Справа № 204/230/25
Провадження № 1-кс/204/90/25
Іменем України
05 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
встановив:
До суду надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотання зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , якому належала 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1997 року. Вона постійно проживала разом із батьком на момент смерті у зв'язку з чим на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 . Окрім того, в установлений законом строк вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. За даними ДРРП на підставі постанови про накладення арешту на майно, б/н 12.05.2011 р. Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області було накладено арешт на зазначене майно, реєстраційний номер обтяження: 11196071 та арешт на невизначене майно, реєстраційний номер обтяження: 11195824. Про хід зазначеного кримінального провадження його номер їй не відомо та з'ясувати не представляється можливим. Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Застосування даного заходу відпало у зв'язку із смертю власника, вона жодного відношення до кримінального провадження не має. Просила скасувати арешт на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.01.1997 року, реєстраційний номер обтяження 11196071, накладений постановлою про накладення арешту б/н від 12.05.2011 р. Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області та скасувати арешт на невизначене майно реєстраційний номер обтяження 11195824 накладений постановою про накладення арешту б/н від 12.05.2011 р. Управління Служби безпеки України в Дніпропетровській області.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, просила клопотання задовольнити.
Прокурор надав суду заяву про розгляд справи без його участі, просив в задоволенні клопотання про скасування арешту відмовити.
Дослідивши надані матеріали, вислухавши захисника, прокурора, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 4 Конвенції Ради Європи «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму» (ратифіковану Законом України N 2698-VI від 17.11.2010) - «слідчі і тимчасові заходи» - Кожна Сторона зобов'язана вжити такі заходи, які можуть знадобитися для можливості її здатності швидко визначити, виявити, заблокувати або заарештувати майно, яке підлягає конфіскації для того, щоб, зокрема, сприяти здійсненню конфіскації надалі.
Згідно зі ст. 5 даної Конвенції, держава Україна зобов'язана вжити заходів, які можуть знадобитися для того, щоб забезпечити застосування заходів щодо блокування, арешту та конфіскації також до:a) майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи;b) майна, отриманого із законних джерел, якщо до нього було повністю або частково приєднані доходи, отримані злочинним шляхом; c) прибутку або інших вигод, отриманих від доходів, від майна, в яке були перетворені або конвертовані доходи, отримані злочинним шляхом, або від майна, до якого залучені доходи, отримані злочинним шляхом.
Згідно із ч. 2 ст. 167, ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно може бути накладений зокрема у випадку, якщо речі, документи, гроші, тощо набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них або на які було спрямоване кримінальне правопорушення, речі, документи підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належала її батьку ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою б/н від 12.05.2011 року Управлінням СБУ в Дніпропетровській області, номер обтяження 1424502238 та про скасування арешту на невизначене майно, накладеного постановою б/н від 12.05.2011 року Управлінням СБУ в Дніпропетровській області реєстраційний номер обтяження 11195824. На підтвердження арешту вказаного майна, ОСОБА_3 надає суду копію Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів від 18.12.2024 року, де зазначено, що арешт на вказане майно накладено згідно постанови про накладення арешту на майно, б/н, 12.05.2011 року, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області. Просить скасувати арешт у зв'язку із смертю власника вказаного майна - її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, що вона жодного відношення до кримінального провадження не має. При цьому, заявником суду не надано належних доказів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано. Доказів негативних наслідків від застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, заявником не надано та в судовому засіданні не встановлено. Прокурор, згідно наданої суду заяви, заперечував проти скасування арешту майна.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна є недоведеним та не знайшло свого підтвердження під час судового засідання, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 107, 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372 КПК України, -
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1