03 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14247/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Вронська Г. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Служби безпеки України
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Привалова А. І.
від 25.04.2024 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.
від 11.12.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків"
до Міністерства юстиції України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна, Smart Investments (СУ) LTD (Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Служба безпеки України
про визнання незаконним та скасування наказу в частині,
У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:
- визнати незаконним наказ Міністерства юстиції України від 02.05.2023 № 1562/5 "Про задоволення скарги" та скасувати його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 05.01.2023 № 1005231070034001171 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" (ідентифікаційний код юридичної особи 24057648), проведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною, та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 02.05.2023 № 1005239950035001171 "Скасування реєстраційної дії", проведену Золотаренко Т. А. , Міністерством юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" (ідентифікаційний код юридичної особи 24057648);
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 05.01.2023 № 1005239950035001171 "Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" (ідентифікаційний код юридичної особи 24057648), проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний наказ безпосередньо порушує права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків", в структурі власності якого відбулася зміна кінцевих бенефіціарних власників; наказ було прийнято Міністерством юстиції України з істотним порушенням процедури його прийняття; наказ суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу висновків колегії, є такими, що не відповідають дійсності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/14247/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" відмовлено у повному обсязі.
Постановою від 11.12.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/14247/23 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків". Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/14247/23 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки місцевим господарським судом ухвалено рішення про права та інтереси Smart Investments (СУ) LTD (Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , не залучених судом першої інстанції до участі у справі.
20 лютого 2025 року Служба безпеки України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 разом із заявою про поновлення строків.
Також, 20 лютого 2025 року на адресу Суду від Служби безпеки України окремо надійшла заява про поновлення строків, за змістом та вимогами ідентична тій, яка подана разом із касаційною скаргою.
24 лютого 2025 року на адресу Суду від Служби безпеки України надійшла заява, до якої, зокрема, додана платіжна інструкція № 797 від 20.02.2025 про сплату судового збору.
Також, 24 лютого 2025 року на адресу Суду надійшли заперечення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Порт Очаків" просить відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Служби безпеки України та зазначає, що касаційна скарга Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 подана з пропуском процесуального строку та без поважних причин такого пропуску; в своїй касаційній скарзі Служба безпеки України посилається на постанови Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 06.11.2023 у справі № 922/3339/20, від 18.12.2024 у справі № 824/107/23, від 06.02.2025 у справі № 320/22375/23, в яких досліджувались обставини, які не є подібними до правовідносин у справі № 910/14247/23; Служба безпеки України не навела чіткого обґрунтування підстав касаційного оскарження, визначених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; Служба безпеки України не оскаржувала ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/14247/23, а отже Служба безпеки України намагається оскаржити в суді касаційної інстанції одночасно і рішення суду першої інстанції, і постанову суду апеляційної інстанції, при цьому така спроба оскарження рішення суду першої інстанції не узгоджується з приписами процесуального закону; Служба безпеки України не надіслала копії касаційної скарги всім учасникам справи; до касаційної скарги Служби безпеки України не додано доказів сплати судового збору.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Служби безпеки України, Судом встановлено, що її слід залишити без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.
Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Втім, всупереч вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Служба безпеки України конкретно не зазначила підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Однак з тексту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, Служба безпеки України посилається на постанови Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 824/100/19, від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, від 06.11.2023 у справі № 922/3339/20, від 18.12.2024 у справі № 824/107/23, від 06.02.2025 у справі № 320/22375/23 та зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду. Водночас Служба безпеки України не наводить конкретно яка/які саме норма/норми права неправильно застосована/порушена/не застосована судами першої та/або апеляційної інстанцій у взаємозв'язку із наведеними нею постановами Верховного Суду. Доводи касаційної скарги в обґрунтування того, що суди не врахували висновків Верховного Суду, зводяться до викладення загального змісту вказаних постанов та не містять вказівку щодо застосування якої конкретно норми права в них йдеться мова або є викладенням обставин іншої справи із оцінкою суду саме цих обставин, що не може визнатися Судом належним обґрунтуванням наявності виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктами 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те що, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Крім того, статтею 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 складено 23.12.2024, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останнім днем для подання касаційної скарги на зазначену постанову було 13.01.2025 включно (з урахуванням вихідних днів), після цього процесуальний строк вважається таким, що пропущений.
Із касаційною скаргою Служба безпеки України звернулася 20.02.2025, тобто після перебігу строку, встановленого для подання касаційної скарги, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України, проте із заявами про його поновлення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження Служба безпеки України зазначає, що:
- про оскаржувані судові рішення їй стало відомо 14.01.2025 і 14.02.2025; - Служба безпеки України "не була учасником цих справ і не могла дізнатись про них раніше";
- "відсутність відомостей про підстави для касаційного оскарження в їх сукупності перешкоджала СБУ звернутись із даною скаргою в установлений строк";
- Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан на всій території України;
- "у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, задля забезпечення збереження ресурсів Служби безпеки України, виділених Урядом України" Служба безпеки України просить Суд врахувати викладені вище обставини та розглянути питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження.
Розглянувши доводи Служби безпеки України, наведені в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Водночас абзацом 2 частини 6 згаданої статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З довідки, роздрукованої з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", вбачається, що документ в електронному вигляді: "ст. 282 ГПК Постанова (повний текст) від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 (суддя Буравльов С. І.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: Служба безпеки України. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 23.12.24 21:56".
Таким чином постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 вважається врученою Службі безпеки України 24.12.2024, а з огляду на приписи частини 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, скаржник мав безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга була би подана ним протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, тобто до 13.01.2025 включно.
Суд також враховує, що в судовому засіданні 11.12.2024 у Північному апеляційному господарському суді від Служби безпеки України - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, була представниця Сучкова А. М.
Таким чином доводи Служби безпеки України стосовно того, що про оскаржувані судові рішення їй стало відомо лише 14.01.2025 та 14.02.2025; що Служба безпеки України не є учасником справи спростовуються вищевикладеним. Поряд із цим Суд також вважає за необхідне наголосити, що у відповідності до частини 2 статті 287 та пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, самостійно визначає підстави касаційного оскарження, а отже такі доводи як "відсутність відомостей про підстави для касаційного оскарження в їх сукупності перешкоджала СБУ звернутись із даною скаргою в установлений строк" не може бути визнані Судом як поважна причина пропуску строку, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилання Служби безпеки України на введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1 та 4 статті 26 зазначеного Закону встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина 1 статті 10 Закону № 389-VIII).
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22.
Проте у даному випадку Службою безпеки України не наведено конкретних обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Згідно із абзацом 1 частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
З огляду на викладене, касаційна скарга Служби безпеки України залишається без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом:
- викладення належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме чіткої вказівки яку саме норму права (які саме норми права) невірно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, висновки щодо застосування якої (яких) викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, які не були враховані судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень;
- наведення інших підстав/обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень.
Суд також звертає увагу скаржника, що статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Однак, до касаційної скарги Служби безпеки України не додано доказів надіслання копії касаційної скарги та доданих до неї документів третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Smart Investments (СУ) LTD (Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до частини 2 статті 294 Господарського процесуального кодексу України до відкриття касаційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття касаційного провадження.
Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 та пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23, наведені Службою безпеки України, визнати неповажними.
2. Касаційну скаргу Служби безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 у справі № 910/14247/23 залишити без руху.
3. Надати Службі безпеки України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
4. Роз'яснити Службі безпеки України, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.
5. Роз'яснити Службі безпеки України, що у разі не наведення інших поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження або визнання наведених підстав неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді С. В. Бакуліна
Г. О. Вронська