Справа № 522/3861/25
Провадження № 1-кс/522/1556/25
05 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна по матеріалам кримінального провадження № 12025163510000111 від 12.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.02.2025 до відділу поліції № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеськіи? області надіи?шла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якии? мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в якіи? він просить вжити заходів правового характеру до и?ого дружини ОСОБА_5 , яка шахраи?ським шляхом перерахувала грошові кошти з рахунку заявника. Сума збитку встановлюється.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_4 та маючи у власності автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , у кузові чорного кольору, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , потайки від чоловіка, 19.02.2025 року здійснила перереєстрацію транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200» у ТСЦ 5141 м. Одеси на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та присвоїла автомобілю новий реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Слідчий в судовому засіданні підтримала клопотання арешт майна та просила його задовольнити з метою недопущення відчуження майна.
Представник власника майна в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином. Надіслав на адресу суду заяву про відкладення судового засідання.
Таким чином, вважаю, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду поважних причин своєї неявки.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши слідчого, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, вилучені предмети і документи можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим потребують додаткового огляду, проведення криміналістичних та інших експертиз.
Таким чином, вилучені в ході обшуку предмети і документи мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, повинні вжити необхідних заходів.
Обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без накладення арешту у встановленому законом порядку на вилучені в ході обшуку предмети і документи, вони можуть бути приховані або знищені для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Враховуючи вищевикладене та практику ЄСПЛ, застосування якої є безумовною складовою національного законодавства, є обґрунтовані підстави накладення арешту на відповідне майно, що при наявних обставинах кримінального провадження є виправданим та пропорційним заходом забезпечення кримінального провадження, який при наявних потребах досудового розслідування виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт майна, який також необхідно накласти з метою забезпечити можливість проведення відповідних експертиз.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у кузові чорного кольору, 2020 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
05.03.2025