Справа № 185/5953/24
Провадження № 2/185/479/25
22 січня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Мінарської О.А., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 02.07.2021 року ОСОБА_5 на жилий будинок АДРЕСА_1 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 ; скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1223582800:02:002:0765; визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1223582800:02:002:0765 в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 26.07.1980 вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_6 . У шлюбу із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6 . Серед спадкоємців першої черги у відповідності ОСОБА_6 були позивачка, яка є його дружиною та син ОСОБА_5 . Основним спадковим майном після смерті чоловіка був будинок АДРЕСА_1 та автомобіль марки Ford Focus, д/н НОМЕР_1 . Це майно є спільною сумісною власністю з чоловіком. Після смерті чоловіка вона звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_5 , ніяких інших угод щодо спадкового майна не укладала та ним не розпоряджалася. 13.11.2023 державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право власності на частку спільного сумісного майна подружжя, а саме автомобіль марки Ford Focus. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 28.03.2024 державним нотаріусом їй було відмову із посиланням на те, що 13.05.2021 вона відмовилася від спадщини за законом, а на підставі заяви сина ОСОБА_5 була заведена спадкова справа після смерті чоловіка. Тобто, склалася ситуація, коли нотаріус видав позивачці 13.11.2023 свідоцтво про право власності на частку у майні подружжя лише на частину цього майна - автомобіль, а на жилий будинок видати таке свідоцтво відмовився. При цьому той самий нотаріус 02.07.2021 року видав її сину свідоцтво про право на спадщину за законом на весь (цілу частину) спірного жилого будинку АДРЕСА_1 . Вважає, що вказане свідоцтво порушує її право власності на частку вказаного жилого будинку, придбаного нами з чоловіком в період шлюбу. Після отримання оспорюваного нею свідоцтва про право на спадщину її син приватизував земельну ділянку за адресою розташування спадкового майна площею 0,25 га, її було присвоєно відповідний кадастровий номер 1223582800:02:002:0765, про що 13.04.2023 було внесено запис до Державного реєстру речових прав. Вказаний запис про реєстрацію права власності в 1/2 частині підлягає скасуванню у зв'язку із тим, що він порушує її право власності на 1/2 частину жилого будинку, оскільки ОСОБА_5 відповідно до ст. 377 ЦК України могла належати земельна ділянка, яка відповідає його частці у жилому будинку.
Ухвлою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Врони А.О. від 05.07.2024 відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.
Згідно розпорядження заступника керівника апарату Павлоградського міськрайонного суду на підставі рішення ВРП від 25 вересня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за власним бажанням», призначено повторний розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Юдіній С.Г.
Ухвалою від 04.10.2024 року дану цивільну справу прийнято до провадження суддею Юдіною С.Г. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача адвокат Давидов Д.О. в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_2 яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала.
Представник Другої Павлоградської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.
Суд вважає за можливе на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксування процесу технічними засобами.
Згідно ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясував обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд встановив наступне.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З 26.08.1980 ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 . (а.с. 15)
Від шлюбу народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані : ОСОБА_1 , ОСОБА_6 . (а.с.12)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 (а.с.10)
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 була дружина померлого ОСОБА_1 та син ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та автомобіль Ford Focus, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 . Вказане майно було набуте подружжям в період шлюбу.
Житловий будинок був придбаний в період шлюбу та зареєстрований за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.1996 року посвідченого Павлоградською товарною біржею. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.10.2003 з урахуванням ухвали Павлоградського міськрайонного суду від 10.11.2014 року визнано дійсним договір купівлі-продажу та визнано право власності на житловий будинок за ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого 13.01.2015, автомобіль Ford Focus, д/н НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_6 .
13.05.2021 ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. (а.с. 78)
ОСОБА_1 13.05.2021 надала до Другої Павлоградської державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини за законом після смерті чоловіка. (а.с.79)
02.07.2021 державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори Осадчому Сергію Сергійовичу видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 . (а.с. 11)
Після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини звернулися : позивачка яка є матір'ю померлого ОСОБА_5 ; відповідачка ОСОБА_2 , яка є дружиною померлого та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 - ОСОБА_3 . Крім того, звернулася відповідачка ОСОБА_4 , яка є донькою ОСОБА_5 від першого шлюбу.
13.11.2023 державним нотаріусом Другої Павлоградської державної нотаріальної контори позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , а саме на 1/2 частину транспортного засобу Ford Focus, 2007 року випуску, д/н НОМЕР_1 .
У видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно, а саме на частку в спільному сумісному майні подружжя після померлого чоловіка ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_1 було відмовлено у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від спадщини на користь сина. (а.с. 95)
За життя ОСОБА_5 отримавши свідоцтво про право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом, приватизував земельну ділянку на якій розташований вказаний житловий будинок. Кадастровий номер земельної ділянки 1223582800:02:002:0765.
Як зазначає позивач у позові на даний час вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна у вигляді 1/2 частки автомобілю. В той же час не має можливості отримати належну їй частину у спадковому майні після смерті чоловіка, а саме 1/2 частину житлового будинку. Однак фактичного наміру відмовлятися від спадщини після смерті чоловіка не мала, оскільки весь час проживала та продовжує проживати в будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначений Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, спірні правовідносини щодо правового статусу будинковолодіння та земельної ділянки регулюються, у тому числі, правилами Кодексу про шлюб та сім'ю України, оскільки такі відносини виникли до 01 січня 2004 року.
Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна, що є процесуальним обов'язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на ту особу, яка її спростовує.
Враховуючи викладене, наявні підстави для висновку про те, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами набутий позивачкою та спадкодавцем ОСОБА_6 під час шлюбу, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, відповідачами не спростована, тому спірний будинок з надвірними будівлями та спорудами був об'єктом права спільної сумісної власності подружжя - позивачки та спадкодавця ОСОБА_6 .
Згідно з частиною першою статті 30 Земельного кодексу України 1992 року (далі - ЗК України 1992 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19) сформульований висновок про те, що у разі, якщо одним із подружжя під час шлюбу, дійсного на момент виникнення спірних правовідносин, придбано будинок, то в подружжя виникла спільна сумісна власність, тобто право другого з подружжя на частину будинку. У зв'язку з тим, що земельну ділянку виділено у власність для обслуговування цього будинку, то в чоловіка, за яким визнається право власності на 1/2 частку будинку, в такій же частці виникає і право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.
Оскільки спірна земельна ділянка виділена у власність спадкодавця для обслуговування будинку, побудованого в період шлюбу, тому, у позивачки, у якої виникло право власності на частину будинку, у такій самій частці виникає й право спільної власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.
Отже, позивачка має право власності на 1/2 частину спірного будинку та на 1\2 частину земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку (з надвірними будівлями та спорудами).
Статтями 34, 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.
Після смерті одно із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об'єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.
Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.
За змістом статті 347 Цивільного кодексу України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
Згідно наведених положень закону, якщо позивачка мала намір відмовитися від права власності на частку нерухомого майна, вона повинна була подати відповідну заяву до державного реєстру. При цьому право власності було б припинено з моменту внесення до державного реєстру запису про це.
Згідно матеріалів справи, до державного реєстру не вносились відомості про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нерухомого майна.
Подана позивачкою до нотаріальної контори заява від 13.05.2021 не змінює правового статусу зазначеного нерухомого майна як спільного сумісного майна подружжя, та не має наслідком входження належної позивачці 1/2 частки та житлового будинку до складу спадщини її чоловіка, який помер.
Оскільки право власності ОСОБА_1 на належну їй частку у спільному сумісному майні подружжя не припинилось, нотаріусом безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок спадкоємцю ОСОБА_5 . Враховуючи що, тим же нотаріусом 13.11.2023 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на 1/2 частину автомобіля. Отже, свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.07.2021 підлягає визнанню недійсними в частині 1/2 частки у спільному майні подружжя, що належить на праві власності дружині померлого ОСОБА_1 .
Крім того, право власності позивачки на спадкове майно не оспорюється відповідачами.
Отже порушене право власності позивачки підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 .
Крім того, позивачка до цього часу постійно проживає у спірному будинку, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Факт постійного проживання позивачки у спірному будинку також підтверджує її доводи про відсутність намірів відмовлятись від належного їй права власності на 1/2 частину у спільному сумісному майні подружжя позивачки та спадкодавця.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Друга Павлоградська державна нотаріальна контора про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності на 1/2 частину будинку та земельної ділянки - задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Другою Павлоградською державною нотаріальною конторою 02.07.2021 року ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 в частині 1/2 частки домоволодіння у спільному майні подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1223582800:02:002:0765 в частині 1/2 частки земельної ділянки.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1223582800:02:002:0765 в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП невідомий, адреса : АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 , 2006 року народження, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Друга Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Харківська, 114.
Суддя С. Г. Юдіна