Справа № 521/10862/24
Провадження № 2/185/997/25
іменем України
03 березня 2025 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., розглянувши у відкритому, заочному судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики
встановив:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20.01.2022 року уклав з відповідачем договір позики грошей. Відповідач суму боргу не повертає, тому позивач змушений звернутися до суду.
Позивач просить суд:
Стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики 50000.00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування позикою 27000.00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача пеню (штрафну неустойку) 183000.00 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на сплату судового збору 2600.00 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, просив розглянути позов без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове двічі поспіль не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Судом ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2022 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, за яким відповідач взяв на підставі розписки гроші у сумі 50 000,00 грн. Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (кошти у такій самій сумі) у строк та у порядку, встановленому договором.
За умовами п. 5 договору позики позичальник зобов'язаний повернути кошти одним платежем у строк - 20.03.2022 р.
Починаючи з серпня 2022 року позивач в усній формі неодноразово вимагався повернення боргу, а саме дзвонив на телефон за номерами НОМЕР_1 (на теперішній час не обслуговується) та НОМЕР_2 , та приїжджав на адресу мешкання відповідача в АДРЕСА_1 . Відповідач постійно просив час на повернення боргу и завіряв позивача, що через два - три місяці борг поверне. Але свої обіцянки так і не виконав. До теперішнього часу відповідач борг не повернув, взяті на себе зобов'язання не виконав, що суперечить вимогам ст. 526 ЦК України. Інші заходи досудового врегулювання спору Бахтігозіною не проводились (письмова претензія або вимога не надсилались).
На підставі п.4 договору позики, згідно зі ст.1048 ЦК України за весь час користування позикою нараховуються відсотки щомісяця 2 % від суми позики. За період квітень 2022 по червень 2024 р. сума відсотків становить (50 000,00 грн. х 2 %) х 27 місяців = 27 000,00 грн.
На підставі п.6 договору позики, згідно зі ст.ст. 256, 258, 266, 549 ЦК України за порушення строків повернення позики встановлюється пеня (штрафна неустойка) у розмірі 1 % за кожен день порушення строків. За період 02.07.2023 до 01.07.2024 р.р. пеня (штрафна неустойка) складає (50 000,00 грн. х 1 %) х 366 днів = 183 000,00 грн.
Таким чином, ціна позову дорівнює 50 000,00 грн. (сума боргу за позикою) + 27 000,00 грн. (відсотки) + 183 000,00 грн. (пеня(штрафна неустойка)) = 260 000,00 грн.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 89, 133, 141, 258-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, процентів та пені (штрафної неустойки) за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) суму боргу за договором позики 50000.00 гривень
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) відсотки за користування позикою 27000.00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) пеню (штрафну неустойку) 183000.00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ) понесені витрати на сплату судового збору 2600.00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційному суду.
Суддя: В. О. Головін