29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"03" березня 2025 р. Справа № 924/1166/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради
до Приватного підприємства "Вітал"
про стягнення 1 422 497,96 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі
30.12.2024 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Вітал" про стягнення 1 422 497,96 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2024 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Ухвалою суду від 06.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визначено розглядати за правилами загального позовного провадження.
28.02.2025 року через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, у якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного підприємства "Вітал" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 422 497,96 грн., а також шляхом накладення арешту на нерухоме майно Приватного підприємства "Вітал" в межах суми позову 1 422 497,96 грн., лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
На переконання прокуратури, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, оскільки відповідач в будь-який момент може як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності.
В обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду України у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, згідно якої зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Прокурор посилається на те, що ураховуючи викладене, співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Вітал", як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 422 497,96 грн. Вказане, на думку прокурора, є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь Хмельницької територіальної громади в особі позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Також зауважує, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
При цьому вважає, що арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовних вимог не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно (грошові кошти) фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, відповідач матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.02.2025 року заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Яроцькому А.М.
Розглянувши заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького, судом приймається до уваги наступне.
Суд враховує, що відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно з частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду України від 10.10.2019р. у справі №916/1572/19, від 28.10.2019р. у справі №916/1845/19, від 10.09.2020р. у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 20.08.2018р. у справі № 917/1390/17.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Суд враховує, що предметом позову Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької міської ради до Приватного підприємства "Вітал" є стягнення 1 422 497,96 грн. безпідставно збережених коштів пайової участі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор посилається на те, що відповідач в будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, а також відчужити майно, оскільки таке може з'явитись у власності відповідача у будь-яких час. З огляду на викладене, прокурор не надає суду інших доказів щодо очевидних речей.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, Верховний Суд в постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Суд враховує, що існує спір щодо необхідності сплати відповідачем значної суми позивачу (до місцевого бюджету) в розмірі 1 422 497,96 грн., а викладена прокурором сукупність обставин дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Враховуючи останні правові позиції Верховного Суду (постанови від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24) суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначив, що саме відповідач повинен довести недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову 1 422 497,96 грн., є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). Враховуючи вищевикладене, заява прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП "Вітал" підлягає задоволенню.
Водночас, прокурор у прохальній частині заяви про забезпечення позову також просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову у розмірі 1 422 497,96 грн., однак без зазначення конкретно визначеного нерухомого майна останнього, на яке слід накласти арешт. На думку прокурора, у відповідача може з'явитись у власності відповідача нерухоме майно у будь-яких час, зокрема у період між винесенням ухвали суду, у разі задоволення судом даної заяви, до початку процедури примусового виконання ухвали органами державної виконавчої служби.
При цьому, прокурор додає інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.02.2025 №415196087, за змістом якої права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за юридичною особою (код ЄРПОУ 32636264), тобто ПП "Вітал", за частковим співпадінням не зареєстровано.
Судом не приймається до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, оскільки у справі №905/448/22 відсутність подання доказів обґрунтовано місцезнаходженням відповідача та його майна в зоні активних бойових дій.
Суд звертає увагу, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, заявником не наведено.
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Суд враховує наведену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та Верховного Суду від 01.07.2020 у справі №756/7833/19, від 16.08.2018 №910/1040/18 позицію відносно того, що сама по собі відсутність доказів реального вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, не є єдиним критерієм для вирішення питання про накладення арешту на таке майно, а має досліджуватися в комплексі з обґрунтованими припущеннями, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З метою дотримання принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та недопущення подвійного забезпечення позовних вимог, враховуючи відсутність будь-яких доказів наявності у відповідача нерухомого майна та наведених прокурором у заяві обґрунтованих припущень про те, що за час вирішення спору у даній справі відповідачем можуть бути вчиненні дії стосовно нерухомого майна, які істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову, суд в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача відмовляє.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Оцінивши обґрунтованість доводів прокурора щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховуючи відсутність доказів наявності зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Також суд вказує, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном, з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.
Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
У заяві від 28.02.2025 прокурор зазначив про відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Заступника керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького про забезпечення позову від 28.02.2025 задовольнити частково.
У забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Приватного підприємства "Вітал" відмовити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- Накласти арешт на грошові кошти, що належать Приватному підприємству "Вітал" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд. 24, код ЄДРПОУ 32636264), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Підприємству у межах суми позовних вимог на загальну суму 1 422 497,96 грн.
3. Стягувачем за цією ухвалою є: Окружна прокуратура міста Хмельницького (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Проскурівська, буд. 63, код ЄДРПОУ 0291110226).
Боржником за цією ухвалою є: Приватне підприємство "Вітал" (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Панаса Мирного, буд. 24, код ЄДРПОУ 32636264).
4. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Ухвалу надіслати учасникам процесу за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 03.03.2025.
Суддя А.М. Яроцький