Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/16/25
Номер провадження2/711/609/25
05 березня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Подуфали О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
02 січня 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції», в інтересах якого діє адвокат Дідух Євген Олександрович, звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 186883,62 грн, витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу адвоката.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 28.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору.
Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.
Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору. Крім того, відповідно до умов кредитного договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом 360 днів: з 28.10.2023 до 21.10.2024.
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано: договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 від 28.10.2023; додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 від 28.10.2023; розрахунок заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 від 28.10.2023.
Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Українські фінансові операції» як позивач обгрунтовує це тим, що 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників ТОВ «Лінеура Україна», зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4092698 від 28.10.2023.
З огляду на викладене ТОВ «Українські фінансові операції» просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 від 28.10.2023 в сумі 186883,62 грн, з яких: 24499,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 119263,65 грн - заборгованість за відсотками, що нараховані первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», 43119,98 грн - заборгованість за відсотками, що нараховані позивачем як новим кредитором, а також витрати на сплату судового збору і на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 30 хв 13 лютого 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.
У зв'язку із ненадходженням витребуваних судом документів від АТ КБ «Приватбанк», згідно ухвали суду від 20.01.2025, суд відклав розгляд справи до 08 год 30 хв 05 березня 2025 року.
Представник позивача Дідух Є.О. у судове засідання, що призначено о 08 год 30 хв 05 березня 2025 року, не з'явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як позивача, так і його представника Дідуха Є.О., що були отримані цими учасниками справи 17.02.2025 о 18 год 06 хв 10 сек. Водночас представник позивача Дідух Є.О., 04.03.2025 через підсистему «Електронний суд», подав клопотання, в якому просив суд розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 05 березня 2025 року о 08 год 30 хв не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).
У зв'язку із цим 05 березня 2025 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторони представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 28.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 (далі - Кредитний договір).
Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати ОСОБА_1 як клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 як клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 24500 грн.
Із змісту п.1.3, 1.4, 1.4.1.,1.4.2, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.6.1, 1.6.2 суд встановив, що строк кредиту - 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 2,0% в день, що застосовується у межах строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,40% в день, що застосовується, якщо споживач до 26.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 32646,25%; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 9411,10%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 200900 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 189140 грн.
Із п.2.1 Кредитного договору встановлено судом, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Крім того із п.9.3 Кредитного договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливостей його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Націонгального банку України. Із п.9.7 та 9.7.1. Кредитного договору суд встановив, що він сторонами укладений в електронній формі шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони ТОВ «Лінеура Україна» електронним підписом, в особистий кабінет ОСОБА_1 як клієнта. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що створений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні ТОВ «Лінеура Україна» для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону.
Із п.10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 28.10.2023 о 05 год 16 хв 59 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором: Т011 (а.с.46-55).
Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодилася із графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом підписання 28.11.2023 о 05 год 16 хв 59 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором: Т011 (а.с.45, 56).
Із листа ТОВ «Пейтек» №20240726 від 26.07.2024 судом встановлено, що означеного дня ТОВ «Лінеура Україна» через ТОВ «Пейтек» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 24500 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача із призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.2.1 Кредитного договору (а.с.61).
Крім того, із довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-250128/72065-БТ від 06.02.2025, що витребувана судом за клопотанням позивача та надійшла до суду 14.02.2025 (вхідний №6107), суд встановив, що первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» через означену банківську установу 28.10.2023 було здійснено перерахунок суми кредиту в розмірі 24500 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
Згідно безпосередньо дослідженого судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений ТОВ «Лінеура Україна», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 28.10.2023 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 24500 грн; у період часу із 28.10.2023 до 26.11.2023 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 98 грн; у період часу з 27.11.2023 до 26.07.2024 позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 489,99 грн.
Крім того, із означеного розрахунку заборгованості судом також встановлено, що 24.11.2023 ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Лінеура Україна» 2744,01 грн, що кредитодавцем були розподілені наступним чином: 0,01 грн - зараховано на погашення заборгованості зі сплати тіла кредиту, 2744 грн - зараховані на погашення заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом (а.с.84-89).
Також із мотивувальної частини позовної заяви суд встановив, що позивачем як новим кредитором нараховано відповідачу ОСОБА_1 проценти за Кредитним договором за період з 26.07.2024 до 22.10.2024 за стандартною процентною ставкою у сумі 43119,98 грн (24999,99 грн х 0,02 = 490 грн; 490 грн х 88 днів = 43119,98 грн) (абз.1 стр 15 позовної заяви, а.с. 9).
Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року (далі - Договір факторингу) встановив, що 26 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до п.1.1. якого ТОВ «Українські фінансові операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, строк виконання якої настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників ТОВ «Лінеура Україна».
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору (а.с.21-25).
Факт оплати ТОВ «Українські фінансові операції» ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із дослідженої у судовому засіданні платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1 від 02.08.2024, відповідно до якої ТОВ «Українські фінансові операції» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» 1 671 256,73 грн плати за укладення договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 (а.с.29).
Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024 судом встановлено, що ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 143763,64 грн, з яких: 24499,99 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, та 119263,65 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.58).
Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).
Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним позики на підставі договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024.
Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Т011.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею у кредит від ТОВ «Лінеура Україна» грошових коштів у сумі 24500 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.2 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_2 . Ба більше, із розрахунку заборгованості суд встановив, що відповідач частково погасила як тіло кредиту, так і відсотки за користування ним, сплативши ТОВ «Лінеура Україна» 2744,01 грн, що мало місце 24.11.2023.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «Лінеура Україна», так і його правонаступнику ТОВ «Українські фінансові операції», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача 24999,99 грн (з врахуванням сплаченої відповідачем суми 0,01 грн) в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 119263,65 грн (тобто, за період часу з 28.10.2023 до 26.07.2024) суд зазначає наступне.
Зі змісту п.1.3, 1.4, 1.4.1.,1.4.2, 1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.6, 1.6.1, 1.6.2 Кредитного договору суд встановив, що строк кредиту - 360 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 2,0% в день, що застосовується у межах строку кредиту; знижена процентна ставка - 0,40% в день, що застосовується, якщо споживач до 26.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 32646,25%; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 9411,10%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 200900 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 189140 грн.
Також, суд встановив, що саме 26.07.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» був укладений договір факторингу №26/07/2024.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом (за період часу з 28.10.2023 до 26.07.2024), керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.
Суд, проаналізувавши п.1.4.2 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили, якщо клієнт до 26.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів (2744 грн, а.с. 56), то у такому випадку розмір процентів, що повинен сплачувати клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати (тобто, до 26.11.2023 включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою (тобто, 0,40%/день - п.1.4.2 Кредитного договору). Водночас, після 26.11.2023 до умов Кредитного договору, протягом усього наступного періоду кредитування (тобто, з 27.11.2023 до 21.10.2024), застосовується стандартна процентна ставка (тобто, 2,0% - п.1.4.1 Кредитного договору), що узгоджується із графіком платежів, що сторонами Кредитного договору укладений без зауважень (а.с.56).
Таким чином, розмір відсотків за період кредитування (з 28.10.2023 до 26.07.2024, тобто до часу укладення договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024), з урахуванням сплати відповідачем 24.11.2023 першого обумовленого платежу в розмірі 2744,01 грн (п.1.4.2 Кредитного договору) є таким:
1)за період із 18.10.2023 до 24.11.2023 включно - 2744 грн: 24500 грн х 0,004 = 98 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 98 грн х 28 днів (кількість днів між 18.10. та 24.11.2023) = 2744 грн, що узгоджується із даними графіку платежів як додатку №1 до Кредитного договору та розрахунком заборгованості, станом на 26.07.2024 (а.с.56, 84-89);
2)за період із 27.11.2023 до 26.07.2024 включно - 121500 грн; 24999,99 грн х 0,02 = 500 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 500 грн х 243 днів (кількість днів між 27.11.2023 та 26.07.2024) = 121500 грн. Водночас, згідно даних розрахунку заборгованості станом на 26.07.2024 (а.с.84-89), первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» нараховано відсотки за користування кредитом за період із 25 до 26.11.2023 у розмірі по 98 грн/день, тобто по зниженій процентній ставці, а також за період з 27.11 до 04.12.2023 - по 490 грн/день, а з 05.12.2023 до 26.07.2024 - по 489,99 грн.
Суд, керуючись принципом диспозитивності, зважаючи на ту обставину, що відсотки за користування кредитом, що розраховані судом на підставі положень п.1.4.2 Кредитного договору за період з 18.10.2023 до 26.07.2024 є більшими (124 244 грн), аніж відсотки, що розраховані первісним кредитором за той же період часу і позивачем пред'явлені до стягнення у судовому порядку (119263,65 грн з врахуванням сплачених відповідачем 2744 грн в рахунок погашення відсотків за Кредитним договором), тому позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача 119263,65 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками первісному кредитору ТОВ «Лінеура Україна» за період з 18.10.2023 до 26.07.2024, право вимоги щодо яких перейшло до позивача на підставі договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.
Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми іншого розміру сплачених нею коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
Що стосується позовної вимоги про стягнення розміру заборгованості за відсотками в сумі 43119,98 грн (тобто, за період часу з 27.07.2024 до 21.10.2024) суд вказує про таке.
Як уже суд зазначав вище у судовому рішенні, з аналізу п.1.4.2 Кредитного договору, суд дійшов висновку, що його сторони обумовили, якщо клієнт до 26.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не меншій першого платежу, визначеного в графіку платежів (2744 грн, а.с. 56), то у такому випадку розмір процентів, що повинен сплачувати клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати (тобто, до 26.11.2023 включно), буде перераховано за зниженою процентною ставкою (тобто, 0,40%/день - п.1.4.2 Кредитного договору). Водночас, після 26.11.2023 до умов Кредитного договору, протягом усього наступного періоду кредитування (тобто, з 27.11.2023 до 21.10.2024), застосовується стандартна процентна ставка (тобто, 2,0% - п.1.4.1 Кредитного договору), що узгоджується із графіком платежів, що сторонами Кредитного договору укладений без зауважень (а.с.56).
Також, згідно п.1.1 договору факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року, що укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції», останнє як новий кредитор відповідача ОСОБА_1 отримало право грошової вимоги як щодо тієї, строк виконання якої настав, так і щодо тієї, що виникне у майбутньому.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки, станом на день укладення договору факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року, строк Кредитного договору не закінчився (діє до 21.10.2024), а до позивача як нового кредитора відповідача ОСОБА_1 перейшло право грошової вимоги за Кредитним договором, що виникне в майбутньому, тобто після укладення договору факторингу (тобто після 26.07.2024), то позивач має право на нарахування та стягнення розміру процентів, розрахованих згідно п.1.4.2 Кредитного договору, до закінчення строку його дії, тобто до 21.10.2024.
У зв' язку із цим, суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування відсотків, а відповідно і на їх стягнення у разі не сплати, за період часу, починаючи із 27.07.2024 до 21.10.2024 включно.
Так, за період із 27.07.2024 до 21.10.2024 включно розмір відсотків, що підлягали нарахуванню позивачем на підставі п.1.4.2 Кредитного договору є таким:
24999,99 грн (сума непогашеного тіла кредиту) х 0,02 (процентна ставка після 26.11.2023, п.1.4.2 Кредитного договору) = 500 грн (розмір відсотків за 1 день користування кредитом); 500 грн х 87 днів (кількість днів між 27.07.2024 та 21.10.2024) = 43500 грн. Водночас, згідно даних розрахунку заборгованості за означений період у часі, що здійснений позивачем у мотивувальній частині позовної зави (абз.1 стр.15 позовної заяви, а.с. 9), розмір відсотків за користування кредитом за період із 27.07.2024 до 22.10.2024 (з розрахунку 88 днів) складає 43119,98 грн, що є меншим розміром, аніж розрахований судом на підставі п.1.4.2 Кредитного договору.
Суд, керуючись принципом диспозитивності, зважаючи на ту обставину, що відсотки за користування кредитом, що розраховані судом на підставі положень п.1.4.2 Кредитного договору за період з 27.07.2024 до 21.10.2024 є більшими (43500 грн), аніж відсотки, що розраховані позивачем і пред'явлені до стягнення у судовому порядку (43119,98 грн), тому позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача 43119,98 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період з 27.07.2024 до 21.10.2024 (оскільки саме 21 жовтня, а не 22 жовтня 2024 року закінчується 360-денний строк дії Кредитного договору - п.1.3 Кредитного договору), право вимоги щодо яких перейшло до позивача на підставі договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.
Водночас, суд, визначаючи загальну суму заборгованості за Кредитним договором, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, керується нормою ч.1 ст.13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається із п.3 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 186883,62 грн, що відповідає ціні позову, що зазначена у вступній частині позовної заяви. Водночас, означена сума боргу позивачем визначена та складається із: 24999,99 грн - боргу за тілом кредиту, 119263,65 грн - заборгованості за відсотками за період з 28.10.2023 до 26.07.2024, та 43119,98 грн - заборгованості за відсотками за період з 27.07.2024 до 21.10.2024.
Проте, якщо додати усі складові сукупного боргу, що відповідає ціні позову, то сума боргу за Кредитним договором має становити 187 383,62 грн, що на 500 грн менше, аніж ціна позову та розмір сукупної позовної вимоги згідно п.3 прохальної частини позовної заяви.
Тому суд, керуючись ч.1 ст.13 ЦПК України, дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача сукупного розміру боргу за Кредитним договором в сумі 186883,62 грн, оскільки суд не має процесуального права виходити за межі заявлених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із дослідженої платіжної інструкції кредитового переказу коштів №553 від 20.12.2024 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422,40 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/10120/24, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідухом Є.О. (а.с.38-39); 2) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017 (а.с.40); 3) акту приймання-передачі наданих послуг №4092698 від 11.12.2024 до договору про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с.57); 4) детального опису робіт №4092698 від 11.12.2024 (а.с.71).
У зв'язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Дідухом Є.О. у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.
Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначаючи розмір вартості наданих правових послуг суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», а справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з'явилися, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Українські фінансові операції» адвокатом Дідух Є. О. в даній справі зводилося до складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів.
У зв'язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 6000 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (підготовка та направлення адвокатського запиту до АТ КБ «Приватбанк», підготовка клопотання до суду про витребування доказів та підготовка позовної заяви без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4092698 від 28.10.2023 в розмірі 186 883 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 62 (шістдесят дві) копійки, з яких: 24999 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок - заборгованість за основним боргом (сумою кредиту), 119 263 (сто дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) гривні 65 (шістдесят п'ять) копійок - заборгованість за відсотками нарахованими первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» - за період з 28.10.2023 до 26.07.2024, та 43119 (сорок три тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 98 (дев'яносто вісім) копійок - відсотки нараховані новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - за період з 27.07.2024 до 21.10.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 (сорок) копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 6000 (шість тисяч) гривень - витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне заочне рішення складене 05 березня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ: 40966896, місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий: О. В. Петренко