Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про відмову у видачі судового наказу
04.03.2025м. ХарківСправа № 922/578/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без проведення судового засідання і повідомлення заявника і боржника матеріали
заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КОПІЛКА» (27641, Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, код ЄДРПОУ 32967633)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛКО АЛЬЯНС» (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 3, код ЄДРПОУ 44485397)
про видачу судового наказу,
До Господарського суду Харківської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява ТОВ «КОПІЛКА» (вх. № 578/25 від 21.02.2025) про видачу судового наказу, в якій заявник просить стягнути з ТОВ «АЛКО АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 44485397) на користь ТОВ «КОПІЛКА» (код ЄДРПОУ 32967633) заборгованість по сумі неустойки в розмірі 30259,38 гривень, а також просить покласти на боржника судові витрати.
Відповідно до ч. 9 ст. 32 ГПК України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 13 ст. 32 ГПК України передбачено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Харківської області, після автоматизованого розподілу судових справ заміна головуючого судді у справі не допускається, крім вичерпного переліку випадків, встановлених Законом, Положенням та цими Засадами. У разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов'язків судді з причин: тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо, повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється.
На підставі викладеного, заява про видачу судового наказу розглядається судом після повернення судді Новікової Н. А. з відрядження.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по сумі неустойки в розмірі 30 259,38 гривень, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу, з огляду на таке.
У відповідності до ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» зазначеного Кодексу.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).
Відповідно до п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Тобто, виходячи із загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
На підтвердження неустойки в розмірі 30 259,38 грн заявник надав господарському суду копію договору поставки № 1177 від 01.01.2024, копії видаткових накладних №1399 від 20.03.24, №1855 від 10.04.24, № 2857 від 24.05.2024, №3124 від 07.06.2024 та копії платіжних інструкцій № 60096 від 03.04.24, № 61254 від 25.04.24, № 5120 від 12.06.24, № 5659 від 24.06.24, № 14556 від 28.11.24, відповідно до яких вартість поставленого товару заявником була сплачена.
Згідно п. 7.7. договору поставки № 1177 від 01.01.2024 «у разі нездійснення Постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладний в термін до 90 календарних днів від дати поставки товару, Постачальник зобов'язаний сплатити на користь Покупця неустойку у розмірі 100% суми податку на додану вартість вказаної в незареєстрованій податковій накладній.».
Заявник стверджує, що згідно витягу з електронного кабінету платника податків заявника, реєстрацію складених боржником податкових накладних від 20.03.24, від 10.04.24, від 24.05.2024, від 07.06.24 від 04.07.24 на загальну суму ПДВ 30 259,38 гривень було зупинено. В якості доказу на підтвердження зазначеної обставини заявник надав суду «Витяг з електронного кабінету платника податку незареєстрованих податкових накладних», який підписаний генеральним директором ТОВ «КОПІЛКА».
Суд зазначає, що наданий заявником суду документ - «Витяг з електронного кабінету платника податку незареєстрованих податкових накладних», який підписаний генеральним директором ТОВ «КОПІЛКА», не є належним доказом обставин, на які посилається заявник, зважаючи на таке.
За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Отже, суд констатує, що в матеріалах справи відсутні належні докази в обґрунтування заявленої до стягнення заборгованості по сумі неустойки в розмірі 30259,38 гривень, що могли б свідчити про безспірність заявлених вимог.
Як вже зазначалося вище, Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник, крім іншого, має додати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових сум.
За таких обставин, заяву подано з порушенням вимог п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, відповідно до яких суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою ТОВ «КОПІЛКА» (вх. № 578/25 від 21.02.2025) про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «АЛКО АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 44485397) на користь ТОВ «КОПІЛКА» (код ЄДРПОУ 32967633) заборгованості по сумі неустойки в розмірі 30 259,38 гривень, та про покладення на боржника судових витрат.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, пунктами 1, 2, 2-1, 8 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст. 147, 148, 150, п. 8 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, 234-235 ГПК України, суд -
1. Відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВ «КОПІЛКА» (вх. № 578/25 від 21.02.2025) про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ «АЛКО АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 44485397) на користь ТОВ «КОПІЛКА» (код ЄДРПОУ 32967633) заборгованості по сумі неустойки в розмірі 30259,38 гривень, та про покладення на боржника судових витрат.
2. Повідомити ТОВ «КОПІЛКА», що відповідно до приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених, пунктами 1, 2, 2-1, 8, ч. 1 ст. 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 255-257 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано 04.03.2025.
СуддяНовікова Н.А.