Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про повернення позовної заяви
"03" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/381/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" (61153, м. Харків, пр-т. Ювілейний, буд. 54-А, оф. 118)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" (54055, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 120/1)
про стягнення 156930,16 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" про стягнення 156930,16 грн., з яких: безпідставно набуті кошти у розмірі 143632,00 грн., 3% річних у розмірі 2662,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 10635,76 грн. та судові витрати.
Позов обґрунтовано безпідставним отриманням відповідачем коштів у розмірі 143632,00 грн. згідно платіжної інструкції №1432 від 10.07.2024.
10.02.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про затвердження мирової угоди (вх. №3695), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 позовну заяву залишено без руху на підставі пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України та визначено позивачу спосіб усунення недоліку позовної заяви шляхом подання суду відомостей про наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у п'ять днів з дня отримання копії відповідної ухвали. Одночасно роз'яснено, що у разі невиконання зазначеної ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу з всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З наведеного вище слідує, що доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимогами пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Суд зазначає, що положення пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України є імперативним та покладає на позивача обов'язок звертаючись до господарського суду з позовною заявою зазначити в ній відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Наявність вказаного недоліку позовної заяви було встановлено та зазначено судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 як підставу залишення позовної заяви без руху та вказано про необхідність його усунення.
Відповідно до імперативних приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ухвала Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Згідно частини 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про вчинення судом процесуальної дії - в електронній формі через Електронний кабінет.
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Із змісту довідок про доставку електронного листа убачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про залишення позовної заяви без руху" від 12.02.2025 по справі №922/381/25 надіслано позивачу та його представнику в їх Електронний кабінет із датою доставки - 13.02.2025.
З огляду на наведене, судом дотримано вимоги законодавства в частині оприлюднення в електронній формі в Єдиному державному реєстрі судових рішень означеної ухвали суду та направлено копію ухвали Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 до зареєстрованого Електронного кабінету позивача та його представника, що свідчить про вжиття необхідних заходів для повноцінної реалізації позивачем права на ознайомлення зі змістом вказаної ухвали суду та подання заяви про усунення недоліків позовної заяви в межах встановленого судом процесуального строку.
Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Системний аналіз положень ГПК України дає підстави дійти висновку, що під процесуальними строками розуміють проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Положеннями частини 1, 4 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуальних строків починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи наведене, встановлений в ухвалі Господарського суду Харківської області від 12.02.2025 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви є таким, що сплив. Однак, протягом встановленого судом процесуального строку та станом на час постановлення цієї ухвали, позивачем не подано суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
При цьому наявність вказаного недоліку позовної заяви та його не усунення не може свідчити про його несуттєвість та формалізм, оскільки дотримання форми та змісту позовної заяви, зокрема, вимог пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України, є обов'язковим для позивача, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 у справі №910/16954/23.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За змістом статті 7 ГПК України господарський суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 1 статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Отже, застосування відповідних процесуальних положень є передбачуваним, а тому відповідає принципу юридичної визначеності.
Окрім того, слід зазначити, що Конституцією України у статті 129 визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Отже, прийняття до розгляду позовної заяви без усунення встановленого судом недоліку позовної заяви порушить окреслені вище засади судочинства та сприятиме виникненню сумнівів у відповідача щодо об'єктивності та неупередженості суду, що є неприпустимим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява разом із доданими до неї документами підлягає поверненню позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
Також, Велика Палата Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20 зазначила, що на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Верховний Суд в ухвалі від 07.08.2024 по справі №910/13536/23 виснував, що згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 ГПК України закриття провадження у справі є наслідком затвердження судом мирової угоди у позовному провадженні, відтак, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв'язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.
Враховуючи, що провадження у справі не відкрито у зв'язку із поверненням позовної заяви на підставі частини 4 статті 174 ГПК України, заява (вх. №3695 від 10.02.2025) про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі №922/381/25 у даному разі судом залишається без розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права та практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, що свідчить про відсутність перешкод у доступі до правосуддя та не позбавляє сторін можливості врегулювати спірні питання мирним шляхом.
Керуючись ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаріс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікспецтранс" про стягнення 156930,16 грн. разом із доданими до неї документами.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені ст. 256-257 ГПК України.
Ухвалу підписано 03.03.2025 р.
Суддя Сальнікова Г.І.
Примітка: Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ст.174 ГПК України).