СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2923/25
пр. № 1-кп/759/930/25
05 березня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105080000004 від 02.01.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь республіки Молдова, громадянина України, неодруженого, такого, що має середню освіту та не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ст. 89 КК України несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України;
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , не маючи посвідчення водія, яке знаходиться в офіційному обороті на території України, вступив в злочинну змову з невстановленою органом досудового розслідування особою, до якої звернувся з проханням посприяти скорішому отриманню ним вказаного офіційного документу, без складання іспитів у сервісних центрах МВС України. Коли невстановлена особа погодилась допомогти ОСОБА_3 , він з метою виконання свого злочинного умислу 12.12.2024 в невстановленому місці надав вказаній невстановленій особі власну фотокартку та свої анкетні дані для виготовлення бланку посвідчення водія, яке видається у встановленому законом порядку та надає право керувати автомобілем.
Після цього невстановлена особа, знаходячись в невстановленому місці, в невстановлений час, виготовила підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.12.2024, видане нібито ТСЦ № 8041 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке в подальшому було передане останньому засобами поштового зв'язку.
Таким чином, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1994 року №340 (зі змінами) «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке відповідно до п.п. 2.1«а» та 2.4 Правил дорожнього руху України (які діють з 01.01.2002 року зі змінами) водій повинен мати при собі та пред'явити для перевірки на вимогу поліцейського, залишив дане посвідчення в себе та в подальшому почав його використовувати для можливості керувати транспортними засобами.
Крім того, 01.01.2025, приблизно о 14 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Миколи Руденка, 14-М у м. Києві, був зупинений працівниками поліції УПП у м. Києві ДПП.
На законну вимогу працівників поліції УПП у м. Києві ДПП надати документи ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 21.12.2024, видане на його ім'я, є підробленим, та не маючи права керувати автомобілем, використав його для пред'явлення поліцейському як документу, який посвідчує його особу та надає йому право керувати автомобілем.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінальних правопорушень та зазначив, що придбав у незнайомої особи підроблене посвідчення водія, яке отримав по пошті. В подальшому, керуючи автомобілем, він це підроблене посвідчення водія пред'явив працівникам поліції.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що:
своїми умисними діями, які виразилися в підробленні посвідчення, яке видається установою, та надає права, з метою його використання, вчиненими за попередньою змовою з невстановленою особою, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України;
своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України відноситься до нетяжких злочинів, а за ч. 4 ст. 358 КК України - до кримінальних проступків, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який є несудимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, що робить недоцільним призначення йому за ч. 4 ст. 358 КК України покарання у виді штрафу, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, а за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 рік, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупності кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Разом з тим, з огляду на фактичні обставини справи та характер протиправних діянь, наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , його вік та відсутність судимостей, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який засуджує свою протиправну поведінку, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим на підставі статті 75 КК України звільняє його від покарання з випробуванням та покладає на нього обов'язки, визначені у статті 76 КК України.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 100, 349, 369-371, 373, 374, 394 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:
за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: посвідчення водія з серійним номером НОМЕР_1 від 21.12.2024 на ім'я ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) грн. 70 коп. за залучення експерта при проведенні експертизи (висновок експерта від 06.01.2025 № СЕ-19/111-25/518-ДД).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1