Справа № 168/91/25
Провадження № 2/168/90/25
03 березня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Сухоручко Ю.О.,
секретар судового засідання Таксюк О.С.,
розглянувши в сел. Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника позивача - адвоката Філончук Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно. При житті ОСОБА_1 заповіту не складала, він є спадкоємцем за законом І черги. Позивач зазначає, що спадщину у визначені законом строки не прийняв, оскільки тривалий період часу не проводилось розпаювання земель, а тому до 2024 року не знав про наявність спадкового майна, а саме: право на земельні частки (паї), посвідчені сертифікатами.
Позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення своїх спадкових прав, однак нотаріусом було відмовлено у прийнятті спадщини у зв'язку з тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини та роз'яснено право звернення до суду із відповідним позовом.
Вважає, що строк для прийняття спадщини пропущений з поважної причини, у зв'язку з цим, просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 .
Рух справи в суді.
Позовна заява надійшла до суду 16.01.2025 року.
21.01.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
19.02.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позиція учасників провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила провести судове засідання за її відсутності, позовні вимоги визнала.
Враховуючи, що в підготовче засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Враховуючи визнання відповідачем позову, суд відповідно до положень ч.4 ст.206 ЦПК України за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.02.2020 року, виданого Старовижівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
За життя ОСОБА_3 заповіту не складала (а.с. 8, 27 - 29), позивач є спадкоємцем І черги за законом (а.с. 7, 7 -зворот).
Згідно з довідкою Старовижівської селищної ради від 01.01.2025 року №15/08.02 вбачається, що в АДРЕСА_1 , проживала та булла зареєстрована ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадкового майна входять земельні ділянки ( паї) (а.с. 7 - зворот).
Згідно з листом СТЗОВ «Облапське» від 15.10.2024 року вбачається, що позивачу повідомлено про те, що спадкодавиці ОСОБА_3 належали на підставі державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, земельні ділянки на території Старовижівської селищноїх ради (а.с. 8).
Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_3 станом на 12.12.2024 року відсутня (а.с. 8 - зворот).
Відповідно до листа приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Кушнерук А.Ю. від 22.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини (а.с. 22).
Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини по даній цивільній справі регулюються Цивільним Кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою.
На підставі вимог статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
В силу ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Згідно із ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Натомість судом встановлено, що позивач вищенаведених вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).
В той же час, відповідно до ст.ст. 1273-1275 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.
Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з вищевикладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов'язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.
Так, для прийняття спадщини спадкоємцем, який на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, необхідно особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Це є обов'язковим для обох названих видів спадкування.
У зв'язку з цим, для прийняття спадщини за заповітом слід вчинити ті ж дії, що і при спадкуванні за законом, а саме, подати до нотаріальної контори відповідну заяву, яка б свідчила про його дійсний намір прийняти спадщину в порядку спадкування за заповітом.
При цьому, такі дії теж повинні бути вчинені у встановлений законом для прийняття спадщини строк.
Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред'явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Вказане у повній мірі відповідає Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 06.02.2013 року в справі № 6-167цс12.
Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.
Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Таким чином, правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року № 6-1320цс17.
Тобто, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна після смерті матері - ОСОБА_3 , однак останньому було відмовлено у зв'язку із пропуском шестимісячного терміну для прийняття спадщини.
Позивач просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті спадкодавиці вказуючи на те, що він є єдиним спадкоємцем, який претендує на оформлення спадкових прав, а також ту обставину, що фактично спадкового майна не існувало, оскільки не відбувалося розпаювання земель.
Також суд враховує обставини, спричинені карантинними обмеженнями, що діяли з метою запобігання поширенню COVID-19 на території України, введенням на території України воєнного стану, визнання відповідачем позовних вимог, з метою захисту прав позивача, як єдиного спадкоємця на спадщину, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причинивизначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).
Прецедентна практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі»; пункт 32 рішення ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (пункт 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосовний у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також судом враховано, що наслідки пропущення позивачем строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивач, втратить право на спадкування майна, яке залишилось після смерті його матері. Вказані обставини будуть для нього занадто надмірним тягарем.
Враховуючи викладене, у суду є підстави для задоволення позовних вимог позивача та визначення йому додаткового, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, строку протягом двох місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1261, 1270, 1296, 1298 ЦК України, суд,
Позовні вимоги представника позивача - адвоката Філончук Наталії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці, починаючи з дати набрання рішення законної сили для подачі ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
Представник позивача: ОСОБА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ;
Відповідач : ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Старовижівського районного суду
Волинської області Ю.О. Сухоручко