Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1002/24
Провадження № 1-кп/376/115/2025
"27" лютого 2025 р. Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквири Київської області матеріали кримінального провадження № 12024111260000011 від 11.01.2024 за обвинуваченням
- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Київ, громадянки України, з загальною середньою освітою, неодруженої, непрацюючої, інваліда ІІІ групи, зареєстрованої та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,-
встановив:
ОСОБА_7 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до своєї матері ОСОБА_9 , що призвело до моральних страждань останньої.
В результаті вчинення систематичного домашнього насильства з боку ОСОБА_7 відносно матері ОСОБА_9 , у неї виникли зміни в психоемоційному стані у вигляді лабільності емоційних переживань, накопиченні емоційних переживань образливості, приниженої гідності та розгубленності почуттів, які перешкоджають її соціальному функціонуванню як особистості, що призвело до виникнення у потерпілої психологічних (моральних) страждань.
Так, в період часу з 19.40год. 18.09.2023 по 18.00год. 20.01.2024 ОСОБА_7 , знаходячись за за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювалась нецензурною лайкою та словесними образами відносно своєї матері ОСОБА_9 , спричинивши їй психологічні страждання та погіршив якість життя.
Зокрема, 18.09.2023 близько 19.40год. ОСОБА_7 , знаходячись за вищевказаною адресою, вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_9 , що виразилось в висловлюванні нецензурною лайкою в бік останньої.
Постановою Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2023 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення.
26.12.2023 о 08.00 год. ОСОБА_7 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , висловлювався нецензурною лайкою відносно ОСОБА_9 , погрожувала їй фізичною розправою, розкидала речі, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру повторно.
Постановою Сквирського районного суду Київської області від 09.01.2024 ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення.
20.01.2024 близько 18.00 год. ОСОБА_7 , знаходячись за за адресою: АДРЕСА_1 , ображала нецензурною лайкою матір ОСОБА_9 , висловлюючи образи, принижувала її честь та гідність, застосувавши моральне насильство, чим спричинила їй психологічні страждання.
Таким чином, своїми протиправними діями, які виразилися в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винна перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 винною себе не визнала та пояснила, що разом з нею в квартирі проживають дві сторонні особи, які зачіпають її і сваряться з нею. Стверджує, що ніякого психологічного насилля відносно ОСОБА_9 не вчиняє, при цьому не заперечувала, що іноді між ними бувають конфлікти.
Не зважаючи на те, що обвинувачена не визнає себе винною, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, вона, її чоловік ОСОБА_10 та донька ОСОБА_7 , яку вони вдочерили, проживають спільно в одній квартирі. ОСОБА_7 не признає ні її, ні чоловіка як батьків, не дає їм життя, оскільки постійно ображає, висловлюється нецензурною лайкою на їх адресу, зневажає та ганьбить. Зазначила, що ОСОБА_7 зловживає алкогольними напоями та ніде не працює, і коли в неї запої, вона взагалі не спить, так як донька поводиться неадекватно- кричить, погрожує, виганяє з квартири. Останні два роки ОСОБА_7 особливо агресивна, усі словесні конфлікти вчиняє першою при цьому переважно у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим стала викликати поліцію. ОСОБА_7 неодноразово погрожувала та кидалась важкими предметами. Потерпіла боїться доньки, вважає подальше спільне життя неможливим. 20.01.2024 ОСОБА_7 упродовж усього дня принижувала та обзивала її нецензурними словами, кричала та погрожувала, що вижене її з квартири, у зв'язку з чим вона викликала поліцію та написала заяву про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, оскільки не може витримувати її постійні приниження та психологічне знущання. Внаслідок дій її доньки у неї погіршилось здоров'я, постійно перебуває у схвильованому стані.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що він являється батьком обвинуваченої, яка негідно поводиться з ним та ОСОБА_9 - постійно вживає алкогольні напої, ображає їх, лається, виганяє їх з квартири. Дружина ОСОБА_9 дуже важко переносить таку поведінку доньки, підвищується тиск, морально пригнічена, виснажена фізично.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 її сусіди. Остання зловживає алкогольними напоями. Перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння нецензурно висловлюється у бік батьків. Проживає з сусідами через стінку і часто чує скандали, стук. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 скаржаться всім сусідам на обвинувачену, яка не дає їм спокійного життя.
Крім показань потерпілої, свідків вина обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, підтверджується також наступними доказами:
- заявою ОСОБА_9 від 08.02.2024 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , яка систематично вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру;
- характеристиками на ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з яких вбачається, що останні зареєстровані та проживають за однією адресою: АДРЕСА_1 .;
- постановами Сквирського районного суду Київської області від 14.11.2023 у справі №376/2917/23, від 09.01.2024 за №376/28/24, від 11.03.2024 за №376/676/24 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ч.2 ст. 173-2 КУпАП та накладення адміністративних стягнень;
-висновком судово-психіатричного експерта №52 від 17.01.2024, відповідно до якого ОСОБА_9 за своїм психологічним станом в період скоєння відносно неї інкримінованих дій могла правильно розуміти їх характер та значення; домашнє насильство з боку ОСОБА_7 відносно ОСОБА_9 призвело до виникнення негативних змін у її психоемоційному стані у вигляді лабільності емоційних переживань, накопичення емоційних переживань образливості, приниженої гідності та розгубленості почуттів, які перешкоджають її соціальному функціонуванню; домашнє насильство з боку ОСОБА_7 відносно ОСОБА_9 спричинило їй психологічні ( моральні) страждання; схильність до фантазування та до навіювання, які могли б здійснити суттєвий вплив на характер показів ОСОБА_9 їй не притаманні;
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв.
Оцінюючи вищевказані досліджені судом докази у кримінальному провадженні, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатніми та взаємозв'язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.
Суд критично відноситься до показів обвинуваченої ОСОБА_7 з приводу того, що вона домашнього насильства не вчиняла відносно своєї матері, будь-яких дій психологічного тиску та висловлювання образливих слів не висловлювала. Суд розцінює вказані показання як непереконливі та не бере їх до уваги, оскільки вони суперечать дослідженим у судовому засіданні доказам.
Так, покази потерпілої ОСОБА_9 повністю узгоджуються з письмовими доказами та показами свідків, а тому суд приходить до висновку, що вони є достовірними, оскільки в них викладені лише ті факти, які особа сприймала особисто, і підстав сумніватися в їх правдивості судом не встановлено.
Таким чином, показання потерпілої ОСОБА_9 , як в цілому, так і в окремих деталях, узгоджуються з іншими доказами у справі, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.
Аналізуючи дані покази, суд приходить до висновку, що дії потерпілої ОСОБА_9 та її поведінка в даному конфлікті не свідчить про те, що вона якимось чином провокувала обвинувачену ОСОБА_7 , щоб змушувало б останню вчиняти дії домашнього насильства тобто умисно систематично вчиненні психологічного насильства щодо матері, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої.
Отже, установлені судом фактичні обставини свідчать про те, що дії ОСОБА_7 носили активний характер, були протиправними, між цими діями та їх наслідками у вигляді заподіяння потерпілій психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя, існував прямий причинний зв'язок. Зазначені психологічні розлади у вигляді лабільності емоційних переживань, психологічної втоми, відчуття приниженої гідності та розгубленості почуттів, які перешкоджають її соціальному функціонуванню як особистості.
Особі, яка вчинила кримінально каране діяння, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно із ст.66 КК України обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Згідно із ст.67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченої суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану; вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.».
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
При вивченні особи обвинуваченої ОСОБА_7 встановлено, що вона не судима, неодружена, на утримані малолітніх дітей та інвалідів немає, офіційно не працює, є інвалідом ІІІ групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується з негативної сторони, допускає порушення громадського порядку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до вчинення даного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 раніше неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері.
Належних висновків ОСОБА_7 для себе не зробила і продовжила вчиняти насильство до близької їй людини, зокрема після 20.01.2024 також неодноразово вчиняла домашнє насильство психологічного характеру. (Постанова Сквирського районного суду Київської області від 24.07.2024 за №376/1986/24)
Наведене свідчить про стійке не бажання обвинуваченої ОСОБА_7 ставати на шлях виправлення. Відсутність в останньої критичної оцінки своєї злочинної поведінки, не усвідомлення нею суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та не бажання виправляти ситуацію вказує на суспільну небезпеку обвинуваченої.
Суд врахував тривалу протиправну діяльності ОСОБА_7 , відсутність у неї стримуючих факторів при вчиненні правопорушень.
Таким чином, призначаючи вид і міру покарання для обвинуваченої ОСОБА_7 , суд враховує те, що вона вчинила нетяжкий злочини, відповідно до ст. 12 КК України. З урахуванням правової позиції прокурора, думки потерпілої, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, з цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченій покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах, передбачене ст. 126-1 КК України.
Відповідно до частини першої статті 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників.
Таким чином, призначення покарання у виді обмеження волі без звільнення від відбування покарання з випробуванням не є перешкодою для застосування обмежувальних заходів, а законом про кримінальну відповідальність встановлені виняткові випадки за наявності яких судом такі заходи можуть не застосовуватися.
Згідно ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.
Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.
Таким чином, відповідно до ст. 91-1 КК України, зважаючи на позицію потерпілої, кількість випадків домашнього насильства, суд вважає за доцільне застосувати обмежувальні заходи засудженій ОСОБА_7 , а саме відповідно п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України направити засуджену для проходження програми для кривдників.
Суд вважає, що дана міра покарання відносно обвинуваченої є достатньою для виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Згідно до ч.1, 2 ст.58 КВК України строк покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженої на облік у виправному центрі.
Строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання сплинув, інший запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_7 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не було заявлено.
Речові докази та процесуальні витрати по кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371,373,374КПК України суд,-
ухвалив:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити їй покарання у виді 1 року обмеження волі.
Початок строку відбуття покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Покласти на засуджену ОСОБА_7 обов'язок, передбачений п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України, у вигляді покладення на неї обов'язку пройти програму для кривдників строком на 3 місяці.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Апеляція на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в Сквирському районному суді Київської області.
Суддя ОСОБА_1