28.02.2025 Єдиний унікальний № 371/1821/24 провадження № 2-а/371/13/25
Миронівський районний суд Київської області
ЄУН 371/1821/24
Провадження № 2-а /371/13/25
28 лютого 2025 року м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Поліщука А.С.,
при секретарі Овчаренко В.С.,
розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
До Миронівського районного суду Київської області із вищевказаним позовом звернувся представник позивача, в якому просив постанову про накладення адміністративного стягнення №1708/3 від 25 жовтня 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпрАП скасувати, а провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позов обґрунтовано тим, що позивачем притягнуто відповідача до адміністратив відповідальності без підставно, оскільки він адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не вчиняв, оскільки до 19 травня 2024 року не існувало цієї норми матеріального права.
Відповідач 02 січня 2025 року отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, проте відзиву на позов не надав.
Заслухавши вступні слова представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 станом на 01 липня 2024 року не перебував на військовому обліку, військово-облікових документів не отримував, своїх військово-облікових даних не оновлював, зокрема і у зв'язку із досягненням 27 річного віку, в зв'язку із чим станом на 01 липня 2024 року не мав військово-облікового документу.
Надана позивачем копія відомостей з Резерв+ щодо результатів оновлення даних, містить відомості «не на обліку», що також підтверджує не звернення позивача з питання оформлення військово-облікового документу, постановки на облік та оновлення даних.
Отже, ОСОБА_1 принаймні до 17 липня 2024 року (дата коли закінчувався 60-денний строк для уточнення даних для всіх військовозобов'язаних в Україні, під час якого військовозобов'язаних не притягали до відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію) мав можливість самостійно звернутись до ІНФОРМАЦІЯ_1 за отриманням військово-облікового документу, але з неповажних причин цього не зробив.
Надані позивачем докази (а.с. 16) свідчать про те, що 01 липня 2024 року він уточнив свої персональні дані через електронний додаток «Резерв+».
Водночас наданий скрін-шот із мобільного застосунку «Резерв+» містить повідомлення, відповідно до якого дані ОСОБА_1 «потребують уточнення», категорія обліку «не на обліку», а також рекомендацію застосунку «звернутись до ТЦК з місцем реєстрації або постійного проживання для уточнення даних».
Проте навіть після такого повідомлення в застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 тільки 23 жовтня 2024 року (17 липня 2024 року закінчувався 60-денний строк для уточнення даних для всіх військовозобов'язаних в Україні, під час якого військовозобов'язаних не притягали до відповідальності за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
У зв'язку із такою поведінкою 23 жовтня 2024 року старшим лейтенантом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 складено протокол № 259 про адміністративне правопорушення згідно з яким позивача звинувачено у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, зокрема в порушенні правил військового обліку, відсутності військово-облікових документів та не перебуванні на військовому обліку.
Як вбачається із оскаржуваної постанови, 25 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за № 1708/3, якою позивача визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КупАП, зокрема порушення ОСОБА_1 як військовозобов'язаними правил військового обліку, зокрема, передбачених п. 7 Правил військового обліку, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз доказів, які містяться в справі, фактів встановлених під час розгляду справи, та дає суду підстави для висновку, що позивач ОСОБА_1 не оновлював свої дані протягом років, не оформив військово-обліковий документ, чим порушив пп. 10 п. 1 та абз. 3 п. п.10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 та ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Пунктом 1 частини 9 статті 1 вказаного Закону передбачено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно із пунктом 3 частини 9 статті 1 цього ж Закону призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції чинній у 2018 році було передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11квітня 2024 року(набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни дост. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1)військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до пп. 10 та абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, не містять пунту 7.
Тобто, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 в оскаржуваній постанові не вірно зазначено норму Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, яку позивач порушив, проте ця помилка не спростовує факту порушення останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема пп. 10 п. 1 та абзац 3 п. п.10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 та ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Порушення яких в особливий період, у відповідності до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність.
Разом із цим, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Отже, одним із завдань судового контролю під час розгляду адміністративної справи щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень, у даному випадку постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є з'ясування того, чи не було порушено під час його прийняття права позивача на участь у процесі його прийняття.
Частиною 1 ст. 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
У відповідності до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Аналіз змісту положень ст. 268 КУпАП дає підстави для висновку, що справа про адміністративне правопорушення, у тому числі передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у даному випадку ОСОБА_1 . Розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є дані про своєчасне його сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 278 КУпАП посадова особа при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед іншого вирішує питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (п. 3).
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, від 21.03.2019 року у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі №205/7145/16-а.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем як того вимагає норма ст. 268 КУпАП, позивач був повідомлений про розгляд його справи 25 жовтня 2024 року.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Таким чином суд приходить до висновку, що під час розгляду 25 жовтня 2024 року відповідачем справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови було порушено обов'язок відповідача повідомити позивача про час та місце розгляду справи, було порушено обов'язок перевірити чи був позивач належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (п. 3 ст. 278 КУпАП), як наслідок його право на участь в розгляді справи, а також право на захист, гарантовані ст. 268 КУпАП, аналогічно як і одне із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме: вирішення справи в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП) було порушено, що за нормою ст. 7 КУпАП унеможливлює притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як був порушений порядок цього притягнення, передбачений вищезазначеними нормами закону України.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі №05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі №286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі №676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі №465/5145/16-а.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 251, 252, 254-256, 268, 280, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст. ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України,-
1.Позов задовольнити.
2.Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 від 25 жовтня 2024 року № 1708/3, якою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, визнати протиправною та скасувати, закривши провадження в справі про адміністративне правопорушення.
3.Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), сплачений ним судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
4.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
5.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя підпис А.С. Поліщук
Суддя А.С. Поліщук