Справа № 630/219/25
Провадження № 2-н/630/36/25
05 березня 2025 року м.Люботин
Суддя Люботинського міського суду Харківської області Зінченко О.В., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину,
встановив:
Заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь заявника на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду та до повноліття дитини.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
При цьому, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч. 1-3 ст. 181 СК України).
Таким чином, визначальним для можливості звернення одним із батьків до суду із вимогою про стягнення з другого з батьків аліментів на утримання дитини є той факт, що дитина фактично проживає, а не тільки зареєстрована, із тим, хто звертається до суду, тобто перебуває на його утриманні та вихованні.
Стаття 163 ЦПК України передбачає обов'язок особи, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу, як зазначити в самій заяві перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, так і безпосередньо додати до заяви документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
На підтвердження факту спільного проживання заявника ОСОБА_1 із дитиною, ним надано витяг з реєстру територіальної громади № 2025/001991678 від 11.02.2025, згідно якого зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_1 .
Дана адреса збігається із адресою місця проживання заявника, яку останній зазначив в заяві.
Разом із тим, факт реєстрації дитини за певною адресою не підтверджує фактичного її там проживання, особливо враховуючи той факт, що батьки проживають окремо один від одного.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що заявником не підтверджений факт проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним та, відповідно до не доведено наявності у нього права грошової вимоги, за якою ним подано заяву про видачу судового наказу.
Таким чином, суддя дійшов висновку, що у видачі судового наказу належить відмовити.
Керуючись ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину.
Роз'яснити заявнику його право звернутись до суду повторного з такою самою заявою після усунення її недоліків, або право на звернення до суду з тими самими вимогами в порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 261 Цивільного процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяО.В. Зінченко