 107375,83 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2024 у даній справі - позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК» на користь Запорізької міської ради заборгованість за договором оренди землі № 040726100234 за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у сумі 107375,83 грн на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, ЄДРПОУ 37941997, код 18010600.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК» на користь Запорізької міської ради витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 грн на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач оскаржує його в апеляційному порядку та просить:
- скасувати оскаржуване рішення повністю;
- ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована прийняттям місцевим господарським судом рішення у справі з неповним з'ясуванням фактичних обставин та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що орендовані земельні ділянки знаходяться на території міста Запоріжжя, яка з 12.03.2022 по 31.12.2022 визначається як територія активних бойових дій, відповідно, відповідач звільнений від сплати орендних платежів за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з березня по грудень 2022 року.
Скаржник акцентує увагу судової колегії на тому, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин спеціальні норми абзаців 1, 3, 4 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пункту 1 Постанови № 1364 та підпункту 2.3. пункту 2 розділу І Переліку № 309, якими врегульовано тимчасове звільнення орендарів відповідних земельних ділянок від сплати орендної плати за землю. Апелянт стверджує, що оскільки місто Запоріжжя входить до Запорізького району, то на нього розповсюджуються норми щодо звільнення від орендної плати, які є імперативними та мають бути застосовані незалежно від наслідків такого застосування.
Також, судом першої інстанції, в супереч ст. 236 ГПК України, не було застосовано правові висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, на які під час розгляду справи по суті посилався представник відповідача, а саме: постанови ВС від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 06.02.2024 № 910/14086/22.
Крім того, апелянт просить врахувати суд апеляційної інстанції суперечливу поведінку позивача щодо корегування останнім орендної плати (Додаток № 1 до позовної заяви «Розрахунок розміру орендної плати та заборгованості») на підставі законодавчо внесених змін до Податкового кодексу в підрозділ 10 розділу ХХ (п. 52-4, згідно із Законом № 533-ІХ від 17.03.2020; в редакції Закону № 540-ІХ від 30.03.2020) у зв'язку з запровадженням карантину. Проте в цей же період, під час запровадження дії воєнного стану, позивач за схожих обставин фактично заперечує наявність підстав для корегування орендної плати за землю на підставі п. 69.14. підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
На виконання вимог ухвали ЦАГС від 25.09.2024 позивач - Запорізька міська рада надав відзив на апеляційну скаргу з обґрунтуванням заперечень проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача по справі.
Позивач вважає апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Позивач звертає увагу на те, що між ним та відповідачем у даній справі існують договірні відносини, а не податкові (предметом спору є заборгованість відповідача за неповну сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за Договором № 040726100834 від 15.07.2007), а тому до спірних правовідносинах має застосовуватись пріоритетність норм земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі».
Спірна земельна ділянка знаходиться безпосередньо в межах Запорізької міської територіальної громади. Загальновідомим є той факт, що на території міста Запоріжжя ніколи починаючи з 24.02.2022 не велися і не ведуться активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою Російською Федерацією, а тому у відповідача відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за договором оренди землі у заявлений позивачем період.
Позивач звертає увагу, що в редакції Закону № 3050-ІХ від 11.04.2023 п. 69.14 було змінено та викладено в редакції, яка передбачає відсутність обов'язку сплати орендних платежів за землю з 01.01.2022 по 31.12.2022 виключно на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих.
Крім того, зміни до договорів оренди земельних ділянок щодо звільнення орендаря від сплати орендних платежів у 2022-2023 роках сторонами не вносилися, жодного рішення щодо звільнення від цих платежів будь-яких орендарів земельних ділянок на території м. Запоріжжя Запорізькою міською радою не приймалося.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
15.07.2007 між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КНК» (орендар, відповідач) укладено договір оренди землі № 040726100834 (далі - договір), який зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.09.2007.
За умовами договору орендодавець відповідно до рішення восьмої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 61/86 від 31.01.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування спортивно-оздоровчого комплексу, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 44а.
Земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:04:025:0328 належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.
Договір укладено на дев'ятнадцять років (п. 8 договору).
Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 950488,59 грн (в цінах 2008 року).
Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 9504,49 грн (Дев'ять тисяч п'ятсот чотири гривень 49 копійок) на рік, що складає 1% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Відповідно до п. 11 договору орендна плата вноситься щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району 33216812700006 в управлінні Державного казначейства у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 64677103, код 13050200.
Позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку з кадастровим № 2310100000:04:025:0328, загальною площею 0,7853 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Вінтера, 44а за актом прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі № 0407726100834.
02.11.2017 сторонами укладено додаткову угоду № 201704000400480 про внесення змін до договору (далі - додаткова угода), п. 1 якої встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6148584,88 грн (в цінах 2016 року).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 195525,00 грн (Сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять гривень 00 копійок), що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 року.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
За приписами п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України).
Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За таких умов у відповідача на підставі договору виник обов'язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.
Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Як зазначалося вище, відповідно до умов п. п. 1, 2 додаткової угоди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 6148584,88 грн (в цінах 2016 року), орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 195525,00 грн, що складає 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за календарний рік в цінах 2017 року.
Відповідно до п. 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни договору оренди чи продовження його дії.
Згідно з п. 30 договору орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.
Місцевим господарським судом були встановлені обставини щодо розрахунку орендної плати за договором оренди землі № 040726100834 від 15.07.2007.
Значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель на різні роки відповідно до листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 26-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024 було встановлено для різних років. Наприклад, для 2016 року коефіцієнт для сільськогосподарських угідь становить 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06, для 2021 року - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення тощо.
На основі індексації нормативної грошової оцінки земель та ставки орендної плати (3%), позивач розрахував суму орендної плати за кожний рік. Наприклад, сума орендної плати за 2017 рік становила 195525,00 грн, за 2021 рік - 195525,00 грн, за 2022 рік - 215077,50 грн, за 2023 рік - 247339,12 грн.
Враховуючи зміни в Податковому кодексі України (п. 52-4 підрозділу 10 розділу ХХ), у 2020 році не нараховувалася плата за землю за період з 1 по 31 березня. Позивач врахував це, зменшивши суму орендної плати за 2020 рік, виключивши орендну плату за березень, що становило 16293,75 грн.
Для 2020 року застосовувався коефіцієнт 1,0, для 2021 року - 1,0, для 2022 року - 1,1, а для 2023 року - 1,15 для земель несільськогосподарського призначення.
Ці обставини стали основою для подання позову щодо стягнення заборгованості за оренду землі, оскільки відповідач не виконував свої зобов'язання у повному обсязі в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з 01.01.2022 по 31.12.2023 у розмірі 107375,83 грн.
Згідно з листом Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 06.1-14/583 від 05.04.2024 відповідачем сплачено за оренду земельної ділянки 213448,18 грн у 2022 році та 141592,61 грн у 2023 році.
Таким чином, заборгованість за 2022 рік становить 1629,32 грн (нараховано 215077,50 грн - сплачено 213448,18 грн = 1629,32 грн; заборгованість за 2023 рік становить 105746,51 грн (нараховано 247339,12 грн - сплачено 141592,61 грн = 105746,51 грн); загалом заборгованість становить 107375,83 грн.
Відповідач не надав доказів сплати орендної плати, тому суд обґрунтовано задовольнив позов про стягнення заборгованості з відповідача на суму 107 375,83 грн.
Апелянт стверджує, що земельні ділянки, які орендуються відповідачем, знаходяться на території міста Запоріжжя, що з 12.03.2022 по 31.12.2022 визначалася як територія активних бойових дій, і, відповідно, орендарі мали бути звільнені від сплати орендної плати. Однак суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно з чинним законодавством, звільнення від орендної плати застосовується виключно до земельних ділянок, що знаходяться на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Верховна Рада України прийняла Закон № 3050-ІХ, який набув чинності 06.05.2023, який тимчасово звільняв орендарів від сплати орендної плати за земельні ділянки в період з 01.03.2022 до 31.12.2022, якщо ділянки знаходяться на територіях активних бойових дій чи тимчасово окупованих Росією. Проте, це звільнення не поширюється на території, які не підпадали під ці умови.
Місто Запоріжжя та його територіальна громада не входили до переліку територій, де велися бойові дії або які були окуповані, до травня 2022 року.
Оскільки на території Запоріжжя не було активних бойових дій, між сторонами не було змінено умови оренди земельної ділянки, орендар не мав підстав для звільнення від сплати орендної плати за землю у 2022 році.
Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував постанови Верховного Суду по справах від 07.11.2023 № 910/3733/23, від 06.02.2024 № 910/14086/22, однак суд апеляційної інстанції вказує, що ці постанови не мають прямого відношення до розгляду даної справи, оскільки ситуація з містом Запоріжжям не підпадає під визначення територій активних бойових дій або окупації, про що йшлося в зазначених скаржником постановах.
Апелянт наголошує на суперечливості в діях позивача, який в одних випадках коригує орендну плату на підставі змін до Податкового кодексу (наприклад, під час карантину), а в інших заперечує застосування таких коригувань під час дії воєнного стану. Проте суд вказує, що кожна ситуація розглядається окремо, і не можна проводити порівняння між карантином і воєнним станом, оскільки юридичні підстави для коригування орендної плати під час воєнного стану не були надані.
Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та підтверджує законність та обгрунтованість прийнятого суду першої інстанції рішення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду судового рішення апеляційним господарським судом, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КНК» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2024 у справі № 908/1307/24 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на відповідача по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «КНК».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов