Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4750/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (24600, Вінницька обл., смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, буд. 74А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" (61004, м. Харків, Нетіченська набережна, буд. 14)
про стягнення 106675,00 грн.
без виклику учасників справи
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 106675,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки сума у розмірі 106675,00 грн. була перерахована позивачем як оплата за виконання робіт за Договором, однак такі роботи відповідачем не виконані, то сума у розмірі 106675,00 грн. відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України повинна бути повернута позивачу.
Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.01.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.
Позивач про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного документа, а саме: "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 01.01.2025 до електронного кабінету позивача підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 01.01.2025 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу реєстрації відповідача, вказану в позовній заяві а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна". Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду 09.01.2025 із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.01.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/4750/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи секретарем судового засідання було здійснено відповідну телефонограму на відомі засоби зв'язку, повідомлені позивачем у позовній заяві та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим телефонограму відповідачем не прийнято.
Також судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 01.01.2025 на повідомлену позивачем в позовній заяві електрону адресу відповідача. Разом з тим, відповідно до довідки, сформованої за результатами направлення - документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було розміщено відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи наведене, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Матеріалами справи установлено, що 30.07.2024 між Приватним акціонерним товариством "Продовольча компанія "Поділля" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтек Сервіс Україна" (підрядник) укладено Договір на виконання робіт (підряду) №Р1.1.4.5.00067 (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, Підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобам, на власний ризик виконати роботи (далі за текстом - “Роботи») відповідно до завдання Замовника (проектна, або технічна документація, або технічна характеристика об'єкту підряду) та в обумовлений цим Договором термін, а Замовник зобов'язується прийняти готовий (закінчений) результат роботи Підрядника і сплатити вартість виконаних робіт.
Склад, вартість (ціна) та обсяги робіт, що є предметом Договору, визначаються на підставі завдання Замовника та вказуються в Кошторисі, складеному Підрядником, який набуває чинності та стає невід'ємною частиною Договору з моменту затвердження його Замовником (п. 1.2Договору).
Відповідно до п. 2.1 Підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору і забезпечує їх завершення в термін до 20.08.2024р.
Кошторисом, який є Додатком №1 до Договору, визначено, що:
- Основні параметри (характеристики, показники) щодо готового (закінченого) результату Роботи: забезпечення ведення контролю відвантаження меляси;
- Перелік Робіт: виконання демонтажно-монтажних робіт по встановленню витратоміра на ємностях меляси;
- Роботи виконуються на об'єкті Замовника ЦГП (далі - Об'єкт), що знаходиться за адресою с. Городківка, вул. Героя України Олексія Порошенка, 103;
- всього вартість робіт згідно кошторису складає 213350,00 грн.
Пунктом 6.6 Договору визначено, що Замовник здійснює оплату Робіт наступним чином:
- 50% від Договірної ціни, що складає 106675,00 грн., - протягом 5(п'яти) банківських днів з моменту підписання Договору;
- Остаточний розрахунок, що складає 50% від Договірної ціни, що складає 106 675,00 грн. - протягом 3 (трьох) банківських днів після приймання готового (закінченого) результату Роботи Замовником, що підтверджується шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. Замовник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при прийманні готового (закінченого) результату Роботи, до їх усунення.
На виконання вимог Договору Позивач перерахував на банківський рахунок Відповідача 106675,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжною інструкцією №P42150086 від 06.08.2024.
Відповідно до п. 9.1 Договору Відповідач здає завершений і готовий до експлуатації об'єкт (результат виконання Роботи) робочій комісії, яку призначає Позивач після одержання повідомлення від Відповідача про готовність об'єкта до здачі. Для прийняття Відповідач передає робочій комісії всю визначену Договором документацію. Здача-приймання виконаних робіт здійснюється Сторонами за актом приймання-передачі виконаних робіт.
Таким чином, позивачем у позові зазначено про те, що Відповідач зобов'язаний закінчити виконання робіт із забезпечення ведення контролю відвантаження меляси на Об'єкті Позивача до 20 серпня 2024 року.
Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що Відповідач не здав Позивачу завершений і готовий до експлуатації результат виконання Роботи та про готовність об'єкта до здачі Відповідач Позивача не повідомляв, визначену Договором документацію не передавав, жодних актів здачі-приймання виконаних за Договором робіт між Замовником та Підрядником не підписувалося.
Отже, вартість оплачених Позивачем, але не виконаних Відповідачем робіт становить 106675,00 грн.
Таким чином, позивачем у позові зазначено про те, що оскільки сума у розмірі 106675,00 грн., яка була перерахована позивачем як оплата за виконання робіт за Договором, однак такі роботи відповідачем не виконані, тому, на переконання позивача, сума у розмірі 106675,00 грн. відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України повинна бути повернута позивачу.
18.11.2024 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про повернення коштів від 18.11.2024 за вих. №2251 з вимогою протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання вказаної претензії перерахувати позивачу кошти, в тому числі в сумі 106675,00 грн., які були сплачені на виконання вимог Договору, за реквізитами, вказаними в претензії.
Однак відповідач відповіді на претензію не надав та кошти у розмірі 106675,00 грн. позивачу не повернув.
Такі обставини стали підставою для звернення до господарського суду с зазначеним позовом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Внаслідок укладення договору на виконання робіт (підряду) №Р1.1.4.5.00067 від 30.07.2024 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 Цивільного кодексу України), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов'язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов'язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов'язанні.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем, на виконання умов договору, було перераховано на банківський рахунок Відповідача 106675,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується платіжною інструкцією №P42150086 від 06.08.2024.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1 Підрядник зобов'язаний розпочати виконання робіт протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання сторонами даного Договору і забезпечує їх завершення в термін до 20.08.2024 р.
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідач був зобов'язаний виконати роботи у строк по 20.08.2024 р.
Однак, належних і допустимих доказів виконання підрядником робіт за договором матеріали справи не містять.
Разом з тим, суд зазначає про те, що згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до п. 14.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 14.2. договору).
При цьому, суд зазначає, що норми законодавства передбачають право замовника на відмову від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі порушення умов договору підряду.
Відповідно до ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.
У даному разі, у розділі 12 спірного Договору сторонами було чітко передбачено та погоджено порядок розірвання договору.
Так, відповідно до пункту 12.1. договору, цей договір може бути розірвано за ініціативою замовника або підрядника виключно з підстав, визначених даним договором.
Замовник має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків за таких обставин, зокрема затримки початку виконання робіт з вини підрядника більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів; суттєвому порушенні договірних зобов'язань підрядником, що створює передумови для невиконання договору, в тому числі через відставання темпів виконання робіт більш ніж на 10 (десять) календарних днів (п. 12.2. договору).
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно із ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Так, у даному разі у пункті 12.4. Договору сторони чітко погодили та вставили, що сторона, яка приймає рішення розірвати договір, повинна попередити про це іншу сторону і обґрунтувати причину розірвання не менш як за 10 календарних днів до припинення робіт за договором.
Частиною 2 ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Суд враховує правову позицію, викладену об'єднаною палатою Верховного Суду в постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).
Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього в повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України тягне припинення зобов'язань його сторін.
Суд вдруге звертає увагу на положення п. 12.4. Договору, відповідно до якого, сторона, яка приймає рішення розірвати договір, повинна попередити про це іншу сторону і обґрунтувати причину розірвання не менш як за 10 календарних днів до припинення робіт за договором.
Крім того, у п. 12.1. договору сторонами задекларовано, що цей договір може бути розірвано за ініціативою замовника або підрядника виключно з підстав, визначених даним договором.
Так, замовник має право розірвати договір та вимагати відшкодування збитків за таких обставин, зокрема затримки початку виконання робіт з вини підрядника більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів; суттєвому порушенні договірних зобов'язань підрядником, що створює передумови для невиконання договору, в тому числі через відставання темпів виконання робіт більш ніж на 10 (десять) календарних днів (п. 12.2. договору).
У даному разі, у зв'язку з тим, що відповідач у строк, встановлений договором роботи не виконав, позивач склав та направив на адресу підрядника лист-претензію з вимогою протягом 7 (семи) банківських днів з дня отримання претензії перерахувати позивачу кошти в сумі 334900,00 грн. керуючись ч. 2 ст. 530, ст. 1212 ЦК України (а.с. 15-16).
Разом з тим, повідомлення позивача про односторонню відмову від договору підряду в порядку ст. 849 ЦКУ та на виконання умов пункту 12.4., в якому позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору та поверненням передоплати матеріали справи не містять та позивачем разом з позовом надано не було.
Отже, як встановлено судом вище, договірні зобов'язання між сторонами за договором на виконання робіт (підряду) №Р1.1.4.5.00067 від 30.07.2024 не припинились на підставі листа позивача за вих. №2251 від 18.11.2024 (а.с. 15-16).
Відповідно до п. 14.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Суд вважає за необхідне вдруге зазначити про те, що про односторонню відмову від договору підряду в порядку ст. 849 ЦКУ та на виконання умов пункту 12.4., в якому позивач повідомив відповідача про односторонню відмову від договору на виконання робіт (підряду) №Р1.1.4.5.00067 від 30.07.2024 матеріали справи не містять та позивачем разом з позовом не надано.
Водночас нормами глави 83 Цивільного кодексу України урегульовано питання повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, навіть тоді коли правова підстава, на якій набуте майно, згодом відпала.
Частина 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.
Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що договірні зобов'язання між сторонами не припинились, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 106675,00 грн, сплачених за договором підряду, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" березня 2025 р.
Суддя Є.М. Жиляєв