Справа № 727/12047/24
Провадження № 2/727/213/25
05 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Смотрицького В.Г.
при секретарі Гончар В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що 10.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 001-25770-100113, згідно умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн., за сплатою відсотків за користування кредитом, строком на 36 місяців.
02 червня 2020 року, між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт Файненс» було укладено Договір № 2253/К про відступлення прав вимог, відповідно до умов якого, до ТОВ «Профіт Файненс» перейшло право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Дельта Банк» та позичальниками, у тому числі й за кредитним договором № 001-25770-100113. Представник позивача зазначає, що відповідач порушив умови кредитного договору та має прострочену заборгованість в розмірі 15866,94 грн., яка складається із: основної суми заборгованості 6421,38 грн.; заборгованості за нарахованими процентами по кредиту 2690,67 грн.; заборгованості по комісіях 6282,00 грн.; 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 333,25 грн.; 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 139,64 грн., які представник позивача і просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Профіт Файненс». Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 листопада 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути в його відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно через поштове повідомлення, про поважні причини неявки суд не повідомив та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 10.01.2013 року ОСОБАміж ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 001-08804-201212, за яким відповідач отримав у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 10000 грн 00 коп, з розміром процентної ставки 9,99% річних, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 3,49% в місяць, терміном на 36 місяців (а.с. 6-7).
Також, 11.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із заявою про надання/перерахування кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 , який відкритий в Центральна філія ПАТ «КРЕДОБАНК» (а.с. 9).
11.01.2013 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 10000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №733348 від 11.01.2013 року (а.с.12).
02.06.2020 року між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Профіт Файненс» укладено договір №2253/К про відступлення прав вимог, за яким АТ «Дельта Банк» відступає, а ТОВ «Профіт Файненс» приймає права вимоги (а.с. 13-15).
Згідно п. 4 договору про відступлення сторони погодились, що загальна вартість прав вимоги за договором (Ціна договору) становить 2488200 грн 00 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, сплата коштів у сумі 2488200 грн 00 коп здійснена позивачем двома платежами і підтверджується копіями платіжних доручень № 48 від 26.05.2020 року на суму 1800000 грн 00 коп та № 49 від 27.05.2020 року на суму 688200 грн 00 коп (а.с. 18-19).
Таким чином, ТОВ «Профіт Файненс» з 02.06.2020 року є кредитором у зобов'язанні відповідача за кредитним договором № 001-25770-100113 від 10.01.2013 року.
Відповідно до додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги, до ТОВ «Профіт Файненс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 001-25770-100113 від 10.01.2013 і загальна заборгованість по договору станом на 02.06.2020 року становить 15394 грн 05 коп (а.с. 16).
ТОВ «Профіт Файненс» у позовній заяві надало розрахунок 3% річних від простроченої суми кредиту, розмір яких за період часу з 02.06.2020 року до 23.02.2022 року становить 333 грн 25 коп та надано розрахунок 3 % річних від простроченої суми процентів, розмір яких за період часу з 02.06.2020 року до 23.02.2022 року становить 139 грн 64 коп (а.с. 3, на звороті).
Станом на дату звернення до суду з цим позовом, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №001-25770-100113 від 10.01.2013 року становить 15866,94 грн., яка складається із: основної суми заборгованості 6421,38 грн.; заборгованості за нарахованими процентами по кредиту 2690,67 грн.; заборгованості по комісіях 6282,00 грн.; 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 333,25 грн.; 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 139,64 грн.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свій обов'язок новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що ТОВ «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» наділено правом грошової вимоги до відповідача, ОСОБА_1 .
Щодо стягнення 3% річних від основної суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту за період з 02 червня 2020 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 333,25 та 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення процентів з 02 червня 2020 року до 23 лютого 2022 року, то суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом вищевказаної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правильність застосування правила ч. 2 ст. 625 ЦК України при нарахуванні інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних на вимоги про повернення авансу підтверджені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги. Отже, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку не повернуті, беручи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідачем щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 15866,94 грн., яка складається із: основної суми заборгованості 6421,38 грн.; заборгованості за нарахованими процентами по кредиту 2690,67 грн.; заборгованості по комісіях 6282,00 грн.; 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 333,25 грн.; 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 139,64 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Крімцього, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем згідно платіжної інструкції ПАТ «Банк Восток» №1471 від 04.11.2024 року (а.с. 31).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» заборгованість в розмірі 15866 (п'ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 94 коп., яка складається із: основної суми заборгованості 6421,38 грн.; заборгованості за нарахованими процентами по кредиту 2690,67 грн.; заборгованості по комісіях 6282,00 грн.; 3 % річних від суми заборгованості за період прострочення повернення кредиту 333,25 грн.; 3 % річних від суми процентів за період прострочення повернення відсотків - 139,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп.
З повним текстом рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 10 березня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: