Іменем України
04 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1163/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства “Прилуцька центральна міська лікарня», вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 34549336
про стягнення 99863,12 грн.
без виклику сторін
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства “Прилуцька центральна міська лікарня» про стягнення 94278,05 грн боргу, 3155,48 грн пені, 355,47 грн 3 % річних та 2074,12 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 24-5141/24-БО-Т постачання природного газу від 25.12.2023.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд здійснити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2024 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/1163/24 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 27.12.2024 о 15:11, підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством “Прилуцька центральна міська лікарня» (споживач) укладений договір № 24-5141/24-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) постачальник зобов'язався поставити споживачеві природній газ ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
За умовами пунктів 2.1., 2.4. постачальник передає споживачу на умовах Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в період з січня 2024 року по 15.04.2024 року (включно), в кількості 29,0 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень 2024 року - 10,0 тис. куб. м., лютий 2024 року - 9,0 тис. куб. м.; березень 2024 року - 8,5 тис. куб. м., квітень 2024 року - 1,5 тис. куб. м. У будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5., вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Відповідно до пунктів 3.1., 3.5. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві в відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписаний уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача, відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим), відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
За пунктом 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни за природній газ, який постачається за Договором установлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,33 грн, крім того, ПДВ за ставкою 20 %, ціна природного газу за 1000 куб. м. газу з ПДВ - 16390,00 грн, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того, ПДВ 20 % - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м. (з ПДВ) з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужностей на добу, за цим Договором складає 16553,89 грн.
Сторони в пунктах 5.1., 5.3. Договору погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ, відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Договір набуває чинності з 01.01.2024 і діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
За пунктом 3.5.4. Договору обсяг (об?єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
На виконання умов Договору протягом січня - березня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ об'ємом 29,5877 тис. куб. м. загальною вартістю 489791,45 грн, про що свідчать акти приймання - передачі природного газу: від 12.02.2024 (за січень 2024 року) в обсязі 11,82377 тис. куб. м. на суму 195729,35 грн; від 11.03.2024 (за лютий 2024 року) в обсязі 9,04827 тис. куб. м. на суму 149784,05 грн; від 10.04.2024 (за березень 2024 року) в обсязі 8,71566 тис. куб. м. на суму 144278,05 грн, що підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Зобов'язання з оплати спожитого природного газу відповідач виконав частково, сплативши 395513,40 грн, про що свідчить виписка по рахунку ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг", надана АТ "Ощадбанк" на запит № 125/4/1-6116.
У зв?язку з частковою оплатою позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість за поставлений природний газ за зобов?язаннями березня 2024 року - 94278,05 грн.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3155,48 грн пені за період з 16.05.2024 по 30.06.2024; 355,47 грн 3 % річних за період з 16.05.2024 по 30.06.2024 та 2074,12 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2024 по 30.06.2024, нарахованих на підставі пункту 7.2. Договору.
Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей §1 та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Цивільним кодексом України.
За статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом береться до уваги те, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи та газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу (затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496).
Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, що укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в Інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача в реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 пункту 11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до пункту 13 розділу II Правил постачання природного газу, за підсумками розрахункового періоду, споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС, постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.
У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору, або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Щодо стягнення основної заборгованості.
Суд установив, що між позивачем та відповідачем укладений Договір № 24-5141/24-БО-Т постачання природного газу від 25.12.2023, на виконання якого позивачем у період з січня по березень 2024 року на підставі актів приймання - передачі природного газу від 12.02.2024, від 11.03.2024 та від 10.04.2024 посталено відповідачу природний газ об'ємом 29,5877 тис. куб. м. на загальну суму 489791,45 грн.
Заперечень та спростувань щодо інформації, зазначеної в актах приймання - передачі природного газу, від відповідача не надходило.
Відповідач свої зобов'язання з оплати спожитого природного газу виконав частково, сплативши 395513,40 грн, що підтверджується банківською випискою та інформаційною довідкою про надходження коштів на рахунки позивача (наявними в матеріалах справи).
Предметом заявленого позову є заборгованість за поставлений природний газ частково за зобов'язаннями березня 2024 року у розмірі 94278,05 грн.
Враховуючи приписи пункту 5.1. Договору, відповідач за спожитий природний газ у березні 2024 року мав остаточно розрахуватись не пізніше 15.05.2024, проте свої зобов'язання повністю не виконав.
Вказані обставини відповідачем не заперечувались, а тому вимоги позивача про стягнення 94278,05 грн боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі передбаченому в договорі.
За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони в пункті 7.2. Договору погодили, що в разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку за пунктом 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 3155,48 грн пені за період з 16.05.2024 по 30.06.2024
Судом здійснена перевірка розрахунку пені позивача та встановлено, що ним правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметичний розрахунок проведений вірно, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимога позивача про стягнення пені в сумі 3155,48 грн є правомірною.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивачем пред'явлено до стягнення 355,47 грн 3 % річних за період з 16.05.2024 по 30.06.2024 та 2074,12 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2024 по 30.06.2024.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди, суд установив, що він є арифметично вірним, відтак за підтвердження порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позов у цій частині вимог є правомірним та підлягає задоволенню в повному обсязі.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.
За статтею 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Матеріалами справи підтверджено правомірність вимог позивача, відтак позов підлягає задоволенню повністю, а саме в частині стягнення з відповідача 94278,05 грн боргу, 3155,48 грн пені, 355,47 грн 3 % річних та 2074,12 грн інфляційних втрат.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства “Прилуцька центральна міська лікарня» (вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 34549336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676) 94278,05 грн боргу, 3155,48 грн пені, 355,47 грн 3 % річних, 2074,12 грн інфляційних втрат та 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
У зв?язку з навчанням судді у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 рішення складено та підписано 04.03.2025.
Суддя М.О. Демидова