печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52276/20-к
30 січня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,
захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України,
На розгляді Печерського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.10.2019 за № 52019000000000970 стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, на стадії підготовчого судового провадження.
Від захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_4 та захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 надійшли клопотання про повернення обвинувального акту.
В обгрунтування клопотань захисники зазначають, зокрема, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України в цілому та вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, що формулювання обвинувачення висунуте щодо кожного з обвинувачених є неконкретним, оскільки не зазначено, які незаконні дії, що містять ознаки шахрайства, кожного з обвинувачених містять склад злочину, в якому вони обвинувачуються. Також захисники вказують на те, що у обвинувальному акті відсутні відомості про потерпілого.
Захисники клопотання підтримали, просили задовольнити. Обвинувачені підтримали думку захисників.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотань захисників, зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, обвинувачення сформульовано чітко, відсутність потерпілого прямо вказана в обвинувальному акті. Крім того, щодо кваліфікації вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою, зазначив, що обвинувачені є виконавцями, що передбачено ст. 28 КК України.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.
Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов'язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
У відповідності до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Судом береться до уваги, що обвинувальний акт згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не лише у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст. 291 КПК України, а і взагалі вимог цього кодексу.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи позбавляє її права на ефективний захист.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Разом з цим, ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
У пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення
Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).
З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти зміст висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв'язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).
Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману в особливо великому розмірі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що передбачено ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, у вказаному обвинувальному акті викладено фактичні обставини та вказано на правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України. При викладенні фактичних обставин справи, які на думку обвинувачення є встановленими, здійснюється опис дій учасників - зустрічі, розмови, тощо.
Разом з тим, формулювання самого обвинувачення щодо кожного з обвинувачених відсутнє. Замість формулювання обвинувачення у обвинувальному акті щодо кожного обвинуваченого відтворено зміст, викладений у фактичних обставинах справи, та вказано на кваліфікацію дій.
Однак, аналіз положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК дає підстави для висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення не є тотожними з поняттям «формулювання обвинувачення», відтак не можуть бути ідентичними.
Крім того, суд погоджується з доводами сторони захисту, що обвинувальний акт не містить посилань на конкретні дії чи бездіяльність кожного з обвинувачених, які містять склад злочину, в якому вони обвинувачуються.
При цьому опис фактичних обставин справи включає опис подій протягом не одного тижня, різні дії обвинувачених, які не є однаковими чи тотожними, які вчиняються в різний час і за різних обставин.
Тобто, зі змісту обвинувального акту неможливо зрозуміти, які саме дії кожного з обвинувачених містять ознаки шахрайства - які саме дзвінки, кому, який саме зміст розмов, яка саме поведінка обвинувачених розцінена як протиправна.
Крім того, як вбачається з обвинувального акту, кваліфікуючою ознакою вказаного інкримінованого обвинуваченим діяння за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України є його вчинення за попередньою змовою групою осіб.
При цьому ч. 2 ст. 28 КК України передбачає, що кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року у справі № 464/710/18 домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивного боку.
Водночас з обвинувального акту не вбачається які саме дії і з якого моменту складають об'єктивну сторону кримінального правопорушення та в чому полягає спільна згода співучасників до початку його вчинення.
Разом з тим, в обвинувальному акті неодноразово зазначається про наявність у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 плану спільних дій, зокрема, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , діючи групою осіб, вступили у попередню змовою між собою з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великому розмірі шляхом введення в оману останнього, розробивши для цього послідовний і узгоджений план спільних дій.
Також в обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння за попередньою змовою групою осіб майном ОСОБА_10 в особливо великих розмірах шляхом обману останнього, діючи за попередньою змовою групою осіб, згідно попередніх домовленостей між собою та спільного злочинного плану, в період часу з 13 год 15 хв до 13 год 29 хв, у приміщенні закладу громадського харчування «Rangoli», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Шовковична, 32/34, зустрілися із ОСОБА_10 .
Однак, аналіз положень ст. 28 КПК дає підстави для висновку, щонаявність єдиного плану являється ознакою такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину "організованою групою".
В той же час, в обвинувальному акті кваліфікуючою ознакою інкримінованого діяння вказано його вчинення за попередньою змовою групою осіб, атака кваліфікуюча ознака як "вчинення злочину організованою групою" відсутня.
Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, є неконкретним та містить суперечності, зокрема, щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості інкримінованого діяння,що в подальшому може негативно вплинути на судовий розгляд, з урахуванням того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинуваченого. Надалі це позбавить суд можливості належним чином роз'яснити обвинуваченим суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.
За таких обставин розгляд справи без належного та чіткого формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Крім того, суд бере до уваги доводи сторони захисту щодо невідповідності обвинувального акта вимогам КПК України у зв'язку з відсутністю у провадженні потерпілого та завданої шкоди.
Так, відповідно до ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Як зазначено у п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Отже, наявність потерпілого, повідомлення йому неправдивих відомостей та добровільна передача потерпілим майна є обов'язковими складовими кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
Разом з тим, в обвинувальному акті сторона обвинувачення неодноразово зазначає, що обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мали на меті шляхом обману заволодіти майном (грошовими коштами) ОСОБА_10 .
Також зазначається, що 12.11.2019 ОСОБА_8 , продовжуючи реалізовувати спільний із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 злочинний умисел, спрямований на заволодіння за попередньою змовою групою осіб майном ОСОБА_10 , одержала від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 150 тисяч доларів США, однак не встигла ними розпорядитись та розділити їх з іншими співучасниками, оскільки була відразу затримана уповноваженими особами НАБУ, а вказані грошові кошти виявлені у приміщенні салону автомобіля BMW X6, д.н.з. НОМЕР_1 , були вилучені.
Однак, як вбачається з обвинувального акта, особи зі статусом потерпілого у кримінальному провадженні відсутні.
При цьому, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_10 це особа, якій доручено виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи, відтак суд вважає, що він не може бути потерпілим.
Таким чином, суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту у даному провадженні, оскільки вони не відповідають наведеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 314, 369, 376 КПК України, суд
Клопотання захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_6 про повернення обинувального акту - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000970 від 31.10.2019 року стосовно вчинення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, повернути прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам КПК України для усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1