Справа № 369/12955/24
Провадження № 2/369/3028/25
Іменем України
28.02.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н. С.,
при секретарі Соловюк В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/12955/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за попередніми договорами купівлі-продажу,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що 24 березня 2021 року між Позивачем (далі - Покупець) та Відповідачем (далі - Продавець) через його довірену особу, було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири (далі - Попередній договір). Згідно пункту 1 Попереднього договору, Продавець у строк до 30.08.2021 року зобов'язувався передати у власність Покупця з укладенням договору купівліпродажу, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,2 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,0886 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:004:5064, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Згідно пункту 4 Попереднього договору, на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 6600 доларів США.
Згідно пункту 5 Попереднього договору, Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути Покупцю одержану від нього суму авансу протягом трьох місяців. Всупереч умовам Попереднього договору, Продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30.06.2020 року, так і станом на день подання цієї заяви. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якій має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Крім того, всупереч умовам Попереднього договору Продавцем не повернуто Покупцю одержану від нього суму авансу як протягом одного місяця, так і станом на день подання цієї заяви. При цьому розшукати Продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки останній за місцем реєстрації не перебуває, на зв'язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.
18 червня 2024 року Київський апеляційний суд розглянув справу 369/11520/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа у цій справі) і виніс постанову, якою відмовив у задоволенні позовним вимог у зв'язку з пред'явленням вимог до неналежного відповідача. У постанові суд дійшов наступних висновків, які мають враховуватись при розгляді справи.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь:
6000 доларів США боргу за попереднім договором;
три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, які станом на день подання позову складають 525,41 доларів США;
судові витрати у розмірі 10140,66 гривень, в тому числі 8000 гривень на правничу допомогу та 2140,66 гривень судових зборів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
У судове засідання сторони у справі не з'явилися.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином, просили проводити розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час засідання були повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення, яка задоволенню не підлягає.
Суд враховує, що відповідач ухвалу про відкрияття провадження по справі отримав ще 03 жовтня 2024 року. Письмового відзиву, будь-яких заяв, клопотань до судового засідання не подав. Причини неможливості їх подати суду не повідомив. Представник відповідача також не повідомив неможливості подати відзив, клопотання протягом тривалого часу, прийняття участі в режимі відеоконференції не повідомив. Крім того, суд враховує чисельність та подібність справ до відповідача ОСОБА_2 , які перебували на розгляді в Києво-Святошинському райнному суді Київської області.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про дату та час засідання була повідомлена належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 24 березня 2021 року між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 було укладено попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири.
Відповідно до п.1 Попереднього договору у строк до 30.08.2021 ПРОДАВЕЦЬ ОСОБА_2 зобов'язується передати у власність ПОКУПЦЯ ОСОБА_4 з укладенням договору купівлі-продажу, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 28,2 кв.м., в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,0886 га, кадастровий номер якої - 3222486201:01:004:5064, що знаходиться в АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 3 Попереднього договору ціна продажу складає 13200 доларів США.
Згідно п. 4 Попереднього договору, при його укладенні на підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв грошову суму в розмірі 6600 доларів США.
Відповідно до п. 5 Попереднього договору сторони також домовилися, що у випадку відмови (ухилення) ПРОДАВЦЯ від продажу квартир у строк, передбачений цим договором, або наявної заборони на продаж майна продавцем, або визнання об'єкту будівництва незаконною забудовою, або наявність підстав для визнання забудови як об'єкту будівництва, побудованого з порушенням чинних норм, що не дає можливості ввести його в експлуатацію, ПРОДАВЕЦЬ повинен повернути ПОКУПЦЮ 6600 доларів США протягом трьох місяців
Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони домовилися, що на день укладення ОСНОВНИХ ДОГОВОРІВ квартири не повинні бути продані, заставлені, не перебувати у податковій заставі, у спорі та під забороною (арештом), щодо предмету договору має бути відсутня будь-яка заборгованість з оплати податків, комунальних послуг.
Відповідно до п. 8 Попереднього договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами.
Відповідно до п. 9 Попереднього договору цей договір діє до моменту укладення ОСНОВНОГО ДОГОВОРУ.
Відповідно до п. 10 Попереднього договору зміни та доповнення до цього договору, а також його розірвання оформляється у вигляді окремого договору.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Cтаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 383/2010.
Попередній договір є чинним, відповідачем у судовому порядку вимоги про визнання його недійсним не заявлялися, а відтак, договір підлягає виконанню сторонами і відповідно створює для них відповідні правові наслідки у разі невиконання його положень.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 не було виконано умови попередніх договорів щодо продажу позивачу квартири, у зв'язку з чим було порушено права ОСОБА_1 . За таких обставин, сплачена позивачем за попередніми договорами купівлі-продажу квартир сума коштів у розмірі 6000 доларів США підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Крім того, судом встановлено, що 18 червня 2024 року Київський апеляційний суд розглянув справу 369/11520/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (третя особа у цій справі) і виніс постанову, якою відмовив у задоволенні позовним вимог у зв'язку з пред'явленням вимог до неналежного відповідача. У постанові суд дійшов наступних висновків. Встановлено, що 24 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , було підписано Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, який нотаріально не посвідчено.
У статті 237 ЦК України закріплено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. У справі за позовом сторони, від імені якої договір вчиняв представник, про визнання недійсним договору, належним відповідачем є саме сторона оспорюваного договору, а не представник. /Постанова КЦС ВС від 30 липня 2020 року у справа No 664/1893/17 (провадження No 61-329св19)/.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відповідачем є та процесуальна особа, яка на думку позивача, своєю діяльністю (діями або бездіяльністю) порушила його права та до якої позивач направляє свої позовні вимоги (свій позов) звернувшись при цьому до органу суду. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Фактично, у даній справі, позивач, пред'являючи позов до ОСОБА_2 як сторони правочину, а потім, замінюючи його на повіреного ОСОБА_3 , пред'явив позов до неналежного відповідача у справі, суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, допустив заміну відповідача у справі /а.с.155/ ухваливши рішення про стягнення коштів з повіреного, а не сторони договору, чим порушив норми матеріального права. Зважаючи на викладені обставини справи, пред'явлення позову до неналежного відповідача, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Тому при розгляді цієї справи суд також враховує висновок, викладений у постанові від 18 червня 2024 року Київського апеляційного суду у справі 369/11520/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 . У ній суд дійшов висновку, що належним відповідачем за позовом позивача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за невиконаним попереднім договором купівлі-продажу квартири має бути саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 .
Суд також вважає за необхідне зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
Разом з тим, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Що стосується стягнення з відповідача 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 висловив правову позицію та зазначив, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до п. 1 попереднього договору продавець (відповідач) у строк до 30 серпня 2021 року зобов'язувався передати у власність Покупцеві (позивачеві) з укладенням договорів купівлі-продажу квартиру, а відповідно до п. 5 попереднього договору сторони домовилися про повернення Продавцем Покупцеві авансу протягом трьох місяців у випадку відмови (ухилення) Продавця від продажу квартир.
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 01 грудня 2021 року.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовими та містять зобов'язальний характер, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних з моменту прострочення зобов'язання (01.12.2021 року) по дату ухвалення судового рішення у справі.
Три відсотки розраховується за формулою:
[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів].
Таким чином, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 01 грудня 2021 року по 28 лютого 2025 року складає 584,38 доларів США.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2140,66 гривень, які підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 526, 533-535, 529, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) доларів США боргу за попереднім договором, три відсотки річних у розмірі 584,38 (п'ятсот вісімдесят чотири долари 38 центів) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2140,66 грн (дві тисячі сто сорок гривень 66 копійок).
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_5 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ