Справа № 932/4223/23
Провадження № 2/932/173/24
12 листопада 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.
за участю секретаря - Білоконь О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.04.2022 ОСОБА_2 отримав від нього- ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41 400,00 доларів США, про що надав розписку. Вказані кошти були отримані ним як аванс за поставку (продаж) ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобілів «пікап» у кількості 6 одиниць. Вказані автомобілі (як і багато інших) він-позивач купував з метою передачі на потреби Збройних сил України. Знайомий ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поручився перед ОСОБА_1 за виконання зобов'язань ОСОБА_2 по поставці автомобілів «пікап» на суму 41 400 доларів США до 01.05.2022, про що підписав договір поруки. 20.04.2023 ОСОБА_3 отримав претензію про повернення суми авансу, проте гроші станом день звернення із позовом не повернуті. Зобов'язання по поставці (продажу) автомобілів «пікап» ОСОБА_2 не виконані у повному обсязі, на зв'язок із ним він не виходить, контактів уникає, наразі він намагається встановити його місцезнаходження.
Позивач зазначає, що, виходячи зі змісту правовідносин у цій справі, передані ним кошти у сумі 41 400,00 доларів США, у розумінні статті 570 ЦК України, є авансом. Як зазначено у частині 2 статті 570 ЦК України аванс - це лише спосіб платежу і він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. На аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання. Той хто отримав аванс повинен його повернути і якщо одна із сторін отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Посилаючись на те, що станом на день звернення із позовом зобов'язання не виконане, позивач зазначає, що він змушений звернутися за захистом своїх прав до суду і просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти в сумі 1 513 940 гривень 04 копійки, що є еквівалентом 41400 доларів США за курсом НБУ на день подання позову.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду вказаної справи.
Ухвалою суду від 06 травня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 06 травня 2023 року задоволена заява позивача про відстрочення сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Ухвалою суду від 20 червня 2024 року закрито підготовче провадження та справа прзначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові, просила їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористались, про причини неявки суду не повідомили.
В подальшому, у наданій суду 12 листопада 2024 заяві представник позивача позовні вимоги підтримала, просила розглянути справу у її відсутність, в заочному порядку та без фіксування процесу технічними засобами.
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 27.04.2022 ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 41 400,00 доларів США, про що надав розписку та що ним не спростовано. Вказані кошти були отримані як аванс за поставку (продаж) ОСОБА_2 до 01.05.2022 ОСОБА_1 автомобілів «пікап» у кількості 6 одиниць. За твердженням позивача, вказані автомобілі (як і багато інших) він купував з метою передачі на потреби Збройних сил України.
Знайомий ОСОБА_2 - ОСОБА_3 поручився перед ОСОБА_1 за виконання зобов'язань ОСОБА_2 по поставці автомобілів «пікап» на суму 41 400 доларів США до 01.05.2022, про що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір поруки від 27 квітня 2022 року.
У відповідності до п.1 договору поруки від 27 квітня 2022 року поручитель ОСОБА_3 поручився перед кредитором ОСОБА_1 за ОСОБА_2 (боржник) за виконання обов'язку по поставці (продажу) ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобілів «пікап» у кількості 6 одиниць відповідно до наданої ОСОБА_2 розписки від 27.04.2022.
У разі непоставки автомобілів поручитель зобов'язується повернути кредитору грошові кошти у сумі 41 400,00 доларів США (п.2 Договору поруки).
У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.3 Договору поруки).
Як зазначено у п.4 Договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють розписку від 27.04.2022, надану ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 41 400 доларів США за поставку (продаж) ОСОБА_2 ОСОБА_1 автомобілів «пікап» у кількості 6 одиниць.
Пунктом 5 Договору поруки передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії поруки - до виконання обов'язку ОСОБА_2 .
В підготовчому засіданні у даній справі відповідач ОСОБА_3 підтвердив укладання ним вказаного договору поруки та умови, які ним передбачені.
Вбачається, що представником позивача на адресу ОСОБА_2 , з посиланням на невиконання вищевказаних домовленостей, було направлено Претензію від 01.07.2022 про повернення суми авансу в розмірі 41400,00 доларів США протягом 7 днів з дня отримання даної претензії.
В зв'язку з невиконанням досягнутих домовленостей на адресу ОСОБА_3 представником позивача було направлено Претензію від 20.04.2023 про повернення суми авансу, яку він отримав 20.04.2023.
Проте, грошові кошти у вказаній сумі станом день звернення до суду із позовом та на час розгляду справи позивачу не повернуті; зобов'язання по поставці (продажу) автомобілів «пікап» ОСОБА_2 не виконані у повному обсязі, на зв'язок із позивачем він не виходить, контактів уникає. Вказані доводи позивача не були спростовані відповідачами.
Посилаючись на те, що станом на день звернення із позовом зобов'язання не виконане, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду і просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь грошові кошти в сумі 1 513 940 гривень 04 копійки, що є еквівалентом 41400 доларів США за курсом НБУ на день подання позову.
Судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2022 Головним слідчим управлінням Національної поліції України було зареєстроване кримінальне провадження №12022000000000478 за ст. 201-2 ч.3 КК України по факту того, що на території України невстановлена група осіб під час воєнного стану здійснює реалізацію транспортних засобів, які завозяться на територію України для потреб ЗСУ, як гуманітарна допомога.
Відповідно до протоколу обшуку від 05.08.2022, проведеного слідчим в ОВС ГСУ Національної поліції України у кримінальному провадженні №12022000000000478, в ході проведення обшуку, серед іншого, було вилучено у ОСОБА_1 блокнот чорного кольору «GOLD COACH», де міститься запис від 27.04.2022 ОСОБА_2 про отримання грошових коштів у сумі 41 400 доларів США.
Відповідно до матеріалів даної цивільної справи, позивачем через свого представника 11.08.2022 було подано до Печерського районного суду міста Києва скаргу на бездіяльність слідчого, в якій ОСОБА_1 просить визнати незаконними дії старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Куцманда М.М. під час проведення обшуку 05.08.2022 у кримінальному провадженні №12022000000000478 від 03.06.2022 за фактом вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст. 201-2 КК України.
Постановою про відмову в задоволенні клопотання від 09.01.2023, винесеною старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого Управління Національної поліції, було відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Ремез К. про повернення майна, зокрема, блокноту.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.01.2024 за клопотанням позивача ОСОБА_1 , який самостійно не міг надати зазначені докази, з Головного слідчого управління Національної поліції України було витребувано блокнот чорного кольору «GOLD COACH», де міститься запис від 27.04.2022 ОСОБА_2 про отримання грошових коштів у сумі 41 400 доларів США, або засвідчену копію цього блокноту із зазначеними записами.
На виконання вищевказаної ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.01.2024 з Головного слідчого управління Національної поліції України 14.03.2024 було отримано судом завірені копії вказаного блокноту, а саме сторінок, на яких містяться чорнові записи від 27.04.2022 ОСОБА_2 про отримання грошових коштів у сумі 41 400 доларів США, та зазначено, що ГСУ НПУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000478 від 03.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 201-2 КК України. У ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено блокнот GOLD COACH із чорновими записами.
Як вбачається з листа Головного слідчого Управління Національної поліції від 05.11.2024, адресованого представнику позивача ОСОБА_1 , Головним слідчим Управлінням Національної поліції здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000478 від 03.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст. 201-2 КК України. 16.07.2024 подальше досудове розслідування доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду копію Заяви свідка в порядку ст. 93 Цивільно-процесуального кодексу України у справі № 932/4223/23 від 08 лютого 2024 року, справжність підпису якого засвідчено 08 лютого 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Райською Т.М., зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо обставин, про які йдеться у позові ОСОБА_1 , поданого до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, вказує про те, що 27.04.2022 у місті Львів в ресторані готелю «Львівський Замок» ОСОБА_1 вів перемовини з ОСОБА_2 про те, щоб той продав ОСОБА_1 автомобілі «пікап», які будуть завезені з-за кордону та в подальшому передані Збройним Силам України; він - ОСОБА_4 був присутній за столом, де сиділи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чув їх розмову. ОСОБА_1 досяг згоди із ОСОБА_2 щодо придбання пікапів, після чого передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі близько 40 000 доларів США, про отримання грошей ОСОБА_2 розписався у блокноті ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.
Відповідно до частини 1 статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У відповідності до частини 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Виходячи зі змісту правовідносин у цій справі, передані позивачем кошти у сумі 41 400,00 доларів США у розумінні статті 570 ЦК України є авансом.
Як зазначено у частині 2 статті 570 ЦК України аванс - це лише спосіб платежу і він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. На аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання; той, хто отримав аванс повинен його повернути. І якщо одна із сторін отримала як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція та практика Європейського суду з прав людини, при розгляді справ судами застосовується як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини численними рішеннями (у справах «Воловік проти України», «Копецький проти Словаччини», «Суханов та Ільченко проти України», «Беєлер проти Італії» та інших) сформувала позицію, що поняття «майно» та «власність», які містяться у ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, є значно ширшими, ніж закріплено у ст. 41 Конституції України та чинному ЦК України, та мають автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно, можуть також розглядатись як «право на власність» та відповідно як «власність» для цілей цієї статті.
У пункті 22 рішення ЄСПЛ «Сук проти України» суд зазначає: «поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X)». Поняття «законні очікування» (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та «юридичної визначеності» (legal certainty). Характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Вбачається, що майнове право позивача, гарантоване Протоколом 1, було порушено, оскільки позивач передав ОСОБА_2 аванс та очікував на отримання автомобілів (пікап), проте зобов'язання не було виконане, внаслідок чого законні очікування позивача на отримання майна не справдилися.
Як зазначено вище, п.3 Договору поруки, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Таким чином, в межах заявлених позовних вимог, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню із стягненням солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1 513 940 гривень 04 копійки, що є еквівалентом 41 400,00 доларів США за курсом НБУ (36,5686 грн. за 1 долар США) на день подання позову.
Будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача відповідачами суду не надано.
Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позовних вимог, суд враховує те, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 7569 грн. 70 коп. та стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 7569 грн. 70 коп.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошові кошти в сумі 1 513 940 гривень 04 копійки (один мільйон п'ятсот тринадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 7569 грн. 70 коп. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень сімдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 7569 грн. 70 коп. (сім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять гривень сімдесят копійок).
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленого цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяв про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Т.О. Кудрявцева