19 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 27/55(914/3626/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А.В.,
за участю представника Приватного підприємства «Рома» - Рабіновича М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Приватного підприємства «Рома»
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024
у справі №27/55(914/3626/23)
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
до Приватного підприємства «Рома»
про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості з орендної плати
в межах справи № 27/55
за заявою Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю
про банкрутство
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №27/55 про банкрутство Спільного українсько-німецького підприємства «Тристалко» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП «Тристалко», позивач) на стадії процедури санації.
Короткий зміст заявлених вимог та руху справи
У грудні 2023 року СП «Тристалко» звернувся до господарського суду в межах справи про банкрутство із позовною заявою до Приватного підприємства «Рома» (далі - ПП «Рома», відповідач, скаржник) про стягнення 1 750 000,08 грн заборгованості за договором оренди від 02.01.2018 у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов цього Договору.
Автоматизованою системою документообігу суду справі присвоєно єдиний унікальний номер 27/55(914/3626/23).
Ухвалою від 19.12.2023 у справі 27/55(914/3626/23) Господарський суд Львівської області, серед іншого, прийняв позовну заяву до розгляду в межах справи № 27/55 про банкрутство СП «Тристалко».
Ухвалою від 22.05.2024 Господарський суд Львівської області задовольнив клопотання ПП «РОМА» та зупинив провадження у справі №27/55(914/3626/23) до набрання законної сили рішення у справі №27/55(914/1780/23) (спір про визнання недійсним договору оренди від 02.01.2018).
Ухвалою від 27.06.2024 Господарський суд Львівської області поновив провадження у справі №27/55(914/3626/23).
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
02.01.2018 між СП «Тристалко» (орендодавець) та ПП «РОМА» (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) цілісний майновий комплекс Жовківський цегельний завод, який знаходиться за адресою: м.Жовква, вул. Дорошенка, 17 (далі - Майновий комплекс).
Також умовами цього договору встановлено, що:
- за користування орендованим майном орендар щомісяця сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 145 833,34 грн без ПДВ. Загальна суму цього договору становить 3 350 000,00 грн (пункт 2.1 договору);
- орендна плата проводиться орендарем щомісячно шляхом переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок орендодавця, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем оплати (пункт 2.2 договору);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у п. 3.2 цього договору, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 3.1 договору);
- майно повинно бути передане орендодавцем і прийняте орендарем за актом приймання-передачі протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання даного договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на скріплюється печатками, і є складовою та невід'ємною частиною даного договору, визначений як додаток № 1 (пункт 3.2 договору);
- протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього договору, майно повертається орендарем орендодавцеві, про що сторонами підписується акт приймання-передачі орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим договором, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (пункт 3.6 договору);
- у разі не повернення орендарем орендодавцю орендованого майна протягом 10 (десяти) календарних днів з дати припинення дії цього договору, орендодавець вправі вимагати від орендаря повернення майна та відшкодування збитків, завданих затримкою, про що письмово повідомляє орендаря (підпункт 3.6.1 договору);
- цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 7.1 договору).
Суди встановили, що підтвердженням наявності майна за адресою: Львівська область, м. Жовква, вул. Дорошенка, 17 є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 09.03.2021 за №247309005. Копія вказаної інформаційної довідки долучена позивачем до позовної заяви.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 передав відповідачу в оренду Майновий комплекс. У пункті 3 акта зазначено, що технічний стан майна у момент його передачі є задовільний та такий, що відповідає технічним та санітарним вимогам. Ніяких зауважень або вимог від орендаря до орендодавця немає. Акт приймання-передачі від 02.01.2018 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб. Копія акта долучена до позовної заяви.
Отже, матеріалами справи підтверджено прийняття відповідачем Майнового комплексу.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що спірне майно, яке було передано в оренду, не має статусу цілісного майнового комплексу, адже відповідно до відомостей із реєстру прав власності на нерухоме майно позивачем передано в оренду відповідачу виробничий корпус цегельного заводу першої черги.
Поряд з цим суди з'ясували, що ПП «Рома» зверталося до господарського суду з позовною заявою до СП «Тристалко» про визнання недійним договору оренди від 02.01.2018 з підстав, зокрема, відсутності відповідних повноважень у підписанта зі сторони ПП «Рома».
Рішенням від 17.04.2024 у справі №27/55 (914/1780/23) Господарський суд Львівської області задовольнив позовні вимоги та визнав недійсним договір оренди від 02.01.2018, укладений між СП «Тристалко» та ПП «Рома».
Втім, за результатом апеляційного перегляду справи №27/55 (914/1780/23) Західний апеляційний господарський суд постановою від 19.06.2024, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2024, скасував рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2024 та прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
Таким чином суди встановили, що договір оренди від 02.01.2018 не було визнано недійсним у судовому порядку.
Крім того, суди з'ясували, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій справі, відповідач зазначав про закінчення 31.12.2019 строку договору оренди з таких підстав:
- кінцевий строк був визначений у пункті 7.1 договору, тоді як у самому договорі відсутні положення, які б визначали можливість та регулювали порядок його продовження на той самий чи інший строк;
- позивач у надісланому 10.01.2020 відповідачу листі підтвердив той факт, що такий строк закінчився і визначив конкретні умови, за дотримання (виконання) яких строк дії договору оренди від 02.01.2018 був би продовжений, а саме: направленням представника ПП «РОМА» до 15.01.2020 для підписання відповідних документів.
Перевіривши наведені доводи суди встановили, що до матеріалів справи долучено скан-копію листа від 10.01.2020, направленого на електронну адресу ПП «РОМА», в якому директор СП «Тристалко» повідомив, що: станом на 1 січня договір про оренду Майнового комплексу закінчився; для продовження терміну оренди слід направити свого представника для підписання нового договору до 15.01.2020; якщо відпала потреба в оренді майна, то у відповідності до умов договору передати майно за Актом прийому-передачі представнику СП «Тристалко». Також зазначив, що заборгованість по орендній платі на суму 3 500,00 грн основного боргу та відповідні пені і штрафи через невиконання умов оплати і відображені в претензії, надісланій на адресу ПП «РОМА».
При цьому суди з'ясували, що жодних доказів накладення електронно-цифрового підпису (далі - ЕЦП) уповноваженою особою на листі від 10.01.2020 не надано.
У матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі про повернення орендодавцю орендованого майна. Також відсутні документи чи заяви орендаря про припинення або зміну договору. Станом на момент звернення до суду відповідач продовжував користуватись орендованим майном.
Згідно з умовами пункту 2.2 договору оренди від 02.01.2018 позивач нарахував відповідачу орендну плату за кожен місяць у розмірі 145 833,34 грн за період з січня по грудень 2020 року, що сукупно становить 1 750 000,08 грн.
Однак, у порушення умов пункту 2.2 договору відповідач станом на 08.12.2023 не здійснив оплату орендної плати за вказаний період, позаяк докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 16.10.2024 у справі № 27/55(914/3626/23) Господарський суд Львівської області позов задовольнив та присудив до стягнення з ПП «Рома» на користь СП «Тристалко» 1 750 000,00 грн заборгованості із орендної плати та 21 000,00 грн судового збору.
Постановою від 17.12.2024 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПП «Рома» залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 у справі №27/55(914/3626/23) - без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що договір оренди від 02.01.2018 у судовому порядку недійсним не визнано, наявними у справі доказами підтверджено факт його пролонгації, натомість у порушення умов пункту 2.2 цього Договору оплати орендної плати за період з січня по грудень 2020 року на загальну суму 1 750 000,08 грн відповідачем не здійснено, що є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення відповідної заборгованості.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Відповідач - ПП «Рома» подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційну скаргу відповідач мотивував підставою касаційного оскарження, визначеною пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду про їх застосування, які [висновки] викладені у постановах від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20 та від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19.
За змістом доводів касаційної скарги відповідач стверджує про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм статей 762 та 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушення процесуальних норм щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду справи.
У контексті допущених попередніми судовими інстанціями процесуальних порушень скаржник зазначає про таке:
- залишення поза увагою обставин того, що умовами договору оренди від 02.01.2018 не обумовлено положень про його продовження (пролонгацію) або укладення на новий строк, а лист від 10.01.2020 є тим доказом, що засвідчував факт повідомлення позивачем про припинення дії цього Договору;
- відхилення доказу відповідача (копії скан-листа) через відсутність накладеного на нього ЕЦП є помилковим, адже відправлені електронною поштою повідомлення (з додатками) є електронним доказом;
- неврахування обставин того, що позивачем обрано «неправильний» спосіб захисту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Позивач подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
Касаційне провадження
23.12.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Картере В. І.
Ухвалою від 21.01.2025 Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПП «Рома» без руху та надав скаржнику строк для усунення недоліків.
22.01.2025 на виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою від 27.01.2025 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП «Рома» на рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 27/55(914/3626/23); призначив її до розгляду на 19.02.2025 о 11:15; зупинив виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №27/55(914/3626/23) до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалами від 30.01.2025 та від 03.02.2025 Верховний Суд задовольнив відповідно клопотання ПП «Рома» та СП «Тристалко» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку із запланованим відрядженням судді Картере В.І., 17.02.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.
Судове засідання 19.02.2025 відбулось у режимі відеоконференції за участю представника ПП «Рома», який надав пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши оскаржувані судові рішення суду у касаційному порядку та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Предметом спору є стягнення заборгованості з орендної плати, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором оренди нерухомого майна.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 526 цього Кодексу унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У частинах першій та шостій статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (абзац перший частини першої статті 762 ЦК України).
Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п'ята статті 762 ЦК України).
Досліджуючи наявність договірних зобов'язань між сторонами, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що:
- між сторонами укладено договір оренди від 02.01.2018, який, попри оспорення у судовому порядку його дійсності відповідачем (орендарем), недійсним визнано не було (чинною постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 27/55(914/1780/23 у задоволенні відповідного позову відмовлено);
- передача Майнового комплексу (предмет договору оренди) підтверджується актом приймання-передачі майна від 02.01.2018, тоді як доказів повернення цього майна орендодавцю матеріали справи не містять;
- факт укладення договору оренди від 02.01.2018 і передача майна в оренду за актом приймання-передачі майна від 02.01.2018 також встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 02.09.2021 у справі №27/55(914/208/21), яке набрало законної сили;
Ураховуючи зазначене та приписи частини четвертої статті 75 ГПК України (щодо преюдиційності обставин), Верховний Суд вважає цілком обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності між сторонами спору відповідних договірних зобов'язань.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач упродовж всього розгляду справи доводив, що строк договору оренди від 01.02.2018 закінчився 31.12.2019, оскільки його кінцевий строк був визначений у пункті 7.1. договору, а у самому договорі відсутні положення, які б визначали можливість та регулювали порядок його продовження на той самий чи інший строк. Також щодо цього стверджував, що позивач у надісланому 10.01.2020 відповідачу листі підтвердив той факт, що такий строк закінчився і визначив конкретні умови, за дотримання (виконання) яких строк дії договору оренди від 02.01.2018 був би продовжений, а саме: направленням представника ПП «РОМА» до 15.01.2020 для підписання відповідних документів.
Такі ж доводи наведені у касаційній скарзі відповідача в обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій процесуальних норм, що призвело до неправильного застосування в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Водночас частиною першою статті 764 ЦК України унормовано, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із частиною четвертою статті 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зазначені норми визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
Отже, суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні.
У контексті наведених норм також варто зауважити, що чинне законодавство не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має направлення такої заяви у межах встановленого законом строку та її зміст, оскільки вимога обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, а також на повернення орендованого майна.
У цій справі установивши, що орендодавець (СП «Тристалко») не заперечував проти продовження строку дії договору оренди від 01.02.2018, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини користування орендарем (ПП «РОМА») Майновим комплексом (доказів повернення цього майна орендодавцю у відповідності до умов договору матеріали справи не містять), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо пролонгації цього господарського договору та наявності обов'язку орендаря сплатити заборгованість з орендної плати.
Доводи касаційної скарги відповідача наведеного не спростовують, натомість зводяться фактично до переоцінки наявних у справі доказів, що в силу процесуального закону (стаття 300 ГПК України) виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів зауважує, що повноваження Верховного Суду стосовно перегляду судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, тобто такий перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Водночас у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно і об'єктивно з'ясували всі обставини, які мали значення для правильного вирішення спору.
Натомість посилання скаржника на лист від 10.01.2020 як доказ, що засвідчує факт повідомлення позивачем про припинення дії договору оренди від 01.02.2018 (безвідносно до висновків судів про відхилення цього доказу), є неспроможним, оскільки відсутні підстави для висновку, що цей Лист орендодавця виражає чітку та однозначну відмову від продовження договірних відносин оренди з орендарем чи містить вимогу про повернення орендованого майна у зв'язку з припиненням договору.
Отже, зміст зазначеного листа не спростовує висновку судів попередніх інстанцій про відсутність заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору оренди. З огляду на зазначене судова колегія вважає, що аргументи скаржника про неврахування судами викладеного у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 правового висновку Верховного Суду (щодо того, що роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу) не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень.
Також ураховуючи правомірність висновків попередніх судових інстанцій про продовження строку дії договору оренди від 01.02.2018, доводи скаржника про обрання позивачем «неправильного» способу захисту прав є помилковими, як і аргументи про невірне застосування судами норм статті 785 ЦК України, які до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
У цьому зв'язку аргументи скаржника про неврахування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19, відхиляються колегією суддів з підстав нерелевантності зазначеної судової практики обставинам цієї справи (у справі № 904/5303/19 судами встановлено факт направлення орендодавцем орендарю листів з вимогою про повернення майна у зв'язку з припиненням договору оренди).
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.
Дійшовши такого висновку, Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві позивача на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище висновками, наведеними у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 304, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Рома» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 27/55(914/3626/23) залишити без змін.
3. Поновити виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 27/55(914/3626/23).
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк