Справа № 359/3470/24
Провадження № 2-др/359/58/2024
09 жовтня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.
за участі секретаря судового засідання - Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області клопотання ОСОБА_1 , подану представником Усенко Миколою Миколайовичем про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики -
03 липня 2024 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Усенко М.М. про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 гривень ( а. с. 33-34).
Ухвалою від 03 вересня 2024 року заяву призначено до судового розгляду ( а. с. 41-42).
У призначене судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином, причина неявки відповідача та його представника не відома.
Представник заявника та заявник також не з'явились, 01.10.2024 від представника позивача Усенко М.М. надійшло клопотання, з проханням слухати справу без участі заявника та його представника ( а. с. 56) .
Відповідно до ч. 4 ст. 250 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.
05 квітня 2024 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області представником позивача ОСОБА_1 , адвокатом Усенко М.М. через систему «Електронний суд» було подано позовну заяву про стягнення з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 97550 гривень та судові витрати у справі, в тому числі витрати на правову допомогу ( а. с. 2-4).
Ухвалою від 19 квітня 2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження ( а. с. 13-14).
03 липня 2024 року ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 97550 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 975 гривень 50 копійок ( а. с. 25-28).
Згідно із ч. 1 ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 цієї статті для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Суд враховує, що відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування представником позивача надано копії документів : ордер на надання правничої (правової) допомоги від 05 квітня 2024 року, договір про надання правничої допомоги № 77-ц від 04 квітня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 02 липня 2024 року згідно договору про надання правничої допомоги № 77/ц від 04 квітня 2024 року (а. с. 35-37).
Так, згідно з Актом № 1 приймання-передачі наданих послуг ( виконаних робіт) від 02 липня 2024 року загальна сума виконаних робіт становить 12000 гривень та складається з наступних наданих адвокатом послуг :1) юридична консультація 2 години - 2000 гривень, підготовка позовної заяви та узгодження з клієнтом доказів та їх аналіз 4 години - 4000 гривень, участь у судових засіданнях - 6000 гривень (а. с. 37).
Проаналізувавши досліджені докази, суд дійшов висновку щодо часткової обґрунтованості зазначених витрат.
В цьому зв'язку суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ (справа «Бєлоусов проти України», «Савін проти України»), належна адвокату відповідно до умов укладеного договору оплата його послуг, є «фактичними витратами» сторони. А тому та обставина, що на момент звернення до суду визначені між адвокатом та позивачем кошти на оплату правничої допомоги сплачені не були, не може бути підставою для відмови у стягненні таких витрат.
З урахуванням відомостей, що містяться в Акті приймання-передачі надання послуг (виконаних робіт) від 02.07.2024, вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн..
Таким чином, зважаючи на реальну зайнятість адвоката у судових засідання ( близько 1,5 год.), обсяг фактично наданих послуг (юридична консультація, підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях), дотримуючись принципу розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодуванню підлягає частина зазначених заявником витрат у розмірі 7000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 266, 270, 273 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити частково.
Постановити додаткове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) частину понесених судових витрат на правничу допомогу в сумі 7000 гривень (сім тисяч гривень).
Додаткове рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення виготовлений 14.10.2024.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів