Справа № 726/473/25
Провадження №2/726/139/25
Категорія 68
05.03.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Асташева С. А.,
з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Іонашку Владислав Дмитрович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у якому представник позивачки просить суд постановити рішення, яким розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 26 липня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького міськвиконкому м. Чернівці Чернівецької області, актовий запис № 917.
Вказує, що від шлюбу у сторін неповнолітніх дітей немає. Вимоги мотивує тим, що спільне життя позивачки із відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя, які в подальшому призвели до припинення фактичного спільного проживання, адже з 2024 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть та між ними втрачено почуття кохання та взаєморозуміння. Зазначає, що позивачка вважає, що сім'я існує лише формально, не бажає примиритися із відповідачем, а тому шлюб збережено бути не може.
З посиланням на відповідні норми просить суд задовольнити позов та розірвати шлюб. Також просить стягнути із відповідача на користь позивачки понесені витрати на оплату судового збору у справі.
Від відповідача ОСОБА_2 відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Вказаний вище позов отриманий судом засобами поштового зв'язку 12.02.2025 та у цей же день переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А., згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 17.02.2025, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідачки у справі, прийнято позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбудо розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05.03.2025, про що повідомлено сторони.
У судове засідання сторони не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Іонашку В.Д. 04.03.2025 скерував до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки. У випадку неявки відповідача не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не з'явився, однак 24.02.2025 скерував до суду заяву у якій просив задовольнити позовну заяву, погодившись на розлучення. Розгляд справи просив провести за його відсутності.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши письмові матеріали справи та подані до суду заяви, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, ухвалюючи рішення відповідно до вимог ст.263 ЦПК України, дійшов висновку, що позов є обґрунтований і підлягає до задоволення.
Так, судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб 26 липня 1997 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького міськвиконкому м. Чернівці Чернівецької області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 917, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 26 липня 1997 року.
Заходів забезпечення позову та доказів не вживалося. Строк для примирення подружжю не призначався. Зупинення провадження у справі не здійснювалося.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Аналогічне положення містить ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України, в якій також зазначено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Частиною 3 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно із ч.2 ст. 114, ст. 115 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та постановлення відмітки в актовому записі про шлюб. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судом встановлено, що на даний час шлюб носить формальний характер, оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, примирення між ними стало неможливим, як вказує позивачка та не заперечує відповідач, а тому подальше збереження шлюбу порушує передбачене ст.56 Сімейного кодексу України право дружини та чоловіка на особисту свободу.
Також позивачка вказує, що подальше перебування у шлюбі суперечить її особистим інтересам, а збереження шлюбу та примирення є неможливим.
Відповідач скерував до суду заяву у якій не заперечив щодо розлучення із позивачкою.
Оскільки обидві сторони наполягають на розірванні шлюбу то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися та зберегти шлюб, позивачка просила суд шлюб розірвати, а відповідач також не заперечував проти розлучення, суд доходить висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати.
Статтею 113 Сімейного кодексу України, передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивачкою при подачі даної позовної заяви до суду сплачено 1 211 гривні 20 копійок судового збору (квитанція від 10.02.2025), які остання просить стягнути із відповідача на свою користь. Враховуючи факт задоволення позовних вимог, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат на оплату судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок.
На підставі ст. 51 Конституції України, п. 4 ч.2 ст.18, ст.ст. 24, 56, 104-105, 110, 112 -115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 19, 81-82, 141, 247, 259, 263-265, 267-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований 26 липня 1997 року відділом реєстрації актів громадянського стану Чернівецького міськвиконкому м. Чернівці Чернівецької області, актовий запис № 917 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (однієї тисячі двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Судове рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя С. А. Асташев