Справа № 375/1966/24
Провадження № 3/375/60/25
05 березня 2025 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Смик М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції у Київській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП,
за участі ОСОБА_1 , адвоката Заліського Ю.С., працівників патрульної поліції Дем'янова В.В., Дишлюка А.М.,
Відповідно до протоколу серії ААД № 562775 від 2 листопада 2024 року - 2 листопада 2024 року о 20 год 33 хв на вул. Заводській, 145 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме Honda Dio, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою співробітників поліції, які оформили у зв'язку з цим протокол про адміністративне правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року № 1306, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 КУпАП.
Так, частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
За змістом статті 130 КУпАП відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції також тягне адміністративну відповідальність за цією статтею.
Подія та склад адміністративного правопорушення та наявність вини у діях ОСОБА_1 доводяться поданими уповноваженим органом матеріалами, де міститься:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 562775 від 2 листопада 2024 року, складений відносно ОСОБА_1 за порушення частини 1 статті 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (надалі по тексту - Інструкція №1395) та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 6 листопада 2015 року № 1376;
- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських (вміщені на лазерний компакт-диск), де зафільмовано подію, у зв'язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП, що були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп'ютері в залі судового засідання;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2 листопада 2024 року;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 2 листопада 2024 року;
- розписка про відсторонення від керування транспортними засобами від 2 листопада 2024 року;
- рапорт поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області від 2 листопада 2024 року.
Наявними матеріалами також підтверджується, що при складанні протоколу ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності відбудеться у Рокитнянському районного суді Київської області.
Також протокол містить відмітку про те, що ОСОБА_1 від надання пояснень відмовився та відмовився від отримання копії протоколу.
Для належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, розгляд справи призначено судом на 17 грудня 2024 року о 10 год 30 хв.
16 грудня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Заліський Б.С. подав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю.
Розгляд справи відкладено до 26 грудня 2024 року 12 год 30 хв.
26 грудня 2024 року від адвоката Заліського Б.С. надійшла заява про відкладення розгляду справи, мотивована перебуванням адвоката в іншій справі у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області.
26 грудня 2024 року судове засідання було відкладено на 30 січня 2025 року з метою недопущення порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист. 30 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 4 лютого 2025 року.
23 січня 2025 року адвокат Заліський Б.С. подав до суду клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати від батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області копію протоколу складеного відносно ОСОБА_1 , а 4 лютого 2025 року адвокат Заліський Б.С. подав до суду заяву про відкликання клопотання про витребування доказів.
4 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Заліський Б.С. подав клопотання про закриття провадження у справі, в якому послався на частину 1 статті 247 КУпАП, зауважив про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Зокрема, посилався на те, що з відеозапису, який міститься в матеріалах справи як доказ вчинення адміністративного правопорушення, не вбачається процедури складання саме протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 серії ААД № 562775 від 2 листопада 2024 року. При цьому в протоколі вказано про застосування двох БК Моторола.
Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 не містить двох свідків, проте в ньому зазначено, що застосовується відеозапис на бодікамери. При цьому відеозапис складання саме цього протоколу в матеріалах справи відсутній, має місце відеозапис складання іншого протоколу.
Таким чином, адвокат Заліський Б.С. вважає, що в даному випадку порушено частину 2 статті 266 КУпАП, а саме в матеріалах справи відсутній відеозапис складання протоколу ААД №562775 від 2 листопада 2024 року; свідки (вразі відсутності відеозапису) також відсутні, тому в силу частини 5 статті 266 КУпАП огляд зафіксований даним протоколом вважається недійсним.
Адвокат Заліський Б.С. 4 лютого 2025 року в судове засідання не з'явився.
4 лютого 2025 року під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 надав усні пояснення та зазначив, що 2 листопада 2024 року він виїхав до магазину та його зупинили патрульні поліцейські. Під час розмови поліцейські вимагали від нього пред'явити посвідчення водія та назвати прізвище, ім'я та по батькові. Оскільки він не хотів, щоб у нього в майбутньому були проблеми він назвав інше прізвище, ім'я та по батькові, а саме ОСОБА_2 . У подальшому працівники патрульної поліції склали протокол віднсоно особи, якою він назвався, а саме ОСОБА_2 , про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП. Через декілька годин до нього до додому приїхали працівники патрульної поліції і почали складати протокол відносно нього за частиною 1 статті 130 КУпАП, однак він до них не вийшов.
Судом було відтворено відеозаписи, які містяться на компакт-диску з нагрудної камери працівників патрульної поліції.
На уточнюючі запитання суду (судді) «На відеозаписи Ви?» - ОСОБА_1 підтвердив, що на відеозаписах саме він.
У судовому засіданні оголошено перерву до 11 лютого 2025 року для виклику до суду працівників патрульної поліції, які оформлювати протоколи та складали екіпаж патрульного авто, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
10 лютого 2025 року адвокат Заліський Б.С. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
11 лютого 2025 року ОСОБА_1 та адвокат Заліський Б.С. у судове засідання не з'явилися.
Працівники патрульної поліції - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прибули 11 лютого 2025 року у судове засідання.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали усні пояснення, зокрема, вказали на те, що 2 листопада 2024 року вони складали екіпаж патрульного авто та здійснювали вільне патрулювання в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області. Під час вільного патрулювання їм на зустріч рухався мопед Honda Dio, водій якого рухався з порушенням Правил дорожнього руху, а саме без мотошолому та без номерного знаку. Зупинивши даний транспортний засіб Honda Dio, водій представився як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документів, які засвідчують особу при собі не мав. Перевіривши за наявними базами ними було з'ясовано, що дійсно така людина є. Під час розмови з водієм у водія було виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Водієві неодноразово було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте останній категорично відмовився від проходження огляду. Стосовно водія було складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП та винесено постанову за частиною 2 статті 126 КУпАП.
В подальшому перевіряючи громадянина ОСОБА_2 по всім наявним базам, був встановлений його номер телефону, зателефонувавши за номером телефону, слухавку підняв громадянин ОСОБА_2 та на прохання винести документи, які засвідчують особу ОСОБА_2 погодився. Приїхавши до громадянина ОСОБА_2 вони виявили іншу людину, яка не причетна до адміністративного правопорушення. Опитавши його та показавши фото порушника, ОСОБА_2 впізнав особу, яка була на фото та назвав його персональні дані. Ним виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає на АДРЕСА_1 . Під'їхавши за вказаною адресою до них вийшов ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 було повідомлено про те, що відносно нього будуть складені матеріали за частиною 2 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП.
На уточнюючі запитання суду (судді) «На відеозаписи ОСОБА_1 .?» - працівники патрульної поліції підтвердили, що на відеозаписах ОСОБА_1 , який представився ОСОБА_2 під час складання адміністративного протоколу.
11 лютого 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву для виклику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника до 5 березня 2025 року.
5 березня 2025 року адвокат ОСОБА_5 прибули у судове засідання.
У судовому засіданні адвокат Заліський Б.С. оголосив додаткове клопотання про закриття провадження у справі, в якому просив закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі пунку 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зміст клопотання аналогічний змісту клопотання від 4 лютого 2025 року. Крім того, адвокат вказував на те, що ОСОБА_1 після переглянутого відеозапису, що міститься в матеріалах справи, не ідентифікує себе, як особа, яка зображена на відео.
Суд (суддя) проаналізував фактичні обставини за наслідками дослідження матеріалів справи, вивчення пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, працівників патрульної поліції, переглянув в залі судового засідання на робочому комп'ютері відеозаписи з нагрудної камери співробітників поліції.
За наслідками дослідження відеозаписів, що приєднані до протоколу про адміністративне правопорушення суд (суддя) встановив, що 2 листопада 2024 року о 20 год 33 хв на вул. Заводській, 145 в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме Honda Dio, без номерного знаку. Патрульні поліцейські зупинили водія ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху (керування без мотошолому та без номерного знаку). Під час розмови з водієм ОСОБА_1 поліцейські неодноразово вимагали від останнього пред'явити посвідчення водія та назвати прізвище, ім'я та по батькові. ОСОБА_1 достатньо тривалий час не називав прізвище, ім'я та по батьковій та неодноразово повторював, що він не має при собі будь-яких документів, які засвідчують його особу. Через деякий проміжок часу ОСОБА_1 на неодноразову вимогу поліцейського назвав прізвище, ім'я та по батькові іншої особи - ОСОБА_2 . У подальшому встановивши наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, патрульний поліцейський вказав водієві на необхідність проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу (газоаналізатора), на що водій позитивної відповіді на не надав; водію роз'яснили можливість проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або ж у спеціалізованому медичному закладі. Оскільки водій не виявив жодних активних дій та не згодився на виконання законних вказівок працівників поліції, не вжив жодних дієвих заходів, які б свідчили про його волевиявлення до виконання обов'язку пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, його поведінку було правомірно та обґрунтовано оцінено як ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
На переконання суду (судді) вказівки адвоката Заліського Б.С. на те, що з відеозапису, який міститься в матеріалах справи як доказ вчинення адміністративного правопорушення, не вбачається процедури складання саме протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 серії ААД № 562775 від 2 листопада 2024 року, спрямовані адвокатом виключно на уникнення адміністративної відповідальності.
Під час розгляд справи судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а саме Honda Dio, без номерного знаку; на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія не відреагував та з метою уникнення адміністративної відповідальності назвав прізвище, ім'я та по батьковій іншої особи.
Досліджений відеозапис не викликає жодних обґрунтованих сумнів у тому, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, а саме Honda Dio, без номерного знаку. Відеозапис щодо події є повний та безперервний.
Відтак, відхиляються заперечення в частині зауважень до відеозапису, який здійснювався, а тому залучення свідків чи понятих не повинно було здійснюватися.
Також судом враховується, що ОСОБА_1 як особа, яка отримувала посвідчення водія, є таким, що проходив підготовку в автошколі задля його отримання, де одним з основних напрямків підготовки, як і під час здачі іспитів на право керування транспортним засобами, є знання Правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу.
Відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс), дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху встановлює обов'язок водія пройти огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського.
Більше того, в умовах дії воєнного стану на працівників правоохоронних органів покладаються завищені вимоги щодо виявлення правопорушень та попередження вчинення нових, а тому будь-яку вимогу про зупинку транспортного засобу та перевірку документів водія, установлення його особи не слід розцінювати незаконною.
Жодних обґрунтованих сумнівів у тому, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 не виникає, адже це чітко видно на відеозаписах.
Натомість останній тривалий проміжок часу не називав поліцейськім свого імені, прізвища, не надавав на законну вимогу документи для встановлення особи, нехтував вимогами працівників поліції.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до статті 17 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Щодо можливо непроаналізованих заперечень захисника Сьомки В.А. суд (суддя) зазначає наступне: Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
Адміністративним правопорушенням (проступком) частина 1 статті 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до статті245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Таким чином, судом (суддею) не було встановлено підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, та, відповідно - для закриття провадження у справі.
Оскільки ОСОБА_1 визнається винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до нього застосовується передбачене законодавством адміністративне стягнення у межах санкції відповідної частини статті 130 КУпАП та з урахуванням загальних правил накладення стягнення.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність не встановлено.
У порядку статті 40-1 КУпАП, статті 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню судовий збір (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025).
Керуючись статтями 23, 33-35, 40-1, 130, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Стягувачем за цією постановою державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до частин 1-3 статті 307 КУпАП, якими встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статті 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу (п'ятнадцять днів з дня вручення постанови), постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Марина СМИК