Справа № 202/11220/24
Провадження № 2/202/955/2025
Іменем України
26 лютого 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Дребот І.Я.,
за участю секретаря судового засідання Владимирова О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської територіальної громади в особі Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської територіальної громади в особі Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обгрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється матір'ю позивачки. Позивач пропустила строку на прийняття спадщини у зв'язку з тим, що за життя спадкодавець неодноразово зверталась до нотаріусів та планувала зробити заповіт на свого сина - ОСОБА_2 і неодноразово в розмові ОСОБА_3 говорила, що вона зробила заповіт. Тому позивач вважала, що ОСОБА_3 зробила заповіт та ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Але у вересні 2024 року позивач дізналася від свого брата ОСОБА_2 , що їх мати не встигла зробити заповіт і що останній не планує звертатися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом.
10.09.2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лук'янець Лариси Вікторівни з заявою про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті її матері ОСОБА_3 10.09.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лук'янець Л.В. позивачу було надано Постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії через пропуск строку, що передбачено чинним законодавством.
На підставі викладеного, просить визначити додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном у 3 місяці.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20.09.2024 року дану справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, 26.02.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розглядь справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача Авдіївської МВА Покровського району Донецької області у судове засідання не з'явилася, 05.02.2025 року через підсистему "Електронний суд" надала заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала щодо задоволення позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється матір'ю позивачки. Позивач пропустила строку на прийняття спадщини у зв'язку з тим, що за життя спадкодавець неодноразово зверталась до нотаріусів та планувала зробити заповіт на свого сина - ОСОБА_2 і неодноразово в розмові ОСОБА_3 говорила, що вона зробила заповіт. Тому позивач вважала, що ОСОБА_3 зробила заповіт та ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Але у вересні 2024 року позивач дізналася від свого брата ОСОБА_2 , що їх мати не встигла зробити заповіт і що останній не планує звертатися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом.
10.09.2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лук'янець Лариси Вікторівни з заявою про прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті її матері ОСОБА_3 10.09.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лук'янець Л.В. позивачу було надано Постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії через пропуск строку, що передбачено чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У частині 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 315/386/19, в якій акцентував увагу на тому, що за загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов'язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Отже, за встановленого передбачений законом строк на прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки вони були пов'язані з об'єктивними непереборними та істотними труднощами (тяжка хвороба, введення воєнного стану на території України та інші обставини, що випливають з цього).
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17 жовтня 2018 року вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Таким чином, передбачений законом строк на прийняття спадщини позивач пропустив з поважних причин, оскільки останні були пов'язані з об'єктивними непереборними та істотними труднощами (введення воєнного стану на території України, окупація, вимушене переселення).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що причини пропуску позивачем строку для прийняття спадщини є поважними і об'єктивними, що підтверджується матеріалами справи, а тому вважає доцільним для позивача визначити такий строк для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, терміном у три місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4,12,13,76-81,89,141,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської територіальної громади в особі Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті її матері - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у 3 (три) місяці з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Я. Дребот