справа № 619/493/25
провадження № 2-а/619/13/25
Рішення
іменем України
04 березня 2025 року,
м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу № 619/493/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Департамент патрульної поліції,
вимоги позивача: про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
представник позивача: Паркулаб А.В.
представник відповідача: Тарадай В.В.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 , у інтересах якого діє адвокат Паркулаб А.В., у системі «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить скасувати постанову ЕНА №3858648 від 14.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. У обґрунтування позову зазначено, що відповідно до зазначеної постанови на Позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, де в пункті 5 зазначено, що 14.01.2025 о 17:47:48, м. Київ, вулиця Малишка 1, позивач, керуючи транспортним засобом Ауді 07 ДНЗ НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та не пред'явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування. Доказом вчиненого правопорушення зазначено відеозапис бодікамери (БК) № 473632, який починається з моменту, коли поліцейські та Позивач стоять навпроти один одного, при цьому поліцейський вимагає у ОСОБА_1 надати водійське посвідчення. Відеозаписом НОМЕР_2 не зафіксовано факту керування Позивачем транспортним засобом, що свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. Без жодної на те необхідності, поліцейськими було застосовано до Позивача заходи фізичного впливу, а саме адміністративне затримання, що призвело до різкого погіршення самопочуття останнього та необхідність надання йому невідкладної медичної допомоги. Згідно довідки КНП «Центр ЕМД-МК» від 14.01.2025 року, о 18:45 було проведено обстеження ОСОБА_1 (після затримання) та зафіксовано у нього тиск 240/120 (при нормі 110-120/70-80) та пульс 127 ударів на хвилину (при нормі 60-90). Наведене свідчить про те, що Позивач потребував невідкладної медичної допомоги, яка не була своєчасно забезпечена поліцейськими, що становило загрозу для здоров'я ОСОБА_1 та є порушенням його прав. Крім того, поліцейськими також було порушено право на професійну правничу допомогу, оскільки неодноразові вимоги Позивача забезпечити участь адвоката при складанні матеріалів та розгляді адміністративної справи, забезпечення законності та дотримання прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, були проігноровані. Відповідач відзив до суду не надав, що відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Заяви, клопотання учасників справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надавши заяву про підтримання позовних вимоги та розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету Департамента патрульної поліції.
Частиною 3 статті 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явилися, потреби заслухати свідка чи експерта не має, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 10.02.2025, яке за клопотанням представника позивача відкладено на 04.03.2025.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Відповідно до постанови серії ЕНА № 3858648 від 14.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.
За змістом оскаржуваної постанови 14.01.2025 року о 17:47:48 в м. Київ по вулиці Малишка, 1, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді 07 ДНЗ НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки та не пред'явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс ОСЦПВ власників наземних ТЗ, чим порушив п. 2.1. ПДР - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування. До постанови додається відеозапис бодікамери (БК) № 473632.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як передбачено статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Як установлено диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Виходячи з наведеного, встановлення факту події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 126 КУпАП, вимагає доведення об'єктивної сторони цього правопорушення, яка складається з двох складових: 1) факт керування особою транспортним засобом; 2) відсутність у особи при собі документів (посвідчення водія, технічний паспорт, поліс ОСЦПВ) або непред'явлення таких документів поліцейському.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.1 "г" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Одночасно, статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що саме водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Отже, зазначеними вище нормами визначено, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, у рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Однак, відеозаписом БК № 473632 не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що свідчить про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною 4 ст. 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд звертає увагу про наявність процесуального обов'язку відповідача, передбаченого частиною 2 статті 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та зазначає, що відзив на позов відповідачем наданий не був, що кваліфікується судом як визнання позову.
Крім того, суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Крім того, із відеозапису, наданого представником позивача убачається, що ОСОБА_1 заявляв про необхідність виклику йому швидкої допомоги та надання правової допомоги.
При цьому, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 18.02.2020 у по справі № 524/9827/16-а, згідно з якими: «не вжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, є порушенням права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення» (п. 26-27).
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності скасовує саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, оскільки унеможливлює врахування судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення був здійснений з дотримання норм чинного законодавства.
Враховуючи, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що такими діями поліцейським порушено права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив за подання позову 605,60 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення ЕНА №3858648 від 14.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін, їх місцезнаходження, проживання чи перебування:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Суддя І. М. Нечипоренко