справа № 208/12662/24
№ провадження 2-о/208/59/25
Іменем України
14 січня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Кіблицької М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний - міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У своїй заяві заявник, ОСОБА_1 ,просить суд:
- встановити факт державної реєстрації народження, ОСОБА_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м.Донецьку 23.08.1949 року, актовий запис №1449.
- зобов'язати Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) при поновленні актового запису про народження зазначити наступні відомості:
ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
місце народження: м.Донецьк, Донецької області,
відомості про батьків: батько - ОСОБА_3 , молдован; мати - ОСОБА_4 , українка.
На обгрунтування доводів своєї заяви заявниця вказує, що вона, ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 .
Батько народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Донецьку Донецької області.
23 серпня 1974 року, він уклав шлюб з її матір'ю - ОСОБА_5 . Але 09 березня 1989 року вказаний вище шлюб був розірваний.
Після розірвання шлюбу батько виїхав до російської федерації, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
На теперішній час свідоцтво про народження батька не має.
Під час воєнної агресії російської федерації проти України, ОСОБА_1 виїхала з окупованої території Донецької області до м.Покровська. Численні спроби отримати будь-яку інформацію щодо свідоцтва про народження свого батька не принесли позитивного результату, оскільки актовий запис відсутній в реєстрі, а всі паперові записи РАЦС залишились у м.Донецьку. Матері ОСОБА_1 - ОСОБА_6 через своїх родичів, що залишились на окупованій території України, вдалося отримати довідку про народження ОСОБА_7 , виданої ДНР, в якій
зазначені дата народження батька, номер актового запису з датою та його батьки.
Для отримання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, її представник - адвокат Резніченко Л.І. 08.10.2024 року звернулась до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), але отримала відповідь, що актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відділу та за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не знайдений.
Також адвокат Резніченко Л.І. 16.10.2024 року звернулась до відділу
державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, але отримала відповідь, що за результатами проведеної перевірки по відділам державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
21 жовтня 2024 року адвокат Резніченко Л.І. звернулась до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану (факту народження).
23 жовтня 2024 року була отримана відповідь, згідно якої Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) повідомив, що не може прийняти заяву про поновлення актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як немає оригінала свідоцтва про смерть.
Встановлення юридичного факту, а саме народження батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявниці необхідно для встановлення румунського коріння.
Заявник посилається на те, що за законом Румунії «Про громадянства», етнічні румуни, що проживають на території іншої держави мають право претендувати на отримання громадянства Румунії. Особи, які є нащадками осіб, які втратили громадянство Румунії внаслідок історичних подій, вважаються такими, що мають румунське коріння, а тому можуть претендувати на отримання громадянства Румунії.
На момент народження діда - ОСОБА_3 , м.Оргіїв, Республіки Молдова входив до складу Румунії та мав всі ознаки румунської державності, в усіх офіційних та адміністративних закладах розмовляли румунською. Дід заявниці - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у Донецькій області. Батько заявниці також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Самара Кіровського району Самарської області, свідоцтво про його народження втрачено. Внаслідок військових подій, які відбуваються на території України, а саме, в Донецькій області відновити документи про народження батька заявниці неможливо. Отримати оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 також не можна, оскільки 01.12.2022 року зупинені відносини з російською федерацією відповідно до Закону України №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» і не має можливості витребувати копії актових записів цивільного стану. Тому заявниця не може доказати родинні відносини між нею і її дідом ОСОБА_3 .
В судове засідання заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 не з'явились, представник заявника надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.
У судове засідання представник заінтересованої особи Центрального-міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не з'явився, надав суду заяву, в якому просив розгляд справи проводити за відсутністю представника.
У письмових поясненнях, засвідчених 09 січня 2025 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юшин А.Ю., свідок ОСОБА_9 пояснила, що у зв'язку з наявністю між нею та ОСОБА_2 родинних відносин (вони рідні брат та сестра), сумісного проживання разом з батьками, вона, ОСОБА_9 , може підтвердити, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батьком ОСОБА_1 . Він народився у місті Донецьк, Донецької області, та його батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
09 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі та призначено дату судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого 12 січня 2024 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначені: в графі «Батько» ОСОБА_2 та в графі «Мати» ОСОБА_6 (а.с.17).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , повторно виданого 12 січня 2024 року Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_1 25 вересня 1998 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 , актовий запис №349. Прізвище ОСОБА_1 після державної реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 » (а.с.18).
Місцем тимчасового поселення заявника є наступна адреса: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки від 03.09.2019 року №1427-5000187313 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.25).
В матеріалах справи також міститься копія довідки про народження №641/08-88, видана 06.09.2024 р. Кіровським відділом записів актів цивільного стану Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції донецької народної республіки, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі державної реєстрації актів про народження відділом державної регістрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції в місті Донецьк зроблений відповідний запис акту №1449 від 23 серпня 1949 року. Батьки: батько - ОСОБА_3 , національність - молдован; мати - ОСОБА_4 , національність - українка (а.с.22).
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23 серпня 1974 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запис №20. Після укладення шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.19).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірваний 09 березня 1989 року, запис №274 (а.с.20).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (місто народження: м.Донецьк) помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в м.Самара, Кіровський район, Самарська область, росія, запис №1781 (а.с.21).
Відповідно до копії архівного витягу із запису акта про народження, що видана територіальним відділом реєстрації актів цивільного стану м.Оргіїв, Республіка Молдова, вбачається, що 21 квітня 1925 р. за №20 в парафії Слобозія Доамней, Оргіївський повіт, район 1 зареєстровано народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Батьки: батько - ОСОБА_16 , мати - ОСОБА_17 (а.с.26-27).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , запис №1073, місце смерті: м.Донецьк, Донецька область (а.с.28).
Представник ОСОБА_1 - адвокат Резніченко Л.І. 08.10.2024 року звернулась до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), для отримання інформації про наявність актового запису про народження ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 . Вказана інформація необхідна для подальшого отримання витягу про народження ОСОБА_2 (а.с.29).
Відповідно до відповіді №631/31.28-25 від 09.10.2024 року, наданої Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачається, що актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відділу та за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян, не знайдений (а.с.30).
Також, адвокат Резніченко Л.І. 16.10.2024 року звернулась до відділу
державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для отримання інформації про наявність актового запису про народження ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1 . Вказана інформація необхідна для подальшого отримання витягу про народження ОСОБА_2 (а.с.31).
Відповідно до відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що за результатами проведеної перевірки по відділам державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено.
Перевірка наявності актового запису про народження проведена за період з 29.03.1946 по 29.03.1952 по первинній державній реєстрації та з 30.03.1950 по теперішній час по поновленим актовим записам цивільного стану про народження.
За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, не виявлено (а.с.32).
21 жовтня 2024 року адвокат Резніченко Л.І. звернулась до Центрально-Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про поновлення втраченого актового запису цивільного стану (факту народження) (а.с.33-34).
23 жовтня 2024 року була отримана відповідь №801/31.28-25, згідно якої Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомив, що не може прийняти заяву про поновлення актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як немає оригінала свідоцтва про смерть (а.с.35-36).
Окрім цього, в матеріалах справи міститься копії фотографій родини ОСОБА_1 (а.с.38-41) та копії свідоцтв про народження ОСОБА_18 , серії НОМЕР_7 від 09 липня 1992 року (повторне) та ОСОБА_9 , серії НОМЕР_8 від 11 червня 2022 року (повторне) (а.с.23-24).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої ст.293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року в справі № 503/246/19 висловлена правова позиція з приводу того, що перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій ст.315 ЦПК України, не є вичерпним. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).
Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення вищевказаного юридичного факту, з метою встановлення румунського коріння.
Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 300 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19) зазначено, що:
«питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України 31 грудня 1991 року № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності» від, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в справі № 810/2732/18 (провадження № 11-381апп19) вказано, що:
«19. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність матері «німка», та актового запису про шлюб, зазначивши національність чоловіка « німець», у задоволенні якої позивачу було відмовлено.
22. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.
30. У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
31. Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
32. При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
34. Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
35. Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
36. Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
37. Таким чином, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2023 року в справі № 216/1899/22 (провадження № 61-13225 св 22) вказано, що:
«звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просив суд встановити факт неправильності записів щодо національності в актових записах цивільного стану та внести відповідні зміни, а саме: встановити факт неправильності запису про національність його матері в актовому записі про його народження та внести відповідні зміни, а також встановити факт неправильності запису про його національність в актовому записі про народження його доньки та внести відповідні зміни.
Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.»
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18, провадження № 14-215цс19 та неодноразово підтриманою Верховним Судому постановах: від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20), від 30 березня 2022 року у справі № 458/1176/20 (провадження № 61-15907св21). Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.
ОСОБА_1, звертаючись до суду з указаним позовом, фактично просив встановити його національність та національність його матері, а також внести відповідні зміни в актові записи цивільного стану. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що справа не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, а тому обґрунтовано закрили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України».
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в ухвалі від 18 листопада 2024 року у справі № 639/3830/24 (провадження № 61-14666ск24).
Також суд зазначає, що юридичний факт має значення і є нерозривно пов'язаним з певною особою, прав та інтересів якої стосується його встановлення. Саме така особа, якщо інше прямо не передбачено законом, повинна звертатися до суду з відповідною заявою.
Згідно положень ч.1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Згідно змісту заявлених вимог та долучених до заяви документів вбачається, що заявник просить суд встановити факт державної реєстрації народження ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .
Відповідно до ч.1 ст.46 ЦПК України, здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
За ч.1 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
В силу ч. 4 ст. 25 ЦП України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
З урахуванням зазначеного, слід дійти висновку, що встановлення судом фактів щодо часу та місця народження померлої особи, з урахуванням, що мета встановлення вказаного факту не пов'язана із спадкуванням, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
З огляду на викладене, у зв'язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності, питання, порушене заявником у поданій до суду заяві, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та судовому розгляду взагалі, а тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 46, 247, 255, 263, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Закрити провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центральний - міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про встановлення факту, що має юридичне значення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. М. Похваліта