Справа № 509/3633/24
04 березня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь адміністративну справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про
визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
14 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Веліксар А.В., звернулась до Овідіопольського районного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила суд: визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1482 від 05.06.2024р. про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн. 00 коп. Справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення - закрити.
Позов мотивовано тим, що постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства щодо її змісту та процедури складення. Постанова не містить дати останнього проходження ВЛК, що не дає можливості встановити чи дійсно військовозобов'язаним порушено строк проходження повторного ВЛК, не містить акту відмови військовозобов'язаного від проходження медичного огляду ВЛК, складеного уповноваженою особою у присутності свідків, що б підтверджувало відмову від проходження медичного огляду, не зазначено конкретний час, місце та спосіб порушення та яким чином порушено вказані пункти з його обов'язків, в чому це полягало та виразилось, та до чого це призвело, відсутні докази вручення повістки.
У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Веліксар А.В., подала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
У визначений в ухвалі про відкриття провадження строк відзиву ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано, заяви про розгляд справи без участі представника не надано.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом способи (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2013 року за № К/9991/76032/12).
Стаття 9 КАСУ передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Обставини, які визнаються учасниками справи - не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини, визнаної у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, - не є обов'язковою для суду.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Стаття 90 КАСУ передбачає - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, містить в собі фактичні данні про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв'язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, вона не має переваги, та, відповідно, на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Відповідно до умов статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованим на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок, строк її оскарження, підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, або запис про відмову від підпису чи від отримання копії постанови.
Судом встановлено, що 05.06.2024р. старшим офіцером управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітаном ОСОБА_2 , відповідно до ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) складено протокол №1482 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, вчинене ОСОБА_1 . Суть адміністративного правопорушення: «05» червня 2024р. о 14 год. 20хв. в умовах особливого періоду не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення військово-облікових даних, проходження повторного медичного огляду (жодного разу не проходив на даний час відмовляється від проходження медичного огляду), порушив вимоги ч.1, п.2, п.4, п.8 п.10, ч.3 додатку №2 постанови КМУ від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів» п.3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008р., чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУПАП.
На підставі вказаного протоколу, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянута справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесена постанова №1482 від 05.06.2024р.
Згідно оскаржуваної постанови №1482 від 05.06.2024р., ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуваючи на військовому обліку, в умовах особливого періоду не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення військово-облікових даних, проходження повторного медичного огляду (жодного разу не проходив на даний час відмовляється від проходження медичного огляду), порушив вимоги ч.1, п.2, п.4, п.8 п.10, ч.3 додатку №2 постанови КМУ від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних, резервістів» п.3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008р., чим вчинив(ла) правопорушення, передбачене частиною 2 статті 210 КУПАП.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено жодного доказу, на підставі якого старший офіцер управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітан ОСОБА_2 встановив порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.
Частина 2 ст. 210-1 КУпАП в редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024 встановлює відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення особою, яку повторно на протязі року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, однак вказаний адміністративний протокол не містить відомостей або доказів, щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП. Оскаржуваний протокол взагалі не містить дати та часу вчинення адміністративного правопорушення, а лише містить відомості щодо його складання, а саме 05.06.2024р..
З протоколу про адміністративне правопорушення від 05.06.2024 року слідує, що зазнаючи про порушення правил військового обліку, уповноважена на складання адміністративного протоколу - конкретний час, місце та спосіб їхнього порушення не зазначила, там самим суть правопорушення чітко не сформулювала, що свідчить про недотримання нею вимог ст.. 256 КУпАП в повній мірі.
Постанова №1482 від 05.06.2024р. не містить жодних відомостей (або доказів) щодо порушення ОСОБА_1 ч.1, п.2, п.4, п.8 п.10, ч.3 додатку №2 постанови КМУ від 30.12.2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних, резервістів» п.3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402, тобто в оскаржуваній постанові не зазначено, яким самим чином ОСОБА_1 було порушено вказані пункти, в чому це полягало та виразилось, та до чого це призвело.
Більш того, Додаток 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів не містять частини 1 та 3, а також пунктів 8 та 10.
Пунктом 2 Додатку 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлено, що якщо за будь-яких обставин повістка районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надійшла, громадяни призовного віку прибувають до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову на базову військову службу, визначеного указом Президента України.
Пунктом 4 передбачено, що громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Пункт 2 Додатку 2 кореспондується з положеннями ч.8 ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яким передбачено, що після набрання чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову:
-призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці;
-у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України.
Лише повістка є належним засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування та обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Поряд з тим, постанова не містить доказів вручення представниками ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 повістки або складення акту відмови від її отримання.
Законодавство, на яке посилається ІНФОРМАЦІЯ_5 в постанові, хоча й містить положення про обов'язок ставати на військовий облік, однак не містить відомостей про строк, в який це має бути зроблено.
Згідно п. 22 Порядку №560 військовозобов'язаним надано строк протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України щодо уточнення своїх облікових даних (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Тобто строк 60 днів відраховується з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації.
Станом на 05.06.2024р. зазначений строк не минув.
Відповідно до приписів частини десятої статті 1 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402).
Пунктом 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008р. Положення №402, зазначено, що повторний медичний огляд військовозобов'язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення.
Постанова №1482 від 05.06.2024р. про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210 КУпАП не містить дати останнього проходження ВЛК, що не дає можливості встановити чи дійсно порушено військовозобов'язаним строк проходження повторного ВЛК. Водночас протокол та постанова не містять акту відмови військовозобов'язаного від проходження медичного огляду ВЛК, складеного уповноваженою особою у присутності свідків, що б підтверджувало відмову від проходження медичного огляду.
Відповідно до чинного законодавства України постанова про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме вона має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме постанова про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення та визначається відповідна кваліфікація діяння, що ставиться в провину особі.
Пунктом 10 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністра Оборони України від 01.01.2024 № 3 встановлено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
З огляду на зазначене, відсутність зазначених відомостей у оскаржуваній постанові є порушенням ст. 283 КУпАП, а зміст самої постанови не відповідає зазначеній статті.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин не може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку що вина позивача ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачене частиною 2ст.210-1КУпАП не доведена, а тому у його діях відсутні склад і подія адміністративного правопорушення.
Враховуючи приписи ст. 71 КАСУ, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а також факт, не надіслання відповідачами своїх заперечень проти позову та доказів відеозапису досліджуваної події або відсутності такого відеозапису, суд оцінює оскаржувану постанову, як один з доказів по справі, який оцінюється судом нарівні з іншими доказами по справі, перед якими, він не має переваги, та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі, судом приймається відповідне рішення.
Статтею 286 КАСУ передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
2. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
3. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуюче викладене, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваної постанови №1482 від 05.06.2024р. вимогам Закону, яка належить скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 9, 14, 61, 72-77, 242-246, 229, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення №1482 від 05.06.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.І.Бочаров