Справа № 521/1953/25
Номер провадження № 2/521/2800/25
05 березня 2025 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Жекової А.О.
за участю учасників справи:
від ОСОБА_1 - не з'явилася;
від ОСОБА_2 - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання дітей
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У лютому 2025 року до Малиновського районного суду міста Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , 1978 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1985 року народження, аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2011 року народження, в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з лютого 2025 року і до повноліття дитини; стягнути з ОСОБА_2 , 1978 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1985 року народження, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2016 року народження, в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з лютого 2025 року і до повноліття дитини; стягнути з ОСОБА_2 , 1978 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1985 року народження, аліменти, заборгованість по участі в утриманні двох дітей починаючи з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років щомісячно, а саме - 12 784 грн.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголосила, що між нею та відповідачем було укладено шлюб, який в подальшому розірвано за рішенням Малиновського районного суду міста Одеси, та в якому у подружжя народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , 2011 року народження та ОСОБА_5 , 2016 року народження.
За доводами позивача, відповідач не утримує жодним чином неповнолітніх дітей, з огляду на що, ОСОБА_1 вимушена звернутися з відповідним позовом до суду про стягнення аліментів.
Інших доводів позовна заява не містить.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 06.02.2025 року у справі №521/1953/25 було відкрито провадження, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
17.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача у даній справі до Малиновського районного суду міста Одеси надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 частково; стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на обставини, зазначені позивачем у позові, які на думку відповідача не відповідають дійсності, вказав, що позивач відмовлялася раніше від запропонованої відповідачем допомоги на утримання дітей, з огляду на що він вирішив самостійно купувати дітям необхідний одяг, взуття, подарунки тощо, здійснював грошові перекази на рахунок позивача на утримання дітей.
Також, за доводами відповідача, він хворіє на тяжку невиліковну хворобу, з приводу чого проходить лікування у Болгарії.
Посилаючись на вимоги СК України в частині обов'язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, відповідач зауважив, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати особи.
Водночас, як вказано відповідачем, він як батько дітей, бажає піклуватися про їх гармонічний розвиток, дбати та, за можливості, перераховувати грошові кошти позивачці, однак розмір аліментів визначений нею, є непомірно великим для нього, оскільки постійного заробітку він не має, офіційно не працевлаштований, на даний час перебуває за межами України, в постійних пошуках працевлаштування.
Також відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що ст. 183 СК України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Між тим, як зазначено відповідачем, в позові взагалі необґрунтовані підстави стягнення зазначеного розміру аліментів та законодавчо не передбачено стягнення на утримання дітей більше ніж 1/2 частину від доходу /заробітку/ та в разі стягнення всієї суми доходу, як просить позивач (1/2+1/2 частина доходу), відповідач залишиться взагалі без коштів для існування.
За твердженнями відповідача, позивачем жодними належними доказами не обґрунтовано суму аліментів у визначеному нею розмірі, також позивачкою не доведено факт отримання відповідачем доходу, оскільки, як зазначалось вище, відповідач не працює та не отримує постійного доходу вже більш ніж декілька років, а також, при ухваленні судом рішення та стягнення з відповідача зазначеної суми, він фактично залишиться без коштів на існування та лікування, при цьому позивачка також повинна нести витрати по утриманні спільний дітей.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач та його представник в судове засідання також не з'явилися, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі, заперечували проти вимог позовної заяви з мотивів, викладених письмово у відзиві на позовну заяву.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів потребують часткового задоволення, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом
Так, судом у даній справі встановлено, що 07.10.2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис номер 1814, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_4 від 07.10.2006 року.
Від спільного шлюбу у подружжя є діти - донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06.11.2024 року у справі № 521/16656/24 шлюб, укладений між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07.10.2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис номер 1814 було розірвано.
Також у матеріалах справи наявні копії фіскальних чеків за 2023 рік, надані відповідачем, які, за його доводами свідчать про те, що він придбавав дітям предмети одягу та взуття, іграшки, подарунки тощо.
Зі скріншотів платіжних переказів від 06.012024 року, від 02.02.2024 року, від 02.03.2024 року 01.04.2024 року, від 01.05.2024 року, від 01.06.2024 року, від 03.07.2024 року, від 02.08.2024 року, від 03.09.2024 року, від 01.10.2024 року вбачається, що відповідач на платіжну картку НОМЕР_7 перераховував кошти у розмірі від 3500 до 3000 грн. з призначенням платежу «на утримання дітей», 28.08.2024 року перерахував на вказану вище картку 12000 грн. з призначенням платежу «для шкільного приладдя, одягу, взуття».
З банківської виписки по руху коштів ОСОБА_1 від 26.02.2025 року вбачається, з 06.01.2024 року до 01.10.2024 року відповідачем на рахунок позивача перераховано 46550 грн. на утримання дітей.
Також в матеріалах справи наявна виписка з історії хвороби ОСОБА_2 від 20.05.2016 року, у якому відповідачу було встановлено діагноз: папілярний рак щитоподібної залози, синдром здавлення органів шиї.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №715881 від 30.09.2019 року ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності безтерміново.
З Пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 23.11.2022 року вбачається, що відповідач отримує пенсію по інвалідності, 3 гр., загальне захворювання.
Також, з наявних у матеріалах справи медичних документів відповідача вбачається, що він проходив лікування в Болгарії.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даному разі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789Х11 (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає правом кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналогічне відображено в ч. 8 ст. 7 СК України, де вказано, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст.150-152, 155 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно із ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено обставини які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей є такими, що відповідають їх інтересам.
Згідно ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Водночас, визначаючи розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача на користь позивача на утримання дітей, суд, враховуючи потреби дітей у матеріальній допомозі батька, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності (ч.9 ст.7 СК України), вважає за необхідне визначити розмір аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, оскільки вимогами ч. 2 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Тобто у даному разі, зважаючи на вказану вище імперативну норму Закону, на користь позивача з відповідача має стягуватися єдина частка з доходу платника аліментів, а зважаючи також на вимогу ч. 5 вказаної статті, яка визначає, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, належним розміром стягуваних аліментів у даному випадку є саме 1/3 частка від доходу відповідача, який також підтвердив суду обставини наявності у нього тяжкої хвороби.
З огляду на зазначене суд вважає, що в частині вимог позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей до їх повноліття позовні вимоги слід задовольнити частково.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів за період з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років щомісячно у розмірі - 12 784 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
У відповідності до ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладання договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність вжиття саме позивачем заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останньою від їх сплати.
За загальним правилом, визначеним СК України, та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Разом з тим, вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів, за відсутності таких доказів, вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів про те, що позивач зверталася до відповідача з вимогою надавати кошти на утримання дітей, а відповідач з жовтня 2024 року по січень 2025 року ухилявся від надання допомоги на утримання дітей, підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення аліментів за минулий період (жовтень 2024 року - січень 2025 року) не вбачається, з огляду на що, у цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави. З огляду на вказане, на виконання вимог ч. 6 ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп., встановленому Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2025 року та з урахуванням коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. 141, 150-155, 180-182,184, 191 Сімейного кодексу України, Малиновський районний суд міста Одеси
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення аліментів на утримання дітей задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня звернення з позовом до суду - 05.02.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2025 року.
Суддя Н.О. Шевчук