Справа № 199/1210/25
(3/199/935/25)
іменем України
05.03.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП
23.01.2025 об 11:10 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, с.Вірівка, вул. Центральна, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ГАЗ 2217», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції, чим своїми діями порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими SMS-повістками, які він отримав: 30.01.2025 о 15:40:27 годині, 05.02.2025 о 10:50:50 годині, 12.02.2025 о 13:47:21 годині, 24.02.2025 о 16:17:52 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, враховуючи і те, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги та ордеру на надання правничої (правової) допомоги б/н від 04.02.2025 інтереси ОСОБА_1 в суді представляє адвокат Скоробогатько В.Ю. (а.с. 15).
24.02.2025 через підсистему автоматизованої системи документообігу суду «Електронний суд» до суду надійшло клопотання захисника Скоробоготька В.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вказаного клопотання адвокат вказує, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп'яніння, оскільки працівником поліції не проводились жодних тестів на реакцію зіниць очей на світло, тобто у водія ОСОБА_1 працівником поліції не було встановлено жодної ознаки наркотичного сп'яніння.
Крім того сторона захисту убачає, що працівниками поліції не проведено відсторонення водія від керування транспортним засобом, оскільки у поліцейський, начебто, було достатньо підстав вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані сп'яніння, що є порушенням вимог ст.266 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015.
Також захисник стверджує, що працівниками поліції порушено право на захист водія ОСОБА_1 , оскільки поліцейськими на місці зупинки не були належним чином не були роз'яснені ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Вивчивши подане захисником Скоробогатьком В.Ю. клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.
З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом транспортним засобом «ГАЗ 2217», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376.
Інструкцією № 1376 встановлено порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також визначено порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції № 1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, відповідно до положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У рішеннях ЄСПЛ, зокрема по справах «Коробов проти України» від 21.07.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З матеріалів справи убачається, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 228153 від 23.01.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Відповідно до протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- безперервними відеозаписами з нагрудних камер патрульних поліцейських, переглянутими судом, з якого убачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним 23.01.2025 у денний час транспортним засобом «ГАЗ 2217», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Центральній в с. Вірівка Покровського району Донецької області. Так, під час спілкування у поліцейських виникла обґрунтована підозра про те, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки у останнього встановлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей (11:15:18 година). На питання працівника поліції водій ОСОБА_1 зазначив: «Вчора ввечері вживав алкогольні напої під час вечері, після бойового завдання» (11:15:19 година). В свою чергу працівники поліції висловлювали ОСОБА_1 пропозиція пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку (11:15:34 година), на що останній надав працівникам поліції чітку відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, не надаючи обґрунтованих пояснень своїй відмові (11:15:40 година). Після чого працівником поліції було повідомлено водію, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку, серед якого є медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з подальшим зауваженням того, що дійсно водій ОСОБА_1 має виражені ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя (11:15:45 година). Після складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП водій ОСОБА_1 підписав даний протокол, при цьому не надав своїх пояснень чи заперечень на дії працівників поліції (11:25:16 година);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.01.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.
Відповідно до п. 6, 7 Глави І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Отже, ОСОБА_1 відмовився як від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, що само собою утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, правильно кваліфіковані працівниками поліції за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи адвоката Скоробогатька В.Ю. про те, що працівниками поліції була порушена процедура проведення огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану наркотичного сп'яніння, оскільки працівником поліції не проводились жодних тестів на реакцію зіниць очей на світло, тобто у водія ОСОБА_1 працівником поліції не було встановлено жодної ознаки наркотичного сп'яніння, суд вважає хибними, оскільки на місці зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції жодного огляду водія на стан наркотичного сп'яніння не проводили, оскільки під час спілкування з ОСОБА_1 у поліцейських виникла обґрунтована підозра про те, що останній перебуває у стані саме алкогольного сп'яніння, оскільки у останнього встановлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей.
Так, вищенаведеними відеозаписами з місця події встановлено, що під час спілкуванням працівниками поліції із водієм ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, оскільки за результатами проведеного візуального огляду останнього виявлені наступні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. У свою чергу ОСОБА_1 відмовляється проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, не надаючи обґрунтованих пояснень своїй відмові.
На переконання суду, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку (11:15:40 година).
Суд констатує, що вказаним відеозаписом підтверджується, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, від проходження якого він відмовився. У зв'язку з чим поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення за фактом відмови від проходження огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, який ОСОБА_1 підписав, не зазначаючи жодних заперечень.
За таких обставин суд встановив, що відеозапис, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження стану алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку є безперервним, тому цей доказ є належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом також встановлено, що жодних самостійних дій на проходження огляду ОСОБА_1 не вчиняв, доказів того, що він пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку протягом двох годин або більше суду не надано.
Доказів неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ані ОСОБА_1 , ані його захисником Скоробоготьком В.Ю. не надано, правомірність їх дій водієм у встановленому порядку адміністративного судочинства не оспорювалася.
Щодо доводів захисника Скоробогатька В.Ю. про невідсторонення водія ОСОБА_2 від керування транспортного засобу, суд зазначає наступне.
Статтями 260, 265-1 та 266 КУпАП (глава 20 Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення), ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено імперативний обов'язок співробітників поліції тимчасово вилучати посвідчення водія, оскільки ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді позбавлення права керуванням транспортним засобом, та відстороняти від керування транспортними засобами осіб, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з наступним оглядом особи на стан сп'яніння.
З аналізу ч.1 ст.266 КУпАП вбачається, що з метою усунення небезпеки, що виникає при знаходженні за кермом водія (судноводія) щодо якого є підстави вважати, що він перебуває у стані сп'яніння, законодавством передбачена можливість відсторонення зазначених осіб від керування транспортними засобами або суднами. Відсторонення водіїв від керування транспортним засобом полягає у примусовому припиненні руху, звільнення транспортного засобу від особи, що ним керує, затримання посвідчення водія і здачі у разі необхідності транспортного засобу на платну стоянку або до відповідного органу, передача управління транспортного засобу іншій особі, яка має посвідчення водія.
З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи про адмінінстративне правпорушення вбачається, що водій ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом з незначним дотриманням порядку передбаченого ч.1 ст.266 КУпАП, оскільки після складення адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 поліцейський хоч і не вказав, що ОСОБА_1 відстороняється від керування транспортного засобу, однак з наявного в матеріалах справ акту прийому-передачі транспортного засобу від 23.01.2025 встановлено, що транспортний засіб «ГАЗ 2217», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким 23.01.2025 у денний час за адресою: АДРЕСА_2 керував ОСОБА_1 був переданий іншому водію - старшому техніку військової частини НОМЕР_2 , старшому сержанту ОСОБА_3 .
Суд зауважує, що вказані обставини не є підставою для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання адвоката про те, що працівниками поліції порушено право на захист водія ОСОБА_1 , оскільки поліцейськими на місці зупинки не були належним чином не були роз'яснені ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, суд відхиляє з наступних підстав.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу та ст. 63 Конституції України, про що робиться відмітка у протоколі.
З матеріалів справи убачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 228153 від 23.01.2025, ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вказане узгоджується і з відеозаписом. Жодних зауважень, клопотань, зокрема і щодо не роз'яснення йому процесуальних прав, останній не заявляв. Крім того права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, в судовому засіданні здійснює адвокат, зокрема і прийняття участі в суді та надання йому можливості відстоювати позицію ОСОБА_1 в суді.
Обставин, які б вказували на упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності судом не встановлено та адвокатом надано не було, як і не надано того, що стороною захисту були вчинені відповідні дії щодо можливої фальсифікації справи, про що уперше було виказано адвокатом лише в ході судового розгляду.
Посилання захисника Скоробогатька В.Ю. про те, що ОСОБА_1 має ряд захворювань, які він отримав під час несення військової служби, серед яких помірно виражений тривожно-депресивний стан після перенесеної гострої реакції на стрес, що є психічним розладом та різновидом неврозу, що виникає внаслідок переживання однієї чи кількох подій, котрі ушкоджують психіку, що в свою чергу призводить до послаблення сприйняття або взагалі не сприйняття та не розуміння того, що фактично відбувається навколо нього та яке рішення необхідно прийняти, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки такі посилання не підтвердженні медичними висновками стану здоров'я ОСОБА_1 .
Поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозапису, суд розцінює, як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення (в даному випадку складання матеріалів справи за вищевказаною статтею Закону) та подальшого уникнення від відповідальності. На переконання суду вказане не потребує детального аналізу, оскільки правова оцінка та мотиви суду викладені вище.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушника ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
Окрім того, суд зазначає, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, кожен несе індивідуальну відповідальність за те, щоб рух був безпечним.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 занеобхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас, суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко