03 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/1631/23
адміністративне провадження № К/990/414/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №320/1631/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо документування довідкою від 10.06.2022 №4843 раніше на 7 діб до набрання законної сили 17.06.2022 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.05.2022 №640/12481/21;
- визнати протиправними дії відповідача щодо зміни форми бланку та реквізитів документа (довідки) шляхом знищення (вилучення) слів «(спеціальним)», «(на день звільнення із служби)»;
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних командиру військової частини НОМЕР_1 (військовому прокурору) ОСОБА_1 шляхом встановлення «типової посади командира взводу Збройних Сил України», яку ніколи не займав (відсутній наказ про призначення/звільнення);
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних, про «відрядження», у яке ніколи (нікуди) не відряджався (відсутній наказ про направлення у відрядження/повернення із відрядження);
- визнати протиправними дії відповідача щодо перекручення фактичних даних про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) і документування сумою (посадовим окладом) 3440,00 грн;
- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення правового статуту прокурора (військового прокурора) і довічно присвоєного військового (спеціального) звання «підполковник юстиції» і документування без слова юстиції «підполковник»;
- зобов'язати відповідача скласти, оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393», нову довідку про розмір грошового забезпечення підполковнику юстиції у відставці ОСОБА_1 , станом на 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а саме з урахуванням посадового окладу військового прокурора гарнізону 8000,00 грн, окладу за військовим званням 1410,00 грн, надбавки за вислугу 30 років - 50%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 70%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень -15% та премії - 130% для здійснення перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №320/1631/23 позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування до ОСОБА_1 даних про 12 тарифний розряд (тарифний коефіцієнт 1,95) та посадового окладу у розмірі 3440,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
03.01.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати частково рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №320/1631/23, ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд за правилами припису пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.01.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значне виняткове значення саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
У касаційній скарзі позивача у якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/3586/19.
Але колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, сформульованого у вищезазначеній постанові Верховного Суду, з огляду на те, що правовідносини цієї справи не є подібними до правовідносин у справі №320/1631/23.
Так у справі №160/3586/19 предметом спору є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії позивачеві з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, установлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Із огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №320/1631/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець