03 березня 2025 року
м. Київ
справа №160/8284/23
адміністративне провадження № К/990/1291/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004 по 22.08.2006 головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;
- зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 05.10.2004 по 22.08.2006 на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 щодо зарахування періоду з 05.10.2004 по 22.08.2006 роботи юрисконсультом Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради роботи.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано протокол засідання комісії Дніпропетровської обласної прокуратури з установлення періоду проходження служби (стажу) для виплати надбавки за вислугу років від 15.03.2023 у відмові ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 05.10.2004 по 22.08.2006 на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років. Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 щодо зарахування періоду з 05.10.2004 по 22.08.2006 на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, до періоду проходження служби, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років з 20.04.2022.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14.10.2024 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 160/8284/23 повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
01.11.2024 до Верховного Суду надійшла повторна через підсистему "Електронний Суд" касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/8284/23.
Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2024 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 160/8284/23 залишено без руху, надано заявнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2024 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі № 160/8284/23 повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
10.01.2025 касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури повторно надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2025 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без руху. Надано скаржниці строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме надати:
1) клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку;
2) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 30.01.2025) доставлена в Електронний кабінет Дніпропетровської обласної прокуратури 31.01.2025 о 07 год 09 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
10.02.2025 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху надійшла уточнена касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
В уточненій касаційній скарзі скаржник повторно визначає підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини 7 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон №1697-VII) у взаємозв'язку з положеннями підпункту 9 пункту 6 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090 (далі - Порядок №1090) у правовідносинах, пов'язаних з обчисленням стажу роботи, що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам виходячи з того зарахування певних періодів роботи до стажу державної служби для нарахування щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам не передбачено цим Порядком.
При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що в ухвалах Верховного Суду від 14.10.2024, 21.11.2024 про повернення 5касаційної скарги та в ухвалі Верховного Суду від 30.01.2025 про залишення касаційної скарги без руху скаржнику надавалися вичерпні роз'яснення щодо зазначення підстав касаційного оскарження та умов за яких подається касаційна скарга на підставі визначених частиною четвертою статті 328 КАС України пунктів.
Однак при поданні уточненої касаційної скарги скаржником не взято до уваги роз'яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому, як слідує з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.03.2020 у справі № 1.380.2019.000417, щодо права на одержання щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам, слідчим органів прокуратури, на розмір якої безпосередньо впливає, в тому числі й стажу, який зараховується до стажу державної служби, до якого позивач відмовився зараховувати спірний період роботи ОСОБА_1 ..
Так, суди попередніх інстанцій вказали, що за статтею 22 Закону України від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби. Стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-УІІІ «Про державну службу» (далі - Закон) та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229. Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, стаж державної служби самоврядування за періоди роботи (служби, та служби в органах місцевого самоврядування за періоди роботи (служби, навчання) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло до 1 травня 2016 року, а за періоди роботи (служби, навчання) з 1 травня 2016 року - згідно зі статтею 46 Закону та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.
Водночас необхідно враховувати, що вирішуючи такі спори, суди застосовують положення статей залежно від обставин, установлених у кожній конкретній справі.
Касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо цих норм саме у цій справі, оскільки вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій надали оцінку спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Суд зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду щодо цих норм, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв'язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Колегія суддів зазначає, що за інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» вперше подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 14.10.2024 повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Вдруге подану касаційну скаргу у цій справі Верховний Суд ухвалою від 21.11.2024 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Верховний Суд зауважив, що скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Втретє подану касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без руху з підстав невідповідності касаційної скарги вимогам статті 330 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтував підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Також суд встановив, що скаржник пропустив строк на касаційне оскарження без поважних причин і не надав доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для своєчасного подання скарги.
В уточненій касаційній скарзі, скаржник знову не дотрималася вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржниці.
Сам по собі факт повернення позовної заяви не свідчить про наявність дійсно істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, які не залежать від волевиявлення особи. При вирішенні питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданого адміністративного позову.
Звернення з цією касаційною скаргою є третім, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений скаржником підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
При цьому, Верховний Суд не наділений повноваженнями надавати оцінку іншим ухвалам, постановленим Верховним Судом у порядку визначеному цим Кодексом.
Суд повторно звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд зауважує на періоді часу, у якому відбувалося повторне звернення сторони позивача із повторною касаційною скаргою, що свідчить про допущення ним необґрунтованих зволікань щодо реалізації права на повторне звернення до суду. Так, загальний строк, що минув з дати виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду і до дати звернення із цією касаційною скаргою становить більше шести місяців, що значно виходить за межі строку, встановленого КАС України для касаційного оскарження судових рішень.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Суд повторно наголошує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Надані скаржницею докази не свідчать про наявність дійсних перешкод чи труднощів пропуску строку звернення до суду з цим позовом, які об'єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду впродовж більше шести місяців.
Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження, а та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Водночас касаційна скарга не містить доводів щодо об'єктивної неможливості звернутися позивачу із цією касаційною скаргою без зайвих затримок та зволікань.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Скаржнику було роз'яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 22.01.2024 про залишення касаційної скарги без руху.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, а також, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
Визнати неповажними причини пропуску Дніпропетровської обласної прокуратури строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23.
Відмовити у задоволенні заяви Дніпропетровської обласної прокуратури про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі №160/8284/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов С.А. Уханенко