вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" лютого 2025 р. Справа№ 911/1136/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Іоннікової І.А.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Смаголь А.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.02.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України»
на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 (повний текст складено та підписано 05.11.2024)
у справі №911/1136/24 (суддя О.О. Третьякова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна»
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України»
про стягнення 652 463,66 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (далі, відповідач або Державне підприємство) про стягнення 652 463,66 грн, з яких 472 330,50 грн пеня, 66 773,84 грн 3% річних та 113 359,32 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем як продавцем та відповідачем як покупцем був укладений Договір купівлі-продажу насіння від 02.05.2023 №26750, відповідно до додатку від 08.05.2023 до якого позивач здійснив поставку насіння соняшнику на суму 4 723 305,00 грн, але відповідач вартість поставленого товару не оплатив. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 з відповідача на користь позивача присуджена до стягнення прострочена заборгованість (основний борг по оплаті вартості товару згідно Договору) в розмірі 4 723 305,00 грн. Посилаючись на непогашення відповідачем основного боргу, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472 330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 на підставі пункту 5.2. Договору, а також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 66 773,84 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024 та інфляційні втрати в сумі 113 359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 року по березень 2024 року, нараховані на суму основного боргу, встановленого рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про стягнення 472 330,50 грн пені, 66 773,84 грн 3% річних та 113 359,32 грн інфляційних втрат задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» 472 330,50 грн пені, 66 664,05 грн 3% річних, 113 359,32 грн інфляційних втрат, 7 828,25 грн судового збору та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» в частині стягнення 109,79 грн 3% річних.
Рішення суду мотивоване тим, що факт виникнення у відповідача перед позивачем з 21.10.2023 прострочення по сплаті основного боргу в сумі 4 723 305,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами, які відповідачем не спростовані, в т.ч. рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 між тими ж сторонами, яке набуло законної сили і є преюдиційним відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України для справи №911/1136/24.
Факт виникнення у відповідача перед позивачем з 21.10.2023 прострочення по сплаті основного боргу в сумі 4 723 305,00 грн відповідач не спростував, доказів сплати основного боргу в сумі 4 723 305,00 грн на момент розгляду справи №911/1136/24 також не надав.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 40 000,00 грн, то суд врахував, що дана справа про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу за наявності вже ухваленого судового рішення у справі №911/3392/23 про стягнення основного боргу є нескладною та, виходячи із критерію необхідності витрат на правову допомогу, обмежив суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача, до розміру 15 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 24.11.2024 Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 скасувати в частині стягнення пені в сумі 462 330,50 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір пені і стягнути пеню в загальному розмірі 10 000,00 грн.
Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судом першої інстанції норм матеріального права, допущених порушеннях процесуальних норм та нез'ясуванні судом обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, внаслідок чого судом ухвалено неправомірне рішення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- на підставі обставин виконання Договору купівлі-продажу насіння від 02.05.2023 №26750 Господарським судом Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024 стягнуто по тому ж спірному договору штраф у розмірі 2 361 652,50 грн. Таким чином, 472 330,50 грн пені - це додатковий вид неустойки по тому ж самому договору, за який уже стягнуто штраф в розмірі 50% від суми основного боргу;
- період 2021-2023 років є важкими для відповідача для виконання зобов'язань через карантин, обумовлений пандемією, та воєнний стан, обумовлений збройною агресією російської федерації. Відповідач здійснює діяльність із сільськогосподарського виробництва у Білоцерківському районі Київської області, який серед інших піддавався обстрілам збройними силами російської федерації під час окупації частини Київської області. Як наслідок, таким, що відповідає засадам справедливості, є застосування законних штрафних санкцій за неналежне виконання Договору у розмірі, в будь-якому випадку значно меншому, ніж присуджено судом;
- якщо врахувати, що сума основного боргу становить 4 723 305,00 грн та вже присуджено до стягнення в іншому судовому процесі за порушення виконання цього ж спірного Договору штраф в сумі 2 361 652,50 грн, а в оскаржуваному рішенні ще додатково стягнуто пеню в загальній сумі 472 330,50 грн, то разом із відповідача стягнуто 2 833 983,00 грн штрафних санкцій, що становить 60% від суми основного боргу, а отже свідчить про те, що штрафні санкції досягли розміру, за якого стають окремим джерелом безпідставного збагачення позивача, а тому наявні підстави для їх зменшення до 10 000,00 грн.
Натомість суд першої інстанції не зменшив суму пені, а тому неправильно застосував норми матеріального права (частину 1 статті 233 Господарського кодексу України та частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України).
Відповідачем в апеляційній скарзі заявлено також клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду скарги по суті.
Узагальнені доводи та заперечення позивача на апеляційну скаргу
20.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві позивач наголосив на такому:
- позивачем у зв'язку з порушенням відповідачем положень договору, які виразились у несплаті грошових коштів за отриманий товар (насіння), згідно пункту 5.2. Договору нарахована неустойка у вигляді пені за 6 місяців в сумі 472 330,50 грн. Разом із тим, у справі №911/3072/23 по цьому ж Договору стягнуто штраф за порушення відповідачем інших положень договору, який виник у зв'язку з ненаданням векселя або іншого забезпечення виконання зобов'язання у передбачені пунктами 2, 4 Додаткової угоди строки (штраф передбачений пунктом 5 додаткової угоди №1 до Договору). При цьому одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій;
- апелянт зазначає, що Господарським судом Київської області у справі №911/3072/23 стягнуто штраф в розмірі 50% від суми основного боргу - 2 361 652,50 грн.
Разом з тим, відповідач не вказує, що звертався до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23, в якій просив рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 2 361 652,50 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 1 000 000,00 грн. 11.09.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою апеляційну скаргу задовольнив частково, рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23 змінив та щодо стягнення штрафу присудив його до стягнення з відповідача у розмірі 100 000,00 грн. Вказане повністю спростовує доводи відповідача з приводу надмірності неустойки, яка є джерелом невиправданих додаткових прибутків позивача;
- пеня, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, не перевищує суми боргу (складає лише 10% від суми заборгованості), яку відповідач на сьогодні так і не сплатив та продовжує користуватися грошовими коштами позивача;
- у даному випадку відповідач не скористався можливістю подати суду першої інстанції відповідні докази, які б свідчили про наявність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, не подані такі докази і з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції, що свідчить про безпідставність зменшення;
- щодо доводів відповідача про відсутність у справі доказів понесення позивачем збитків, то відповідно до обставин справи №911/1136/24 та на момент її розгляду судом встановлено, що ступінь виконання відповідачем зобов'язання зі сплати основного боргу позивачу становить 0 (нуль) %, сума простроченого основного боргу становить 4 723 305,00 грн, а нарахована позивачем пеня за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 (всього 184 дні) на базі подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді (724 371,98 грн) відповідно до умов пункту 5.2 Договору вже обмежена розміром 10% від суми простроченої заборгованості (10% х 4 723 305 = 472 330,50 грн).
Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу наведений попередній розрахунок суми судових витрат, який становить суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000,00 грн, та зазначено, що відповідні докази будуть надані суду у порядку, встановленому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1136/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
18.12.2024 матеріали справи №911/1136/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24 залишено без руху; роз'яснено Державному підприємству «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 8 502,00 грн.
27.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки №21 від 27.12.2024 про сплату судового збору у розмірі 8 502,00 грн.
У період з 30.12.2024 по 12.01.2025 головуючий суддя Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебували у відпустці.
У зв'язку з перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів, з 10.01.2025 по 19.01.2025 у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/151/25 від 14.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 справу №911/1136/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 18.02.2025.
06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 заяву представника Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про його участь у судовому засіданні 18.02.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні 18.02.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 18.02.2025 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку копії ухвали суду від 15.01.2025 до електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд».
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
02.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» (позивач) в якості продавця та Державним підприємством «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» (відповідач) в якості покупця укладено Договір купівлі-продажу насіння №26750 (далі, Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) в строки та на умовах, передбачених цим Договором, перелік насіння гібридів кукурудзи та/або соняшнику торгової марки Pioneer та/або озимого ріпаку торгової марки Pioneer першого покоління в асортименті, кількості та за цінами згідно з відповідними Додатками до цього Договору, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти насіння, сплатити за нього грошову суму в розмірі та в порядку, визначеному у цьому Договорі та Додатках до нього та використати насіння для власних потреб без права перепродажу.
Відповідно до пункту 2.1. Договору ціна визначається у Додатках до даного Договору, враховуючи умови доставки насіння та умови оплати насіння згідно комерційної політики.
У відповідності до пункту 3.1. Договору поставка та приймання-передача насіння між сторонами цього Договору здійснюється Покупцем однією чи декількома партіями насіння зі складів ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» в порядку та строк, який зазначений в Додатках.
Моментом переходу права власності на насіння є дата підписання покупцем (уповноваженим представником покупця) «Складського розпорядження про відвантаження» та/або дата підписання ТТН водієм-експедитором, що засвідчує прийняття насіння для транспортування на склад Покупця (пункт 3.6. Договору).
Відповідно до пункту 5.2. Договору в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння Покупець буде зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з 2-го банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.
При цьому в пункті 5.3. Договору визначено, що сплата неустойки за цим Договором повинна бути здійснена Стороною, яка прострочила або не виконала своїх зобов'язань частково або в повному обсязі, лише за умови отримання відповідної вимоги від іншої Сторони.
Згідно з умовами пункту 9.5. Договору він дійсний протягом одного року з дати його підписання, а в частині розрахунків до їх належного виконання.
Додатком №1 від 02.05.2023 до Договору сторони визначили загальні умови поставки товару.
Додатком №3802091035 від 08.05.2023 до Договору сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну в гривнях за одиницю виміру, умови оплати товару та загальну вартість товару (партії товару), що поставляється за цим додатком, а саме:
- насіння соняшнику Р64LE153 (П64ЛЕ153) ЛУМІГ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 385 875,00 грн;
- насіння соняшнику Р64LE25 (П64ЛЕ25) Круізер у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 413 250,00 грн;
- насіння соняшнику Р64LE99 (П64ЛЕ99) КРУІЗ у кількості 250 мішків на загальну суму без ПДВ 1 344 125,00 грн.
Загальна вартість товару з ПДВ: 4 723 305,00 грн; термін оплати не пізніше 20.10.2023 100% - 4 723 305,00 грн.
Крім того, 08.05.2023 сторонами укладено додаткову угоду №1 про зміни та доповнення до Договору, якою сторони домовились про доповнення Додатку до Договору, а саме:
- в пункті 1 цієї додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди, що за відвантажене в кредит насіння покупець надає продавцю простий вексель з датою погашення «за пред'явленням, але не раніше 20 жовтня 2023 року»;
- відповідно до пункту 2 додаткової угоди №1 покупець зобов'язаний надати такий вексель не пізніше 14 календарних днів з дати відвантаження насіння. Видаткові накладні, які зазначаються в акті приймання-передачі векселя, мають бути попередньо погоджені з продавцем;
- пунктом 3 додаткової угоди №1 передбачено, що у разі неможливості надання векселя покупець зобов'язаний письмово попередити про це продавця протягом 5 робочих днів з моменту виникнення обставин, які перешкоджають наданню, та надати підтверджуючі документи;
- відповідно до пункту 4 додаткової угоди №1 в разі неможливості надання векселя покупець зобов'язаний надати будь-яке інше забезпечення на суму відвантаженого в кредит товару протягом 30 робочих днів з моменту повідомлення про неможливість надання векселя, альтернативний спосіб забезпечення виконання зобов'язання повинен бути погоджений з продавцем;
- відповідно до пункту 5 додаткової угоди №1 у разі ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов'язання у передбачені в пп. 2, 4 додаткової угоди строки, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару.
На виконання умов Договору та Додатку №3802091035 від 08.05.2023 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 723 305,00 грн, а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявною у матеріалах справи підписаною та засвідченою печатками товариств накладною №3807101973 від 08.05.2023 на суму 4 723 305,00 грн.
Також, на підтвердження здійснення вищезазначеної поставки товару, позивачем надано суду товарно-транспортну накладну від 08.05.2023 №6674521.
Однак відповідач за поставлений вищевказаний товар не розрахувався.
Позивач звертався до відповідача з вимогою від 24.10.2023 №2, в якій вимагав негайно сплатити основний борг за поставлений товар в сумі 4 723 305,00 грн, а також неустойку, передбачену пунктом 5.2. Договору.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов додаткової угоди №1 до Договору в частині надання позивачу простого векселя або іншого забезпечення виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару, позивач в жовтні 2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4 723 305,00 грн штрафу, що становить 100% вартості наданого у кредит товару (справа №911/3072/23, про що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23).
Також, у зв'язку з неоплатою відповідачем вартості поставленого товару (основного боргу), позивач в листопаді 2023 року звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 4 723 305,00 грн основного боргу (справа №911/3392/23).
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, позов Товариства до Державного підприємства про стягнення 4 723 305,00 грн основного боргу за Договором задоволено повністю та присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 723 305,00 грн основного боргу та 56 679,66 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23 позов задоволено частково. Клопотання Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» про застосування у справі №911/3072/23 частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення штрафу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» 2 361 652,50 грн штрафу та 28 339,83 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» задоволено частково, рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23 змінено та присуджено до стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна» 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. штрафу та 56 680 (п'ятдесят шість тисяч шістсот вісімдесят) грн 00 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції у даній постанові не погодився з висновком суду першої інстанції про зменшення неустойки лише на 50%, адже стягнення такої суми не реалізує в повній мірі збалансованість інтересів сторін у цій справі з огляду на очевидну несправедливість неустойки, що у даному випадку є фактичним способом отримання кредитором додаткових доходів у визначеному в договорі розмірі та вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, обмежити розмір заявленого до стягнення штрафу до 100 000,00 грн.
Звертаючись у квітні 2024 року до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача у даній справі №911/1136/24, позивач посилається на те, що відповідач після отримання вимоги позивача від 24.10.2023 №2 про сплату основного боргу та неустойки тривалий час не виконує зобов'язання за Договором, рішення суду про стягнення основного боргу добровільно також не виконує та неправомірно користується коштами позивача. У зв'язку з непогашенням відповідачем основного боргу позивач в позові просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472 330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024, 3% річних в сумі 66 773,84 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024 та інфляційні втрати в сумі 113 359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 року по березень 2024 року від суми основного боргу.
Також позивач просив суд визначити в рішенні, що нарахування трьох процентів річних на суму основного боргу буде здійснюватися з 13.04.2024 до моменту виконання рішення.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23, в якому встановлений розмір основного боргу відповідача перед позивачем, не набрало законної сили на момент розгляду справи. Також відповідач просив суд зменшити нараховану позивачем пеню до розміру 10 000,00 грн на підставі частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи умови Додатку №3802091035 від 08.05.2023 до Договору, відповідач повинен був в строк до 20.10.2023 оплатити позивачу вартість поставленого відповідачу товару (насіння) в сумі 4 723 305,00 грн, проте відповідач вказане грошове зобов'язання не виконав ні у встановлений в Договорі строк, ні в подальшому після звернення позивача до суду та прийняття рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 про стягнення з відповідача на користь позивача 4 723 305,00 грн основного боргу, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024.
Обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23 щодо наявності у відповідача перед позивачем прострочення по сплаті основного боргу за Договором купівлі-продажу в сумі 4 723 305,00 грн є преюдиційними та відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають повторному доведенню у межах даної справи.
Доказів сплати основного боргу в сумі 4 723 305,00 грн відповідач суду на момент розгляду справи №911/1136/24 не надав.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 5.2. Договору сторони встановили, що в разі прострочення з оплати за поставлену партію насіння Покупець буде зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який розраховується пеня, від суми простроченої заборгованості за насіння та за кожний день прострочення, починаючи з 2-го банківського дня, але не більше 10% від суми простроченої заборгованості за насіння.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт невиконання покупцем (відповідачем) зобов'язання з оплати продавцю (позивачу) вартості поставленої партії насіння (основного боргу) на загальну суму 4 723 305,00 грн, у т.ч. виникнення прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання на строк понад 1 банківський день, позивачем доведений та відповідачем не спростований ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені в сумі 472 330,50 грн за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 та інфляційних втрат в сумі 113 359,32 грн за період прострочення з листопада 2023 року по березень 2024 року від розміру основного боргу, зазначає, що такі розрахунки відповідають обставинам справи та є правильними.
Так, загальна сума пені за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 (всього 184 дні), виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді, становить 724 371,98 грн, однак у відповідності до пункту 5.2. Договору цей розмір пені підлягає обмеженню, а саме не більше 10% від суми простроченої заборгованості за товар (10% х 4723305 = 472330,50), отже максимальний розмір пені за Договором становить 472 330,50 грн.
Водночас, перевіривши за допомогою системи «Ліга:Закон» розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних в сумі 66773,84 грн 3% грн за період прострочення з 24.10.2023 по 12.04.2024, судом встановлено, що розмір 3% річних за вказаний період прострочення (172 дні) становить 66 664,05 грн, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими в межах цього розміру.
Колегія суддів зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.
Так, сторони даного Договору, врегульовуючи між собою правовідносини, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його.
Як вказано вище, пунктом 5.2. Договору сторони погодили можливість стягнення пені за прострочення з оплати поставленої партії насіння.
У пункті 5 додаткової угоди №1 до Договору сторони дійшли згоди, що у разі ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов'язання у передбачені у пунктах 2, 4 додаткової угоди строки, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100% від наданого у кредит товару.
Отже, можливість стягнення штрафу та пені, види порушень договірних зобов'язань, за які вони стягуються та їх розміри визначені умовами укладеного між сторонами Договору та не суперечать вищезазначеним правовим нормам.
При цьому штраф та пеня згідно умов укладеного сторонами Договору застосовується за різні види порушень договірних зобов'язань.
Посилання відповідача на рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3072/23 від 28.02.2024, яким з відповідача вже стягнуто штраф по тому ж самому договору, на підставі якого заявлені позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 472330,50 грн у справі №911/1136/24, суд відхиляє, оскільки стягнутий з відповідача штраф стосується невиконання відповідачем іншого договірного зобов'язання, а саме зобов'язання надати позивачу простий вексель в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого йому товару в кредит.
Як вбачається із рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23, відповідач не виконав вказане зобов'язання з надання позивачу простого векселя в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого йому товару в кредит.
Водночас у справі №911/1136/24 позивачем заявлена до стягнення пеня з підстав невиконання відповідачем іншого зобов'язання, ніж зобов'язання видати позивачу відповідно до умов пункту 5 додаткової угоди від 08.05.2024 простий вексель, а саме з підстав невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару.
Тобто відповідно до обставин справи відповідач в порушення умов пункту 5 додаткової угоди від 08.05.2024 при отриманні товару не лише не надав позивачу впродовж 14 календарних днів простий вексель в якості забезпечення виконання зобов'язання відповідача по оплаті поставленого товару (або, в разі неможливості надання векселя, не надав будь-яке інше забезпечення на суму відвантаженого в кредит товару - альтернативний спосіб забезпечення), а й не сплатив позивачу основний борг за поставлений товар в сумі 4 723 305,00 грн ні у встановлений в Договорі термін - не пізніше 20.10.2023, ні після отримання вимоги-претензії позивача від 24.10.2023 №2, ні після ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі №911/3392/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024, про стягнення з відповідача 4 723 305,00 грн основного боргу.
Таким чином, стягнутий з відповідача у справі №911/3392/23 штраф стосується невиконання відповідачем іншого договірного зобов'язання і не стосується невиконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу 4 723 305,00 грн основного боргу, виконання якого прострочено відповідачем починаючи з 21.10.2023 і по день розгляду справи №911/1136/24.
Стосовно доводів відповідача про те, що нарахована позивачем пеня в розмірі 472 330,50 грн є надмірно великою порівняно зі збитками кредитора, і що наявні підстави для зменшення пені за клопотанням відповідача до суми 10 000,00 грн відповідно до положень частин 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов?язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з?ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об?єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов?язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначність прострочення у виконанні зобов?язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
При цьому обов?язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафу і пені, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов?язань, кореспондується з обов?язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.
У постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №914/3203/21 суд касаційної інстанції щодо питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій зазначив (пункт 23), що суд не зобов?язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення таких санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).
У справах №910/10334/21, №910/8396/20, №924/633/20, №902/538/18, №910/7256/20, №910/11889/20, №902/417/18, №922/266/20 Верховний Суд зазначив, що зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, є правом, а не обов?язком суду. Дане право реалізується судом з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів, а довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов?язане з цим клопотання.
Під збитками у частині 1 статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодекс України, перш за все, потрібно розуміти розмір невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання (тобто суму заборгованості боржника). Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв'язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов'язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання, презюмується і компенсується за рахунок неустойки.
Отже, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника (відповідача у справі №911/1136/24) та розміру неустойки. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Відповідно до обставин справи №911/1136/24 та на момент її розгляду судом, ступінь виконання відповідачем зобов'язання зі сплати основного боргу позивачу становить 0 (нуль) %, сума простроченого основного боргу становить 4 723 305,00 грн, а нарахована позивачем пеня за період прострочення з 24.10.2023 по 24.04.2024 (всього 184 дні) на базі подвійної облікової ставки НБУ у цьому періоді (724 371,98 грн) відповідно до умов пункту 5.2. Договору вже обмежена розміром 10% від суми простроченої заборгованості (10% х 4723305 = 472330,50).
За вказаних обставин не вбачається, щоб заявлений позивачем до стягнення розмір пені (472 330,50 грн) у цій справі значно перевищував розмір збитків позивача (4 723 305,00 грн), враховуючи, що максимальний розмір пені умовами Договору вже обмежений 10% від суми заборгованості.
Стосовно посилань скаржника на те, що всього (із урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23) з відповідача присуджено до стягнення 2 833 983,00 грн штрафних санкцій (2 361 652,50 грн штрафу у справі №911/3072/23 + 472 330,50 грн пені в даній справі), що становить 60% від суми основного боргу, а отже свідчить про їх надмірний розмір, колегія суддів зазначає, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2024 у справі №911/3072/23 було змінено в частині визначення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, та присуджено до стягнення з Державного підприємства 100 000,00 грн штрафу, а не 2 361 652,50 грн, як наголошує скаржник. Вказане спростовує доводи відповідача з приводу надмірності неустойки, яка є джерелом невиправданих додаткових прибутків позивача.
Посилання відповідача на карантин та військовий стан суд також оцінює критично, беручи до уваги, що відповідач укладав Договір з позивачем вже під час дії карантину та військового стану. Відповідач вказаний Договір укладав добровільно та при цьому брав на себе зобов'язання оплатити вартість поставленого товару, поставлений товар прийняв від позивача без зауважень, але вартість товару так і не оплатив позивачу та взагалі не виконує взяті на себе грошові зобов'язання перед позивачем.
З огляду на вищевикладене, скаржником у даній справі не наведено та не доведено здійснення ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язання згідно договору, не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов'язань перед позивачем, не надано доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища та не наведено інших виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (пені) відповідно до положень частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодекс України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і з відповідача підлягають стягненню 472 330,50 грн пені, 66 664,05 грн 3% річних та 113 359,32 грн інфляційних втрат.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Рішенням суду в даній справі також присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу. Мотивів незгоди із рішенням суду в цій частині апеляційна скарга не містить, а судом під час апеляційного перегляду справи порушень норм процесуального права в цій частині не виявлено.
Усі інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржниками не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за її подання згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України» на рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2024 у справі №911/1136/24 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Дослідне господарство «Озерна» Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України».
Матеріали справи №911/1136/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.А. Іоннікова
А.І. Тищенко