Справа № 171/1167/22
Номер провадження 2/184/16/25
04 березня 2025 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаш В.І., за участю секретаря судових засідань Бринзи Л.І., позивача ОСОБА_1 та її представника Калашнікова В.П., представника відповідача Чепіги В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покров в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», третя особа: Первинна профспілкова організація «Захист праці» у відокремленому підрозділі Криворізька Теплова Електрична Станція АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» про скасування наказів №87 від 24.12.2019 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №29 від 27.03.2020 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та стягнення недоотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу внаслідок не законного виведення в простій,-
27.08.2022 року позивач звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", третя особа: Первинна профспілкова організація "Захист праці" у відокремленому підрозділі Криворізька теплова електрична станція" у якій просить: визнати таким, що порушують трудове законодавство та скасувати накази №87 від 24.12.2019 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №29 від 27.03.2020 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та стягнути з Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на її користь середню заробітну плату за час знаходження в вимушеному прогулі внаслідок не законного виведення в простій в розмірі 35891,60 грн. В обґрунтування позову зазначає, що вона працювала у ВП «ДТЕК Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК Дніпроенерго» машиністом насосних установок. В листопаді 2020 звернулася до Апостолівського районного суду з заявою про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним виводом її до простою, за якою було відкрите провадження №171/2052/20. Рішеннями Апостолівського районного суду від 13.12.2022 та Дніпровського апеляційного суду від 29.06.2022 по справі №171/2025/20 у задоволенні її вимог відмовлено. Відмова судів вмотивована тим, що нею не оскаржувалися накази згідно яких її виводили у простій внаслідок чого судами наголошено на обранні не ефективного способу захисту. Після винесення Дніпровським апеляційним судом постанови від 29.06.2022 пройшло не більше трьох місяців, вважає, що відмова Дніпровського апеляційного суду постановою від 29.06.2022 в стягненні з АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним виводом її у простій, є належною підставою для поновлення судом строку позовної даності. Крім того посилається на Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), згідно з яким під час дії карантину строки, визначені ст .233 продовжуються на строк дії такого карантину. Враховуючи вищезазначене просить поновити строк позовної давності. Свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно наказу №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», виданого на підставі наказу АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №87 від 24.12.2019 її було виведено у простій в якому вона знаходилася з 16 січня по 31 березня 2020 року. Згідно наказу №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», виданого на підставі наказу АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №29 від 27.03.2020 їй було продовжено простій з 31.03.2020 до 07.12.2020. Вважає умови на підставі яких відповідач видав вищезазначені накази такими, що порушують норми діючого законодавства України. Посилається на правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №464/1320/20 згідно з якою обмеження роботи станційного обладнання, зниження рентабельності виробництва та наявність дебіторської заборгованості не є належними підставами для введення на підприємстві простою. В справі №464/1320/20 постановою Верховного Суду України були скасовані накази №344 від 21.11.2019 відокремленого підрозділу «Добротворська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» «Про введення простою», №374 від 24.12.2019 відокремленого підрозділу «Добротворська ТЕС АТ «ДТЕК Західенерго» «Про продовження простою», №46 від 21.11.2019 АТ «ДТЕК Західенерго» «Про організацію та введення простою», які є аналогічними наказами які вона оскаржує в даній справі. Відповідач, ігноруючи норми права, примусово застосував до неї простій без повної зупинки роботи відокремленого підрозділу «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» або котлотурбінного цеху відокремленого підрозділу «Криворізька ТЕС» АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», в якому вона працювала, без зупинки роботи яку вона виконувала. Доказами того, що робота яку вона виконувала не зупинялася є копії табелів обліку робочого часу, які розглядалися як докази під час розгляду справи №171/2052/20 Апостолівським районним судом. Вважає, що відповідачем при виданні оскаржуваних наказів порушено вимоги ст. 34 КЗпП України та правові позиції Верховного Суду України з приводу підстав введення простою на підприємстві енергетичної галузі та порядку введення простою. У зв'язку з безпідставним оголошенням її простою у роботі, вона не отримувала належної її заробітної плати, яку отримувала б у тому випадку, якби не перебувала у простої. Відповідач зобов'язаний оплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, обумовленого незаконним простоєм. З наведеного у позовній заяві розрахунку вона недоотримала 35891,60 грн заробітної плати з приводу позбавлення її АТ «ДТЕК ДНІПРОНЕРГО» можливості працювати внаслідок примусового утримання у простою в період з січня по травень та з вересня по грудень 2020 року.
Позивач просить визнати незаконним та скасувати накази №87 від 24.12.2019 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №29 від 27.03.2020 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», стягнути з Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час знаходження в вимушеному прогулі внаслідок незаконного виведення в простій в розмірі 35891,60 грн.
За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Хоруженко Н.В.
Ухвалою Апостолівського районного суду від 28.11.2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представником відповідача 16.01.2023 подано відзив на позовну згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до ст. 234 КЗпП України поновленим може бути лише строк пропущений з поважних причин. Однією з підстав для поновлення судом строку позовної давності позивачем зазначено, що після винесення рішення Дніпровським апеляційним судом у справі №171/2052/20 пройшло не більше трьох місяців. Обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення свого права позивач дізналася під час ознайомлення з оскаржуваними наказами та фактичним виведенням її у простій з січня 2020 року. Правом звернення до суду позивач скористалася 06.11.2020 року, коли звернулась до Апостолівського районного суду з заявою про стягнення не отриманої заробітної плати за час незаконного виводу до простою. Щодо поважної причини, пов'язаної з прийняттям Закону України від 30.03.2020 №540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» відповідач вказує, що строк для звернення позивача до суду про скасування наказів №87 від 24.12.2019, 1593 від 24.12.2019 сплинув ще до прийняття урядом зазначеної постанови. Зазначає, що позивач скористався своїм правом звернення до суду, проте обрав неефективний засіб правового захисту. Вважає, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не свідчать про наявність об'єктивних причин, які б унеможливлювали його звернення до суду за захистом його законних прав у встановлені законом строки. З причин введення простою пояснює, що обставини його введення було розглянуто під час розгляду справи №171/2052/20. Зазначає, що низка факторів, а саме скорочення об'ємів виробництва /та реалізації електричної енергії, встановлення тарифів на електричну енергію нижче собівартості її виробництва, критична заборгованість ДП «Енергоринок» перед АТ «ДТЕК Дніпроенерго» за відпущену електричну енергію, унеможливила подальшу роботу відокремлених підрозділів АТ «ДТЕК Дніпроенерго» у штатному режимі та стала наслідком введення простою в Товаристві. Скорочення об'ємів виробництва та реалізації електричної енергії у 2019 році пов'язані з особливостями регулювання відносин в електроенергетиці та викликані об'єктивними умовами функціонування галузі. Після внесення змін до ЗУ "Про ринок електричної енергії» в 2019 році обсяг імпорту електричної енергії в Україну порівняно з 2018 роком зріс в 88 раз (з 30,678млн кВт*год. до 2 698,552 млн. кВт*год.). Це зростання відбулося за рахунок зменшення обсягу закупівлі електричної енергії у вітчизняних виробників. Щодо повної зупинки виробництва зазначила, що кризова ситуація охопила не тільки АТ «ДТЕК Дніпроенерго», але й інші підприємства в енергетичній галузі. Укрелектропрофспілка, яка об'єднує більшість працівників енергетичної галузі також приймала участь у заходах для подолання кризи. Для зменшення витрат та збереження робочих місць відповідач був змушений ввести простій та режим неповного робочого часу. Дотримання підстав та процедури запровадження простою та режиму неповного робочого часу на ДТЕК Криворізька ТЕС підтверджено перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, за результатами якої порушень в частині оформлення простою, оплати простою, зміни істотних умов праці - не встановлено. З 22 листопада 2019 року працівники ДТЕК Криворізька ТЕС, які були виведені в простій, виконання своїх посадових обов'язків не здійснювали, до виконання жодних виробничих завдань не залучалися, на території ДТЕК Криворізька ТЕС не перебували, та самостійно на власний розсуд визначали в цей період місце свого перебування і рід своїх занять. Вважає, що законодавчі підстави для перерахунку заробітної плати працівникам, які перебували в простої, відсутні. Відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Оплата праці працівників ДТЕК Криворізька ТЕС, які перебували в простої з 22 листопада 2019 року, здійснювалася в розмірі двох третин встановленого працівнику посадового окладу, виплата проводилася у строки встановлені Колективним договором.
Розпорядженням в.о. голови Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17.08.2023 у порядку п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України цивільна справа №171/1167/22 направлена до Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01.09.2023 справа прийнята до провадження, призначена до розгляду з викликом учасників процесу.
26.03.2024 відповідач подав до суду додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що висновки позивача щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №464/1320/20 стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі та не повинні братись до уваги. Акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та ТЕС, що входять до його складу, є частиною Об'єднаної енергетичної системи України та складовою критичної інфраструктури. В своїй діяльності АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» керується нормами законодавства України у сфері електроенергетики, які встановлюють вимоги щодо функціонування ринку та поведінки учасників ринку в об'єднаній енергетичній системі України. Після внесення змін до Закону України "Про ринок електричної енергії" з жовтня 2019 року українська енергосистема в цілому опинилася у критичному стані через примусові обмеження потужності електростанцій з боку оператора системи передачі ПрАТ «НЕК «Укренерго» внаслідок збільшення частки імпорту дешевої електроенергії з Росії та Білорусі. ПрАТ «НЕК «Укренерго» надавалися команди на роботу ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС мінімальним складом блоків. З листопада 2019 року у постійній роботі знаходився блок №1, перехід на роботу інших блоків здійснювався тільки у випадку поточного ремонту/аварійного зупинення роботи блоку №1, у резерві знаходилися блоки ст. №2,4,5,8,10. Вказує, що з середини 2019 року загострилася і ситуація з забезпеченням ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС паливом антрацитової групи. Позивач працювала на ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС у котлотурбінному цеху за професією машиніст насосних установок (МНУ) , 5 розряду, до її обов'язків входило обслуговування обладнання берегових насосних станції (БНС) -1, 2,3, призначених для забезпечення працюючих блоків циркуляційно -технічною водою, але фактично вона обслуговувала БНС-2,3, які обслуговують блоки 5,6,7,8 та 9,10 відповідно. Зазначає, що при знаходженні блоку в резерві, робота обладнання, що забезпечує блок циркуляційно -технічною водою, зупиняється. Наводить графік роботи блоків ТЕС за період січень 2020-грудень 2020, зазначаючи, що блоки № 6,7,9 виведено з загальної потужності станції, а з блоків №5,8,10 у роботі знаходився тільки блок №5 загальною кількістю 39 робочих днів, блок №10 за період січень 2020-листопад 2020 взагалі не працював, у грудні 2020 працював 1 день. При пусках блоку №5 виникала потреба в обслуговуючому обладнання персоналі, що обумовлювало його вивід з простою. Вказує, що у період з 20.03.2020 до 12.05.2020 року на ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС був введений особливий режим роботи, який передбачав роботу у ізольованому (закритому) режимі на території ТЕС персоналу, який надав згоду на роботу в таких умовах. Позивач свою згоду на роботу в таких умовах не надавав. Зазначає, що для ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС, як суб'єкта єдиної енергосистеми, починаючи з 21 листопада 2019 року склались виключні обставини: впровадження нового ринку електроенергії, неможливість забезпечення паливом антрацитової групи, на якому працювали блоки станції, диспетчерське управління оператором системи передачі роботою станції, що відповідно до діючого в галузі енергетики законодавства передбачає беззаперечне виконання всіма суб'єктами господарювання, які підключені до ОЕС України, усіх оперативних команд і розпоряджень оператора системи передачі, що обумовило зупинку роботи блоків станції. ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС працювала блоком №1 для підтримання безперебійності та безпеки функціонування енергетичної системи України, що унеможливлює повну зупинку теплової енергетичної станції, як об'єкта безперервного виробництва.
В судовому засіданні позивач та її представник Калашніков В.П. підтримали позовні вимоги, просили задовольнити в повному обсязі, навівши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових заявах по суті спору.
Представник відповідача Чепіга В.Л. у судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав заявлених у відзиві та додаткових поясненнях по суті справи.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що у період з 01.01.2020 по 07.12.2020 позивач перебувала у трудових відносинах з АТ «ДТЕК Дніпроенерго». Згідно з наказом №249-к від 25.03.2008 року її переведено в котлотурбінний цех машиністом насосних установок.
Наказом директора Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» №1593 від 24.12.2019 року «Про продовження простою» на виконання наказу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 24.12.2019 року №87, з метою запобігання повного припинення діяльності Товариства продовжено до 31 березня 2020 року вимушений простій ДТЕК Криворізька ТЕС не з вини працівників.
Також судом встановлено, що наказом в.о. генерального директора АТ «ДТЕК Дніпроенерго» №29 від 27.03.2020 року «Про введення та продовження простою» пунктом 5 продовжено вимушений простій відокремлених підрозділів Товариства не з вини працівників, визначивши датою закінчення простою дату видання наказу Товариства про його закінчення. Наказом директора Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» №257 від 27.03.2020 року «Про продовження простою» на виконання наказу АТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 27.03.2020 року №29 у зв'язку з триваючими негативними фінансово-економічними обставинами в діяльності Товариства, сталим падінням фінансових показників, неможливості роботи у штатному режимі, з метою запобігання повному припиненню діяльності Товариства продовжено вимушений простій ДТЕК Криворізька ТЕС не з вини працівників, визначивши датою закінчення простою дату видання наказу Товариства про його закінчення.
Судом досліджено табелі обліку робочого часу працівника машиніста насосних установок за період дії спірного наказу від 24.12.2019 року №87 з 01.01.2020 по 31.03.2020, якими підтверджено перебування позивача в простої, зокрема: - з табелю обліку робочого часу за січень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 12 днів (96 год.); - з табелю обліку робочого часу за лютий 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 15 днів (120 год.); - з табелю обліку робочого часу за березень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 9 днів (72 год.).
Судом досліджено табелі обліку робочого часу працівника - машиніста насосних установок за період дії наказу №257 від 27.03.2020 року - з 01.04.2020 року по грудень 2020 року включно, якими підтверджено перебування позивача в простої, зокрема: - з табелю обліку робочого часу за квітень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 16 днів (128 год.); - з табелю обліку робочого часу за травень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 3 дні (24 год.); - з табелю обліку робочого часу за червень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала у простої; - з табелю обліку робочого часу за липень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала у простої; - з табелю обліку робочого часу за серпень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 не перебувала у простої; - з табелю обліку робочого часу за вересень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 22 дні (176 год.); - з табелю обліку робочого часу за жовтень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 14 днів (112 год.); - з табелю обліку робочого часу за листопад 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 22 дні (176 год.); - з табелю обліку робочого часу за грудень 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у простої- 4 дні (32 год.).
Позивач вважає, що її виведено до простою з січня 2020 року безпідставно та незаконно, а тому відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за час простою.
Згідно ст.34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду - машиніст насосних установок, 5 розряду, крім неї, згідно табелів обліку робочого часу, на вказаній посаді перебували: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 . З табелів обліку робочого часу встановлено, що вказані особи також перебували у простої, хоча і в інший від позивача строк. Позивача виведено до простою на підставі наказів № 1593 від 24.12.20219 року, №257 від 27.03.2020, які стосуються невизначеного кола осіб.
Під час простою відповідач працював обмеженим з боку оператору системи передачі складом енергоблоків, при цьому блоки, які не працювали, знаходилися в резерві, що обумовлювало зупинку обладнання, задіяного в роботі блоків, які знаходяться в резерві. Позивач, як машиніст насосних установок , 5 розряду обслуговувала обладнання берегових насосних станції -1, 2,3, призначених для забезпечення працюючих блоків охолоджуючою циркуляційно -технічною водою. Враховуючи постійну роботу ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС одним блоком №1, обладнання берегових насосних станції - 2,3, що забезпечували роботу блоків №5,8,10 знаходилось у зупиненому стані.
Частина друга ст.113 КЗпП України передбачає три види простою: простій працівника; простій структурного підрозділу; простій всього підприємства.
Аналогічний за змістом висновок можна зробити із аналізу п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Можливість простою окремого працівника підтверджена постановою Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №320/3303/16-ц.
На ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС мав місце простій для працівників, що обслуговували обладнання, яке знаходилося в резерві, тобто в зупиненому стані під час зупинки блоків, у тому числі простій позивача.
За таких обставин суд доходить висновку, що оголошення простою ОСОБА_1 було правомірним, з дотриманням норм чинного законодавства.
Згідно з ч. ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
За приписами ч.2 ст.65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Положеннями ч. 1 ст. 135 Господарського кодексу України передбачено, що власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на свій розсуд визначати мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання, а також приймати рішення про припинення господарської діяльності заснованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законодавства.
Адміністрація відповідача, здійснюючи свої відповідні організаційно-господарські повноваження при виданні оскаржуваних наказів керувалася нормами Господарського кодексу.
Позивачем та її представником звернуто увагу на наявність правової позиції Верховного Суду у аналогічній справі № 464/1320/20 у постанові від 10.11.2021 року, оскільки підстави за яких було введено простій для робітників АТ «ДТЕК Дніпроенерго» та АТ «Західенерго», які входять до ТОВ «ДТЕК Енерго» є однаковими.
В той же час визнання наказу Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» від 24.12.2019 №1593 незаконним та його скасування також було предметом судового розгляду в рамках справ №171/776/20 та 171/769/20.
Рішеннями Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 у справі №171/776/20 залишеним без змін відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 11.10.2021 №171/776/20 та від 10.06.2021 у справі №171/769/20 залишеним без змін відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 27.10.2021 №171/769/20 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Позивачем у справи №171/769/20 подано касаційну скаргу до Верховного Суду у складі Цивільного касаційного суду з зазначенням про застосування висновків Верховного Суду у справі №464/1320/20 в рамках справи №171/769/20,з огляду на те, що спірні правовідносини у цих справах є тотожними. Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 №171/769/20 зроблено висновок, що у цих справах не є тотожними предмети спору, склад сторін, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, є різним матеріально-правове регулювання спірних відносин, отже і висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №464/1320/20 стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Отже правовідносини у даній справі і справі, за результатами якої викладено правову позицію у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року № 464/1320/20 не є тотожними.
Разом з тим, вирішуючи заявлені позивачкою позовні вимоги, суд враховує норми, передбачені ст.233 КЗпП України, якою встановлено строки звернення за вирішенням трудових спорів до суду, згідно якої працівник може звернутися до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Порушення вказаного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним вирішити питання про поновлення строку звернення до суду про що зазначив позивач у своїй позовній заяві чи застосування строків позовної давності про що просить сторона відповідача.
Статтею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлений ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У разі пропуску передбачених строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав.
Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Ст. 257 ЦКУ встановлює загальний строк позовної давності - три роки. Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.
Передбачені статтею 233 КЗпП України строки, у разі їх пропуску з поважних причин, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Поряд з цим, вказаною нормою трудового законодавства не визначено переліку причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору та їх поважності, оскільки така обставина визначається в кожному випадку окремо, залежно від конкретних обставин.
Поряд з цим, безумовним є те, що поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП України, слід визнавати ті причини, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення особи до суду та які підтверджені належними й допустимими доказами.
Отже, підстави пропуску строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, можуть бути визнані поважними у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність таких об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення особи до суду з поважних причин.
Таким чином, для судового захисту в разі пропущення процесуального строку необхідно, щоб позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду і щоб суд визнав строк пропущеним з поважних причин та поновив його. Таке клопотання стороною позивача подане, як і подана заява стороною відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог саме з підстав пропуску позивачкою строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
У цій частині суд вважає необґрунтованими твердження сторони позивача про початок перебігу строку позовної давності з моменту винесення Дніпровським апеляційним судом постанови від 29.06.2022 у справі №171/2052/20. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Про порушення свого права позивачка довідалася під час ознайомлення з наказом Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» №1593 від 24.12.2019, виданим на підставі наказу АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»№87 від 24.12.2019 Проте від проставляння підпису про ознайомлення з наказом №1593 від 24.12.2019, що зафіксовано в акті інспекційного відвідування Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №21/4.2/1967 від 02.07.2020 (арк.18).
Водночас Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
У подальшому, постановами Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався, у тому числі він діяв на час ознайомлення позивачки з наказом №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», виданому на підставі наказу АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»№29 від 27.03.2020.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 233 КЗпП України, на час дії карантину продовжуються автоматично, а, відповідно, особа, яка звертається до суду поза межами вказаних строків у період карантину, не повинна звертатися до суду з відповідним клопотанням про поновлення їй такого строку.
Таким чином, доводи відповідача щодо пропущення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із позовними вимогами щодо скасування наказів №87 від 24.12.2019 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №29 від 27.03.2020 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» є помилковими.
Однак, з'ясувавши під час розгляду справи всі обставини справи, права та обов'язки сторін, суд вважає за можливе не застосовувати строк звернення до суду, адже судом встановлено безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Оскільки вирішення позовної вимоги про стягнення недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок не законного виведення в простій у контексті цієї справи безпосередньо залежить від вирішення вимоги про скасування наказів про виведення у простій, така вимога є похідною від вимоги про скасування наказів про виведення у простій і у випадку відмови у її задоволенні ( незалежно від підстав), похідна вимога також не підлягає до задоволення.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивачки із відповідача недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок не законного виведення в простій в розмірі 35891,60 грн гривень слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273-274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», третя особа: Первинна профспілкова організація «Захист праці» у відокремленому підрозділі Криворізька Теплова Електрична Станція АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», про скасування наказів №87 від 24.12.2019 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №29 від 27.03.2020 АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №1593 від 24.12.2019 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО», №257 від 27.03.2020 Відокремленого Підрозділу «Криворізька Теплова Електрична Станція» Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» та стягнення недоотриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу в наслідок не законного виведення в простій- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 04.03.2025 року.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш