Справа № 204/12228/24
Провадження № 2/204/1020/25
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
4 березня 2025 Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Чудопалової С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод» ім. О.М. Макарова) (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральну шкоду,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова», яким просив суд стягнути грошові кошти невиплачені при звільненні у розмірі 226 388,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 15.07.2005 по 19.08.2024 позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. При звільненні підприємство не провело з позивачем повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, як це передбачено ст. 116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі - 226 388,00 грн. ОСОБА_2 було звільнено за власним бажанням, згідно наказу від 19.08.2024. До теперішнього часу позивач не отримував заробітну плату при звільненні, тому змушений звернутися до суду з даною позовною заявою для захисту своїх трудових прав та інтересів. Крім того позивач вказує, що вказаними протиправними діями відповідача йому була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, пов'язаними із затримкою заробітної плати, неможливістю забезпечити належний рівень утримання сім'ї в умовах постійно зростаючих цін.
Ухвалою суду від 17.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.15).
Представник відповідача 21.01.2025 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» перебуває в тяжкому економічному стані, що спричинило фінансовою кризою в країні. Крім того, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 із вимогою про проведення розрахунку йому до підприємства не звертався, у зв'язку з чим, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 17-19).
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Приписами ч. 8 ст. 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ст. ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 15.07.2005 по 19.08.2024 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки позивача № НОМЕР_1 (а.с.6-8).
Згідно наказу № 685-вк від 19.08.2024, позивача було звільнено за власним бажанням з 19.08.2024, відповідно до ст. 38 КЗпП України (а.с. 8 на зворотному аркуші).
Відповідно до довідки, виданої ДП «ВО ПМЗ ім. Макарова» від 08.01.2025 № 106/9, заборгованість підприємства по заробітній платі перед ОСОБА_3 складає 226 388,00 грн., в період з травня 2021 по серпень 2024 (а.с.31).
У статті 55 Конституції України вказано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники мають право, зокрема, на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У статті 116 КЗпП України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що на дату звільнення позивача заборгованість по заробітній платі складає - 226 388,00 грн., станом на дату розгляду справи заборгованість не виплачена.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши заявлені вимоги позивача, перевіривши розрахунок заборгованості по заробітній платі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь АнтонянаС.Лзаборгованості в розмірі 226 388,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
В пункті 13 зазначеної вище постанови вказано, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер неправомірних дій відповідача, його поведінку після невиплати заробітної плати, тривалість порушення прав позивача, як наслідок порушення нормального ритму життя, нормальних життєвих зав'язків, тяжкість вимушених змін, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
А тому, суд вважає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню сума у розмірі 1000,00 грн.
З приводу заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Верховний Суд у своїй Постанові від 3 травня 2018 року в справі № 372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
У свою чергу, будь-яких документів на підтвердження факту надання правової допомоги та понесених позивачем витрат на правничу допомогу ОСОБА_3 суду надано не було, що унеможливлює встановити, що заявлені витрати були дійсно понесені позивачем у зв'язку із представництвом його інтересів у суді за даною цивільною справою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.
Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,00 грн. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 47,115, 116, КЗпП України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод» ім. О.М. Макарова) (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральну шкоду- задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, код ЄДРПОУ: 14308368 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі та остаточного розрахунку у сумі 226 388 (двісті двадцять шість тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 00 копійок, яка визначена без утримання податку з доходу фізичних осіб й інших обов'язкових платежів та моральну шкоду у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, код ЄДРПОУ: 14308368 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Позивач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач - Державне підприємство виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова, код ЄДРПОУ: 14308368, (місцезнаходження: вул. Криворізька, буд. 1, м. Дніпро, 49008).
Суддя: С.В.Чудопалова