Справа № 2-1079/2010
-
іменем України
24 лютого 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого Сторожук С. М
при секретарі: Дробот О.Ю.
розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, суд -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 в якій просила суд:
- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 04 листопада 1995 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Перебуваючи у шлюбі вона придбала квартиру АДРЕСА_1 , за кошти подаровані їй матір'ю.
22 грудня 2009 року на підставі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між нею та відповідачем розірвано, але відповідач відмовляється визнати за нею право особистої власності на спірну квартиру,' а тому вона змушена звернутися до суду.
В судове засідання позивач не з'явилась, надавши суду заяву, згідно якої просила слухати справу за її відсутності.
Відповідач також не з'явився, надавши письмову заяву, згідно змісту якої він не заперечував проти задоволення позовних вимог, та просив слухати справу за його відсутністю.
Суд, дослідивши наявні письмові докази по справі, встановив наступні обставини:
04 листопада 1995 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб ( а.с. 5 ). 22 січня 2003 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_3 продала, а позивач придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7 - 8 ).
22 грудня 2009 року рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.
За твердженням позивача її право власності не визнається відповідачем по справі, разом з тим відповідач не спростовує того факту, що квартира була придбана позивачкою під час шлюбу, однак за кошти подаровані позивачці її матір'ю, про що свідчить його письмова згода про визнання позову.
Відповідно до п.3 ч.І ст.57 СК України, - особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Згідно до ст.392 ЦК України, - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою.
Таким чином, суд вважає, що позовна вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, так як в судовому засідання встановлено і підтверджено факт придбання спірної квартири позивачем за особисті кошти, які належали їй.
На підставі викладеного, керуючись ст.392 ЦК України, ст.57 СК України, ст. ст. 58, 59, 60, 130,131,212,213,215,226,228,256 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на: квартиру АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: С. М. Сторожук