Справа № 199/10129/24
(2/199/1138/25)
Іменем України
04.03.2025 Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
за участю секретаря Костючик В.В.
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФЕМЕЛІ ДНІПРО», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними, -
У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді вищезазначена цивільна справа.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Радонський М.Г. в судове засідання 20 грудня 2025 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час проведення судового засідання, у зв'язку із чим розгляд справи було відкладено на 04 березня 2025 року 12 годин 00 хвилин, про що сторони повідомлені належним чином.
Водночас, ані позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Радонський М.Г. у судове засідання повторно не з'явилися, про причини своєї неявки в судові засідання не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.
Суд, вивчивши матеріали справи та додані до неї письмові документи, надавши належну оцінку поведінці позивача, вживши усіх необхідних заходів для надання стороні позивача достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях, з метою забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи, доходить наступного висновку.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приписами частини 1статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Сторони використовують свої права, закріплені ст.ст. 43,49 ЦПК України на власний розсуд.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані з'являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів інших учасників судового розгляду, а тому саме позивач має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача та/або заявника як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.
Зазначене вище відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №558/9/18 (провадження № 61-13892св20) та від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).
Суд вжив всіх заходів для належного повідомлення позивача та його представника за адресою, що зазначена у позові та СМС-повідомленнями за телефоном, який зазначено у позові, через систему «Електронний суд». Про причину неявки або про зміну місця проживання позивач суду також не повідомив.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, оскільки кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах "Іззетов проти України", "Паскал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України" суду потрібно дотримуватися розумного строку для судового провадження.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд також зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998, рішення у справі "Круз проти Польщі" від 19.06.2001).
При цьому, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Крім того, Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків, про що наголошено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України".
У відповідності до ч. 1ст. 130 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повітка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суд визнає, що позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин, оскільки не повідомив про причини неявки. При цьому заяв про розгляд справи без участі позивача чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Крім того, позивач, будучи повідомленим про дати судового засідання не вчинив дій, направлених на сприяння здійснення правосуддя. Суд розцінює такі його дії як втрату зацікавленості в кінцевому результаті розгляду справи. Внаслідок таких дій, суд позбавлений змоги належним чином розглянути справу по суті у визначений законодавством України процесуальний строк.
Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не вжив заходів для явки до суду для проведення судового засідання за його позовом, суд приходить до висновку, що останній втратив інтерес та зацікавленість у розгляді справи, а тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.200, п.3 ч.1 ст. 257, ст.ст. 260, 261 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД ФЕМЕЛІ ДНІПРО», про визнання договорів купівлі-продажу майнових прав недійсними - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.Б.Подорець