Іменем України
04 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1181/24
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради, пр-т Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034, код 03358216
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Смірнова Олександра Олександровича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1
про стягнення 161505,81 грн
без виклику сторін
встановив:
Комунальне підприємство “АТП-2528» Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Смірнова Олександра Олександровича про стягнення 161505,81 грн збитків внаслідок проведених витрат на ремонт приміщення, частина якого перебуває в оренді.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2016 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Смірновим О.О. укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до територіальній громаді м. Чернігова № 995Д. Майно знаходиться у господарському віданні Комунального підприємства “АТП-2528». За результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради, про що складено акт від 08.12.2023 № 15-30/06, встановлено, що підприємство не виставляло рахунки відповідачу на покриття власних експлуатаційних витрат (витрати на проведення поточного ремонту). Вартість витрат, які не відшкодовані відповідачем, склала 184532,72 грн, чим позивачу завдано матеріальної шкоди (втрат) на суму 184532,72 грн, які частково оплачені відповідачем на суму 23026,91 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.12.2024 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/1181/24 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 31.12.2024 о 12:37, підтверджується довідками про доставку електронного листа).
07.01.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» (у належний строк) надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не є стороною Договору №995Д, тому у нього не можуть виникати жодні права та обов?язки цього правочину; позивачем не доведено факту заподіяння збитків та складу цивільного правопорушення; посилання позивача на акт ревізії є безпідставним, оскільки не є належним та допустимим доказом невиконання відповідачем своїх зобов?язань та не може впливати на договірні відносини між сторонами; вимога Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, складена на підставі акту ревізії, не є підставою для стягнення зазначених у акті сум.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
16.11.2016 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Смірновим О.О. укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №995Д, за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно: частину першого поверху одноповерхової нежитлової будівлі (з літ. « 1-125» по літ. « 1-128», літ. «1-112», літ. « 1-113», літ. « 1-101», літ. «1-102», літ. « 1-115», з літ. « 1-107» по літ. « 1-111»), яке згідно з інвентаризаційною справою №21006 належить територіальній громаді м. Чернігова та знаходиться по вул. 1Травня, буд. 173, м. Чернігів, загальною площею 165,2 кв.м. Майно знаходиться в господарському віданні КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради.
Згідно з п. 3.9. Договору №995Д до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та плата за землю.
Відповідно до п. 5.3., 5.5., 5.7. Договору №995Д орендар зобов'язаний: утримувати орендоване майно у повній збереженості, запобігати його пошкодженню і псуванню, своєчасно здійснювати за власний рахунок необхідний поточний, капітальний та інші види ремонтів орендованого майна; приймати дольову участь у межах орендованих площ при проведенні ремонту фасаду будівлі та при благоустрою прилеглої території згідно з планом за рахунок власних коштів без подальшої компенсації; протягом 15 днів з моменту підписання договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна.
Договір діє з 16.11.2016 до 30.09.2019 включно (п. 10.1. Договору №995Д).
16.11.2016 сторонами підписано Акт приймання-передавання майна, що надається в оренду.
Додатковою угодою №1 від 30.09.2019 до Договору №995Д визначено, що він діє з 01.10.2019 до 31.08.2022 включно.
Додатковою угодою №4 від 17.08.2022 до Договору №995Д визначено, що Договір вважається продовженим з 01.09.2022 на період дії воєнного стану та протягом 4 місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше дати укладення додаткової угоди за результатами аукціону на продовження Договору оренди з чинним орендарем або укладанням договору оренди з іншим переможцем аукціону.
Додатковою угодою №5 від 31.10.2022 до Договору №995Д викладено змінювані умови Договору (розділ І), за якими, зокрема, балансоутримувачем визначено Комунальне підприємство “АТП-2528» Чернігівської міської ради. Майно передається в оренду для розміщення в ньому їдальні, яка не здійснює продаж товарів підакцизної групи. Строк дії Договору з 01.11.2022 по 31.10.2027 включно (п. 3.3., п. 7.1., 12.1.), а також незмінювані умови Договору (розділ ІІ), за яким, зокрема, орендар має право проводити поточний, капітальний ремонт, реконструкцію, технічне переобладнання орендованого майна тільки з дозволу орендодавця за рахунок власних коштів без подальшої компенсації, з наданням проектно-кошторисної документації, виготовленої за рахунок орендаря до початку проведення робіт і затвердженої у встановленому порядку; орендар зобов?язаний протягом 15 днів з моменту підписання договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна (п. 5.1., 6.5.).
У період з 11.09.2023 по 01.12.2023 ревізійною групою Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради за період з 01.04.2021 по 30.06.2023, за результатами якої складений Акт від 08.12.2023 № 15-30/06, у якому зазначено, зокрема, таке (а. с. 11 - 73, стор. 46 - 49 Акту):
«Відповідно до Договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №995Д від 16.11.2016, фонд комунального майна Чернігівської міської ради передав в строкове платне користування ФОП Смірнову О.О. частину першого поверху одноповерхової нежитлової будівлі за адресою м.Чернігів, вул. 1-го Травня, 173, загальною площею 165,2 м. (орендована площа 142,0 м. та 45,7 м. території спільного користування, з яких частина для розрахунку орендної плати складає 23,2 м.) для розміщення в ньому їдальні. Майно знаходиться в господарському віданні КП «АТП-2528».
З посиланням на п. 3.9., 5.3., 5.5., 5.7. Договору зазначено, що станом на момент проведення ревізії договір про відшкодування витрат балансоутримувача не укладено.
Відповідно до Правил зміни фасадів багатоквартирних будинків та встановлення на таких фасадах зовнішнього інженерного обладнання у м.Чернігові, затверджених Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 5 листопада 2020 року № 505, фасад будинку - зовнішня частина будинку з усіма елементами від покрівлі до вимощення, за орієнтуванням фасади поділяються на головний, боковий та дворовий.
Ремонт орендованих площ повинен здійснюватись повністю за рахунок орендаря, а ремонт території спільного користування та зокрема фасаду пропорційно займаній площі. Ревізією встановлено факти проведення підприємством поточних ремонтних робіт приміщення їдальні, яке передано в оренду.
У травні 2022 року та червні 2022 року відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт здійснювалися поточні ремонти будівлі їдальні, проте підприємство впродовж травня 2022 року - червня 2022 року не виставляло рахунки ФОП Смірнову О.О. на покриття власних експлуатаційних витрат (витрати на проведення поточного ремонту). Заборгованість станом на 30.06.2023 не обліковується. Копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів форми КБ2-в у додатку 4.2.3.4. до акта. Загалом, підприємством здійснено поточного ремонту будівлі їдальні на загальну суму 363256,90 грн, витрати на який мали бути пропорційно розділені з ФОП Смірновим О.О. Загальна площа будівлі їдальні складає 325,2 кв.м. Площа приміщень, орендованих ФОП Смірновим О.О. - 165,2 кв.м.
Таким чином, загальна вартість витрат сторонньої юридичної особи, понесених Підприємством та які фактично не відшкодовані орендарем склали 184532,72 грн, чим порушено п. 5.5. Договору №995Д, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 776 Цивільного кодексу України. Внаслідок вищевказаного порушення підприємству завдано матеріальної шкоди (втрат) на загальну суму 184532,72 грн.».
Матеріали справи містять вимогу №262515-14/317-2024 від 23.01.2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, адресовану КП “АТП-2528» Чернігівської міської ради, щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, а саме: порушення усунуто частково, в сумі 23026,91 грн; забезпечити відшкодування на користь Підприємства понесених зайвих витрат на ремонт будівлі їдальні в розмірі 161505,81 грн, у тому числі відповідно до норм статей 216 - 229 Господарського кодексу України, статей 22, 610 - 625 Цивільного кодексу України.
Позивач, посилаючись на висновки ревізії фінансово-господарської діяльності КП “АТП-2528» Чернігівської міської ради, зазначені в Акті від 08.12.2023 № 15-30/06, просить стягнути з відповідача 161505,81 грн збитків, понесених внаслідок проведених витрат на поточний ремонт приміщення, частина якого перебуває в оренді.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
За п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини з оренди нерухомого майна врегульовані положеннями §1 та §4 глави 58 Цивільного кодексу України.
Правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
На момент звернення з даним позовом до суду Договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №995Д від 16.11.2016 та додаткові угоди до нього №1 від 15.02.2017, №2 від 30.09.2019, №3 від 03.12.2021, №4 від 17.08.2022, №5 від 31.10.2022 до нього є чинними, сторонами не оскаржувалися, в судовому порядку недійсними не визнавалися.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на Акт № 15-30/06 від 08.12.2023 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради, складений Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, за висновками якого загальна вартість витрат сторонньої юридичної особи, понесених Підприємством на ремонт будівлі їдальні та які фактично не відшкодовані орендарем склали 184532,72 грн, внаслідок чого Підприємству завдано матеріальної шкоди (втрат) на загальну суму 184532,72 грн. У зв?язку з частковим усуненням порушень на суму 23026,91 грн, позивач просить стягнути 161505,81 грн як збитки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдані збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється, зокрема, в витратах, зроблених кредитором. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п. 6.14. - п. 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 статті 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправна поведінка; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; 4) вина. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Протиправна поведінка особи може виявлятися в прийнятті нею неправомірного рішення або в неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною в цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв'язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.
Акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області № 15-30/06 від 08.12.2023 не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами правочинів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними правочинами, які підтверджені відповідними видатковими накладними та платіжними документами.
Акт ревізії Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області № 15-30/06 від 08.12.2023 є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов Договору.
Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16.
Приймаючи до уваги те, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо буде доведений кожний з елементів складу правопорушення, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Позивачем у даній справі не доведена сутність правової природи стягуваної грошової суми саме в вигляді збитків. Не доведена і не обґрунтована позивачем також і наявність чотирьох складових, необхідних для стягнення збитків.
З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків.
Згідно з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За п. 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Вимоги про визнання недійсними Договору оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №995Д від 16.11.2016, додаткових угод до нього №1 від 15.02.2017, №2 від 30.09.2019, №3 від 03.12.2021, №4 від 17.08.2022, №5 від 31.10.2022 та про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України позивачем не заявлялись, а відтак позивач обрав невірний спосіб захисту, заявивши позов про стягнення збитків.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою відповідними нормами матеріального права. Отже, предмет позову має дві складові: матеріальну вимогу, що стосується матеріального предмета позову, у тому числі, його кількісного показника, та правову вимогу, яка регулюється відповідною нормою права.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити в рішенні за межі позовних вимог.
Господарський суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, суд може самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин, але не самостійно змінювати сам предмет позову.
За статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити в своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Обрання правильного способу захисту покладається саме на особу, яка звертається до суду. Застосування судом іншого способу захисту є перейманням на себе обов'язків позивача, порушенням вимог статті 237 Господарського процесуального кодексу України та не узгоджується з нормами статті 5 цього Кодексу.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших установлених судом обставин (подібні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), а також у постанові КГС ВС від 02.06.2020 № 910/6110/19).
Обрання неналежного способу захисту є самосійною і достатньою підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду в справі № 904/5649/18).
За наведених обставин в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 161505,81 грн збитків, є неправомірною і задоволенню не підлягає.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судовий збір та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства “АТП-2528» Чернігівської міської ради (проспект Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034; код 03358216) до Фізичної особи - підприємця Смірнова Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про стягнення збитків у сумі 161505,81 грн.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
У зв?язку з навчанням судді у період з 24.02.2025 по 28.02.2025 рішення складено та підписано 04.03.2025.
Суддя М.О. Демидова