Справа №712/2496/25
Провадження №1-кс/712/1068/25
02.03.2025 м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №12025250310000615 від 19.02.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта середня, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, не одружений, особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня, учасником бойових дій не є, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Старший слідчий слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 звернувся до суду з погодженим прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 клопотанням у кримінальному провадженні №12025250310000615 від 19.02.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської окружної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025250310000615 від 19.02.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він за попередньою змовою із ОСОБА_8 , виконуючи умови раніше досягнутої злочинної згоди про вчинення злочину, в період часу з 09 години 30 хвилин по 11 годину 30 хвилин 28.02.2025, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, скориставшись тим, що за їх діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у житло, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи в період воєнного стану, який введений Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, в подальшому продовжений Указом Президента України за № 26/2025 від 14.01.2025 строком на 90 діб, шляхом зламу замка вхідних дверей, незаконно проникли до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_9 та в якій проживає ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та заволоділи особистим майном ОСОБА_10 , а саме: ноутбуком Macbook Pro, блоком живлення Ugreen на 100 Вт., кабелем USB-C Ugreen, окулярами Ray Ban, приставкою Apple-TV, колоною JBL Go3 Red, повербанком сірого кольору ZMI на 25000 mAh, повербанком на 24600 mAh., пляшкої віскі Jack Daniels об'ємом 0,7 л., пляшкою лікеру Pisаng Ambom 0,7 л., пляшкою коньяку Абшерон об'ємом 0,5 л., грошовими коштами в сумі 940 Євро (1 купюра номіналом 500 євро, 1 купюра номіналом 200 євро, 1 купюра номіналом 100 євро, 2 купюри номіналом 50 євро, 2 купюри номіналом 20 євро), що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.02.2025 становить 40 884 гривні 54 копійок, та 2 000 доларів США (20 купюр номіналом по 100 доларів США), що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 28.02.2025 становить 83 028 гривні.
Як зазначено у клопотанні після скоєння злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.
28 лютого 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку ст. 208 КПК України та 01.03.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
У ході досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а саме: протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 ; протокол огляду місця події від 28.02.2025; покази потерпілого ОСОБА_12 ; покази потерпілої ОСОБА_11 ; покази свідка ОСОБА_13 ; протокол пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_13 ; протокол обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ; протокол затримання ОСОБА_5 ; інші матеріали кримінального провадження.
Як зазначено у клопотанні, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою до застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи свою вину та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (тяжкий злочин), а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння може спонукати останнього, перебуваючи на волі, ухилитися (змінити місце проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон тощо) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання.
Крім того, підозрюваний офіційно не працевлаштований, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, у зв'язку з цим у нього відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання. На частині території України ведуться активні бойові дії, а отже в разі переховування особи від органу досудового розслідування це значно ускладнить розшук підозрюваного.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, зокрема очевидців події, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду. У зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може на них незаконно впливати, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження та судового розгляду, зокрема в частині відмови надання ним показань або зміни показань.
Ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , офіційно не працює, тому не має законного джерела доходу для забезпечення своєї життєдіяльності, у зв'язку з чим він може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Посилаючись на неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваним, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до суду.
У судовому засіданні прокурор та слідчий на задоволенні клопотання наполягали повністю з підстав, викладених у клопотанні, вказавши, що вік, стан здоров'я, сiмейний стан не перешкоджають перебувати підозрюваному під вартою,
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, заявивши клопотання про негайне звільнення підозрюваного, оскільки строк затримання останнього станом на час розгляду клопотання перевищує визначений ст.211 КПК України строк. В обґрунтування свого клопотання підозрюваний та його захисник наполягали, що фактично підозрюваного було затримано о 15 год 05 хв 28.02.2025, тобто з моменту початку проведення обшуку житла, в якому фактично проживає підозрюваний, оскільки ОСОБА_5 було позбавлено можливості залишити вказане приміщення та він був змушений залишитися там. Також захисник у судовому засіданні пояснив, що підозрюваний професійно займається відмиканням замків, є самозайнятою особою. Крім того підозрюваний та його захисник заперечували причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину, оскільки золоті прикраси, яки були виявлені під час проведення обшуку у житлі за місцем проживання останнього були підкинуті працівниками поліції.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебуває кримінальне провадження за №12025250310000615 від 19.02.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одними із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Положеннями ст. 194 КПК України передбачено. що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Застосування запобіжних заходів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання будь-яким спробам перешкоджання проведення досудового розслідування та судового провадження (ризики). Крім того, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення (ст.177 КПК України).
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують таку ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора. Частина 5 вищевказаної статті передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 178 КПК України під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування
Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, стверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: даними протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 ; даними протоколу огляду місця події від 28.02.2025; показаннями потерпілого ОСОБА_12 ; показами потерпілої ОСОБА_11 ; показами свідка ОСОБА_13 ; даними протоколу пред'явлення особи для впізнання свідком ОСОБА_13 ; даними протоколу обшуку домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 ; даними протоколу затримання ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується відсутністю у підозрюваного стійких соціальних зв'язків в місці його проживання, оскільки ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, оскільки доказів протилежного суду не надано.
З огляду на наведене вбачається, що у разі не обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній, усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання чи виїхати за кордон. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на них шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою змiни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується відсутністю у ОСОБА_5 законних джерел доходу. Крім того, як наполягав у судовому засіданні захисник підозрюваного, останній є майстром по відмиканню замків, що свідчить про те, що ОСОБА_5 може використовувати свої знання та навички з метою здійснення злочинної діяльності шляхом вчинення крадіжок.
Таким чином, у ході розгляду даного клопотання встановлено ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину стверджується доданими до клопотання матеріалами, які на даному етапі містять достатньо доказів про обґрунтованість підозри.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, який офіційно не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб, оскільки протилежного суду не надано, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчиняти дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Таким чином, на підставі викладеного вище для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про обрання більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан його здоров'я та сімейний стан перешкоджає триманню під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим з урахуванням ризиків та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з вимог ст. 178, 182 КПК України.
Співставивши існуючі ризики, характер інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом виконання процесуальних обов'язків, особу підозрюваного, його майновий стан, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2025 становить 3028 грн, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Згідно з ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Щодо клопотання підозрюваного та його захисника про негайне звільнення підозрюваного, оскільки строк затримання останнього станом на час розгляду клопотання перевищує визначений ст.211 КПК України строк, слідчий суддя зазначає про таке.
В обґрунтування свого клопотання підозрюваний та його захисник наполягали, що фактично підозрюваного було затримано о 15 год 05 хв 28.02.2025, тобто з моменту початку проведення обшуку житла, в якому фактично проживає підозрюваний, оскільки ОСОБА_5 було позбавлено можливості залишити вказане приміщення та він був змушений залишитися там.
У судовому засіданні було переглянуто фрагмент відеозапису протоколу обшуку житла проведеного у період часу з 15 год 05 хв до 19 год 13 хв 28.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 , в якому фактично мешкає ОСОБА_5 .
З відеозапису вбачається, що на момент початку проведення обшуку у вказаному житлі був присутній ОСОБА_5 , який надав добровільну згоду щодо проведення обшуку. Відеозаписом не зафіксовано застосування до ОСОБА_5 фізичної сили, сліди побоїв відсутні, останній не перебував у кайданках, як про те наполягав захисник. А сам підозрюваний у судовому засіданні вказав, що не пам'ятає, чи на нього під час проведення обшуку надягали кайданки.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що фактичний час затримання ОСОБА_5 - 28.02.2025 о 20 год 37 хв.
Відповідно до ч.1 ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) момент затримання є важливим аспектом правового регулювання порядку затримання та дотримання «права на свободу», проголошеного у ст. 5 ЄСПЛ. Указана стаття стосується фізичної свободи людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена волі. Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено волі» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу («Де Томмазо проти Італії»; «Гуццарді проти Італії»; «Медвєдєв та інші проти Франції»; «Крянге проти Румунії»).
Поняття позбавлення волі, за змістом ч. 1 ст. 5 ЄСПЛ містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала законної згоди на таке поміщення («Шторк проти Німеччини»; «Станев проти Болгарії). До відповідних об'єктивних факторів, які мають братись до уваги, належать: можливість покинути зону обмеження, рівень нагляду та контролю за переміщенням особи, ступінь ізоляції і наявність соціальних контактів («Гуццарді проти Італії»; «Х.М. проти Швейцарії»; «Х.Л. проти Сполученого Королівства»; «Шторк проти Німеччини»).
На переконання слідчого судді, обставини даного кримінального провадження не вказують на те, що в період часу з 15 год 05 хв до 19 год 13 хв 28.02.2025 силою або через підкорення наказу підозрюваний змушений був залишатися поряд із працівниками Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області у визначеному ними приміщенні, оскільки достатніх доказів цього стороною захисту надано не було.
Так, слідчий суддя зазначає, що під час проведення обшуку до підозрюваного не були застосовані наручники чи інші фізичні стримуючі заходи, що є важливим фактором при встановленні факту затримання та позбавлення волі.
ОСОБА_5 не ізолювався, не мав обмежень у контактах із захисником чи у інших соціальних контактах. Доказів протилежного слідчому судді надано не було. Загалом, відсутні будь-які відомості щодо того, що ОСОБА_5 не мав можливості покинути місце його перебування з 15 год 05 хв до 19 год 13 хв 28.02.2025.
Слідчим суддею під час розгляду клопотання не встановлено вчинення співробітниками Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, які супроводжувались насильством та погрозою застосування насильства відносно ОСОБА_5 .
Крім того, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 206 КПК, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Отже, наведені процесуальні норми передбачають чіткий та ефективний механізм протидії випадкам протиправного позбавлення свободи будь-якої особи.
Слідчий суддя також звертає увагу, що обшук житла, в якому фактично проживає ОСОБА_5 було проведено у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250310000615 від 19.02.2025.
А досудове розслідування у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування якого було фактично затримано ОСОБА_5 - №12025250310000694 було розпочато 28.02.2025.
Відтак у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про негайне звільнення підозрюваного належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні №12025250310000615 від 19.02.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 28.02.2025.
Строк дії ухвали - по 28.04.2025, включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн 00 коп.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування до 28.04.2025 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов'язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для ви користання коштів судового збору.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про негайне звільнення підозрюваного - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 05 хв 05.03.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_14