Справа № 507/300/25
Провадження № 2-а/507/3/2025
"05" березня 2025 р. селище Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Вужиловського О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Войковської І.П.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач 07.02.2025 року звернувся до Любашівського районного суду Одеської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 20158 від 02.12.2024 року за ч. 3 ст.210-1 КпАП України про накладення на нього штрафу у сумі 1000 неоподаткованих доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02 грудня 2024 року відносно нього було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КпАП України у виді штрафу в сумі 17000 гривень. Постанову вважає незаконною, оскільки ніяких правопорушень не вчиняв, завжди з'являвся до ТЦК за викликами. Він працює, своєчасно уточнив свої облікові дані, має відстрочку від мобілізації, періодично проживає за іншою адресою, а тому ніяких повісток до РТЦК не отримував. Протокол про адміністративне правопорушення відносно нього складали в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Для розгляду справи про адміністративне правопорушення до ІНФОРМАЦІЯ_3 його не викликали. Про існування оскаржуваної постанови він дізнався у державній виконавчій службі, коли заблокували його банківські картки через несплату штрафу. Тому, просив поновити йому строк для оскарження вказаної постанови та скасувати вказану постанову.
Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 10.02.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей визначених для розгляду термінових справи з призначенням судового засідання на 17.02.2025 року, а в подальшому на 05 березня 2025 року.
У судове засідання 05.03.2025 року учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце повідомлені належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просить задовольнити.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов наступного висновку.
Згідно ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом встановлено, що 02 грудня 2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову 20158 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у якій встановлено: «02.12.2024 року о 10:00 години під час дії особливого періоду, мобілізації та військового стану до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі працівників поліції прибув ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Перевіркою було встановлено, що відповідно до п. 30, п. 30-1, п. 30-2, п. 30-3 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було згенеровано повістку № 32677 про виклик гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 11 годину 16.10.202 року. Зазначена повістка була направлена на адресу ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 , засобами УКРПОШТИ, але конверт був повернутий і відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже відповідно до вимог ч. 2 п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» вважається, що повістка була належним чином вручена ОСОБА_1 .
Не зважаючи на вказані обставини ОСОБА_1 в зазначений в повістці час не прибув де ІНФОРМАЦІЯ_3 без поважних причин, та продовжував свою протиправну діяльність аж до 12.11.2024 року коли він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подачі заяви на отримання відстрочки від призову на військову службу, а потів до 02.12.204 року коли прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1, ч.3, ч.5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 8 КУпАП визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 16 жовтня 2024 року.
Судом досліджено інформацію з додатку РЕЗЕРВ+, з якої видно, що ОСОБА_1 дані військового обліку обновив вчасно, має відстрочку від мобілізації до 09 листопада 2024 року, а в подальшому до 05.02.2025 року, тип відстрочки: п. 13 ч.1 ст. 23 (а.с. 6, 12).
З довідок ІНФОРМАЦІЯ_3 від 18.09.2024 року та від 19.11.2024 року видно, що ОСОБА_1 надано відстрочку до 07 лютого 2025 року за його зверненням, що підтверджує його явку у РТЦК (а.с. 13-14).
Судом витребовувались від відповідача докази, а саме: справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в тому числі і докази отримання ОСОБА_1 повістки про виклик на 16.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, відповідачем не надано жодного доказу по даній справі, в тому числі і доказів вручення позивачу повістки.
Згідно примітки до ст. 210 КпАП України положення ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій (а.с. 11).
Як видно із витягу з бази Резерв+ ОСОБА_1 своєчасно обновив облікові дані та відомості про його дані, в тому числі і наявні відстрочки від призову, наявні в державних реєстрах.
Крі того, згідно облікових даних, ОСОБА_1 зазначив засоби зв'язку: місце роботи (АЗС «Сокар»), мобільний телефон та електронну пошту. На вказані засоби зв'язку повістки йому не направлялись.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КпАП України.
Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як видно з оскаржуваної постанови, вона була винесена за відсутності ОСОБА_1 , про що зазначена в постанові. Вказана постанова була винесена в м.Подільськ 02 грудня 2024 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений в цей же день в с.Любашівка. Зазначені обставини вказують на належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду адміністративної справи відносно нього, що порушує його право на захист.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі №216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Сам протокол та постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
Відповідачі не виконали обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надали. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачами не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам позивача.
Як видно з оскаржуваної постанови, вона була винесена за відсутності ОСОБА_1 , про що зазначена в постанові. Вказана постанова була винесена в м.Подільськ 02 грудня 2024 року, а протокол про адміністративне правопорушення складений в цей же день в с. Любашівка. Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 отримав у виконавчій службі. Тому, позивачу, з огляду на його клопотання, необхідно поновити строк для звернення до суду для захисту його прав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КУпАП, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,
Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову 20158 від 02 грудня 2024 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, згідно якої на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Вужиловський О.В.